Вирок

від 19.03.2025 по справі 688/3487/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/3487/24

№ 1-кп/688/33/25

Вирок

Іменем України

19 березня 2025 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в м. Шепетівка кримінальне провадження № 12024244000000747 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, з інвалідністю 3 групи, раніше судимого, відбуває покарання в державній установі «Шепетівська виправна колонія №98» за вироком Богунського районного суду Житомирської області від 31.03.2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

встановив:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

03 травня 2024 року близько 17 год 30 хв, ОСОБА_4 , відбуваючи покарання у державній установі «Шепетівська виправна колонія (№98)», розташованої за адресою: вул. Тараса Шевченка, 60, с. Климентовичі, Шепетівського району Хмельницької області, перебуваючи у кімнаті відпочинку в секторі середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, під час сварки із засудженим ОСОБА_7 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, не бажаючи та не передбачаючи можливості настання смерті засудженого ОСОБА_7 , хоча повинен був і міг це передбачити, завдав останньому один удар дерев`яною палицею у задню ділянку внутрішньої поверхні правого передпліччя, один удар в ділянку задньої поверхні правого ліктьового суглобу, один удар в ділянку задньої поверхні правого плеча, один удар в ділянку тильної поверхні правої кисті, один удар в ділянку задньої поверхні лівого передпліччя та один удар в праву лобно-тім`яну ділянку голови, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на підлогу.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: а) синця на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, синця на задній поверхні правого ліктьового суглобу, синця на задній поверхні правого плеча, чотирьох саден на тильній поверхні правої кисті, синця на задній поверхні лівого передпліччя, які в сукупності відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості та у причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають; б) закритої черепно-мозкової травми із поверхневою раною в правій лобно-тім`яній ділянці голови, забоєм правої півкулі головного мозку, крововиливами під м`яку оболонку в шлуночок мозку, яке відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент спричинення та в даному випадку, що призвели до смерті потерпілого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Шепетівської багатопрофільної лікарні».

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 119 КК України - вбивство, вчинене через необережність.

2. Позиція сторони захисту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не визнав. Суду дав показання, що відбуває покарання у Шепетівській виправній колонії. 03.05.2024 побачив, як засуджений ОСОБА_7 вкрав його згущене молоко. Раніше у неприязних відносинах вони не перебували. Виявивши крадіжку, він запропонував ОСОБА_7 розмову в кімнаті відпочинку. За неформальними правилами засуджених, за крадіжку засуджені караються ударами по руках. ОСОБА_7 попросив його вдарити по руках, але нікому не розповідати про його вчинок. При цьому у кімнаті їх розмову чули й інші засуджені ОСОБА_4 , ОСОБА_9 . У кімнаті біля підвіконня ОСОБА_4 взяв уламок від старої швабри, а ОСОБА_7 став під стіною та протягнув руки вперед. ОСОБА_4 завдав 2-3 удари по руках, а потім ОСОБА_7 руки підняв та закрив ними голову, продовжуючи бити по руках, він випадково один раз вдарив по голові. Від цього удару ОСОБА_7 обмочився, втратив рівновагу та впав на підлогу. Він відразу перестав його бити, разом з іншими засудженими посадили його на лавку, потім його відвели до вбиральні, де він вмивався. Потім йому стало гірше, інші засуджені відвели його до ліжка та покликали фельдшера. Через декілька днів ОСОБА_7 помер у лікарні колонії. Наміру бити по голові чи інших частинах тіла в нього не було. Все сталося швидко та влучення по голові сталося випадково. Вказує, що в його діях не було умислу на спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, вдарив по голові випадково, однак визнає, що діяв з необережності, у чому щиро розкаявся. Цивільний позов прокурора визнав, частково визнав позов потерпілої.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин об`єктивно підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який дав суду показання, що з листопада 2023 року відбуває покарання в Шепетівській виправній колонії, у відділенні №12, товаришував з ОСОБА_7 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 теж відбували покарання у цьому відділенні, у неприязних відносинах вони не перебували. В травні 2024 року ОСОБА_7 вкрав з тумбочки ОСОБА_4 згущене молоко і з цього приводу між ними виник конфлікт в кімнаті для відпочинку. Він дивився телевізор, коли до кімнати зайшли ОСОБА_4 з ОСОБА_7 . Чув, як ОСОБА_7 сказав ОСОБА_4 , щоб той не розповідав про крадіжку іншим засудженим, для залагодження проблеми запропонував покарати його шляхом заподіяння ударів палицею по руках та вибачився перед ОСОБА_4 . На підвіконні лежав зламаний держак від швабри (частина від ручки). ОСОБА_7 виставив руки і ОСОБА_4 вдарив цією палицею декілька разів по руках, потім ОСОБА_7 підняв руки та закрив ними голову, ОСОБА_4 ще раз вдарив по руках, але потрапив в голову, скоріше за все, що випадково. Під час завдання ударів ОСОБА_4 стояв з правого боку від потерпілого, він не хотів його бити по голові. Після удару в голову, ОСОБА_7 присів і побиття припинилося. Бачив садно у потерпілого на голові. Вони його підняли, посадили на лавку, потім він сказав, що йому погано і ОСОБА_4 повів його до умивальників;

