Постанова від 18.03.2025 по справі 260/2517/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2517/24 пров. № А/857/21974/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (головуючий суддя: Гаврилко С.Є., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,-

встановив:

Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр», 18.04.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис, винесений головним державним інспектором Берник З.П. від 18 березня 2024 року № ЗХ/ЗК/6319/039/П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки Держпраці відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці, оскільки фактичні обставини інспектором не встановлені, а правопорушення надумані. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем вказано на те, що роботодавцем не вживалися всі можливі заходи для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Так, при звільненні ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, згідно наказу № 05/К від 10 січня 2024 року, остаточний розрахунок з нею не проведено в день звільнення. При звільненні ОСОБА_1 , такій не було нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (01 лютого 2024 року). Виплата заробітної дати з надбавкою за престижність у розмірі 20% вперше проведена у липні 2023 року. У роботодавця було право видати наказ про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, не пізніше одного місяця, а саме 31 серпні 2023 року. У той же час, такий наказ № 345 виданий 28 грудня 2023 року, чим порушено вимоги пункту 1 частини 2 статті 127 КЗпП України. Позивач зазначає, що виплата коштів звільненому працівникові відбулася не в дань звільнення, а пізніше, оскільки в день звільнення працівника на роботі не було. Можливість такої виплати не у день звільнення передбачена статтею 116 КЗпП України. Також зазначає, що «лічильної помилки» відповідачем не було допущено, а тому відповідний наказ ним був виданий правомірно і вчасно.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що відповідач діяв правомірно та у зв`язку із правомірністю його поведінки відсутні підстави для скасування припису, що складений головним державним інспектором Берник З.П. від 18 березня 2024 року № ЗХ/ЗК/6319/039/П. Зазначає, що позивачем був здійснений розрахунок із звільненою особою не у день звільнення, що також потягло й не виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (01 лютого 2024 року). Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки наказ № 345 від 28 грудня 2023 року був виданий не вчасно, а з порушенням вимог пункту 1 частини 2 статті 127 КЗпП України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності спірного припису вимогам, які законодавчо ставляться до нього.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на адресу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшла скарга громадянки ОСОБА_1 від 16 лютого 2024 року щодо порушення відносно неї вимог законодавства при оплаті праці та проведенні розрахунку при звільненні з роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради.

Позаплановою перевіркою за скаргою громадянки ОСОБА_1 від 19 лютого 2024 року відповідачем встановлено наступне.

Відповідно до наказу № 30/К від 02 березня 2023 року громадянка ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера на 1,0 ставки за основним місцем роботи з 02 березня 2023 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису та Колективного договору підприємства, в порядку переведення з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський клінічний шкірно-венерологічний центр» Закарпатської обласної ради.

Наказом від 28 грудня 2023 року за № 343\К ОСОБА_1 оголошено догану. Таку догану було оголошено у зв`язку із повним невиконанням наказу директора від 18 грудня 2023 року № 64/О про тарифікації працівників закладу без поважних причин.

ОСОБА_1 28 грудня 2023 року звернулася із заявою до позивача з проханням звільнити її з посади головного бухгалтера за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) з 10 січня 2024 року.

В період з 29 грудня 2023 року по 10 січня 2024 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно наказу № 05/К від 10 січня 2024 року, ОСОБА_1 , звільнено з посади головного бухгалтера 10 січня 2024 року за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України).

Згідно відомості розподілу виплат КП КНП ЗПЦ ЗОР № 240201РВ000037063819 від 01 лютого 2024 року, перераховано кошти в сумі 5288 грн. 82 коп. на особистий банківський картковий рахунок ОСОБА_1 .

Згідно із Додатком № 18 до Колективного договору КНП «ЗПЦ» ЗОР. посадовий оклад головного бухгалтера - складає 80% посадового окладу директора.

Додатком № 19 до Колективного договору КНП «ЗПЦ» ЗОР встановлено надбавку за престижність роботи у розмірі 20% до посадового окладу всім працівникам Закарпатського протипухлинного центру з 01 липня 2023 року.

Переліку окремих посад або працівників Закарпатського протипухлинного центру яким така надбавка не встановлюється в ході перевірки не надано. Відтак, згаданим додатком до колективного договору надбавка за престижність роботи у розмірі 20% встановлена в т.ч. і ОСОБА_1 .

Фонд оплати праці головного бухгалтера становить 80% від оплати праці керівника установи і такий фонд уже містить 20 % за престижність, яку отримували працівники.

В грудні 2023 року було виявлено фактичне дублювання надбавок за престижність у працівника - ОСОБА_1 .

Факт дублювання надбавок за престижність у працівника - ОСОБА_1 , учасниками справи не оспорюється.

Керівником Закарпатського протипухлинного центру 28 грудня 2023 року видано наказ № 345/К «Про перерахунок заробітної плати», у якому зазначено необхідність здійснити перерахунок заробітної плати головного бухгалтера ОСОБА_1 з дотриманням вимог Колективного договору та положень законодавства України про оплату праці. (а. с. 82).

За результатами позапланової заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки Закарпатського протипухлинного центру, головним державним інспектором складено акт такої перевірки від 14 березня 2024 року за № ЗХ/ЗК/6319/039 та Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЗК/6319/039/П від 18 березня 2024 року.

У зазначеному приписі відповідач зафіксував наступні порушення:

- роботодавцем не вживаються всі можливі заходи для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, при звільненні ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, згідно наказу № 05/К від 10 січня 2024 року, остаточний розрахунок з нею не проведено в день звільнення;

- при звільненні ОСОБА_1 , їй не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (01 лютого 2024 року);

- виплата заробітної плати з надбавкою за престижність у розмірі 20 % вперше проведена ОСОБА_1 . У роботодавця було право видати наказ про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок не пізніше одного місяця, а саме 31 серпня 2023 року. В той же час такий наказ № 345 виданий 28.12.2023 року, чим порушено вимоги статті 127 частини 2 пункту 1 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі Закон № 2136-IX), цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 2136-IX, у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 2 постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (в редакції, чинні на час виникнення спірних відносин) передбачає, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Згідно з пунктом 1 «Положення про Міністерство економіки України», затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 459 (в редакції, чинні на час виникнення спірних відносин), Міністерство економіки України (далі Мінекономіки) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує зокрема формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.

Наказом Мінекономіки від 16.06.2023 № 5782 дозволено Держпраці протягом періоду воєнного стану проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю), зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у тому числі, з підстави, визначеної абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону .

У відповідності до пункту 1 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96 (далі Положення; в редакції, чинні на час виникнення спірних відносин), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено підпунктом 5 пункту 6 Положення Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із частиною першою сатті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 6 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, (далі Закон № 877-V) позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) здійснюються за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до змісту частин першої, другої статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За змістом частин шостої-дев`ятої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами позапланової заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки Закарпатського протипухлинного центру, головним державним інспектором складено акт такої перевірки від 14 березня 2024 року за № ЗХ/ЗК/6319/039 та Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЗК/6319/039/П від 18 березня 2024 року.

У зазначеному приписі відповідач зафіксував наступні порушення:

- роботодавцем не вживаються всі можливі заходи для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, при звільненні ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, згідно наказу № 05/К від 10 січня 2024 року, остаточний розрахунок з нею не проведено в день звільнення;

- при звільненні ОСОБА_1 , їй не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (01 лютого 2024 року);

- виплата заробітної плати з надбавкою за престижність у розмірі 20% вперше проведена ОСОБА_1 . У роботодавця було право видати наказ про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок не пізніше одного місяця, а саме 31 серпня 2023 року. У той же час такий наказ № 345 виданий 28.12.2023 року, чим порушено вимоги п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України.

Щодо порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України, стосовно видачі позивачем наказу від 28 грудня 2023 року № 345/К «Про перерахунок заробітної плати», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Проаналізуваши наведену правову норму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця, однак такий наказ (розпорядження) роботодавець може видати не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки, виплата заробітної плати з надбавкою за престижність у розмірі 20% вперше проведена ОСОБА_1 , відповідно до відомості виплати заробітної плати № 240201РВ000033584074 від 31 липня 2023 року, то позивач мав право видати наказ про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 для повернення сум зайво виплачених внаслідок лічильних помилок не пізніше одного місяця, а саме до 31 серпня 2023 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що такий наказ № 345 виданий 28.12.2023, чим порушено пункт 1 частини 2 статті 127 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими покликання суду першої інстанції, що оскільки громадянка ОСОБА_1 перебувала на посаді головного бухгалтера та додатково нараховувала кошти для отримання нею 20% за престижність, а тому до спірного випадку не застосовується строк для ухвалення відповідного наказу, який встановлений п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Так, згідно контракту № 1 від 18.01.2023 укладеного з керівником Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Русином Андрієм Васильовичем (а. с. 93 зворот-96), керівник зобов`язаний вживати заходів до своєчасного та в повному обсязі виплати заробітної плати, дотримуватися гарантій оплати праці, встановлених законодавством, забезпечити своєчасну та в повному обсязі сплату передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів (п.п. 13-15 п. 6 розділу Права та обов`язки Контракту).

Крім цього, згідно статуту Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр», затвердженого рішенням Закарпатської обласної ради від 05.05.2020 № 1725 (а. с. 99 зворот-102), керівником підприємства є директор, генеральний директор. Керівник вживає заходів щодо своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати, а також передбачених законодавством України податків, зборів інших платежів.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини та проаналізувавши положення вказаних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки саме на керівника Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» покладено обов`язки вживати заходи щодо належного контролю за дотриманням гарантій оплати праці та достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, а тому обов`язок видати наказ про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок не пізніше одного місяця, тобто з дотриманням п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України, покладено саме на керівника підприємства, чого здійснено не було.

Враховуючи вищенаведене, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України є правомірним.

Щодо порушення з приводу недотримання позивачем термінів розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а відтак й щодо обов`язку позивача виплати середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (01.02.2024), то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала директору Закарпатського протипухлинного центру заяву з проханням звільнити її з посади головного бухгалтера за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) з 10 січня 2024 (а. с. 91 зворот).

Згідно наказу № 05/К від 10.01.2024, ОСОБА_1 , звільнено з посади головного бухгалтера 10 січня 2024 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , згідно відомості виплат заробітної плати № 240201РВ000037063819 від 01.02.2024 та платіжної інструкції № 56 від 01.02.2024 кошти в сумі 5288 грн 82 коп, проведено 01.02.2024.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно рішення Конституційного Суду України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законодавстовом встановлено обов`язок роботодавця у день звільнення працівника виплатити всі суми, які належать йому від підприємства (установи, організації) і жодних винятків з наведеного законодавчого положення не передбачено.

Враховуючи вищенаведене, оскільки згідно відомості № 240201РВ000037063819 від 01.02.2024 та платіжної інструкції № 56 від 01.02.2024 при звільненні ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать їй від підприємства не проведена в день звільнення (10.01.2024), а тому порушено вимоги частини 1 статті 116 КЗпП України.

Щодо покликання відповідача, що ним не порушено строки остаточного розрахунку зазначені в ст. 116 КЗпП України, які взято до уваги судом першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не пред`явила вимогу про розрахунок, так як в останній свій робочий день (10.01.2024) не працювала, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, відповідач самостійно, без звернення ОСОБА_1 здійснив 01.02.2024 остаточний розрахунок, що свідчить про недотримання позивачем термінів розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та правомірність оскаржуваного припису в цій частині.

Стосовно обов`язку позивача виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (01.02.2024), то суд апеляційної інстанції зазначає, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є державною гарантією при невчасному розрахунку роботодавцем з працівником, а тому оскаржуваний припис в цій частині також є правомірним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 260/2517/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін