Постанова від 20.01.2025 по справі 910/10505/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/10505/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 (повний текст рішення підписано 13.11.2023)

у справі №910/10505/22 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина"

до Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни

про розірвання договору оренди та стягнення 1 300 202,55 грн,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина"

про стягнення 803 805,85 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни (далі - відповідач, Підприємець) про розірвання укладеного між сторонами 18.09.2020 договору оренди нежитлового приміщення, а також стягнення з відповідача 90 002,55 грн. штрафних санкцій та 1 210 200,00 грн. компенсації вартості витрат, понесених позивачем на ремонтно-оздоблювальні роботи орендованого приміщення.

У відзиві на позов, ФОП заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що починаючи з березня 2022 Товариство не перераховувало орендну плату за користування орендованим приміщенням. Станом на травень 2022 заборгованість орендаря за укладеним між сторонами 18.09.2020 правочином становила 179 997,93 грн., з яких: 59 999,31 грн. - за березень 2022, 59 999,31 грн. - за квітень 2022, 59 999,31 грн. - за травень 2022. Означені обставини зумовили необхідність в односторонньому розірванні вказаного договору з ініціативи орендодавця шляхом направлення Підприємцем на адресу позивача письмового повідомлення від 23.05.2022 про дострокове припинення укладеного між ними договору з 01.07.2022 (відповідно до умов пункту 8.9 цієї угоди). Відтак, розірвання спірного договору з 01.07.2022 з ініціативи відповідача виключає можливість його розірвання у подальшому та задоволення відповідної позовної вимоги Товариства, а також похідних вимог позивача щодо стягнення з орендодавця 90 002,55 грн. штрафних санкцій та 1 210 200,00 грн. компенсації вартості понесених орендарем витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи. Крім того, Підприємець вказав на недоведеність позивачем наявності вини орендодавця у нібито відключенні орендованого приміщення від водопостачання, тоді як доступ до розташованого у приміщенні санітарно-технічного обладнання, у тому числі щодо водопостачання, мав виключно позивач, а віддалене (дистанційне) відключення водопостачання у приміщенні з вини відповідача є неможливим. Відповідно, у разі відключення водопостачання позивач (як користувач приміщення) мав явну можливість здійснити усунення такого відключення самостійно шляхом увімкнення водопостачання на відповідному санітарно-технічному обладнанні. Також відповідач звернув увагу на необґрунтованість доводів позивача щодо зменшення щомісячної орендної плати (з 59 999,31 грн. до 30 000,85 грн.) через виникнення обставин, визначених підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 договору оренди, оскільки відповідні обставини (обмеження перевезення пасажирів автомобільним транспортом) не мали місця.

До суду надійшла зустрічна позовна заява Підприємця, в якій останній просив стягнути з Товариства грошові кошти у загальному розмірі 760 577,29 грн., з яких: 605 554,45 грн. - заборгованість з орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 18.09.2020 та сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм приміщення за час прострочення його повернення (з липня по серпень 2022 року), 106 235,88 грн. - пеня, 41 382,14 грн. - інфляційні втрати, 7 404,82 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Підприємця та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/10505/22.

Судом отримано відповідь Товариства на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказав про відсутність у нього заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 18.09.2020, зважаючи на внесення ним протягом липня-грудня 2021 та січня-лютого 2022 такої плати за більшою ставкою, тоді як сума переплати у загальному розмірі 239 987,68 грн. повністю покриває орендну плату за місяці, коли Товариство з незалежних від нього причин не могло використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням та внаслідок чого не сплачувало після лютого 2022 року за означене користування. Також Товариство вказало, що повідомлення орендодавця від 23.05.2022 не має жодного юридичного значення та є нікчемним і таким, що не породжує будь-яких юридичних наслідків. Відтак, укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення, на думку Товариства, не можна вважати таким, що був достроково розірваний саме Підприємцем з 01.07.2022 року, а в орендодавця відсутні підстави для застосування до Товариства положень пункту 24.5.2 цього договору. Товариство також звернуло увагу на відсутність у договорі оренди умов, які б зобов`язували позивача додатково надавати орендодавцю документи на підтвердження вартості ремонтно-оздоблювальних робіт.

До суду надійшов відзив Товариства від 12.12.2022 на зустрічний позов, в якому останнє зазначило про безпідставність зустрічних вимог орендодавця та їх спростування доводами, викладеними у первісній позовній заяві.

Судом отримано відповідь Підприємця від 23.12.2022 року на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій останній зазначив, що укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення був у встановленому порядку достроково розірваний (припинений) з 01.07.2022 року з ініціативи орендодавця саме у зв`язку із наявною в орендаря заборгованістю за цією угодою.

До суду надійшли заперечення Підприємця від 23.12.2022 на відповідь на відзив на первісну позовну заяву, в яких останній навів додаткові доводи на спростування обґрунтованості вимог Товариства.

Судом отримано заяву Товариства від 22.01.2023 про доповнення підстав позову, в якій орендар вказав, що разом із зазначеною у первісному позові причиною (підставою) дострокового розірвання договору оренди з 31.08.2022, позивач, із урахування викладеного у цій заяві, як одну з причин (підстав) дострокового розірвання цієї угоди та стягнення з Підприємця заявлених у первісному позові штрафних санкцій та компенсації, зазначає (вважає) також надіслане йому відповідачем повідомлення № б/н від 23.05.2022 про дострокове розірвання договору оренди з 01.06.2022, у зв`язку із продовженням дії форс-мажорних обставин більш ніж 30 календарних днів (тобто згідно з пунктом 18.8 договору оренди). Товариство у цій заяві зазначало, що з огляду на приписи пунктів 24.5, 24.9 статті 24 договору очевидно, що як дострокове розірвання договору оренди з 01.06.2022 з ініціативи орендодавця (відповідача) на підставі пункту 18.8 договору оренди (згідно з повідомленням від 23.05.2022 року, у зв`язку із продовженням дії форс-мажорних обставин більш ніж 30 календарних днів), так і з ініціативи орендаря (позивача) з 31.08.2022 на підставі підпунктів 24.10.1, 24.10.3 пункту 24.10 статті 24 договору (згідно з повідомленням № 13-082022-1, у зв`язку із відсутністю з вини відповідача холодного водопостачання в орендованому Товариством приміщенні, що унеможливило його нормальне використання позивачем за цільовим призначенням, визначеним пунктом 3.2 цього договору), тягне за собою одну й ту ж відповідальність відповідача перед позивачем у вигляді обов`язку сплати останньому штрафних санкцій та компенсації, які разом з вимогою про дострокове розірвання договору і стали предметом первісного позову в цій справі.

Судом прийнято до розгляду заяву Товариства від 22.01.2023 про доповнення підстав позову. При прийнятті цієї заяви до розгляду суд, зокрема, врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 в справі № 924/1473/15 та постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року в справі № 922/2575/19, за якими зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. При цьому, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Від Підприємця надійшли заперчення на заяву Товариства від 22.01.2023 про доповнення підстав позову.

Судом отримано заяву Підприємця від 11.04.2023, згідно з якою останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Товариства 803 805,85 грн., з яких: 605 554,45 грн. - заборгованість з орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 18.09.2020 року та сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм приміщення за час прострочення його повернення (з липня по серпень 2022 року), 106 235,88 грн. - пеня, 76 995,64 грн. - інфляційні втрати, 15 019,88 грн. - 3 % річних.

Судом прийнято до розгляду заяву Підприємця про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна зустрічного позову (803 805,85 грн.), виходячи з якої вирішується спір.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 по справі №910/10505/22 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" до Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни про розірвання договору оренди та стягнення 1 300 202,55 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" 90 002 (дев`яносто тисяч дві) грн. 55 коп. штрафних санкцій, 1 210 200 (один мільйон двісті десять тисяч двісті) грн. 00 коп. компенсації вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи, а також 19 503 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот три) грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" про стягнення 803 805,85 грн. відмовлено.

Задовольняючи первісний позов частково та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з часткової доведеності первісних позовних вимог та необґрунтованості заявлених зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом не погоджується з прийнятим рішенням, вважає що судом не було у повній мірі досліджено докази на підтвердження заборгованості, що є порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає висновки суду суб`єктивним баченням.

Згідно доводів апеляційної скарги:

Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, що мають значення для розгляду справи, хибно визначено підставу розірвання договору як «одностороннє розірвання з ініціативи Козимир О.О.» замість «розірвання договору з ініціативи Козимир О.О. внслідок заборгованості у ТОВ «МЦ «Дитина», що пояснюється тим, що розмір орендної плати не міг бути зменшений та фактично не зменшувався протягом усього строку сплати ТОВ «МЦ «Дитина» орендної плати.

На думку суду першої інстанції, через обмежувальні протиепідемічні заходи щодо здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів на території міста Києва, що діяли, зокрема, починаючи з червня 2021, ТОВ «МЦ «Дитина» нібито повинно було сплачувати орендну плату в розмірі 30 000,85 грн, а не 59 999, 31 грн (як було фактично сплачено протягом періоду з липня 2021 по лютий 2022), тому переплата на суму 239 987,68 грн покривала в повному обсязі належну до сплати протягом цих 6 місяців орендну плату за договором з березня 2022 по 31.08.2022 (до моменту підписання між сторонами акту прийому-предачі (повернення) приміщення.

Оскільки договір укладався в умовах відповідних карантинних обмежень в місті Києві, у т.ч. щодо перевезень пасажирів транспортом, безпідставним є посилання суду на обмеження, що почали діяти з 17.06.2021, а відтак є безпідставним висновок про взаємозв`язок таких обмежень з п.8.1.1 договору (адже сторони вже врахували відповідні обмеження при укладанні договору та визначенні вартості орендної плати).

Як наслідок ТОВ «МЦ «Дитина» мало сплачувати орендну плату в розмірі 59999,31 грн, а тому у нього відсутня будь-яка переплата за договором, а натомість заявлена заборгованість з орендних платежів у загальному розмірі 605 554, 45 грн (з урахуванням орендної плати за фактичне користування приміщенням після припинення дії договору, неустойки та вартості неоплаених спожитих комунальних послуг).

Наведене зумовило Козимир О.О. звернутися до суду з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «МЦ «Дитина» грошових коштів в розмірі 803 805,85 грн.

Центр користувався приміщенням після 01.07.2023 неправомірно, що вказує на прострочення повернення приміщення після припинення (розірвання) договору.

Судом зроблений хибний висновок про те, що у Центру не було заборгованості, у зв`язку з чим необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення п.24.5 договору, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог Центру в частині стягнення з Козимир О.О. відповідних грошових коштів (90000,55 грн та 1 210000,00 грн) на користь Центру.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10505/22 у зв`язку перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Скрипка І.М., суддів Хрипуна О.О., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Фізичній особі-підприємцю Козимир Олені Олександрівні пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22, призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22.

Розпорядженням Керівника апарату у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, справу №910/10505/22 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10505/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято до свого провадження справу №910/10505/22 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01 листопада 2023, призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошувалась перерва, 09.12.2024 судове засідання у справі №910/10505/22 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному з 05.12.2024.

Після виходу судді Хрипуна О.О. з лікарняного, останній раз ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 розгляд справи призначено на 20.01.2025.

Під час апеляційного провадження до справи від позивача за первісним позовом отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача за первісним позовом та відповідач особисто в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримували доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення просили скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити, у задоволенні первісного позову відмовити.

Представник позивача за первісним позовом (та керівник позивача) в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 20.01.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

18.09.2020 між Товариством (далі - орендар) та Підприємцем (далі - орендодавець) було укладено договір оренди (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) частку належного йому нежитлового приміщення (прибудова складських приміщень загальною площею 495,10 м2) згідно плану і розмірі, встановленому цим Договором (далі - Приміщення).

Означений правочин підписаний уповноваженим представником Товариства та Підприємцем, скріплений печатками цих суб`єктів господарювання, а також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1352.

За умовами пункту 1.2 Договору Приміщення розташоване за адресою: Україна, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 28В (літ. Б). Загальна площа Приміщення, що передається орендарю, складає 239,7 м2, та знаходиться на 1-му поверсі (згідно технічного паспорта приміщення, інвентарна справа № 43291).

Приміщення передається в оренду з метою розміщення медичного закладу і здійснення статутної діяльності орендаря. Орендар має право використовувати адресу Приміщення як поштову адресу, без реєстрації місцезнаходження підприємства. При цьому, в разі припинення дії Договору орендар зобов`язується повідомити третіх осіб про зміну поштової адреси місцезнаходження підприємства (пункт 1.4 цього правочину).

Статтею 2 Договору передбачено, що Приміщення передається орендарю на підставі акту прийому-передачі, у якому повинні бути зазначені опис його технічного стану, розмір площі, вказівки про наявність систем забезпечення, місце розташування.

Акт прийому-передачі Приміщення складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі Приміщення орендарю.

Передача Приміщення в оренду не призводить до передачі орендарю права власності на це приміщення.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження Приміщення, на час дії даного Договору, несе орендар, якщо загибель або пошкодження сталося з його вини або вини його відвідувачів чи працівників.

Передача Приміщення в оренду орендодавцем та прийом Приміщення в оренду орендарем повинна відбутися першого жовтня дві тисячі двадцятого року за актом прийому-передачі Приміщення. У момент підписання акту прийому-передачі Приміщення орендодавець передає орендарю ключі від Приміщення після чого персоналу та відвідувачам орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у Приміщення. З моменту підписання акту прийому-передачі орендар має право користуватися приміщенням відповідно до умов Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 між Товариством та Підприємцем складено та підписано відповідний акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування з 01.10.2020 Приміщення загальною площею 239,7 м2 (знаходиться на 1-му поверсі (згідно технічного паспорта приміщення, інвентарна справа № 43291) за адресою: місто Київ, проспект Оболонський, будинок 28В (літ. Б). У наведеному акті сторони засвідчили, що Приміщення передано без пошкоджень, у задовільному (справному) стані, придатному для використання відповідно до умов Договору. Заборгованість по комунальних або будь-яких інших платежах, пов`язаних з використанням та обслуговуванням Приміщення, на дату підписання цього акту відсутня.

Сторони щомісяця підписують акт виконання робіт (надання послуг), що підтверджує факт надання орендних послуг (пункт 4.4 Договору).

Згідно з пунктом 5.2 Договору строк оренди припиняється у випадку, якщо до дати закінчення даний Договір буде розірваний чи буде припинений з інших підстав, відповідно до умов Договору чи положень чинного законодавства України.

За пунктом 8.9 Договору у випадку виникнення заборгованості орендаря за орендною платою, передбаченою цим Договором на суму, що перевищує розмір орендної плати за 1 (один) місяць оренди, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір шляхом відмови, письмово повідомивши орендаря про дату дострокового припинення дії Договору, у порядку, передбаченому цим Договором.

У пункту 15.1 Договору сторони домовились, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним Договором буде прострочений орендарем більше ніж на 5 (п`ять) днів, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю на його письмову вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від відповідної суми простроченого зобов`язання за кожний календарний день прострочення, починаючи з 6 (шостого) дня.

Відповідно до пунктів 24.1, 24.2 Договору останній може бути розірваний, чи може бути припинений з підстав, передбачених умовами Договору чи положеннями чинного законодавства України. У випадку розірвання Договору чи його припинення зобов`язання сторін припиняються на дату, з якої Договір є розірваним чи припиненим, згідно його умов чи положень чинного законодавства України.

У пункті 24.4 Договору його сторони домовились про право кожної із сторін достроково розірвати даний Договір на умовах, визначених цим Договором, з зазначенням причин такого розірвання та обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони про дострокове розірвання Договору не менш, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до бажаної дати розірвання.

31.08.2022 між уповноваженим представником Товариства та Підприємцем був підписаний акт прийому-передачі (повернення) Приміщення, за яким у зв`язку із достроковим розірванням Договору з 31.08.2022 (останній день строку оренди за Договором) на підставі пунктів 24.4, 24.8, 24.10.1, 24.10.3 Договору (згідно із повідомленням № 13-08-2022-1)) орендар фактично повернув орендодавцю, а орендодавець прийняв від орендаря Приміщення.

Згідно з пунктом 2 цього акту сторони підтверджують, що на момент його підписання Приміщення знаходиться у стані, не гіршому ніж той, що був при його переданні у користування орендарю за Договором, з урахуванням нормального зносу та проведених орендарем ремонтно-оздоблювальних робіт. Приміщення повертається за цим актом без пошкоджень та повністю придатне для його подальшої експлуатації за цільовим призначенням.

У пункті 3 акту прийому-передачі (повернення) Приміщення від 31.08.2022 вказано, що враховуючи підстави дострокового розірвання орендарем Договору та в силу положень пунктів 24.5, 24.6, 24.7, 24.8, 24.11, пп. 24.10.1, 24.10.3 п. 24.10 статті 24 Договору, орендодавець зобов`язаний не пізніше 15 банківських днів з дати підписання цього акта сплатити на поточний банківський рахунок орендаря штрафні санкції на суму 90 002,55 грн. та компенсацію вартості витрат на суму 1 210 200,00 грн., понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи, що разом складає 1 300 202,55 грн.

Разом із тим, означений акт з боку Підприємця був підписаний із зауваженнями, відповідно до яких орендодавець з актом не згодний.

Так, у зустрічному позові Підприємець вказував, що починаючи з березня 2022 Товариство не здійснювало орендних платежів за Договором, у зв`язку з чим станом на травень 2022 заборгованість орендаря за цим правочином склала 179 997,93 грн., з яких: 59 999,31 грн. - за березень 2022 року, 59 999,31 грн. - за квітень 2022 року, 59 999,31 грн. - за травень 2022 року. Наведене зумовило необхідність в односторонньому розірванні Договору з ініціативи Підприємця.

Листом від 23.05.2022 Підприємець повідомив Товариство про розірвання Договору, враховуючи наявну в орендаря заборгованість по орендній платі за березень, квітень і травень 2022 року, згідно з пунктом 8.9 Договору. Строк розірвання Договору 01.07.2022. Крім того, у цьому листі орендодавець просив у цей строк звільнити Приміщення та скласти і підписати акт прийому-передачі.

Також Підприємець додатково проінформував орендаря щодо наявних форс-мажорних обставин у вигляді військового стану через напад російської федерації на Україну 24.02.2022, введення воєнного стану в України та бойові дії, які тривають 30 та більше днів. Згідно з пунктами 18.3, 18.8 Договору "ми розриваємо Договір оренди з 01.06.2022 року".

Додатково Підприємець зазначив, що 22.05.2022 Верховна Рада України продовжила військовий стан ще на 3 місяці, тобто тривалість форс-мажорних обставин більше 30 днів та продовжується далі. З огляду також на ці форс-мажорні обставини, "ми розриваємо Договір з 01.06.2022 року".

У цьому листі орендодавець також просив Товариство погасити наявну в нього заборгованість за комунальні послуги та орендну плату за березень, квітень та травень 2022 року.

Оскільки Товариство не погасило наявну заборгованість за Договором, Підприємець звернувся до суду із зустрічним позовом у справі №910/10505/22, в якому, з урахуванням заяви від 11.04.2023 про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з орендаря 803 805,85 грн., з яких: 605 554,45 грн. - заборгованість з орендних платежів за Договором та сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм приміщення за час прострочення його повернення (з липня по серпень 2022), 106 235,88 грн. - пеня, 76 995,64 грн. - інфляційні втрати, 15 019,88 грн. - 3 % річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору оренди, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків (протягом строку його дії), спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (тут і далі у чинній редакції, яка була актуальною на момент виникнення спірних правовідносин щодо розірвання Договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України (тут і далі у чинній редакції, яка була актуальною на момент виникнення спірних правовідносин щодо розірвання Договору) за договором найму (оренди) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктами 6.1, 6.2 Договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю плату за користування Приміщенням - орендну плату. Орендна плата не включає в себе вартість компенсації за електричну енергію, водопостачання (холодна та гаряча вода), водовідведення, опалення та інших платежів за послуги, що споживаються орендарем (далі - комунальні послуги).

У статті 7 Договору сторони погодили, що усі належні за даним Договором платежі орендар сплачує орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений нижче в цьому Договорі, чи інший рахунок орендодавця, про який орендар сповіщений належним чином.

Усі платежі здійснюються у національній валюті України - гривні.

Зобов`язання по здійсненню платежів, передбачені даним Розділом чи іншими умовами Договору, будуть виконані належним чином у момент, коли суми коштів, що відповідають повному розміру платежу, будуть зараховані на рахунок орендодавця.

Згідно з пунктом 8.1 Договору орендна плата за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням визначається у наступному порядку: орендна плата за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням розраховується виходячи із орендної ставки, помноженої на загальну площу Приміщення, визначену цим Договором. Орендна ставка визначається як орендна плата за користування 1 (одним) квадратним метром Приміщення протягом одного календарного місяця.

За період з 01.10.2020 року по 15.11.2020 року (включно) орендна ставка становить 1,00 гривня, а орендна плата за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням становить 239,70 гривень.

За період з 16.11.2020 року по закінчення строку оренди орендна ставка становить 250,31 гривень, а орендна плата за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням становить 59 999,31 гривень.

За умовами пункту 8.5 цієї угоди якщо інше не передбачено даним Договором, оплата орендної плати за користування Приміщенням сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 5-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата на підставі рахунку на оплату. Дата сплати орендної плати за період з 16.11.2020 року по 31.11.2020 року становить 16.11.2020 року. Протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі Приміщення орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж за останній місяць оренди Приміщення в розмірі орендної плати за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням, що становить 59 999,31 гривень.

Для зручності орендаря орендодавець до 1-го числа кожного місяця виставляє рахунок орендареві. Орендар самостійно сплачує всі платежі, мита, податки, які виникають або можуть виникнути внаслідок використання Приміщення, як то, але не виключно, платежі, пов`язані з розміщенням реклами, тощо (пункти 8.6, 8.10 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення Договору та до лютого 2022 включно Товариство належним чином виконувало його умови в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів (у тому числі щодо сплати авансового платежу за останній місяць оренди Приміщення в розмірі орендної плати за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням, що становить 59 999,31 гривень), що Підприємцем під час розгляду справи не заперечувалося та не було покладено останнім в обґрунтування зустрічних позовних вимог у даній справі.

Так, судом встановлено, що згідно, зокрема, з платіжним дорученням від 05.07.2021 року № 44 Товариство сплатило на користь Підприємця орендну плату за липень 2021 року за Договором у розмірі 59 999,31 грн., платіжним дорученням від 05.08.2021 року № 58 - орендну плату за серпень 2021 року в розмірі 59 999,31 грн., платіжним дорученням від 06.09.2021 року № 68 - орендну плату за вересень 2021 року в розмірі 59 999,31 грн., платіжним дорученням від 05.10.2021 року № 79 - орендну плату за жовтень 2021 року в розмірі 59 999,31 грн., платіжним дорученням від 09.11.2021 року № 93 - орендну плату за листопад 2021 року в розмірі 59 999,31 грн., платіжним дорученням від 03.12.2021 року № 102 - орендну плату за грудень 2021 року в розмірі 59 999,31 грн., платіжним дорученням від 06.01.2022 року № 114 - орендну плату за січень 2022 року в розмірі 59 999,31 грн., платіжним дорученням від 03.02.2022 року № 125 - орендну плату за лютий 2022 року в розмірі 59 999,31 грн. Крім того, у матеріалах справи наявні платіжні доручення на компенсацію орендарем вартості комунальних послуг за цей період, а також підписані сторонами акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за червень 2021 року - лютий 2022 року включно.

Разом із тим, відповідно до пункту 8.1.1 Договору в разі встановлення під час карантину щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) обмеження на території міста Києва регулярних та/чи нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом (включаючи пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі) у міському сполученні та/чи метрополітеном, під час дії таких обмежень (з дати їх встановлення до дати їх зняття) орендна ставка встановлюється у розмірі 125,16 гривень, а орендна плата за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням становить 30 000,85 гривень, з урахуванням положень пункту 8.8 цього Договору.

Пунктом 8.8 Договору встановлено, що у разі потреби визначення розміру орендної плати за визначену частину місяця чи за визначену кількість днів, цей розмір орендної плати за один місяць може бути розділений на кількість календарних днів у відповідному місяці.

За умовами пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (на момент її прийняття) на території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

На території України на період дії карантину запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме заборонено, зокрема, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року № 104, в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 року № 583, від 16.06.2021 року № 611, вищенаведену постанову № 1236 доповнено пунктом 2-2, за умовами якого з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється "зелений" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється, зокрема, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

Означені обмеження щодо здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі на території міста Києва, діяли, зокрема, починаючи з червня 2021 року та продовжувалися на момент підписання сторонами акту прийому-передачі (повернення) Приміщення до Договору та на час звернення Товариства до суду з позовом у справі № 910/10505/22.

Отже, починаючи зокрема, з 17.06.2021 року орендна плата за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням, з урахуванням положень пунктів 8.1.1, 8.8 Договору та приписів вищенаведених постанов Кабінету Міністрів України, становила 30 000,85 грн.

У зустрічній позовній заяві Підприємець посилався на те, що за своєю правовою природою умова пункту 8.1.1 Договору має забезпечувальних характер на користь орендаря, за змістом якої останньому надається гарантія щодо зменшення розміру орендної плати у разі виникнення певних ускладнюючих обставин. Виникнення таких обставин у даному пункті Договору, на думку орендодавця, імовірніше за все, пов`язується з неможливістю працівників Товариства здійснювати пересування зі своїх домівок до місця роботи міським громадським транспортом (маршрутні таксі, автобуси, метрополітен тощо), що зумовлювало б виникнення відповідних додаткових витрат (наприклад, використання службового транспорту, користування платними послугами таксі тощо). Тому, виходячи з телеологічного (цільового) методу тлумачення відповідної норми, метою пункту 8.1.1 Договору є балансування витрат Товариства, що б дозволило йому в разі повної заборони користування громадським транспортом, компенсувати додаткові витрати та транспортні послуги працівників за рахунок зменшення розміру орендної плати. При цьому, таке зменшення, на переконання орендодавця, за загальним правилом має винятковий характер та застосовується у разі наявності об`єктивних ускладнюючих обставин. Однак, у межах чинного законодавства в Україні, у тому числі в місті Києві, під час карантину не встановлювалося повного обмеження (заборони) регулярних та/чи нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському сполученні та/чи метрополітеном, тоді як норма постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 у відповідних редакціях передбачала виключно обмеження часткового характеру, проте не повне обмеження (заборону) регулярних та/чи нерегулярних перевезень пасажирів. За таких обставин, такі обмеження, за твердженням Підприємця, жодним чином не унеможливлювали здійснення працівниками Товариства пересування зі своїх домівок до місця роботи міським громадським транспортом, а лише частково врегульовували питання щодо дозволеної кількості пасажирських місць (для сидіння/стояння).

Висловлені Підприємцем припущення щодо пов`язаності передбаченого Договором пониженого розміру орендної плати за користування Приміщенням під час дії встановлених під час карантину обмежень на території міста Києва регулярних та/чи нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом з виникненням в орендаря ускладнюючих обставин у вигляді неможливості працівників Товариства здійснювати пересування зі своїх домівок до місця роботи міським громадським транспортом (а не, наприклад, здійснення такого вільного пересування відвідувачами медичного центру, що зумовлює зниження щомісячного прибутку орендаря від підприємницької діяльності тощо) судом відхилені з підстав необґрунтованості як не підтверджені належними та допустими доказами.