- показаннями свідка ОСОБА_4 , який дав суду показання, що з лютого 2023 року відбуває покарання в Шепетівській виправній колонії, у відділенні №12, працює днювальним. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 теж відбували покарання у цьому відділенні, у неприязних відносинах вони не перебували. В травні 2024 року ОСОБА_7 вкрав у ОСОБА_4 згущене молоко і з цього приводу виник конфлікт між ними в кімнаті для відпочинку. Коли він зайшов до кімнати, то побачив, як ОСОБА_4 тримав у руці палицю, якою 2-3 рази вдарив по руках ОСОБА_7 . Бачив, як ОСОБА_7 махав руками, останній удар був по голові. ОСОБА_4 стояв з правого боку від потерпілого та завдавав удари з боку. Після удару в голову ОСОБА_7 присів і побиття припинилося. Бачив садно на голові потерпілого. ОСОБА_7 йому розповів, що сам винен та запропонував вдарити його по руках. Палиця тріснула під час побиття. Допомагав відвести ОСОБА_7 до вмивальника, де він втрачав свідомість та падав, а потім завели його до відділення та покликали адміністрацію. У відділенні ОСОБА_7 переодягнувся та його доставили до лікарні установи;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , який дав суду показання, що з лютого 2023 року відбуває покарання в Шепетівській виправній колонії, у відділенні №12. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 теж відбували покарання у цьому відділенні, у неприязних відносинах вони не перебували. В травні 2024 року зайшовши в кімнату для відпочинку, він побачив сидячого на підлозі ОСОБА_7 з садном на голові, а біля нього ОСОБА_4 з поламаною палицею в руках, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 . Бачив, як ОСОБА_7 посадили на лавку, він скаржився на головокружіння. Під час його побиття він не був присутній;

- даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 , та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом слідчої дії від 20.05.2024, під час якого свідок вказав на місце події; на манекені продемонстрував механізм заподіяння обвинуваченим почергово тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а також вказав на те, що ОСОБА_4 взяв палицю на підвіконні, а ОСОБА_7 витягнув руки перед собою. ОСОБА_4 почав завдавати нею удари по руках ОСОБА_7 , той від болі став прикриватися руками, а ОСОБА_4 продовжував нанесення ударів по руках, від ударів палиця зіскочила від руки і удар прийшовся в голову потерпілому, після чого все припинилося;

- даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 , та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом слідчої дії від 20.05.2024, під час якого свідок вказав на місце події; на манекені продемонстрував механізм заподіяння обвинуваченим почергово тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а також вказав на те, що бачив, як ОСОБА_7 виставив вперед руки для побиття, бачив, як ОСОБА_4 наніс 2-3 удари по руках, а ОСОБА_7 почав присідати і останній удар випадково прийшовся у праву частину голови, палиця від удару зламалася та побиття припинилося;

- даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 , та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом слідчої дії від 20.05.2024, під час якого свідок вказав на місце події; вказав місце перебування ОСОБА_7 (на підлозі) з тілесними ушкодженнями на руках та голові, а також ОСОБА_4 з палицею в руці (біля ОСОБА_7). ОСОБА_4 розповідав йому, що бив потерпілого по руках за крадіжку;

- даними протоколу слідчого експерименту з підозрюваним, та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом слідчої дії від 25.06.2024, під час якого ОСОБА_4 вказав на місце події; на манекені продемонстрував механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а саме по витягнутих руках, вказавши, що під час нанесення цих ударів палиця зісковзнула, та один удар він неумисно завдав палицею по голові потерпілому, від чого палиця тріснула;

- даними протоколу огляду місця події з фото-таблицями від 03.05.2024, під час якого оглянуто ванну кімнату в секторі середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі в державній установі «Шепетівська виправна колонія (№98)», а також зафіксовано тілесні ушкодження потерпілого;

- даними протоколу огляду місця події з фото-таблицями від 04.05.2024, під час якого оглянуто умивальну кімнату та спальне приміщення засуджених, виявлено та вилучено вологе простирадло білого кольору, наволочку на покривало в клітинку, змив речовини, схожої на кров з поверхні плитки, рушник зеленого кольору;

- даними протоколу огляду місця події з фото-таблицями від 15.05.2024, під час якого оглянуто приміщення реанімаційного відділення КНП «Шепетівської багатопрофільної лікарні», де перебував труп ОСОБА_7 зі слідами насильницької смерті, а саме з тілесним ушкодженням на голові;

- даними протоколу огляду місця події з фото-таблицями від 15.05.2024, під час якого оглянуто приміщення речової комори державної установи «Шепетівська виправна колонія (№98)», де виявлено та вилучено дерев`яну палицю синього кольору, яка складається з двох частин, яка постановою слідчого від 15.05.2024 визнана речовим доказом у справі, та яку впізнав обвинувачений та підтвердив у судовому засіданні, що саме цією палицею він завдавав удари ОСОБА_7 по руках;

- даними висновку експерта №94 від 11.06.2024 на дерев?яній палиці, яка складається з двох частин, розмірами 58,0*3,0 см та 29,0*3,0 см слідів крові не виявлено;

- даними висновку експерта №118 від 13.06.2024, з якого слідує, що в ОСОБА_7 виявлені тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із поверхневою раною в правій лобно-тім`яній ділянці голови, забоєм правої півкулі головного мозку, крововиливах: під м`яку оболонку та в шлуночки мозку. Дане тілесне ушкодження утворилося від, щонайменше, однієї ударної травмуючої дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею довгастої форми, яким могла бути дерев`яна палиця, могло виникнути в строк та за обставин, вказаних в постановах, в сукупності має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент його спричинення, а в даному випадку, що призвело до смерті. Тілесні ушкодження у вигляді синця на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, синця на задній поверхні правого ліктьового суглобу, синця на задній поверхні правого плеча, чотири садна на тильній поверхні правої кисті, синця на задній поверхні лівого передпліччя. Дані тілесні ушкодження утворились від, щонайменше п`яти-шести травмуючих дій тупого твердого предмета (предметів), яким могла бути дерев`яна палиця, могли виникнути в строк та за обставин, вказаних в постановах, кожне окремо та в сукупності відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості по відношенню до живої людини та в причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають. Всі ушкодження, що виявлені на тілі трупа ОСОБА_7 , могли утворитися в швидкій послідовності одне за одним. Тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на поверхнях верхніх кінцівок, могли утворитися при самозахисті. Під час отримання тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 міг перебувати в положеннях стоячи, сидячи або близьких до них. Не виключається можливість, що ОСОБА_7 , після заподіяння йому тілесних ушкоджень, міг самостійно пересуватися (ходити), здійснювати активні цілеспрямовані дії по мірі наростання набряку головного мозку до настання втрати свідомості. Смерть ОСОБА_7 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась забоєм головного мозку та крововиливами під м`яку мозкову оболонку, що призвело до набряку та набухання головного мозку;

