Рішення

від 19.03.2025 по справі 620/613/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/613/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіна М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И ЛА:

14.01.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова № 168) у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 15.05.2024 по 31.08.2024 у складі лікарсько-сестринської бригади військової частини НОМЕР_1 угрупування сил і засобів у складі Медичних Сил ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 15.05.2024 по 31.08.2024 у складі лікарсько-сестринської бригади військової частини НОМЕР_1 угрупування сил і засобів у складі Медичних Сил ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 15.05.2024 по 31.08.2024, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати додаткової винагороди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що не нарахування та невиплата Військовою частиною НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 15.05.2024 по 31.08.2024 у складі лікарсько-сестринської бригади військової частини НОМЕР_1 угрупування сил і засобів у складі Медичних Сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 , є протиправним та порушує його права і соціальні гарантії.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 20.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків його позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та з наданням відповідних доказів поважності причин такого пропуску.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 27.01.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом; позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представником військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити, оскільки відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, встановленої постановою № 168, так як військовослужбовцем ОСОБА_1 не надано за місцем штатної служби належних документів на підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , капітан медичної служби, з 02.08.2022 до 15.11.2024 проходив військову службу на посаді ординатор відділення анестезіологічної реанімації та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_1 , що підтверджуєтьсядовідкою військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2024 №282, витягом знаказу командира військової частини НОМЕР_2 по особовому складу від 15.11.2024 №245.

Відповідно до бойового розпорядження угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угруповання Медичних сил ЗСУ від 14.05.2024№200/БР дск, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024№149, ОСОБА_1 з 15.05.2024 по 31.08.2024 був відряджений до КНП «Новгород-Сіверська ЦРЛ» м. Новгород-Сіверськ, де виконував бойові (спеціальні) завдання з лікувально-евакуаційних заходів у складі лікарсько-сестринської бригади військової частини НОМЕР_1 угрупування сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угрупування Медичних сил ЗСУ, що, зокрема підтверджується посвідченням про відрядження військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №165.

У відповідь на звернення представника позивача, військова частина НОМЕР_1 підтвердила, що ОСОБА_1 у КНП «Новгород-Сіверська ЦРЛ» м. Новгород-Сіверськ виконував бойові (спеціальні) завдання з лікувально-евакуаційних заходів у складі лікарсько-сестринської бригади військової частини НОМЕР_1 угрупування сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угрупування Медичних сил ЗСУ. Також повідомила, що підставою невиплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до постанови № 168 у період з 15.05.2024 по 31.08.2024 за час виконання ним бойових (спеціальних) завдань стало ненадходження до військової частини від угрупування сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угрупування Медичних сил ЗСУ довідок про періоди виконання бойових (спеціальних) завдань ОСОБА_1 .

Додаткова винагорода за виконанням ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 15.05.2024 по 31.08.2024 військовою частиною НОМЕР_1 не виплачувалась.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі 30 000 гривень, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 9 Закону 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704).

Відповідно до пункту 2 постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони від 07.06.2018 №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197) (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Враховуючи наведені вище норми суд встановив, що винагорода належить до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується для стимулювання їх в досягненні високих результатів у службовій діяльності.

Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного часу передбачена постановою № 168.

У редакції постанови № 168 (від 28.02.2022) розмір додаткової винагороди для військовослужбовців Збройних Сил України (крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів) був визначений у фіксованому розмірі - 30 000 гривень щомісячно.

На момент виникнення спірних правовідносин до постанови № 168 внесені зміни зокрема: - в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; - доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Отже, приписами постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважено керівників державних органів визначати не тільки порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також її розмір (в розмірі до 30000 грн).

Наказом Міноборони від 25.01.2023 № 44 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233), Порядок № 260 доповнено новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно з пунктами 2, 4 Розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 в розмірі 30000 грн виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктами 4-6 згаданого розділу Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункт 8 розділу XXXIV Порядку № 260).

За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Як видно з довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2024 № 282, капітан медичної служби ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 02.06.2022 (наказ від 02.06.2022 № 143) по теперішній час на посаді ординатора відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії.

Відповідно до інформації військової частини НОМЕР_1 , ординатор відділення анестезіологічної реанімації та інтенсивної терапії, капітан медичної служби ОСОБА_1 з 15.05.2024 по 31.08.2024 був відряджений до КНП «Новгород-Сіверська ЦРЛ» м. Новгород-Сіверськ, де виконував бойові (спеціальні) завдання з лікувально-евакуаційних заходів у складі лікарсько-сестринської бригади військової частини НОМЕР_1 угрупування сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угрупування Медичних сил ЗСУ.

Військовою частиною НОМЕР_1 відповідна довідка для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди не формувалась і за місцем його штатної служби не надсилалась. Також, щодо позивача відсутні відомості з журналу бойових дій щодо безпосередньої участі у заходах та відповідний рапорт командира підрозділу.

Отже, за місцем штатної служби належних документів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, підстави для нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168, є відсутніми.

Як передбачено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

Суд зауважує, що в межах розгляду цієї справи позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях у спірних періодах.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-74, 77, 80, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Марія ДУБІНА