Постанова

від 12.03.2025 по справі 300/821/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/821/23 пров. № А/857/28281/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року (суддя Боршовський Т.І., ухвалене в м. Івано-Франківську о 11:26, повний текст складено 03.10.2024) у справі № 300/821/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

03.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» (далі позивач, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 005396/0701 від 09.11.2022 р.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» у зв`язку із щорічною потребою у перевезенні сільськогосподарської продукції зібраної з поля до підприємств складського зберігання зерна (елеваторів) уклало із підприємствами-перевізниками договори про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Перевізники надали послуги по перевезенню, що підтверджується актами надання послуг, а ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» здійснило оплату послуг. Сільськогосподарська продукція була доставлена на зберігання з поля до підприємств складського зберігання, що підтверджується витягами з реєстру приймання зерна.Судом першої інстанції безпідставно не враховано чинну практику Верховного Суду у постановах від 20.02.2018 у справі № 813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі № 802/4940/14, де висловлено правову позицію згідно з якою, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Звертає увагу на те, що у цій справі встановлено, що контролюючий орган не проводив зустрічну податкову звірку та звертався із запитом про надання інформації до контрагентів позивача. Зауважує, що процедура перевірки компанії на відповідність критеріям ризиковості платника податків ініціюється тільки після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, які не відповідають жодному з ознак безумовної реєстрації. Вказує, що на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення Відповідач вже має бути впевнений в своїй позиції та мати належні і допустимі докази на підтвердження правоти своєї позиції, а не надавати нові аргументи в суді першої інстанції після закінчення строку на їх подання та закінчення підготовчого засідання. Щодо наявності інформації про здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо контрагентів позивача, то до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» п.п.14.1 ст.14, п. 189.1, ст. 189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 1201897,00 грн., оскільки під час перевірки встановлено, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» безпідставно відображено в бухгалтерському обліку операції, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах по взаємовідносинах з ТОВ «Глобал Логистик», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Зернологистика». Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних вказані перевізники не придбавали послуги із оренди транспортних засобів у їх власників фізичних осіб, запасні частини до автомобілів, а ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Зернологистика» пального. При цьому, придбаного ТОВ «Глобал Логистик» пального недостатньо для надання такої кількості послуг перевезення. Згідно даних звітності за формою 1ДФ у 4 кварталі 2021 року у ТОВ «Глобал Логистик» є 2 найманих працівника, у 4 кварталі 2020 року у ТОВ «Зерно-Логістика» є 1 найманий працівник, у ТОВ «Зернологистика» є 2 найманих працівника. Інформація про наявність транспортних засобів згідно з АІС «Автомобіль» відсутня. Балансова вартість основних засобів згідно з даними балансу станом на 31.12.2021 у ТОВ «Глобал Логистик» становила 0,00 грн.; на 31.12.2020 у ТОВ «Зерно-Логістика» 200,00 тис. грн. Такі обставини свідчать про те, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не проводило реальних фактичних операції по взаємовідносинах із ТОВ «Глобал Логистик», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Зернологистика» з метою отримання доходів, а натомість така діяльність спрямована на заниження бази оподаткування податком на додану вартість шляхом декларування податкового кредиту по безтоварних операціях, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1412871,57 грн. За вказаних обставин, податкове-повідомлення рішення № 005396/0701 від 09.11.2022 прийнято правомірно. Також зазначає, що ТОВ Зернологистика з жовтня 2020 року не звітує та проходить по кримінальному провадженню №42016000000002035 від 04.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України та № 32021100110000015 від 08.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Представник позивача (апелянта) - Білан Н.М. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким зодовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача Гавадзин М.В., Булка Т.В. у судових засіданнях, відповідно, 26.02.2025 та 12.03.2025 не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» зареєстровано як юридична особа 26.07.2017 року, код ЄДРПОУ 41481188, перебуває на обліку в Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області. Основний вид діяльності за КВЕД: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В декларації з податку на додану вартість за лютий 2022, позивачем задекларовано: податковий кредит 31464261 грн. (рядок 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 21442422 грн. (рядок 19): сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 201-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання декларації 0 грн., сума, обчислена відповідно до пункту 201-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання декларації 27697019 грн. (рядок 19-1); сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання декларації (рядок 19 рядок 19.1) 21442422 грн. (рядок 20): яка підлягає бюджетному відшкодуванню 21442422 грн. (рядок 20.2).

