Ухвала

від 18.03.2025 по справі 760/21451/20

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 760/21451/20

Номер провадження 2-ві/824/25/2025

У Х В А Л А

18 березня 2025 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Левенця Б.Б., Борисової О.В., Ратнікової В.М. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено (а. с. 95, 102 - 116 т. 16).

Не погодившись із рішенням суду, 06 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Маковій В.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою через систему «Електронний суд» (а. с. 127-146 т. 16).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2024 року дану цивільну справу призначено складу суду: суддя-доповідач - Левенець Б.Б., судді, які входять до складу колегії - Борисова О.В., Ратнікова В.М. (а. с. 147 т. 16).

Не погодившись із рішенням суду, 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу (а. с. 151-167 т. 16).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 грудня 2024 року дану цивільну справу призначено складу суду: суддя-доповідач - Левенець Б.Б., судді, які входять до складу колегії - Борисова О.В., Ратнікова В.М. (а. с. 168 т. 16).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції (а. с. 148 т. 16).

19 грудня 2024 року матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду та 20 грудня 2024 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року (а. с. 171-172 т. 16).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року (а. с. 173-174 т. 16).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року об`єднано апеляційні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року. Підготовку справи до судового розгляду закінчено, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 лютого 2025 року о 12 год. 40 хв. (а. с. 175 т. 16).

03 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про відвід колегії суддів у складі Левенця Б.Б., Борисової О.В. та Ратнікової В.М. (а. с. 206 - 212 т. 16).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Левенця Б.Б., Борисової О.В. та Ратнікової В.М. на автоматизований розподіл відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід (а. с. 213-214 т. 16).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у складі головуючого судді Соколової В.В. заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Левенця Б.Б., Борисової О.В. та Ратнікової В.М. залишено без задоволення. Продовжено розгляд цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, у тому ж складі суду (а. с. 217 - 218 т. 16).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чокля Є.Ю. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Забезпечено участь представнику ОСОБА_1 - адвокату Чокля Є.Ю. в судових засіданнях у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Роз`яснено, що для участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 - адвокат Чокля Є.Ю. зобов`язана: зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку за 10 хвилин до часу судового засідання, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні (а. с. 220 т. 16).

06 лютого 2025 року протокольною ухвалою Київського апеляційного суду задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - Маковія В.В. про відкладення судового засідання, відкладено розгляд справи до 03 квітня 2025 року о 10 год. 40 хв. (а. с. 233 т. 16).

17 березня 2025 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до суду з заявою про відвід суддів Левенця Б.Б., Борисової О.В., Ратнікової В.М., в якій просила відвести суддів Левенця Б.Б., Борисову О.В., Ратнікову В.М. від розгляду справи № 760/21451/20 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року, яким відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

В обґрунтування поданої заяви зазначала, що оскільки сімейні відносини будуються на емоційній близькості, почуттях любові, довіри і взаємної відповідальності, виключно особи з високими моральними якостями мають розглядати справи, ті, що мають високий ступінь відповідальності як перед собою, так і перед суспільством.

Розгляд справи № 760/21451/20 має для неї важливе значення, оскільки ця справа тісно пов`язана з її інтересами та інтересами її дитини. Крім того, справа № 760/21451/20 має і суттєве суспільно-політичне значення, оскільки ОСОБА_2 є афілійованим російським агентом, який багато років співпрацює з фсб на шкоду українській державності та суверенітету.

За таких умов, виключно надзвичайно компетентні професіонали-судді здатні осягнути масштаб перипетій даного спору, виключно доброчесні та добропорядні судді можуть вирішувати долю її дитини та захистити її психіку від несприятливого впливу агресивного батька.

З метою встановлення дійсної добропорядності складу суду, який розглядає її апеляційну скаргу, вона звернулася до Вищої ради правосуддя з проханням надати інформацію про Левенця Б.Б. , Борисову О.В. , Ратнікову В.М .