- даними висновку експерта №122 (додаткового) від 13.06.2024, з якого слідує, що тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_7 могли виникнути внаслідок нанесення йому ударів дерев`яною палицею сторонньою особою. Тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_7 могли виникнути внаслідок нанесення йому ударів дерев`яною палицею, за обставин вказаних свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 в ході проведення їх допиту від 16.05.2024 та слідчого експерименту із застосуванням відеозапису від 20.05.2024;

- даними висновку експерта №169 (додаткового) від 26.07.2024, з якого слідує, що тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_7 могли виникнути внаслідок нанесення йому ударів дерев`яною палицею сторонньою особою за обставин вказаних підозрюваним ОСОБА_4 в ході проведення допиту від 25.06.2024 та слідчого експерименту із застосуванням відеозапису від 25.06.2024;

- роз`ясненнями експерта ОСОБА_16 , який в суді надані ним експертні висновки підтримав, зазначивши, що не виключено, що ОСОБА_4 бив по руках потерпілого, а випадково влучив у ділянку голови. Удари завдавалися одномоментно, з достатньою силою, удар міг бути частково по руці і по голові. Удар по голові мав косий напрямок. Показання свідків, які вони надавали під час слідчих експериментів, відповідають характеру та локалізації виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.

Враховуючи те, що вказані судово-медичні експертизи проводилися кваліфікованим фахівцем в судово-медичній галузі, предметом їх дослідження були усі наявні матеріали, в тому числі протоколи слідчих експериментів, то підстав для сумнівів у достовірності цих висновків суд не вбачає.

4. Підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він, реалізуючи свій злочинний умисел, наблизився до потерпілого ОСОБА_7 , розуміючи суспільну небезпеку своїх діянь, умисно послідовно наніс останньому один удар дерев`яною палицею у задню ділянку внутрішньої поверхні правого передпліччя, один удар в ділянку задньої поверхні правого ліктьового суглобу, один удар в ділянку задньої поверхні правого плеча, один удар в ділянку тильної поверхні правої кисті, один удар в ділянку задньої поверхні лівого передпліччя та один удар в праву лобно-тім`яну ділянку голови, яке відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті потерпілого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Шепетівської багатопрофільної лікарні».

Таким чином, сторона обвинувачення вважала, що обвинувачений своїми умисними діями, що виразились в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

Проте під час судового розгляду вказане обвинувачення в цих межах не знайшло свого підтвердження поза розумним сумнівом, з огляду на таке.

Положеннями ст. 24 КК України передбачено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 цієї статті). Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ст. 25 КК України необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 цієї статті). Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. 3 цієї статті).

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. При цьому ч. 1 ст. 119 КК України передбачено відповідальність за вбивство, вчинене через необережність.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від учинюваних ним дій (бездіяльності), але повинен був і міг би її передбачити, діючи з більшою обачністю.

У випадку, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків необхідно розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.

Отже, розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та ст. 119 КК України, здійснюється за їх суб`єктивною стороною, зокрема, зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків. Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 299/3175/17 (провадження № 51-3210км22).

Для обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України було необхідним встановити, що він, вчиняючи вказані протиправні дії, мав умисел спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження - бажав або свідомо припускав настання тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого.

Дослідивши у сукупності усі обставини події та наявні в справі докази, суд враховує, що в діях обвинуваченого є саме злочинна недбалість, яка виразилася у тому, що останній не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Сторона обвинувачення не надала суду доказів щодо наявності в обвинуваченого будь-якого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і те, що він свідомо припускав настання наслідків у виді смерті потерпілого, тобто діяв з непрямим умислом.

Відповідно до показань обвинуваченого, останній не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які надалі спричинили б смерть потерпілого.

Показання обвинуваченого, а також свідків інциденту, дані протоколів відповідних слідчих дій, висновки та показання експерта свідчать про те, що завдаючи під час конфлікту потерпілому удари палицею по руках, обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (удару в голову і внаслідок цього спричинення тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть), хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю.

ОСОБА_4 розумів, що його протиправна дія могла мати наслідки, проте не передбачав, що подальший розвиток подій призведе до загибелі потерпілого ОСОБА_7 , хоча міг і повинен був це зробити; тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, не було результатом цілеспрямованого (акцентованого) удару в ділянку голови, що підтверджується показаннями свідків та висновками судово-медичних експертиз.

Згідно з висновком експерта від №169 (додаткового) від 26.07.2024, тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_7 могли виникнути внаслідок нанесення йому ударів дерев`яною палицею сторонньою особою за обставин вказаних підозрюваним ОСОБА_4 , а саме: коли ОСОБА_7 витягнув перед собою обидві руки, ОСОБА_4 , тримаючи у правій руці дерев`яну палицю (держак від швабри), наніс йому близько двох-трьох ударів по лівій та правій руці, та надалі ОСОБА_7 підставив обидві руки та ними затулив своє обличчя, то ОСОБА_4 палицею наніс ще один удар в ділянку його рук, та коли наносив удар по руках, які були під головою ОСОБА_7 , він з необережності влучив даною дерев`яною палицею (дотичним ударом) в праву лобну-тім`яну ділянку голови, внаслідок чого палиця зломилася навпіл, а ОСОБА_7 присів на підлогу та він його більше не бив, хоча в нього і була можливість, але мети вбити ОСОБА_7 у нього не було.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , які були очевидцями тих подій, як під час слідчого експерименту, так і під час їх допиту в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_4 бив палицею лише по руках потерпілого, наміру бити по голові не мав, удар по голові стався випадково і неочікувано для самого обвинуваченого, коли потерпілий підняв руки.

Показання обвинуваченого та свідків в частині завдання ударів палицею виключно по руках потерпілого узгоджуються з висновками експертиз щодо локалізації тілесних ушкоджень - всі, крім одного, зосереджені на тильній (задній) поверхні обох рук, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема у справі "Коробов проти України", неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до змісту ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про те, що поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами не доведено, що обвинувачений вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

З огляду на характер та послідовність дій обвинуваченого, який цілеспрямовано не завдавав ударів у голову та інші життєво важливі органи, тобто не мав умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в прямій чи непрямій формі, причини виникнення конфлікту, його тривалість, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, суд вважає, що в діях обвинуваченого була саме злочинна недбалість, передбачена ч. 3 ст. 25 КК України (а не невизначений (неконкретизований) умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, як про це наголошувала сторона обвинувачення), оскільки, як було встановлено, ОСОБА_4 розумів, що його протиправна дія могла мати наслідки, проте не передбачав (хоча міг і повинен був це зробити), що подальший розвиток подій призведе до загибелі потерпілого під час ударів палицею.

5. Відомості, які характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_4 неодноразово судимий, відбуває покарання в державній установі «Шепетівська виправна колонія №98» за вироком Богунського районного суду Житомирської області від 31.03.2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, покарання повністю не відбуте, кінець строку 01.05.2026, за місцем відбування покарання характеризується негативно, заохочень не має, має 31 стягнення, які погашені, одружений, має 3 групу інвалідності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

6. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин.

З огляду на викладене та враховуючи конкретні обставини справи, що обвинуваченим вчинено нетяжкий злочин, характер та спосіб його вчинення, особу обвинуваченого, який раніше був засуджений за злочини, в тому числі із застосуванням насильства, вчинив злочин під час відбування покарання, отже, належних висновків для себе не зробив, залишився суспільно небезпечним, шкоду потерплій не відшкодував, його ставлення до вчиненого - щирий жаль щодо вчиненого діяння та осуд власної поведінки, для досягнення мети покарання, передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства. А тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України. Таке покарання є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, відповідає принципам законності, індивідуалізації, справедливості та співмірності, буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Богунського районного суду Житомирської області від 31.03.2021 року, і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

7. Розгляд цивільного позову.

У справі заявлений цивільний позов ОСОБА_17 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Судом встановлено, що внаслідок вчинення злочину, помер син цивільного позивача ОСОБА_7 .

Враховуючи нематеріальність моральних страждань, відсутність чітких критеріїв майнового виразу душевного болю, суд вважає, що ОСОБА_17 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв`язку зі смертю сина, втраті душевного спокою, перебуванні у постійному стані стресу, що має триваючий характер.

Позивач зазнала істотних негативних змін в особистому житті, перенесла страждання пов`язані зі смертю рідної людини, з його похованням, проведенням ритуальних заходів і продовжує нести ці душевні страждання. Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, які ОСОБА_17 пережила у зв`язку зі смертю її сина, негативні переживання, які змінили її звичний спосіб життя, і те, що моральна шкода не є способом збагачення, суд дійшов висновку на відшкодування моральної шкоди стягнути з винного 300 000 грн, що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості за обставин цього кримінального провадження.

У справі також заявлений позов прокурора до ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Так, прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України, Шепетівської міської ради просив стягнути з ОСОБА_4 на користь Національної служби здоров?я України кошти в сумі 16408,08 грн витрат, понесених на лікування потерпілого, які слід перерахувати в дохід державного бюджету, 2565,24 грн витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, на користь Шепетівської міської ради, які перерахувати в дохід місцевого бюджету.

В обґрунтування позовів прокурор зазначив, що відповідно до довідки КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради № 20/2024 від 08.08.2024, потерпілий від вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_7 , з 03.05.2024 по 15.05.2024 (12 л/днів) перебував на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії у вказаному закладі охорони здоров`я, загальна вартість витрат на лікування становить 18973,32 грн, при цьому, витрати понесені за рахунок Національної служби здоров`я України становлять 16408,08 грн, за рахунок місцевого бюджету - 2565,24 грн.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги прокурора визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993.

Відповідно до п. 2 Порядку, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Також, п. 3 Порядку зазначає, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» закладом охорони здоров`я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Комунальне некомерційне підприємство «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним, неприбутковим підприємством, що надає послуги вторинної-спеціалізованої медичної допомоги будь - яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України (п. 1.2 Статуту).

Засновником, власником та органом управління майном КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» є Шепетівська міська рада, а тому кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення повинні бути зараховані на відповідний рахунок місцевого бюджету.

Наразі механізм фінансування вищевказаного комунального підприємства здійснюється Національною службою здоров`я України (далі - НСЗУ) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладених договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров`я.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Невідшкодування витрат, здійснених лікувальними закладами за рахунок державного та міського бюджетів на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення, негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з відповідача.

Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси.

Оскільки лікувальний заклад витратив кошти з місцевого бюджету та НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг - лікування потерпілого, який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_4 зазначені кошти в повному обсязі необхідно стягнути з винного ОСОБА_4 та зарахувати до Державного бюджету України та місцевого бюджету відповідно.

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (роки) 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Богунського районного суду Житомирської області від 31.03.2021 року, і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_17 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_17 моральну шкоду у сумі 300 000 (триста тисяч) грн. У решті позову відмовити.

Цивільний позов прокурора Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України, Шепетівської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Національної служби здоров`я України (код ЄДРПОУ 42032422) кошти в сумі 16 408 (шістнадцять тисяч чотириста вісім) грн 08 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 , які перерахувати в дохід Державного бюджету України (UА978999980313080115000026011; код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Київ/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача - Казначейство України).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Шепетівської міської ради Хмельницької області грошові кошти у сумі 2565 (дві тисячі п?ятсот шістдесят п?ять) грн 24 коп. витрат, понесених на лікування потерпілого ОСОБА_7 від кримінального правопорушення, які перерахувати в дохід місцевого бюджету на розрахунковий рахунок: р/р НОМЕР_1 , АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 02004812.

Речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області: дерев?яну палицю, марлевий тампон зі змивом речовини бурого кольору, рушник зеленого кольору, простирадло білого кольору та наволочку на покривало - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1