20.09.2022 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято наказ № 1585-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», яким на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.09.2022 № 1585-п, направлень від 21.09.2022 № 2588, 2589, головними державними інспекторами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в період з 22.09.2022 по 12.10.2022 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 4314/09-19-07-01/41481188 від 19.10.2022 (далі акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки контролюючий орган зазначив, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах за травень 2020 року лютий 2022 року, встановлено порушення ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття»:

1) п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 735282 грн., в тому числі за березень 2021 року в сумі 680711 грн., за квітень 2021 року в сумі 9807 грн., за травень 2021 року в сумі 20584 грн., за серпень 2021 року в сумі 24180 грн.;

2) п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню всього в сумі 1201897 грн.;

3) п. 200.1 п. 200.4, п. 200.12, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, вимоги наказу Міністерства фінансів України щодо Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість із змінами та доповненнями від 01.07.2016 в результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 470097,53 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 4314/09-19-07-01/41481188 від 19.10.2022, відповідачем 09.11.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення № 005396/0701, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1201897,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 300474,25 грн.

ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» подало до Державної податкової служби України скаргу № 285/11 від 23.11.2022 на податкове повідомлення-рішення №005396/0701 від 09.11.2022.

За результатом розгляду скарги позивача № 285/11 від 23.11.2022 Державна податкова служба України прийняла рішення № 1806/6/99-00-06-01-03-06 від 25.01.2023, яким податкове повідомлення-рішення № 005396/0701 від 09.11.2022 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст. 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. п. 1.2 п. 1, п. п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за N 168/704.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та надання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1-200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено та матеріалами справи стверджується, що для забезпечення своєї господарської діяльності ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» уклала з ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Глобал Логистик» договори про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження здійснення ТОВ «Зернологистика» послуг перевезення зерна з поля до елеваторів надав:

- договір № АП-ЗЛ від 07.09.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом,

- акти надання послуг на загальну суму 541522,50 грн. в тому числі ПДВ 90253,75 грн., а саме: № ЗЛ11 від 25.09.2020, № ЗЛ12 від 29.09.2020, № ЗЛ13 від 05.10.2020;

- товаро-транспортні, а саме: № 1 від 16.09.2020, № 1 від 25.09.2020, № 2 від 16.09.2020, № 2 від 25.09.2020, № 3 від 25.09.2020, № 4 від 25.09.2020, № 5 від 22.09.2020, № 7 від 22.09.2020, № 8 від 19.09.2020, № 9 від 19.09.2020, № 10 від 22.09.2020, № 11 від 20.09.2020, № 11 від 22.09.2020, № 14 від 22.09.2020, № 15 від 23.09.2020, № 15 від 20.09.2020, № 16 від 20.09.2020, № 17 від 23.09.2020, № 18 від 20.09.2020, № 20 від 23.09.2020, № 21 від 18.09.2020, № 21 від 23.09.2020, № 22 від 23.09.2020, № 23 від 21.09.2020, № 24 від 21.09.2020, № 26 від 19.09.2020, № 27 від 23.09.2020, № 27 від 19.09.2020, № 28 від 21.09.2020, № 28 від 23.09.2020, № 29 від 23.09.2020, № 28 від 23.09.2020, № 30 від 23.09.2020, № 30 від 26.09.2020, № 31 від 26.09.2020, № 33 від 26.09.2020, № 34 від 23.09.2020, № 34 від 26.09.2020, № 36 від 24.09.2020, № 36 від 26.09.2020, № 37 від 26.09.2020, № 38 від 26.09.2020, № 39 від 24.09.2020, № 39 від 26.09.2020, № 40 від 24.09.2020, № 40 від 26.09.2020, № 41 від 24.09.2020, № 41 від 26.09.2020, № 42 від 26.09.2020, № 42 від 30.09.2020, № 43 від 20.09.2020, № 44 від 24.09.2020, № 45 від 20.09.2020, № 45 від 24.09.2020, № 46 від 20.09.2020, № 49 від 25.09.2020, № 50 від 25.09.2020, № 51 від 25.09.2020, № 52 від 25.09.2020, № 54 від 25.09.2020, № 54 від 31.10.2020, № 62 від 21.09.2020, № 63 від 21.09.2020, № 64 від 21.09.2020, № 97 від 23.09.2020, № 82 від 22.09.2020, № 83 від 22.09.2020, № 84 від 22.09.2020, № 98 від 23.09.2020, № 111 від 24.09.2020, № 112 від 24.09.2020, № 125 від 25.09.2020, № 126 від 25.09.2020, № 140 від 25.09.2020, № 142 від 26.09.2020, № 156 від 26.09.2020;