З відповіді Вищої ради правосуддя їй стала відома така інформація, яка суттєво похитнула її довіру до Левенця Б.Б. , Борисової О.В. , Ратнікової В.М. , та є підставою для відводу всієї колегії суддів.

Наводила зміст ст. 36 ЦПК України, зазначала, що в законодавстві не закріплено визначення «доброчесності», яке є новим для юридичної науки і відсутнє як таке, є загальною категорією, яку неможливо визначити. Законодавством закріплює необхідність встановлення відповідності суддів критеріям доброчесності, тобто невизначеного поняття, критеріїв якого неможливо встановити.

У висновку Консультативної ради європейських суддів № 21 (2018) вказано, що «найважливішим засобом запобігання корупції серед суддів, мабуть, є розвиток і зміцнення справжньої культури доброчесності в судовій системі. Одним із важливих елементів суддівської доброчесності є вже згадана формально-законодавча чи інша нормативно-правова база, що регулює позицію судової системи як такої та окремих суддів у дані системі».

Тож важливо, щоб саме «елементи доброчесності» були чітко визначені законодавством та мали єдине загальне розуміння. ВККС затвердила для оцінки цього критерію Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Свої індикатори доброчесності затвердили ГРД та ГРМЕ.

Доброчесність - внутрішня риса людини, яка є стійкою у своїх переконаннях та моральних цінностях і характеризується чесністю, сумлінністю, щирістю, особистою гідністю, а також почуттями відповідальності та справедливості. Саме для судді доброчесність має виключний та пріоритетний характер, оскільки суддя є взірцем для наслідування і через суддю формується довіра у громадян до судової гілки влади.

Важливо, щоб судді розуміли критерії оцінювання доброчесності, а також вимоги до їх поведінки, закладені в Кодексі суддівської етики, Бангалорських принципах тощо. Саме через них розкривається сутність доброчесної поведінки судді. Тоді поняття «доброчесності» стане живим інструментом, який розвиватиметься та еволюціонуватиме разом із суспільними відносинами, а також надасть можливість керуватись ним для прийняття відповідних рішень щодо судді.

Вказувала, що з отриманих нею доказів вбачається, що судді Левенець Б.Б., Борисова О.В. , Ратнікова В.М. не розуміють сенсу поняття «доброчесність» та не застосовують його відносно свого життя, оскільки допускають грубе порушення правил адвокатської етики, не дотримуються принципів верховенства права та законності.

Значна кількість дисциплінарних скарг відносно вказаних суддів свідчить про стійку схильність до порушення встановлених процесуальних правил, невміння організувати належним чином процес відправлення правосуддя.

З листа Вищої ради правосуддя від 06 березня 2025 року № 4160/0/9-25 вбачається, що колегія суддів, яка здійснює розгляд справи № 760/21451/20, регулярно стають фігурантами дисциплінарних проваджень.

Так, до Вищої ради правосуддя надійшло 50 дисциплінарних скарг на дії судді Київського апеляційного суду Борисової О.В . З них 29 скарг залишені без розгляду та повернуті скаржникам, за результатами розгляду 14 скарг Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя постановлено ухвали про відмову у відкритті дисциплінарної справи, 7 скарг перебувають на розгляді у дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

Стосовно судді Ратнікової В.М. надійшло 58 дисциплінарних скарг (32 скарги залишені без розгляду та повернуті скаржникам, за результатами розгляду 20 скарги Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя постановлено ухвали про відмову у відкритті дисциплінарної справи, 6 скарг перебувають на розгляді у дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя).

До Вищої ради правосуддя надійшло 57 дисциплінарних скарг на дії судді Київського апеляційного суду Левенця Б.Б. , з них 33 скарги залишені без розгляду та повернуті скаржникам, за результатами розгляду 15 скарг Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя постановлено ухвали про відмову у відкритті дисциплінарної справи, 9 скарг перебувають на розгляді у дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

Вказувала, що дисциплінарна відповідальність є одним із найважливіших елементів правового статусу судді, яка відображає реальний ступінь законодавчого забезпечення конституційної недоторканності та незалежності посадових осіб судової гілки влади.

Де є правопорушення, там є (повинна бути) відповідальність; без правопорушення її немає. У нормативних підставах цієї відповідальності втілюється зміст протиправного діяння (його об`єктивна сторона), яке закріплене на рівні норми-заборони.

Фактичною підставою юридичної відповідальності є вчинення дії (бездіяльності), забороненої правовою нормою, тобто скоєння, власне, правопорушення. Це діяння характеризується суспільною шкідливістю й протиправністю, які співвідносяться як зміст і форма.

Вказувала, що така суттєва кількість скарг відносно колегії суддів свідчить про високий ступінь недовіри учасників справи до суддів, відсутність авторитету у колегії суддів перед громадянами України. Дисциплінарні скарги щодо суддів викликають певну засторогу, оскільки свідчить про схильність колегії суддів до порушення процесуальних правил та правил поведінки суддівської етики.

Наводила зміст ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначала, що враховуючи основні засади цивільного судочинства, вимоги законодавства України та практику ЄСПЛ, необхідність дотримання гарантій права на справедливий суд та зміцнення довіри громадськості до суду, наявні правові підстави для задоволення заяви про відвід колегії суддів.

З метою запобігання в подальшому будь-якої недовіри з боку осіб, що приймають участь в справі та забезпечення справедливого, своєчасного, об`єктивного та неупередженого розгляду цієї справи, а також постановлення під сумнів законність прийнятого ними рішення, вважала за необхідне дану заяву про відвід задовольнити.

До заяви про відвід додано копію листа Вищої ради правосуддя від 06 березня 2025 року № 4160/0/9-25.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у складі колегії суддів Левенця Б.Б., Борисової О.В., Ратнікової В.М. відвід, заявлений ОСОБА_1 колегії суддів, визнано необґрунтованим та передано справу для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України для вирішення заяви про відвід.

Після проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до ч. 3, 8 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується без повідомлення учасників справи суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Кашперській Т.Ц.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів та матеріали справи, апеляційний суд виходить із наступного.

Згідно вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів, апеляційний суд приходить до висновку, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву колегією суддів поведінки, яка б свідчила про їх недоброчесність, упередженість чи необ`єктивність у цій справі, заявником лише вказано на факт щодо реалізації громадянами свого права на подання скарг до Вищої ради правосуддя щодо ймовірних дисциплінарних проступків суддів.

Відтак відсутні підстави вважати, що судді Левенець Б.Б., Борисова О.В., Ратнікова В.М., які пройшли відповідні процедури перевірки, призначені до складу Київського апеляційного суду, не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики.

Отже, посилання заявника на наявність у дисциплінарному провадженні Вищої ради правосуддя скарг на суддів Київського апеляційного суду не є тими обставинами, які викликають сумнів у доброчесності, неупередженості або об`єктивності суддів та не можуть бути підставами для відводу колегії суддів.

Побоювання заявника, її сумніви в доброчесності колегії суддів також не є вирішальними під час вирішення питання про відвід, оскільки не доведені у визначений законом спосіб.

Згідно з об`єктивним критерієм оцінки безсторонності суду відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність колегії суддів, адже не встановлено обставин, які унеможливлювали б ухвалення ними об`єктивного рішення в справі.

Апеляційний суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, також констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що колегія суддів виявляє особисту упередженість або демонструє заінтересованість у результаті розгляду цієї справи.

Апеляційний суд керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі в розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Проте в цій справі всі доводи заявниці мають характер припущень, які не знайшли свого об`єктивного обґрунтування, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.

Відтак, доводи, якими ОСОБА_1 мотивує заяву про відвід колегії суддів, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності цих суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», а доводи щодо недоброчесності суддів зводяться до необґрунтованих припущень заявника.

Враховуючи зазначені норми закону, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Левенця Б.Б., Борисової О.В., Ратнікової В.М. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.