Постанова

від 20.03.2025 по справі 910/3018/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2025 р. Справа№ 910/3018/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024

у справі №910/3018/24 (суддя Мудрий С.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швидкий Світ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 17 000,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Швидкий Світ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання постанови № 344285 від 24.01.2022, виданої Державною службою з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Швидкий світ", ЄДРПОУ 39497430 у дохід держави штраф в сумі 17000,00 грн., виконавчий збір - 1 700,00грн та витрати виконавчого провадження у сумі 250,00грн.

У зв`язку з неможливістю провадження господарської діяльності, позивач був змушений сплатити кошти згідно виконавчого провадження НОМЕР_2 в сумі 18 950,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі № 380/3479/22 позовну заяву ТОВ "Швидкий світ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344285 від 24.01.2022.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 17 000,00 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування, зокрема зазначено, що з позивача було стягнуто адміністративний штраф за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, Укртрансбезпека не є належним відповідачем по даній справі. Також, зазначено, що існує законодавчо врегульований механізм повернення сум сплачених штрафів на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №878 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/3018/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкий Світ» (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Конюшинна, будинок 4, код ЄДРПОУ 39497430) кошти в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 21080500, 21080600, 21080800, 21081100, 21081300, 21081800, 22070000, 22090100, 22090200, 24010000, 24010100, 24010200, 24010300, 24010400, 50080100 за виконавчими документами, які перебувають/перебували на виконанні, 22010300, 22012600, 22012700, 22012900 у разі надання послуг у сферах державної реєстрації нотаріусами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» є Міністерство юстиції України.

У разі добровільної сплати сум штрафу безпосередньо на рахунки Державного бюджету України органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» є Укртрансбезпека.

Враховуючи, що з ТзОВ «Швидкий Світ» було стягнуто адміністративний штраф, за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України.

Враховуючи, що з ТзОВ «Швидкий Світ» було стягнуто адміністративний штраф, за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, Укртрансбезпека не є належним відповідачем по даній справі.

У даному випадку існує законодавчо врегульований механізм повернення сумм сплачених штрафів на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.

На підставі викладеного, можна дійти висновку, що до даних правовідносин не може застосовуватись положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/3018/24, розгляд апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/3018/24 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 24.01.2022 винесено постанову про застосування до ТОВ «Швидкий світ» адміністративно-господарського штрафу № 344285 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344285 від 24.01.2022 була оскаржена позивачем 07.02.2022 до Львівського окружного адміністративного суду.

29.04.2022 заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Наталією Володимирівною винесено постанову про відкриття ВП НОМЕР_2 про стягнення 17 000,00 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00грн, постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 1 700,00грн.

06.06.2022 ТОВ «Швидкий світ» добровільно сплатило кошти згідно виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 в сумі 18 950,00 грн., з них 17000,00 грн. сума санкції, згідно постанови № 344285 від 24.01.2022 року, 1 700,00грн. виконавчий збір та 250,00 сума витрат виконавчого провадження, що підтверджується платіжним дорученням №3650 від 06.06.2022 року з призначенням платежу: «сплата боргу за виконавчим провадженням НОМЕР_2.Без ПДВ».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі № 380/3479/22 позовну заяву ТОВ «Швидкий світ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344285 від 24.01.2022. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Позивачем зазначено, що станом на 27.04.2023 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі № 380/3479/22 набрало законної сили, а отже кошти, стягнуті з ТОВ «Швидкий Світ» в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 є стягнені не законно і повинні бути повернені власнику, ТОВ «Швидкий Світ».

Позивач звертався до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із вимогою про повернення коштів від 27.04.2023.

Листом №В-2/32036 від 02.05.2023 Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що не має наміру повертати 1 700,00 грн. виконавчого збору та 250 грн. витрат виконавчого провадження.

10.05.2023 позивач отримав лист Державної служби України з безпеки на транспорті №4036/9.3/15-23 від 10.05.2023 року стосовно повернення ТОВ «Швидкий світ» коштів, сплачених в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_2. У відповіді Укртрансбезпека інформує про те, що оскільки кошти до бюджету перераховувала державна виконавча служба, подання на повернення цих коштів повинен скеровувати також цей орган (платник).

ТОВ «Швидкий світ» 30.05.2023 направив заяву Залізничному відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), якою просив скерувати подання про повернення з бюджету коштів в сумі 17000,00 грн., та після отримання (повернення) цих коштів повернути їх ТОВ «Швидкий світ» за наступними платіжними реквізитами: р/р НОМЕР_1 в ПАТ "КРЕДОБАНК", м. Львів, МФО 325365. Також повторно просив повернути безпідставно набуті кошти в сумі 1950,00 грн.

У відповідь, листом №В-2/43553 від 12.06.2023 Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції порекомендував з приводу повернення коштів у розмірі 17 000,00 грн. звернутися до Укртрансбезпеки та додав копію платіжного доручення про перерахування коштів №28469 від 18.07.2022.

03.07.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою стосовно повернення коштів.

У відповідь листом №7362/9.3/15-23 від 03.08.2023 відповідач зазначив: «що у доданій до заяви копії платіжного доручення від 18.07.2022 №28469 міститься інформація щодо сплати адміністративно-господарського штрафу до бюджету, за постановою від 24.01.2022р. №344285 Залізничним ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (ЄДРПОУ 35009206), а не ТОВ «Швидкий світ» (ЄДРПОУ 39497430). Водночас, звертаємо увагу на те, що заява про повернення коштів з бюджету разом з оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, повинен формувати та скеровувати до Укртрансбезпеки платник, а не ТОВ «Швидкий світ» (ЄДРПОУ 39497430).».

У зв`язку з неможливістю повернути кошти, позивачем подано до Господарського суду Львівської області позов до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення 18 950,00грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2023 у справі №914/2682/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Швидкий світ» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 4, код ЄДРПОУ 39497430) грошові кошти в розмірі 1 700,00 грн. та 240,78 грн. судового збору. У задоволені решти вимог відмовлено.

У вищезазначеному рішенні суду зазначено наступне: «судом встановлено, що розпорядженням № НОМЕР_2 від 18.07.2023 начальника відділу державної виконавчої служби Стасишин А.Р. грошові кошти у сумі 18 950 грн., що надійшли 06.06.2022 р. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №344285, виданого 24.01.2022 р. інший орган, посадова особа (Державна служба України з безпеки на транспорті) (Державна служба України з безпеки на транспорті, про стягнення грошових коштів з ТОВ "Швидкий світ", керуючись статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження", необхідно перерахувати: 17 000 грн. на користь ГУК у Львівській області/Городоцькка ТГ/21081100 на IВАN UА938999980313090106000013861 (п/р №ід. № в Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 39073406, згідно з постанова № 344285, виданого 24.01.2022 р. інший орган, посадова особа (Державна служба України з безпеки на транспорті).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 справі №910/5880/21 у п.44 зазначила, що з огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

Позивач у позові зазначив відповідачем державну виконавчу службу як орган, який здійснював списання коштів до Державного бюджету України, а не Укртрансбезпеку.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позивачем неправильно визначено склад сторін у спірних правовідносинах. Відтак враховуючи наведене вище суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині повернення 17 000,00грн.».

Вищезазначене рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 20.12.2023р.

Враховуючи все вищезазначене, позивач звернувся до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац 2 пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 з подальшими змінами, у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати відповідного штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що належним відповідачем у даному спорі є Міністерство юстиції України.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 року в справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 року в справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 року в справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 року в справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 року в справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 року в справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 року в справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року в справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 року в справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 року в справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у спірних кондикційних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини 1, 2 статті 326 Цивільного кодексу України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

За змістом абзацу 1 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України (у чинній редакції) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до абзаців 1, 9 пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (у редакції, чинній на час звернення до суду) повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина 2 статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац 2 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 24.01.2022 винесено постанову про застосування до ТОВ «Швидкий світ» адміністративно-господарського штрафу № 344285 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.

06.06.2022 року ТОВ «Швидкий світ» оплатило, зокрема, наведений штраф у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3650 від 06.06.2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі № 380/3479/22 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344285 від 24.01.2022. Дане рішення набрало законної сили.

Відтак, на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі, з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови, відповідна юридична підстава відпала.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу, платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 року в справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 року в справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 року в справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 року в справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі № 380/3479/22 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344285 від 24.01.2022, то правові підстави утримання Державою сплачених позивачем в якості адміністративно-господарського штрафу коштів в розмірі 17 000,00 грн. відпали.

Разом із тим, доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 17 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Аналогічні за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16. Згідно з цим висновком Господарський процесуальний кодекс України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 цієї постанови).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10.07.2019 у справі № 489/6624/15-ц, за змістом якого повернення коштів у тотожній правовій ситуації має відбуватися тільки згідно з Порядком № 787, тобто у позасудовому порядку.

Вищенаведеними висновками спростовуються заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, які є ідентичними доводами апеляційної скарги.

За встановлених обставин, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкий світ» про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 17 000,00 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В частині стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн. рішення відповідачем не оскаржується, відповідно в апеляційному порядку в цій частині не переглядається.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/3018/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/3018/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.

4. Матеріали справи №910/3018/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун