Рішення від 19.03.2025 по справі 500/7286/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7286/24

19 березня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі, відповідач -1), Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі, відповідач - 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ПШ 067959, винесену 12 листопада 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу та стягнення з (ФОП) ОСОБА_1 17000 (сімнадцять тисяч) гривень адміністративно - господарського штрафу.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, винесену 12 листопада 2024 року постанову ПШ 067959 відповідача - 2, з якої, зокрема, слідує, що 10.10.2024 о 09 год. 45 хв. Тернопільська область А/Д Р-41 на момент проведення перевірки виявлено порушення cт. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», (згідно Акту перевірки АР 051555 від 10.10.2024), відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 cт. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 Закону. Позивач просить врахувати, що на час перевірки, тобто 10.10.2024 не надавав послуг по перевезенню вантажу транспортним засобом за договором перевезення і не виступав, як суб`єкт господарювання - автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, а надав автомобіль МАЗ д.р.н. НОМЕР_1 у тимчасове користування Закітнюку В.К., для перевезення ним піску для власних потреб.

Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити повністю. Вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від третьої особи на адресу суду письмові пояснення щодо позову або відзиву у встановлений судом строк не надходили.

Судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 07.10.2024 та направлення на рейдову перевірку №005643 від 07.10.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д Р-41, об`їзна м. Тернопіль.

10.10.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки МАЗ н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

Відповідно наданого свідоцтва реєстрації транспортного засобу власник - ОСОБА_1 .

Також надано накладну від 10.10.2024 №150, відповідно до якої на момент перевірки здійснювалося перевезення вантажу (пісок).

Під час перевірки встановлено: - транспортний засіб марки МАЗ н.з. НОМЕР_1 , відповідно до пункту F.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 повна маса транспортного засобу становить 33500 кг; - автомобільний перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, водій не веде облік режиму праці та відпочинку.

Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР051555 від 10.10.2024.

В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Водій ознайомився з актом перевірки та надав пояснення : «машина з заводу без тахо».

Після цього, Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ067959 від 12.11.2024, якою за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, стягнено з ФОП ОСОБА_1 в сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;

внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами частин сімнадцятої, вісімнадцятої, двадцять першої статті 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами абзаців першого, другого пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Згідно із пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ згідно оскаржуваної постановою стала відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме автомобільний перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, водій не веде облік режиму праці та відпочинку.

Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини другої статті 18 Закону № 2344-ІІІ регламентовано, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

За змістом статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі Закон № 2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимог Закону № 2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію №385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів - затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4 Інструкції № 385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно із пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.

Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.

Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Отже, для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Суд вважає, що позивачем не спростовано встановлене рейдовою перевіркою порушення, а саме щодо неоформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа, водій не веде облік режиму праці та відпочинку, так як відповідних документів не було надано ні під час перевірки, ні під час розгляду справи по акту, ні долучено до позовної заяви, а також позивачем не наведено жодного обґрунтування щодо відсутності у нього обов`язку щодо оформлення таких документів, отже саме порушення не заперечується.

Натомість доводи позовної заяви зводяться до неправильного визначення автомобільного перевізника.

Відповідно до свідоцтва реєстрації транспортного засобу, транспортний засіб МАЗ 551605 д.р.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарювання - фізична особа підприємець, видом діяльності якого за кодом КВЕД є в тому числі 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

Поряд з цим, у позовній заяві позивач вказує, що для перевезення піску, у ОСОБА_2 на час перевірки, були в наявності накладна на одержання піску №33 від 10.10.2024 та товаро - транспортна накладна (ТТН) №33 від 10.10.2024 у якій він був вказаний як замовник і вантажоодержувач (фізична особа) із зазначенням марки автомобіля: МАЗ 551605 д.р.н. НОМЕР_1 .

Зокрема, позивач вказує, що у зазначеній ТТН в графі "автоперевізник" відсутні відомості щодо ФОП ОСОБА_1 , а відтак, на думку позивача, не має жодних підстав вважати, що вказане перевезення здійснювалося, як господарська діяльність, на яку поширюються вимоги Закону №2344-ІІІ.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до наданої під час перевірки накладної №150 від 10.10.2024 - у графі «кому відпущено» зазначено - « ОСОБА_3 ».

Також, на накладній яка надавалася під час проведення перевірки міститься печатка ПП «Графіт» код ЄДРПОУ 31877282, натомість до позовної заяви позивач надає зовсім інші накладну та товарно-транспортну накладну, що виписані вже ФОП ОСОБА_4 .

З наведеного мотиву, суд критично оцінює інформацію, що зазначена у товарно-транспортній накладній №33 від 10.10.2024, яка долучена до позовної заяви (а саме зазначення у графі «автомобільний перевізник» іншої особи, а не позивача), оскільки така товарно-транспортна накладна не надавалася під час проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, пунктом 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1145, установлено: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Разом з тим, судом не здобуто, а позивачем суду не подано належних доказів передачі транспортного засобу іншим особам.

Отож, з огляду на зміст документів, які були надані під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу, суд вважає, що представники Укртрансбезпеки не мали сумнівів щодо перебування транспортного засобу МАЗ 551605 д.р.н. НОМЕР_1 у власності позивача, а не в користуванні інших осіб, та перевізником у спірному випадку є саме позивач.

Враховуючи, що водій під час проведення перевірки не мав визначених для водія статтею 48 Закону України №2344-ІІІ документів, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, суд дійшов висновку, що позивачем було допущено правопорушення, внаслідок якого відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

З огляду на вищевикладене у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи не спростовано відсутності порушення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність оскаржуваних дій та постанови, такі дії та рішення вчинені (прийняті) з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та скасування постанови належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 19 березня 2025 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідачі:

Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ,03150 код ЄДРПОУ:39816845),

Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46027 код ЄДРПОУ:39816845),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (місце проживання с. Загірці, Кременецький р-н, Тернопільська обл.,47421).

Головуюча суддяДерех Н.В.