Рішення

від 19.03.2025 по справі 936/280/25

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/280/25

Провадження № 2/936/97/2025

19.03.2025 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Павлюк С.С.

з участю секретаря- Щербей А.Є.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селище Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника адвоката Повідайчика В.І. звернулася до суду з позовом дл ОСОБА_2 , третя особа Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , за правом представлення за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що бабуся позивачки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя збудувала житловий будинок АДРЕСА_1 , завершила його будівництвом у 1975 році. У вказаному будинку вона проживала з моменту завершення будівництва та до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і у зв`язку з її смертю за нею відкрилась спадщина. Місцем відкриття спадщини за ОСОБА_4 є житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому остання проживала разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який фактично вступив у спадщину внаслідок постійного проживання із спадкодавцем. ОСОБА_3 , дядько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і у зв`язку з його смертю відкрилася спадщина. Місцем відкриття спадщини є будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 документи на право власності на майно після смерті своєї матері не виготовляв, в спадковому будинку проживав один. У ОСОБА_5 було двоє дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати позивачки та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дядько позивачки. ОСОБА_3 був неодруженим, дітей не має. Рідна сестра ОСОБА_3 , а мати позивачки ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , її чоловік, а батько позивачки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 . З часу смерті свого дядька ОСОБА_1 постійно доглядає за будинком, а у серпні 2024 звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини, яка роз`яснила їй, що вона не може оформити право власності на майно через відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, а також і через те, що на спадщину може претендувати також її рідний брат ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_1 . Будучи юридично необізнаною, в тому числі стосовно черг і порядку спадкування ОСОБА_1 вирішила, що вона фактично вступила в спадщину і замовила виготовлення технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 .

Згідноухвали Воловецького районного судуЗакарпатської областівід11.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначенопідготовчесудове засідання.

Позивач в підготовче судове засідання не з?явилася, її представник подав заяву про проведення такого без його участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання також не з?явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає, щодо їх задоволення не заперечує.

Третя особа завідувач Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. в підготовче судове засідання не з?явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі та повідомила, що спадкові справи за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не заводились, заповітів на випадок смерті останні не залишали.

У відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що визнання позову відповідачемслід прийняти та позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як зазначено в ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до приписів ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В свою чергу, положеннями ст.200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим віивільного процесуального кодексудповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя збудувала житловий будинок АДРЕСА_1 та завершила його будівництвом у 1975 році. Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, у 1975 році регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. З зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до пункту 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963, Законом України "Про власність", Законом України від 07.12.1990 за №533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25.12.1974 "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 за №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 за №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 за №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 за №1/5 та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Як вбачається із довідки виданої Воловецькою селищною радою 04.03.2025 за №44, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на відведеній їй для цього земельній ділянці побудувала житловий будинок АДРЕСА_1 і завершила його будівництво у 1975 році.

Випискою з погосподарської книги від 20.02.2025 за №37, яка видана виконкомом Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області також підтверджується та обставина, що в погосподарській книзі за №1 за 2016-2013 роки зареєстровано дворогосподарство АДРЕСА_1 , головою якого була бабуся позивачки.

Відтак викладеним доводиться, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 набула право власності на зазначений будинок за адресою АДРЕСА_1 в 1975 році внаслідок його будівництва.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.09.2022, актовий запис №116 і у зв`язку з її смертю за нею відкрилась спадщина. Місцем відкриття спадщини за ОСОБА_4 є житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому остання проживала разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який фактично вступив у спадщину внаслідок постійного проживання із спадкодавцем, що підтверджується довідками №208 та №209 від 08.08.2024, виданими виконкомом Воловецької селищної ради.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і у зв`язку з його смертю відкрилася спадщина. Місцем відкриття спадщини є будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 документи на право власності на майно після смерті своєї матері не виготовляв, в спадковому будинку проживав один, що підтверджується довідкою № 211 від 08.08.2024.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частини 1 статті 1258 Цивільного кодексу України, Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

У ОСОБА_4 було двоє дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати позивачки та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дядько позивачки. Прізвище ОСОБА_9 бабуся позивачки отримала після одруження 14.01.2011, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00046494807 від 14.08.2024.

ОСОБА_3 був неодруженим, дітей не мав. Рідна сестра ОСОБА_3 , а мати позивачки ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 14.08.2024 повторно. Чоловік ОСОБА_10 , а батько позивачки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 12.02.2020 виконавчим комітетом Гукливської сільської ради.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_4 від 04.01.1986, виданого виконкомом Гукливської сільської ради, актовий запис №1.

За таких обставин у відповідності до частини 3 статті 1266 Цивільного Кодексу України позивачка має право на спадкування за правом представлення.

З часу смерті свого дядька ОСОБА_1 постійно доглядає за будинком та у серпні 2024 звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини. Однак, нотаріус роз`яснила їй, що вона не може оформити право власності на майно через відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, а також і через те, що на спадщину може претендувати також її рідний брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає в АДРЕСА_1 . Будучи юридично необізнаною, в тому числі стосовно черг і порядку спадкування ОСОБА_1 вирішила, що вона фактично вступила в спадщину і замовила виготовлення технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 .

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222, 1270 ЦК України).

Підстав для усунення ОСОБА_1 від спадкування, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України немає.

За частиною 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Оскільки на спадщину може претендувати рідний брат позивачки ОСОБА_2 , то належним відповідачем у цій справі визначено саме його - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає в АДРЕСА_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 відповідно до зазначених вище правових норм, за ним відкрилась спадщина, право на яку повинна би набути позивачка. Водночас відсутність зареєстрованого права власності за спадкодавцем є фактом, який унеможливлює видачу нотаріусом на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину на зазначене домоволодіння.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту порушених прав. Ефективний засіб правового захисту передбачає вжиття повноважним органом таких способів захисту, щоб у особи не виникала необхідність повторного звернення до вказаного органу з того ж питання.

Вимогами ст. 392 ЦК України та наданих до неї роз`яснень у листі ВССУ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Законодавцем встановлений певний порядок набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - нотаріальний порядок. Лише у випадку неможливості оформлення права власності на спадщину в нотаріальному порядку, спадкоємець має право на судовий захист свого невизнаного, оспорюваного чи порушеного права.

Позивач звернулася до державного нотаріуса, щоб видала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, однак позивачу було відмовлено в оформленні спадщини.

Позивач використала всі можливості нотаріального оформлення свого права на спадщину, однак йому в цьому відмовлено з наданням правового обґрунтування.

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 за №703(в редакції від 01.01.2013), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності є обгрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, та підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки визнання позовувідповідачем несуперечить вимогам законута не порушує права та інтереси інших осіб.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем та її представником не заявлено.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.10, 11, 60, ч.4 ст.174, ст. ст. 200, 206, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно - житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за правом представлення за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ,РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора, місце знаходження: вул. Карпатська, №68, селище Воловець, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 02883937.

Суддя: Павлюк С.С.