Рішення

від 20.03.2025 по справі 234/13958/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/13958/21

Провадження № 2/202/339/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого Мачуського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мендруха О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2021 року на адресу Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначено, що вона з 11.12.2018 року працювала в Службі автомобільних доріг у Донецькій області. З 19.03.2019 року займала посаду головного бухгалтера.

Протягом роботи в організації відповідача вона сумлінно та старанно виконувала свою роботу, що була пов`язана з високим ступенем відповідальності та значними психоемоційними навантаженнями. Працювала понаднормово та часто у вихідні і святкові дні, віддаючи всі сили виконанню своїх трудових обов`язків.

Після зміни у травні 2021 року начальника Служби, нове керівництво почало здійснювати систематичний психологічний тиск на позивача та деяких інших працівників, з метою примушування до написання заяви про звільнення із займаної посади. Від позивача неодноразово вимагали написати відповідну заяву під погрозою застосування негативних заходів впливу - звільнення за ініціативою роботодавця з надуманих підстав.

01.07.2021 р., на фоні психологічного тиску з боку керівництва Служби, позивач пережила психоемоційний стрес та в передінфарктному стані була госпіталізована до міжрайонного кардіологічного відділення КНП «Міська лікарня № 3 Краматорської міськради», де перебувала на стаціонарному лікуванні до 15.07.2021 р.

Під час перебування позивача на лікарняному, 02.08.2021 в. о. начальника Служби було видано наказ «Про проведення перевірки» за фактом отримання Акту документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування від 30.07.2021 № 87, а 28.08.2021 складено Акт службової перевірки, яким позивача було визнано винною у нібито завданні майнової шкоди Службі, рекомендовано притягнути її до дисциплінарної відповідальності та здійснити відшкодування за її рахунок 48 143,61 грн.

03.09.2021 р. позивач під тиском написала заяву про звільнення «за угодою сторін» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (з 10.09.2021) р., хоча в дійсності не мала наміру звільнятися із займаної посади і її волевиявлення на звільнення не було вільним.

07.09.2021 р. начальником Служби було видано наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення до головного бухгалтера ОСОБА_2 », яким позивачці було оголошено догану.

08.09.2021 р., тобто ще до звільнення «за угодою сторін», позивач подала заяву на ім`я начальника Служби, в якій зазначила, що заяву від 03.09.2021 р. вона написала під психологічним тиском та погрозою звільнити її з інших надуманих підстав як «небажаного працівника», зокрема з підстави, передбаченої п. 1 ст. 41 КЗпП за нібито одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке вона насправді не вчиняла, що на її переконання свідчило про відсутність домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною вільною згодою. Позивач повідомляла про відсутність свого волевиявлення на припинення трудового договору, про відкликання (анулювання) своєї раніше поданої заяви від 03.09.2021 р. про звільнення за угодою сторін та просила не звільняти її з 10.09.2021 за цією підставою. Також просила провести службову перевірку за фактом вчинення на неї психологічного тиску та примушування до звільнення.

09.09.2021 р. т.в.о. начальника Служби Д. Тютюнником було видано наказ № 89 «Про проведення службової перевірки» щодо питань, порушених в заяві позивачки від 08.09.2021 р..

09.09.2021 р. близько 10 год. 00 хв. позивача у її службовому кабінеті ознайомили з наказом від 09.09.2021 р. № 89 «Про проведення службової перевірки».

Після ознайомлення позивачки зі змістом зазначеного вище наказу, члени комісії, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи у службовому кабінеті позивача та поводячись зухвало, не дотримуючись вимог службової субординації, почали вимагати від неї негайно, в їх присутності, написати пояснення на ім`я голови комісії.

Водночас, оскільки наказом від 09.09.2021 р. № 89 «Про проведення службової перевірки» не було встановлено строк проведення службової перевірки та не було визначено позивачці термін надання пояснень (надати їх негайно, тощо), позивач повідомила членам комісії, що пояснення писатиме у вільний від основної роботи час (від виконання службових обов`язків її ніхто не звільняв) та за відсутності в її кабінеті сторонніх осіб.

У той самий день, її ознайомили з Актом службової перевірки від 09.09.2021 (вже затвердженим т.в.о. начальника Д. Тютюнником), в якому зазначалося, що твердження позивача, викладені в її заяві від 08.09.2021 про здійснення на неї тиску та примушування до звільнення, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до наказу № 138-к/тр за підписом т. в. о. начальника Служби Д. Тютюнника «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », датованого 08.09.2021 р. та врученого позивачці 10.09.2021 р., її було звільнено з роботи з 10 вересня 2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін.

Звільнення з цих підстав позивач вважає незаконним.

З урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог від 13.10.2024 р., позивач просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області Дмитра Тютюнника від 08 вересня 2021 року № 138-к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », зі змінами, внесеними наказом т.в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області Дмитра Тютюнника від 10 вересня 2021 року № 140-к/тр «Про внесення змін до наказу від 08.09.2021 № 138-к/тр»;

- поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді головного бухгалтера Служби автомобільних доріг у Донецькій області з 11 вересня 2021 року;

- стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 вересня 2021 року по день ухвалення рішення у справі (за винятком періоду часу з 24.02.2022 р. по 27.11.2023 р.), з розрахунку 2900,40 грн. за кожен день вимушеного прогулу;

- стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 30 000,00 грн..

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання, яке відкладено на 28 березня 2023 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням ВерховногоСуду№8/0/9-22від15.03.2022року«Прозміну територіальноїпідсудності судовихсправвумовах воєнногостану(КраматорськийміськийсудДонецької області)»,відповіднодоч.7ст.147ЗаконуУкраїни«Про судоустрійістатуссуддів»,враховуючинеможливістьздійснювати правосуддяпідчасвоєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 747/0/15/23 від 25.07.2023 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ Краматорського міського суду Донецької області" було змінено з 7 серпня 2023 року територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська продовжує розгляд справ які надійшли до 6 серпня 2023 року включно, у порядку, визначеному частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 15 березня 2022 року № 8/0/9-22.

Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

05.04.2023 року змінено назву юридичної особи відповідача Служба автомобільних доріг у Донецькій області на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області.

Протоколом автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями від 21.11.2023 року, для розглядуцивільної справи№ 234/13958/21, визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді від 27 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до провадження і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

10.11.2021 року Відповідачем було подано Відзив на позовну заяву. Зазначено, що Позивач дійсно працювала з 12.12.2018 р. по 10.09.2021 р. в Службі автомобільних доріг у Донецькій області. Підставою для звільнення стала особиста письмова заява Позивача від 03.09.2021 р., в якій викладено прохання звільнити її із займаної посади за угодою сторін з 10.09.2021 р..

Позивачем не надано достатніх, належних, допустимих доказів, що доводять здійснення на неї психологічного тиску з метою примушування її до написання заяви про звільнення під загрозою застосування негативних заходів впливу - звільнення за ініціативою роботодавця. Тобто, Позивачем не доведено, яка особа або які особи, коли та за яких обставин здійснювали на неї психологічний тиск, якими доказами доводяться ці твердження Позивача, викладені в позовній заяві, або які особи можуть їх підтвердити.

Позивачем не надано також жодних належних, достатніх, достовірних доказів в обґрунтування її тверджень про упереджене ставлення до неї з боку керівництва Служби, в період що передував її звільненню, навпаки вбачається, що ставлення керівництва Служби до неї було цілком лояльним (про що свідчить виплата премій та надбавок у розмірі що не менший ніж у інших працівників Служби), а зменшення розміру премій за відповідні періоди викликані об`єктивними обставинами, обґрунтування яких доведено Відповідачем.

Так, зменшення розміру таких виплат у травні, липні та серпні 2021 пов`язано з кількістю відпрацьованого Позивачем часу, яка з 13.05.2021 р. по 31.05.2021 р. знаходилась у щорічній відпустці, а з 01.07.2021 р. по 22.08.2021 р. - на лікарняному.

Позиція Позивача про те, що відкликання заяви про звільнення унеможливлює звільнення працівника, не відповідає законодавству та судовій практиці. Так, анулювання такої домовленості може відбутися лише у випадку, якщо власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Таким чином, Відповідачем правомірно згідно ст. 36 КЗпП України реалізовано згоду, досягнуту сторонами 03.09.2021 року та видано наказ про звільнення ОСОБА_2 з 10.09.2021 року.

Відповідачем була проведена перевірка за заявою ОСОБА_2 щодо вчинення відносно неї психологічного тиску. Комісією з проведення розслідування було проведено опитування працівників Служби щодо здійснення на Позивача психологічного тиску або примушення її до звільнення. Комісією було опитано 34 працівники Служби, жоден з опитуваних не повідомив, що мали місце факти здійснення на Позивача психологічного тиску або примушення її до звільнення будь-якою посадовою особою Служби в його присутності.

Також позивачем не доведено факту спричинення їй моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просили відмовити.

15.11.2021 року позивачем подано до суду Відповідь на відзив з зазначенням своєї правової позиції.

24.11.2021 року відповідач скористався своїм правом та подав Заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що позивач працювала в Службі автомобільних доріг у Донецькій області з 2018 року. З 19.03.2019 року займала посаду головного бухгалтера. Після зміни керівництва Укравтодору у 2021 році незаконно звільнили керівника Службі автомобільнихдоріг уДонецькій області ОСОБА_7 та пропонувализвільнитись позивачу.Оскільки позивачвідмовилась добровільно звільнятись, на неї почали чинити тиск, оголосили догану. Але, все ж таки 03.09.2021 року під тиском нового керівництва позивачем було написано заяву про звільнення з 10.09.2021 р.. Проте вже 08.09.2021 р. позивач відкликала свою заяву про звільнення, зазначивши, що така заяву написана внаслідок тиску. 09.09.2021 року по факту «тиску» була призначена перевірка та складений відповідний акт. 10.09.2021 року позивача все ж таки звільнили. Всі ці незаконні дії та постійний тиск з боку керівництва призвело до погіршення здоров`я позивача, госпіталізації до медичного закладу, що завдало їй моральної шкоди, яку оцінено у 30000 грн.

Представника відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що при звільненні позивача жодного тиску на неї не чинилось. За її заявою прийнято рішення про звільнення за згодою сторін. Подальше відкликання заяви, відповідно до практики Верховного суду не забороняє підприємству все ж таки звільнити працівника. Позивач порушувала свої обов`язки, за що їй раніше оголошувалась догана, крім того з приводу незаконних дій позивача підприємство зверталась до органів поліції.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працював з 2018 по 2021 роки керівником Служби автомобільних доріг у Донецькій області. ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером в цей час. Жодних конфліктів з нею ніколи не було. Після зміни керівництва Укравтодору почався тиск на нього та інших співробітників з метою змусити написати заяви на звільнення.

Заслухавши думку учасників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом Служби автомобільних доріг у Донецькій області №76-к від 11.12.2018 року була прийнята з 12.12.2018 року на роботу на посаду економіста 1-ї категорії фінансово-економічного відділу.

Наказом №13-к від 18.03.2019 року позивач переведена з 19.03.2019 року на посаду головного бухгалтера бухгалтерії з 03.06.2019 року - відділ бухгалтерського обліку та звітності.

02.08.2021 року в. о. начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області було видано наказ №73 «Про проведення перевірки» щодо встановлених порушень вимог законодавства згідно Акту документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування від 30.07.2021 року №87.

28.08.2021 року складено Акт службової перевірки, затверджений начальником служби автомобільних доріг, яким було встановлено, що головний бухгалтер ОСОБА_2 , в порушення ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п.п.2,4 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України №12 від 19.07.2018 року, здійснила подання заяв-розрахунків від 20.04.2021 року та 21.04.2021 року до Фонду соціального страхування без рішення комісії із соціального страхування про призначення матеріального забезпечення застрахованим особам. Зазначено, що в результаті вищезазначених дій ОСОБА_2 . Службі автомобільних доріг заподіяна майнова шкода у розмірі 48143,61 грн. і рекомендовано притягнути її до дисциплінарної відповідальності та здійснити відшкодування за її рахунок у зазначеному розмірі.

Наказом начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області від 07.09.2021 року № 136-к/тр до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п.п.2,4 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України №12 від 19.07.2018 року, за неналежне виконання посадових обов`язків, передбачених п.п.2.2.3, 3.1.1 Положення про відділ бухгалтерського обліку та звітності №01.6-06-21 від 02.02.2021 року та п.2.1.10 посадової інструкції головного бухгалтера №01.06.-07-45 від 03.06.2019 року, допущене при подачі заяв-розрахунків про призначення матеріального забезпечення від 20.04.2021 року і 21.04.2021 року, що спричинило заподіяння майнової шкоди Службі автомобільних доріг у Донецькій області.

Відповідно до заяви від 03.09.2021 року ОСОБА_2 просила звільнити її з посади головного бухгалтера за згодою сторін з 10.09.2021 р.

Актом від 03.09.2021 року підтверджено, що заява про звільнення ОСОБА_2 складена власноруч та без примусу.

06.09.2021 року Начальник Служби автомобільних доріг у Донецькій області Павло Цубер звернувся до Голови Державного агентства автомобільних доріг України з поданням про погодження звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера.

Державним агентством автомобільних доріг України листом №4041/1/2/13/09-3364/1-09-21 від 08.09.2021 року було погоджено звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера.

Наказом т.в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області Тютюнника Д. від 08.09.2021 року № 138-к/тр ОСОБА_2 було звільнено з 10.09.2021 року за згодою сторін.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 08.09.2021 року вона зазначила про відкликання своєї заяви про звільнення від 03.09.2021 року, оскільки та написана під тиском. Також, заявник просила провести службову перевірку стосовно психологічного тиску на неї.

09.09.2021 року в. о. начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області було видано наказ №89 «Про проведення службової перевірки» щодо питань, порушених ОСОБА_2 в заяві від 08.09.2021 р..

09.09.2021 року складено Акт службової перевірки, затверджений т.в.о. начальником служби автомобільних доріг, яким було встановлено, що опитуванням працівників установи не встановлено психологічного тиску на ОСОБА_2 та примушення її до звільнення.

Згідно з опитувальним листом працівників Служби автомобільних доріг у Донецькій області за заявою ОСОБА_2 було опитано 34 працівника установи, жоден з яких не вказав на факти здійснення психологічного тиску на ОСОБА_2 або примушення її до звільнення.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише у випадку, якщо власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін),суди повинніз`ясувати: чидійсноіснувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договорув моментвидачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.Якщороботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівникне маєправа відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можналишеза взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Так,приписамиКЗпП України для власника або уповноваженого ним органуне передбаченообов`язокприйняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін (див. постановиВерховного Суду від 31 серпня 2020 року по справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19), від 22 грудня 2020 року у справі №183/7159/18 (провадження №61-9167св20) та постанову Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16).

Згідно зусталеноюсудовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленостіможе мати місцелишепри взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП Українитакожзазначено у постанові Верховного Суду України від 26жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16.Аналогічних правових висновківдійшов Верховний Суду постанові від22 квітня 2019 року у справі №759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18) тау постанові від27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19).

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16, а також у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №183/7159/18(провадження № 61-9167св20).

Перебуваючи з Відповідачем у трудових відносинах, Позивач написала заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 10 вересня 2021 року, яку вона особисто подала відповідачу, аостаннійпогодився з припиненням трудового договору. Відкликання заяви не було погоджено з роботодавцем, а отже сторони не дійшли згоди на таку дію.

Позивач не надала належних та допустимих доказіву розумінністатей 76-78 ЦПК України на підтвердження вчинення на неї тиску відповідачем під час написання заяви про звільнення із займаної посади за угодою сторін.Сукупністьвищевказаних фактівсвідчить продомовленість між роботодавцем та працівником про звільнення на підставі угоди сторін,томузвільнення позивача було правомірним.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_7 , оскільки вони стосуються його взаємовідношень з відповідачем та не можуть бути за аналогією застосовані до даних правовідносин. Суд в кожній конкретній справі повинен повно та всебічно встановити фактичні обставини, які виникли саме між сторонами позову та надати їм відповідну правову оцінку.

Посилання позивача на упереджене ставлення, яке виразилось у неоднаковому застосуванні преміювання до неї в порівнянні з іншими працівниками, є безпідставними з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до Розрахункових відомостей Служби автомобільнихдоріг уДонецькій області за липень 2021 року ОСОБА_2 не нарахована премія та надбавка за високі досягнення у праці. В квітні, травні, серпні така премія та надбавка були нижче ніж у інші періоди.

В інші місяці премія та надбавки, а також матеріальні заохочення ОСОБА_2 виплачувались регулярно та в значному розмірі, як і іншим співробітникам Відповідача. Зауважень з боку позивача щодо розміру премій не було, про що свідчить, зокрема обхідний лист до Наказу № 93-к/і від 01.07.2021 року (премія за червень 2021 р.).

При цьому відповідно до Листків непрацездатності № 131371, 803961, 803962,062601 ОСОБА_2 перебувала на лікарняному з 19 по 24 квітня, а також з 01 липня по 22 серпня 2021 року.

Відповідно до Наказу №74-к/тм ОСОБА_2 перебувала у відпустці з 13 по 31 травня 2021 року.

Зі змісту ст. 97 КЗпП випливає, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами .

Відповідно до пункту Колективного договору трудового колективу та адміністрації Служби від 18.07.2017, оплата праці здійснюється відповідно до Положень, зокрема, Положення «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці працівників Служби автомобільних доріг у Донецькій області»

Відповідно до Положення про встановлення надбавки за високі досягнення у праці працівникам Служби автомобільних доріг у Донецькій області (Додаток N? 8 до Колективного договору), надбавка встановлюється з високі досягнення у праці. Розмір надбавки встановлюється наказом по Службі на початок року і діє протягом року в межах затвердженого фонду оплати праці на відповідний період.

Відповідно до положень про преміювання, зазначеного у Колективному договорі, преміювання штатних працівників здійснюється за результатами роботи Служби і складає за календарний період (квартал) до 200% посадового окладу у розрахунку на місяць за фактично відпрацьований час без урахування надбавок та доплат. Конкретний розмір премії працівникам встановлюється керівником і оформлюється наказом по Службі з урахуванням пропозицій або зауважень з боку начальника відділу або підрозділу.

З огляду на вказані положення, нарахування Відповідачем премій та надбавок Позивачу у квітні, травні, серпні відповідно до фактично відпрацьованого часу та не нарахування таких премій та надбавок у липні відповідає нормативно-правовим актам та не вказує на упереджене ставлення до ОСОБА_2 ..

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновкупро те, щопозивач правильно звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, суд встановивфактзаконності такого звільнення,а томувідсутніправовіпідставидля її поновлення на роботі.

Інші позовні вимоги є похідними від основної, а тому у суду також відсутні підстави для їх задоволення.

Таким чином, вимоги ОСОБА_2 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4,5,10,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Мачуський О.М.