- платіжні доручення на суму 541522,48 грн., а саме: № 7336 від 08.10.2020, № 7738 від 15.10.2020, № 8015 від 22.10.2020, № 8101 від 23.10.2020, № 8431 від 30.10.2020;

- податкові накладні, які віднесено до складу податкового кредиту на суму 90253,75 грн., а саме: № 5 від 08.10.2020, № 6 від 08.10.2020, № 7 від 09.10.2020, № 8 від 09.10.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження здійснення ТОВ «Зерно-Логістика» послуг перевезення зерна з поля до елеваторів надав:

- договір № АП-З-Л від 01.10.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом;

- акти надання послуг, на загальну суму 6463710,36 грн. в тому числі ПДВ 1077285,06 грн., разом із реєстрами товарно-транспортних накладних, а саме: № ЗЛН00000001 від 13.10.2020, № ЗЛН00000002 від 20.10.2020, № ЗЛН00000003 від 27.10.2020, № ЗЛН00000004 від 29.10.2020, № ЗЛН00000005 від 10.11.2020, № ЗЛН00000006 від 17.11.2020, № ЗЛН00000007 від 18.11.2020, № ЗЛН00000008 від 24.11.2020, № ЗЛН00000009 від 24.11.2020, № ЗЛН00000010 від 02.12.2020, № ЗЛН00000011 від 02.12.2020, № ЗЛН00000012 від 02.12.2020, № ЗЛН00000013 від 02.12.2020, № ЗЛН00000014 від 02.12.2020, № ЗЛН00000015 від 02.12.2020, № ЗЛН00000016 від 09.12.2020, № ЗЛН00000017 від 06.12.2020, № ЗЛН00000018 від 16.12.2020;

- платіжні доручення на суму 6463710,34 грн., а саме: № 8016 від 22.10.2020, № 8102 від 23.10.2020, № 8430 від 30.10.2020, № 8442 від 30.10.2020, № 8557 від 05.11.2020, № 8832 від 11.11.2020, № 9031 від 13.11.2020, № 9122 від 19.11.2020, № 9303 від 23.11.2020, № 9399 від 26.11.2020, № 9668 від 03.12.2020, № 9870 від 09.12.2020, № 9948 від 11.12.2020, № 10094 від 18.12.2020, № 10268 від 24.12.2020, № 10446 від 29.12.2020, № 1555 від 19.02.2021, № 1790 від 26.02.2021, № 1895 від 05.03.2021, № 2115 від 12.03.2021, № 2279 від 19.03.2021, № 2499 від 02.04.2021, № 2891 від 09.04.2021, № 3057 від 16.04.2021, № 3502 від 23.04.2021, № 3742 від 30.04.2021, № 4534 від 14.05.2021, № 4921 від 21.05.2021, № 5107 від 28.05.2021, № 5224 від 04.06.2021, № 6232 від 11.06.2021, № 6904 від 18.06.2021, № 7274 від 25.06.2021, № 7463 від 02.07.2021, № 7566 від 09.07.2021, № 8681 від 16.07.2021, № 9008 від 23.07.2021, № 9533 від 30.07.2021, № 9588 від 04.08.2021, № 9829 від 06.08.2021, № 10323 від 12.08.2021, № 10843 від 19.08.2021;

- податкові накладні, які віднесено до складу податкового кредиту на суму 380579,59 грн., а саме: № 1 від 13.10.2020, № 2 від 20.10.2020, № 3 від 27.10.2020, № 1 від 02.11.2020, № 1 від 02.12.2020, № 2 від 18.12.2020, № 3 від 24.12.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження здійснення ТОВ «Глобал Логистик» послуг перевезення зерна з поля до елеваторів надав:

- договір № 30/09/2021ГЛ від 30.09.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом;

- акти надання послуг, на загальну суму 4934375,85 грн. в тому числі ПДВ 822395,97 грн., разом із реєстрами товарно-транспортних накладних, а саме: № 27 від 04.10.2021, № 28 від 11.10.2021, № 29 від 18.10.2021, № 30 від 18.10.2021, № 31 від 19.10.2021, № 32 від 22.10.2021, № 33 від 25.10.2021, № 34 від 29.10.2021, № 35 від 01.11.2021, № 36 від 02.11.2021, № 37 від 03.11.2021, № 38 від 08.11.2021, № 39 від 15.11.2021, № 40 від 02.12.2021, № 41 від 03.12.2021, № 42 від 04.12.2021, № 43 від 06.12.2021, № 44 від 07.12.2021, № 45 від 08.12.2021, № 46 від 17.12.2021;

- платіжні доручення на суму 4887049,00 грн., а саме: № 14065 від 12.10.2021, № 14314 від 19.10.2021, № 14870 від 26.10.2021, №15057 від 28.10.2021, № 15166 від 28.10.2021, № 15363 від 02.11.2021, № 15378 від 03.11.2021, № 15567 від 09.11.2021, № 15687 від 11.11.2021, № 15787 від 16.11.2021, № 15845 від 19.11.2021, № 16401 від 24.11.2021, № 16496 від 26.11.2021, № 17051 від 29.11.2021, № 17219 від 08.12.2021, № 17482 від 10.12.2021, № 17624 від 15.12.2021, № 17673 від 16.12.2021, № 17809 від 22.12.2021, № 18610 від 29.12.2021;

- податкові накладні, які віднесено до складу податкового кредиту на суму 822395,97 грн., а саме: 1 від 04.10.2021, 3 від 11.10.2021, 5 від 18.10.2021, 6 від 18.10.2021, 7 від 19.10.2021, 8 від 22.10.2021, 9 від 25.10.2021, 10 від 29.10.2021, № 1 від 01.11.2021, № 2 від 02.11.2021, № 3 від 03.11.2021, № 4 від 08.11.2021, № 6 від 15.11.2021, № 2 від 02.12.2021, № 3 від 03.12.2021, № 5 від 04.12.2021, № 6 від 06.12.2021, № від 8 07.12.2021, № 7 від 08.12.2021, № 9 від 17.12.2021, а також розрахунки коригувань до податкових накладних № 1 від 30.11.2021, № 2 від 30.11.2021, № 3 від 30.11.2021, № 4 від 30.11.2021;

Також позивачем надано витяги з реєстру приймання зерна за період з 01.05.2020 по 28.02.2022 видані елеваторами ТОВ «Спецагропроект» (м. Рогатин), ТОВ «Гаї» (с. Острів Тернопільська область), ТОВ «СП «Весна-21» (м. Кам`янець-Подільський), які підтверджують факт доставки зерна з поля до елеватора та факт надання послуг перевізниками ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Глобал Логистик».

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять вичерпні дані щодо переліку поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій з ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Глобал Логистик».

Разом з тим, доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих.

Також, податковий орган ставить під сумнів реальність вказаних господарських операцій, мотивуючи це тим, що відповідно до податкової інформації, що міститься в інформаційних базах даних ДПС, у ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Глобал Логистик» відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: автомобільний чи інший транспорт, а також найманих працівників, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Автомобілі, якими здійснювались перевезення, належать фізичним особам, які зареєстровані в Івано-Франківській, Тернопільській та Житомирській областях. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, звітів 1-ДФ, ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Глобал Логистик» у період відображення взаємовідносин із позивачем не здійснювало виплат зазначеним фізичним особам, не придбавало послуги оренди, транспортні послуги у зазначених фізичних осіб.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у постановах ВС від 02.04.2020 по справі № 160/93/19, від 19.03.2021 по справі № 460/143/19, від 21.08.2022 р. по справі № 200/2903/22).

В постанові Верховного Суду від 01.02.2023 по справі № 380/9660/21 зроблено висновок, що податкова інформація не може бути належним та допустим доказом, який би спростовував «реальність» господарських операцій, оскільки не має статусу первинного документа, документа податкового/бухгалтерського обліку або іншого документа, що пов`язаний із обчисленням та/або сплатою податків.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідачем під час проведення перевірки не було проведено зустрічної звірки по контрагентам ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Глобал Логистик» щодо податкової інформації наданої позивачем в порядку п. 73.5 ПК України, а також не було направлено контрагентам ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Глобал Логистик» письмових запитів про надання інформації щодо взаємовідносин із позивачем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» в порядку п. 73.3 ПК України.

Господарська операція за умови досягнення поставлених завдань має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Суд першої інстанції зазначає, що надані позивачем документи складені не по фактичних операціях перевезення з ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Глобал Логистик», оскільки такі операції перевезення фактично здійснено іншими особами на транспортних засобах, які не належать вказаним контрагентам позивача, тобто за відсутності таких операцій, лише з метою штучного створення в ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» права на податковий кредит за вказаними операціями з юридичними особами, які є платниками ПДВ, для створення умов щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ по таких операціях. А щодо доводів представника позивача про те, що вантаж ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» фактично доставлений до елеваторів, то суд першої інстанції зазначив, що в спірному випадку контролюючий орган не поставив під сумнів сам факт поставок такого вантажу (зерна) позивача на елеватор, а лише реальність надання саме ТОВ «Глобал Логистик», ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Зернологистика» транспортних послуг для ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» по такому перевезенню вантажу.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 06.10.2022 у справі160/8965/19, від 01.02.2023 у справі № 380/9660/21, від 28.02.2023 у справі №640/16421/19, від 19.06.2023 у справі №810/1577/17,висловлювалась правова позиція, згідно якої підставою для донарахування платнику грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника з недобросовісними платниками-постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходженням не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника з протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника. В акті перевірки мають бути наведені докази для підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники відносин діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, якщо договори, укладені між платником і контрагентами, спрямовані на реалізацію підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. За відсутності доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання господарської операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в податковому обліку.

Також судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем не подано жодних доказів безпосередньо від ТОВ «Зерно-Логістика», ТОВ «Зернологистика», ТОВ «Глобал Логистик», які б підтверджували правову підставу використання та фактичне використання ними транспортних засобів, які належать іншим особам (за встановленого судом факту не оплати цими платниками податків в спірних податкових періодах будь-яких коштів особам, які були власниками транспортних засобів, та які використовувалися в спірних операціях з перевезення товарів для позивача, та факту не отримання цими особами жодних доходів від вказаних контрагентів ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття»).

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже сформулював висновок щодо застосування принципу індивідуальної відповідальності та залежності податкового обліку певного платника податку від дотримання його контрагентом податкового законодавства у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.

При цьому вищенаведені правові норми не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходженням не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, так само як і відсутність сертифікатів якості на поставлений товар, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Отже, визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції.

Верховний Суд неодноразово робив такі висновки у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, в тому числі і на які посилається позивач на обґрунтування доводів в апеляційній скарзі, а саме: в постановах від 06.02.2018 у справі № 802/4940/14, від 20.02.2018 у справі № 813/4931/13-а, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15, від 02.03.2023 у справі № 804/644/16.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Також Велика Палата Верховного Суду висновувала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, апелянт також зазначає, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» здійснювало постачання послуг перевезення від ТОВ «Зернологистика» і ТОВ «Зерно-Логістика» у період вересень-грудень 2020 року, а з ТОВ «Глобал Логистик» у період вересень-грудень 2021 року, відповідно податкові накладні по господарських операціях зареєстровані перевізниками в ЄРПН у вказані періоди. Тобто, станом на момент здійснення господарських операцій і реєстрації податкових накладних рішень про зупинення реєстрації податкових накладних чи присвоєння статусу «ризиковості» до їхньої діяльності у податкового органу не було.

Стосовно твердження щодо застосування статусу ризиковості до проведених раніше господарських операцій, податкові накладні за якими вже зареєстровані в ЄРПН суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Процедура перевірки компанії на відповідність критеріям ризиковості платника податків ініціюється тільки після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, які не відповідають жодному з ознак безумовної реєстрації.

Вказана правова позиція також застосовуєтьсяВерховним Судом в постанові у справі №640/6130/20 від 23.06.2022.

Так, рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Норми пункту 5 Порядку №1165 свідчать про те, що питання про віднесення позивача до Критеріїв ризиковості платника податку могло розглядатися виключно у зв`язку з перевіркою господарської операції, яка стосується саме поданої на реєстрацію податкової накладної.

Питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації».

Отже, процедура перевірки компанії на відповідність критеріям ризиковості платника податків ініціюється тільки після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, які не відповідають жодному з ознак безумовної реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи позивача про неможливість відповідача посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, так як на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач вже має бути впевнений в своїй позиції та мати належні і допустимі докази на підтвердження правоти своєї позиції, а не надавати нові аргументи в суді першої інстанції після закінчення строку на їх подання та закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Даний Висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 31.05.2023 № 280/1255/20.

Контролюючий орган має право посилатись лише на ті докази, які були в нього на момент ухвалення оскаржуваного рішення або довести суду, що він зробив все можливе, щоб ці докази отримати і не отримав їх з причин, які від нього не залежали.

У постанові від 20.04.2023 у справі №380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжуєдля особи несприятливі наслідки.

Згідно з висновком Верховного Судупринцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 також зазначив, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. При цьому, Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 380/ 9660/21 зазначає, що за відсутності доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання господарської операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в податковому обліку. Податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійснених господарських операцій, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні вироки, що набрали законної сили про притягнення будь-яких посадових осіб позивача чи його контрагента- ТОВ «Зернологістика» до кримінальної відповідальності.

Враховуючи встановлені вище обставини колегія суддів вважає, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області не доведено факт порушення ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за звітний період.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів висновує, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, доводи ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» у апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 005396/0701 від 09 листопада 2022 року.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2ст. 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Також, частиною 1статті 139 КАС Українивизначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 22535,57 грн. згідно платіжної інструкції від 24.02.2023 за № 4508.

Також, згідно з платіжною інструкцією від 23.10.2024 № 20010 позивачемсплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 33803,36 грн.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській областів сумі 56 338,93 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1статті 317 Кодексу адміністративного судочинства Україниє підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.243, ст.308, ст.310, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст. 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 300/821/23 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 005396/0701 від 09 листопада 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 56338,93 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 19.03.2025 року.