Ухвала

від 02.12.2010 по справі 22-1883-10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

2 грудня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової пал ати у цивільних справах Апел яційного суду Рівненської об ласті в складі:

головуючого - судді: Хилев ича С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шерем ет А.М.

при секретарі судового зас ідання Колесовій Л.В.

за участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні цивільну с праву за апеляційною скаргою підприємця ОСОБА_2 на ріш ення Рівненського міського с уду від 5 жовтня 2010 року у справ і за позовом ОСОБА_1 до під приємця ОСОБА_2 про стягне ння розрахункових виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міс ького суду від 5 жовтня 2010 року зазначений позов ОСОБА_1 з адоволено частково: стягнуто з підприємця ОСОБА_2 на ко ристь позивача 3 009 гривень 53 ко пійки, з них - 1 026 гривень 50 копій ок заборгованості по невипла ченій заробітній платі та ви користаній відпустці, 449 гриве нь 70 копійок компенсації за по рушення термінів виплати зар обітної плати, 1 533 гривні 33 копі йки оплати за час вимушеного прогулу.

В решті позовних вимог відм овлено.

Цим рішенням вирішено пита ння про стягнення судових ви трат і присуджено з відповід ача на користь ОСОБА_1 51 гри вню судового збору та 120 гриве нь витрат на інформаційно-те хнічне забезпечення розгляд у справи.

Не погодившись з законніст ю та обґрунтованістю рішення , підприємець ОСОБА_2 пода ла апеляційну скаргу, де покл икалася на невідповідність в исновків обставинам справи, неповне з' ясування всіх обс тавин справи, порушення судо м норм процесуального права і неправильне застосування н орм матеріального права.

На її обґрунтування вказув ала про суперечність твердже ння місцевого суду щодо набу ття відповідачем права на зв ільнення ОСОБА_1 з 15 грудня 2007 року, тобто з дня невиходу ї ї на роботу, що призвело до поз бавлення ОСОБА_1 терміном до 28 березня 2008 року, тобто до до моменту розірвання трудовог о договору, права одержати тр удову книжку і влаштуватися на інше місце роботи. Вважала , що підстав для звільнення по зивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України у неї не було, як і не було можл ивості встановити причини ві дсутності ОСОБА_1 на робоч ому місці.

На її думку, після припиненн я трудових відносин 28 березня 2008 року позивач мала змогу отр имати невиплачену заробітну плату, однак вона своїм право м не скористалась. Зволіканн я ОСОБА_1 з' явитися на ро боче місце призвело до затяг ування та порушення термінів виплати заробітної плати.

Посилання суду на лист Тери торіальної державної інспек ції праці у Рівненській обла сті від 20.05.2008 року №17-07\536 як на підт вердження порушення законод авства про оплату праці вваж ала хибним, оскільки станом н а день проведення перевірок позивач не була звільнена. Пе реконана також про необґрунт ованість присудження судом

Справа №22-1883-09 Головуючий у суді 1 інста нції: Рогозін С.В.

Категорія: 51.53 Суддя-доповідач у апел яційному суді: Хилевич С.В.

компенсаційних втрат грош ових доходів, які понесла О СОБА_1 нібито з порушенням т ермінів виплати заробітку

Підсумовуючи апеляційну с каргу, зазначала про не встан овлення судом об' єктивних о бставин, які б вказували про т е, що нею як роботодавцем здій снено порушення умов і поряд ку виплати заробітної плати, що спричинило затримку її ви плати ОСОБА_1 та відповідн о - і виникненню збитків.

З наведених підстав просил а скасувати рішення Рівненсь кого міського суду від 5 жовтн я 2010 року і ухвалити нове, який відмовити позивачу у задовол енні її вимог.

Підприємець ОСОБА_2 у су дове засідання не з' явилась . У поданій апеляційній скарз і вказала свою адресу, за якою слід направляти судову пові стку, в АДРЕСА_1, однак з пов ернутого поштового конверта з судовою повісткою з рекоме ндованим повідомленням вбач ається та обставина, що відпо відач за цією адресою не прож иває. Враховуючи наведене та те, що інша адреса підприємця ОСОБА_2 для поштової пере писки в матеріалах справи ві дсутня, тому колегія суддів з найшла, що відповідно до прав ил ст. 77 ЦПК України її слід вва жати повідомленою належним ч ином про час і місце розгляду цієї справи, а причина неявки є неповажною.

ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення апеляційної ска рги, посилалась на законніст ь і обґрунтованість оскаржув аного рішення.

Заслухавши доповідача, поя снення осіб, які беруть участ ь у справі і з' явились в судо ве засідання, перевіривши ма теріали справи та доводи апе ляційної скарги, колегія суд дів дійшла висновку про відх илення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи по зов, суд першої інстанції вих одив з часткової обґрунтован ості вимог про невиплату зар обітної плати та компенсації за невикористану відпустку, оскільки належними і переко нливими доказами стверджено лише факт заборгованості по заробітній платі розміром у 805 гривень 55 копійок та 220 гривен ь 95 копійок компенсації за нев икористану відпустку. Обґрун тувавши наявність компенсац ії за порушення термінів вип лати заробітної плати позбав ленням позивача у праві одер жати належним чином оформлен у трудову книжку та влаштува тися на іншу роботу протягом часу, відколи позивач фактич но припинила трудові відноси ни з роботодавцем і до момент у розірвання трудового догов ору і зняття його з реєстраці ї у органах державної служби зайнятості, суд стягнув з від повідача на користь ОСОБА_1 1 533 гривні 33 копійки. Так само суд визнав доведеним розрах унок компенсації втрати грош ових доходів позивача і прис удив з підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 449 гривен ь 70 копійок.

Погоджуючись з правильніс тю досягнутих районним судом висновків, колегія суддів ви ходила з такого.

Матеріалами справи встано влено, що 16 квітня 2007 року між ст оронами було укладено безстр оковий трудовий договір, за у мовами якого працівник зобов ' язалася прати, сушити і пра сувати білизну та інші текст ильні вироби в італійській х імчистці «Perfetto», а роботодавец ь зокрема взяла зобов' язанн я оплачувати працю ОСОБА_1 в розмірі мінімальної зароб ітної плати (а.с. 11-11, зв.). Цей дого вір було зареєстровано у Рів ненському міському центрі за йнятості 23 квітня 2007 року за ре єстраційним №24878. З 15 грудня 2007 ро ку через розбіжності у викон анні обов' язків за трудовим договором сторонами позивач фактично припинила виконува ти обов' язки, передбачені у годою. 28 березня 2008 року вона на писала заяву про своє звільн ення з 15 грудня 2007 року, яка була задоволена підприємцем ОС ОБА_2, у зв' язку з чим внесен о відповідний запис до трудо вої книжки і знято зазначени й трудовий договір з реєстра ції в державній службі зайня тості.

При цьому колегія суддів по годжується з доводами позива ча про те, що підприємцем ОС ОБА_2 її не було допущено до р обочого місця, оскільки ця об ставина узгоджується з обста винами спору.

Між сторонами виник спір з п риводу утвореної з вини відп овідача заборгованості по ро зрахункових виплатах та сере дньому заробітку за час затр имки розрахунку, з метою врег улювання якого ОСОБА_1 зве рнулась до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП Ук раїни - при звільненні прац івника виплата всіх сум, що на лежать йому від підприємства , установи, організації, прова диться в день звільнення. Якщ о працівник в день звільненн я не працював, то зазначені су ми мають бути виплачені не пі зніше наступного дня після п ред' явлення звільненим пра цівником вимоги про розрахун ок.

При вирішенні спірних прав овідносин і ухваленні оскарж уваного рішення суд попередн ьої інстанції, повно з' ясув авши обставини, що мають знач ення для справи, через оцінку наявних доказів у їх сукупно сті, правильно прийшов до пер еконання, що заборгованість по невиплаченій заробітній п латі на користь позивача ста новить 805 гривень 55 копійок, оск ільки саме така сума підтвер джена змістом платіжних відо мостей за листопад і грудень 2007 року №ВЗП-000009 і №ВЗП-000012.

Так само обґрунтовано місь ким судом вирішено вимогу пр о стягнення компенсації за н евикористану відпустку, що с клало 220 гривень 95 копійок.

За змістом ст.ст. 10, 60 і 11 ЦПК Укр аїни, цивільне судочинство з дійснюється на засадах змага льності сторін. Кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона покликається я к на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, вс тановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи н е інакше як за зверненням фіз ичних чи юридичних осіб, пода ним відповідно до цього Коде ксу, в межах заявлених ними ви мог і на підставі доказів сто рін та інших осіб, які беруть у часть у справі.

При вирішенні спору щодо ст ягнення середнього заробітк у за час вимушеного прогулу, м ісцевий суд правильно врахув ав те, що строк затримки випла ти звільненому працівникові належних йому сум склав 3 міся ці і 13 днів (з 15.12.2007 року, тобто з мо менту фактичного припинення трудових відносин і до 28 бере зня 2008 року, тобто до зняття тру дового договору з реєстрації ).

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини вла сника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, за значені в статті 116 цього Коде ксу, при відсутності спору пр о їх розмір підприємство, уст анова, організація повинні в иплатити працівникові його с ередній заробіток за весь ча с затримки по день фактичног о розрахунку.

Тому за таких обставин коле гія суддів знаходить вірним розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ви значений міським судом у 1 533 гр ивні 33 копійки.

Стягуючи з підприємця ОС ОБА_2 на користь позивача 449 г ривень 70 копійок компенсації втрати грошових доходів в зв ' язку з порушенням термінів виплати суд попередньої інс танції вірно взяв до уваги на даний ОСОБА_1 розрахунок і обґрунтовано застосував Пор ядок проведення компенсації громадянам втрати частини г рошових доходів у зв' язку з порушенням термінів їх випл ати, що затверджений Постано вою Кабінету Міністрів Украї ни від 21.02.2001 року №159.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог, з якими необґрунтован о погодився суд першої інста нції, не можуть бути врахован і як такі, що заслуговують на у вагу, оскільки обставини спо ру встановлено на підставі п еревірки переконливих і об' єктивних доказів у їх сукупн ості. Судом також вірно встан овлено відповідні їм правові дносини.

Частина 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 59 ЦПК Ук раїни вказують про належніст ь доказів, тобто таких фактич них даних, що містять інформа цію щодо предмета доказуванн я, та про їх допустимість, а са ме, що підтвердження обстави н справи, які за законом мають бути підтверджені певними з асобами доказування, не можу ть підтверджуватися іншими з асобами доказування.

Рішення суду ухвалено без п орушень норм матеріального і процесуального права, судом з' ясовано обставини, що маю ть значення для справи, в повн ій мірі, а апеляційна скарга н е містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено р ішення, та не спростовує прав ильності висновків суду, а то му колегія суддів не знаходи ть підстав для його скасуван ня.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апел яційного суду

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу підприє мця ОСОБА_2 відхилити, а рі шення Рівненського міського суду від 5 жовтня 2010 року залиш ити без змін.

Ухвала суду апеляційної ін станції набирає законної сил и негайно. Сторони та інші осо би, які беруть участь у справі , мають право оскаржити у каса ційному порядку ухвалу апеля ційного суду безпосередньо д о Вищого спеціалізованого су ду України з розгляду цивіль них та кримінальних справ пр отягом двадцяти днів, почина ючи з дня набрання нею законн ої сили.

Головуючий: Судді: