Постанова від 17.03.2025 по справі 920/1292/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа№ 920/1292/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заїки Антона Сергійовича

на рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024

у справі №920/1292/24 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДБП-Інвест»

до Фізичної особи-підприємця Заїки Антона Сергійовича

про стягнення 18 168,72 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «ДБП-Інвест» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Заїки Антона Сергійовича (далі - відповідач) про стягнення 18 168,72 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами було укладено Договір оренди нерухомого майна. Позивач передав у користування відповідачу нерухоме майно, проте відповідач має несплачену заборгованість по орендній платі. Тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського Сумської області від 10.12.2024 у справі №920/1292/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи підприємця Заїки Антона Сергійовича на користь Приватного акціонерного товариства «ДБП-Інвест» 13029,74 грн. основного боргу; 1890,17 грн. інфляційних збитків; 1579,43 грн. пені; 1500,00 грн. штрафу; 169,38 грн. 3% річних, 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем порушено та прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 029, 74 грн боргу, 1890, 17 грн - інфляційних збитків, пені в розмірі 1 579, 43 грн, штрафу в сумі 1500, 00 грн та 169, 38 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Заїка Антон Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області у справі №920/1292/24 від 05.12.2024 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Заїки Антона Сергійовича на користь позивача 13 029,74 основного боргу, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення розміру основного збору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем здійснено перерахування суми наявної заборгованості в розмірі 13 029,74 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.11.2024, проте позивач не повідомив про це суд першої інстанції, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/1292/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Заїки Антона Сергійовича на рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі №920/1292/24 та повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

04.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Приватним акціонерним товариством «Укрросметал» (Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Заїка Антон Сергійович (Орендар) був укладений Договір суборенди частини нерухомого майна №УРМ-ТОП-706-2022 від 01 лютого 2022 року (надалі по тексту - Договір). Вищезазначене підтверджується копією Договору (а.с.17-22). До Договору було укладено додаткові угоди від 31.01.2023 року та від 31.01.2024.

18 жовтня 2024 року відбулася зміна назви підприємства з Приватне акціонерне товариство «Укрросметал» на Приватне акціонерне товариства «ДБП-ІНВЕСТ», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець (позивач) передав, а Орендар (відповідач) прийняв згідно з умовами Договору у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме: приміщення № Т1 будівлі «Бондарний цех» площею 138,6 м.кв., навіс біля приміщення №Т1 будівля «Бондарний цех» - 182,2 м. кв. приміщення №4 (токарна дільниця) 51,4 м.кв. та відкритий складський майданчик 100,0 м.кв., загальною площею 472,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, б. 15 (далі за текстом Об`єкт оренди).

Згідно з п. 4.1. Договору, передача в оренду та повернення Об`єкта оренди оформлюється Актом прийому передачі, в якому фіксується детальний стан Об`єкту суборенди. Строк оренди (нарахування орендної плати) починається з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі Об`єкту оренди в користування і закінчується в момент підписання Сторонами Акта приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди. Акт прийому-передачі Об`єкту оренди є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.4.Договору)

Позивач передав відповідачу зазначене майно, що підтверджується Актом прийому-передачі об`єкту оренди в користування від 01 лютого 2022 року.

Згідно п. 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.01.2024), цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін та діє до 10 березня 2024 року включно.

Відповідач повернув позивачу об`єкт оренди відповідно до Акту приймання-здачі (повернення) від 10 березня 2024 року.

Відповідно до п. 5.2 договору розмір Орендної плати за один календарний місяць використання об`єкта оренди становить 11447,40 грн з врахуванням ПДВ, що еквівалентно 402,23 доларів США, виходячи з розрахунку, наведеного у Договорі.

Згідно з п. 5.3. Договору розмір орендної плати підлягає індексації. Індекс інфляції Державного комітету статистики України публікується в офіційному джерелі інформації. Щомісячно оренда плата коригується на індекс інфляції на підставі даних органів статистики, окрім останнього місяця оренди, але не може бути меншою ніж орендна плата. Рахунок та акт на суму коригування орендної плати Орендодавець надає Орендарю 1 раз на місяць в термін до 15 числа місяця наступного за звітним періодом. Орендар зобов`язаний сплатити рахунок протягом 3-х банківських днів з дати його отримання.

Пункт 5.6. Договору передбачає порядок сплати орендної плати, зокрема, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю на підставі виставленого Орендодавцем, в строк до 15 числа місяця, що передує оплачуваному, рахунок фактури.

Разом з тим, п.5.6.1. Договору передбачено, що у разі відсутності у Орендаря рахунку на оплату платежів за Договором, за будь-якими причинами, Орендар зобов`язаний сплатити платежі у зазначений у цьому пункті термін на підставі цього договору.

Відповідно до пунктів 5.8. Договору Орендар, крім платежів з оренди, повинен компенсувати Орендодавцю витрати пов`язані з експлуатацією і утриманням Об`єкта оренди (надалі експлуатаційні витрати).

Пунктом 5.14 Договору визначено порядок відшкодування Орендарем додатково вартості комунальних витрат.

Всупереч вказаним положенням Договору, Відповідач порушив договірні зобов`язання та не здійснив своєчасний та повний розрахунок з Позивачем відповідно до умов Договору.

06 березня 2024 року між позивачем та відповідачем було укладеного Договір №06/03/24 про розстрочення заборгованості за Договором оренди частини нерухомого майна № УРМ-ТОП-706-2022 від 01 лютого 2022 року, яким сторони визнали заборгованість Боржника перед Кредитором за надані послуги по Договору оренди частини нерухомого майна №УРМ-ТОП-706-2022 від 01 лютого 2022 року станом на 06 березня 2024 року у розмірі 33059 грн 73 коп.

Станом на 24 жовтня 2024 року заборгованість по Договору оренди нерухомого майна № УРМ-ТОП-706-2022 від 01 лютого 2022 року складає 13029 грн 74 коп.

Оскільки відповідач заборгованість в розмірі 13029 грн 74 коп. не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати орендної плати, з огляду на що позивач просив суд стягнути з відповідача 13 029, 74 грн боргу, 1890, 17 грн - інфляційних збитків, пені в розмірі 1 579, 43 грн, штрафу в сумі 1500, 00 грн та 169, 38 грн 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Тобто, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення відповідно до договору №УРМ-ТОП-706-2022 від 01.02.2022.

Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю на підставі виставленого Орендодавцем, в строк до 15 числа місяця, що передує оплачуваному, рахунок фактури. (пункт 5.6 Договору).

Відповідач, в порушення умов договору не виконав зобов`язання та не здійснив повний та своєчасний розрахунок з позивачем, у зв`язку з чим станом на 24.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 029,74 грн.

Як вбачається із доводів апеляційної скарги, відповідач погоджується із наявністю у нього перед позивачем зазначеної вище заборгованості.

При цьому, відповідач посилається на здійснення 13.11.2024 перерахування суми наявної заборгованості на рахунок позивача, на підтвердження чого долучає до апеляційної скарги копію платіжної інструкції № 21Т1-ТТВ0-РН1Н-87МТ від 13.11.2024.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Відповідачем не наведено причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

Відповідач лише посилається на те, що позивач не повідомив суд першої інстанції про погашення заборгованості.

Водночас, відповідні доводи не можуть бути належним обґрунтуванням обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, оскільки стаття 2 ГПК України встановлює основні засади (принципи) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо здійснення повного розрахунку за договором.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

Водночас, відповідач не позбавлений можливості надати докази оплати ним заборгованості на стадії виконання судового рішення.

При цьому, скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, однак за відсутності поданих до суду доказів такого виконання, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

За ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 226 та 231 цього Кодексу.

Разом з тим статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2024 р. у справі № 916/3006/23.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати суми боргу в повному обсязі відповідач на момент ухвалення судового рішення не надав, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 13 029,74 грн суми основного боргу.

В решті рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024, зокрема, в частині стягнення інфляційних збитків, 3 % річних, пені та штрафу, апелянтом не оскаржується, а тому з огляду на приписи ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі №920/1292/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заїки Антона Сергійовича на рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі №920/1292/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі №920/1292/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №920/1292/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко