Рішення

від 19.03.2025 по справі 300/290/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. справа № 300/290/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави звернувся в суд із позовною заявою до Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 №09/596-24 про віднесення земельних ділянок площею 28 га до самозалісених, зобов`язання розглянути на сесії селищної ради вказане подання щодо віднесення земельних ділянок площею 28 га до самозалісених.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства спільно з постійними лісокористувачами опрацьовано дані карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України» бази даних ВО «Укрдержліспроект» щодо ідентифікації самозалісених земель та за результатами натурних обстежень відповідних ділянок в межах Отинійської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області виявлено самозалісені ділянки площею 28 га, внаслідок чого на підставі статей 57, 57-1 Земельного кодексу України направлено відповідачу подання від 05.04.2024 №09/596-24. Однак, Отинійською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області на розгляд сесії селищної ради протягом тривалого часу не виносилося питання про віднесення вищевказаної земельної ділянки до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку. В порушення вимог ст.57-1 Земельного кодексу України розгляд вищевказаного подання на сесії не відбувався. Отже, рішення сесії щодо віднесення земельної ділянки до самозалісених, не приймалося. Вважає, що такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони і збереження рослинного світу.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що тільки 01.12.2023 від Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до відповідача надійшло подання від 01.12.2023 №09/2026-23, що в межах Отинійської територіальної громади виявлено 28 га самозалісених земель, а саме: ділянка орієнтовною площею самозалісення 28 га (координати 48.768867, 24.774438). На вказане подання відповідачем надіслано відповідь, що в селищній раді відсутній сертифікований інженер-землевпорядник, який би міг визначати місце розташування земельної ділянки за поданими координатами, тому просив надати схеми розташування, графічні матеріали (викопіювання) із зазначенням місця розташування земельної ділянки та її площі. Такий обсяг даних дасть можливість ідентифікації земельної ділянки на місцевості та її прив`язати до відповідного населеного пункту. Зазначив про неможливість точного визначення розташування та площ земельних ділянок, про які йдеться у клопотанні, що має важливе значення для прийняття радою відповідного рішення. Зауважив, що в проекті рішення слід зазначити орієнтовне місцезнаходження земельних ділянок та орієнтовної площі, а також результати обстеження цих ділянок на встановлення факту залісення та чи не перебувають вказані ділянки у постійному користуванні державних чи комунальних підприємств. Після цього проект рішення із доданими документами подається на розгляд постійної комісії, яка за результатами розгляду питань готує висновки і рекомендації, які розглядаються і враховуються при прийнятті остаточного рішення на сесії ради. Вказав, що позивачем на обґрунтування своїх вимог долучено Акт обстеження самозалісених ділянок по Отинійському лісництві від 08.11.2023, проте до даного акту не долучено ні викопіювання відповідних земельних ділянок, ні будь-яких інших матеріалів. Інших подань від третьої особи до селищної ради не надходило.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Третя особа не скористалася правом подання пояснень щодо даного позову, хоча копію ухвали суду про відкриття провадження отримала 20.01.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства на адресу Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області підготовлені подання №09/2026-23 від 01.12.2023 та №09/596-24 від 05.04.2024 про віднесення ділянки орієнтовною площею самозалісення 28 га (координати 48.768867, 24.774438) до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку, з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України (а.с.8-9).

На отримане подання №09/2026-23 від 01.12.2023 відповідач листом №113/04-10 від 12.01.2024 повідомив, що в селищній раді відсутній сертифікований інженер-землевпорядник, який би міг визначати місце розташування земельної ділянки за поданими координатами. Тому, просив надати схеми розташування, графічні матеріали (викопіювання) із зазначенням місця розташування земельної ділянки та її площі. Такий обсяг даних дасть можливість ідентифікації земельної ділянки на місцевості та її прив`язки до відповідного населеного пункту (а.с.15).

Коломийською окружною прокуратурою Івано-Франківської області на адресу Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства направлено лист від 24.10.2024 №09.53-57-2896ВИХ-24 про надання інформації, зокрема: чи сформована земельна ділянка орієнтовною площею самозалісення 28 га (координати 48.768867, 24.774438), на якій виявлено самозалісення, як об?єкт цивільних прав (із зазначенням кадастрового номеру), а також завірені належним чином копії актів проведених натурних обстежень вищевказаної земельної ділянки, інші документи, що підтверджують наявність самозалісення вказаної земельної ділянки, у тому числі витяги/викопіювання з Геоінформаційної системи лісових ресурсів України; про вжиті органами місцевого самоврядування заходи у відповідь на вищевказані подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а також у разі їх бездіяльності про вжиття Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства заходів представницького характеру шляхом пред?явлення позовів зобов?язального характеру про визнання протиправною бездіяльності органів місцевого самоврядування та зобов?язання їх розглянути вказані подання і прийняти рішення про віднесення земель до самозалісених (з наданням копій підтверджуючих документів) (а.с.10 на звороті - 12).

Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 06.11.2024 №09/2593-24 повідомило Коломийську окружну прокуратуру Івано-Франківської області, що на виконання положень Закону України від 20.06.2022 №2321-ІХ, Указу Президента України від 29.09.2022 №675/2022 зверталося до об?єднаних територіальних громад Івано-Франківської області з приводу віднесення ідентифікованих земельних ділянок до самозалісених з подальшим закріпленням їх за постійними лісокористувачами. Зазначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень самостійно приймають рішення щодо передачі земель у постійне користування. У разі виявлених достатніх підстав Коломийською окружною прокуратурою Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не заперечуватиме щодо звернення Коломийської окружної прокуратури з позовною заявою до суду в інтересах управління (а.с.15 на звороті - 16).

Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Отинійської селищної ради з листом від 19.11.2024 №09.53.-57-3110ВИХ-24 про надання інформації чи сформована земельна ділянка орієнтовною площею 28 га (координати 48.768867, 24.774438), на якій виявлено самозалісення, як об?єкт цивільних прав (із зазначенням кадастрового номеру), а також повідомити про вжиті Отинійською селищною радою заходи у відповідь на вищевказані подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (а.с.13-14).

На вказаний запит відповідач листом від 06.12.2024 №2982/04-10 повідомив, що відповідно до вказаних координат та орієнтовної площі самозалісення 28 га, згідно з отриманою інформацією з Відкритих даних земельного кадастру України, даною земельною ділянкою є земельна ділянка з кадастровим номером 2623280900:03:001:0029, площею 12,9582 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності з цільовим використанням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Суміжними земельними ділянками до вище вказаної ділянки є сформовані земельні ділянки з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належать до приватної власності. Крім того, повідомив, що до Отинійської селищної ради надходило подання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених вх. №3952/04-09 від 12.12.2023, в результаті чого була надана відповідь №113/04-10 від 12.01.2024. Інших звернень до відповідача не надходило (а.с.17).

Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави, з метою зобов`язання Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області розглянути на сесії селищної ради подання №09/596-24 від 05.04.2024 щодо віднесення земельної ділянки площею 28 га до самозалісених, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (надалі Закон №1697-VII) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване ст.23 зазначеного Закону.

Зокрема, таке представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ч.4 ст.23 Закону №1697-VII).

В ч.6 ст.23 Закону №1697-VII зазначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч.1 ст.24 Закону №1697-VII).

Верховний суд у постанові від 19 травня 2022 року по справі №300/863/21 сформував висновок про те, що процесуальне представництво держави в суді прокурором:

- по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

- по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства регулює Лісовий кодекс України.

Частиною другою і третьою статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За приписами частини 12 статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі Земельний кодекс).

Відповідно до пунктів «а» і «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Указами Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 №675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», екологічної ініціативи Президента України «Зелена країна», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 №2321-IX, передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.

Законом України від 20.06.2022 №2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Так, частинами 1-3 статті 57-1 Земельного кодексу визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно з частинами 1-2 статті 122 Земельного кодексу, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

З системного аналізу наведених норм слідує, що за наслідками розгляду подання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки або про відмову у такому віднесенні.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

За приписами частини 11 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Виходячи із наведених вище положень законодавства, віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами виключно на підставі відповідного подання, прийнятого в пленарному засіданні.

Як вже встановлено судом вище, Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства підготовлені подання №09/2026-23 від 01.12.2023 та №09/596-24 від 05.04.2024 про віднесення Отинійською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області ділянки орієнтовною площею самозалісення 28 га, координати 48.768867, 24.774438 до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку, з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України.

На подання №09/2026-23 від 01.12.2023 відповідач листом №113/04-10 від 12.01.2024 повідомив, що в селищній раді відсутній сертифікований інженер-землевпорядник, який би міг визначати місце розташування земельної ділянки за поданими координатами. Тому, просив надати схеми розташування, графічні матеріали (викопіювання) із зазначенням місця розташування земельної ділянки та її площі. Як наслідок рішення відповідача за наслідком розгляду такого подання відсутнє.

В свою чергу судом встановлено, що подання третьої особи від 05.04.2024 №09/596-24 до відповідача на розгляд не надходило. Про даний факт відповідач листом від 06.12.2024 №2982/04-10 повідомив позивача, зокрема зазначив, що до Отинійської селищної ради надходило подання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених №09/2026-23 від 01.12.2023, в результаті чого була надана відповідь №113/04-10 від 12.01.2024, інших звернень до відповідача не надходило.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд наголошує, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 №09/596-24 щодо віднесення земельних ділянок площею 28 га до самозалісених та зобов`язання відповідача розглянути на сесії селищної ради вказане подання щодо віднесення земельних ділянок площею 28 га до самозалісених.

Виходячи із підстав позову прокурора, та враховуючи вищенаведені обставини суд не надає оцінку бездіяльності відповідача щодо розгляду на сесії Отинійської селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства подання №09/2026-23 від 01.12.2023 про віднесення земельних ділянок площею 28 га до самозалісених, оскільки не є предметом позову в даній справі.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 57-1 ЗК України чітко передбачено віднесення земельної ділянки до самозалісеної за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Така позиція щодо визначення протиправної бездіяльності викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не підтверджено жодними доказами, що Отинійська селищна рада отримала подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №09/596-24 від 05.04.2024 про віднесення ділянки орієнтовною площею самозалісення 28 га (координати 48.768867, 24.774438) до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку, з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України.

Натомість є доведеним повідомлення відповідачем позивача, що окрім подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №09/2026-23 від 01.12.2023, інших подань до Отинійської селищної ради не надходило.

З огляду на відсутність доказів отримання відповідачем подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №09/596-24 від 05.04.2024, суд дійшов висновку про відсутність спору в сфері публічно-правових відносин і як наслідок підстав для задоволення позову.

Суд також зазначає, що інші зазначені позивачем в позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Решта аргументів учасників справи висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, позов керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.