Інші положення Договору в їх системному зв`язку з пунктом 8.1.1 цього правочину також не дають підстав для висновку про застосування пониженого розміру орендної плати в розмірі 30 000,85 грн. лише у разі повного обмеження (заборони) регулярних та/чи нерегулярних перевезень пасажирів у місті Києві, що унеможливлювало б здійснення працівниками Товариства пересування зі своїх домівок до місця роботи міським громадським транспортом.

Твердження Підприємця про те, що таке зменшення розміру орендної плати до 30 000,85 грн. на місяць за загальним правилом має винятковий характер та застосовується у разі наявності об`єктивних ускладнюючих обставин також не підкріплене жодним нормативно-правовим та документальним підтвердженням, тоді як пунктом 8.1.1 Договору прямо передбачено (автоматичне, без необхідності додаткового погодження сторонами) зменшення орендної плати за 1 (один) календарний місяць користування Приміщенням з 59 999,31 грн. (встановленої починаючи з 16.11.2020 року) до 30 000,85 грн. в разі встановлення під час карантину щодо запобігання поширенню на території України COVID-19 обмеження (фактично як повного, так і часткового) на території міста Києва регулярних та/чи нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом (включаючи пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі) у міському сполученні та/чи метрополітеном, під час дії таких обмежень (з дати їх встановлення до дати їх зняття).

Посилання Підприємця на те, що протягом липня 2021 року - лютого 2022 року Товариство продовжувало здійснювати щомісячні орендні платежі у розмірі 59 999,31 грн. не спростовує вищенаведених обставин та не свідчить про відсутність підстав для застосування, зокрема, протягом липня 2021 року - лютого 2022 року прямо передбаченої Договором зменшеної щомісячної орендної плати, яка становить 30 000,85 грн.

Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що з 17.06.2021 року по лютий 2022 року включно Товариство було зобов`язане перерахувати Підприємцю орендну плату в загальному розмірі 254 007,20 грн., з яких: 14 000,40 грн. - за червень 2021 року (з 17 по 30 червня 2021 року); 30 000,85 грн. - за липень 2021 року; 30 000,85 грн. - за серпень 2021 року; 30 000,85 грн. - за вересень 2021 року; 30 000,85 грн. - за жовтень 2021 року; 30 000,85 грн. - за листопад 2021 року; 30 000,85 грн. - за грудень 2021 року; 30 000,85 грн. - за січень 2022 року; 30 000,85 грн. - за лютий 2022 року. Розмір такої орендної плати з липня 2021 року по лютий 2022 року (без урахування червня 2021 року) мав складати 240 006,80 грн.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що протягом означеного періоду (з липня 2021 року по лютий 2022 року включно) Товариство згідно з платіжними дорученнями від 05.07.2021 року № 44, від 05.08.2021 року № 58, від 06.09.2021 року № 68, від 05.10.2021 року № 79, від 09.11.2021 року № 93, від 03.12.2021 року № 102, від 06.01.2022 року № 114 та від 03.02.2022 року № 125 сплатило орендодавцю грошові кошти у загальному розмірі 479 994,48 грн.

Отже, станом на кінець лютого 2022 року переплата Товариством орендної плати за Договором становила 239 987,68 грн. (479 994,48 грн. - 240 006,80 грн.), яка, з урахуванням пониженої місячної ставки орендної плати у розмірі 30 000,85 гривень, що діяла, зокрема, з березня по серпень 2022 року включно, у повному обсязі покривала належну до сплати протягом цих 6 місяців орендну плату Товариства за Договором з березня 2022 року по 31.08.2022 року (до моменту підписання між сторонами акту прийому-передачі (повернення) Приміщення).

З урахуванням обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду, що на час складення та направлення на адресу Товариства листа орендодавця від 23.05.2022 року про розірвання Договору, в орендаря була відсутня заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року, а відтак і підстави для одностороннього розірвання спірного Договору орендодавцем шляхом письмової відмови від нього на підставі пункту 8.9 даного правочину.

Відповідно до пунктів 24.1, 24.2 Договору останній може бути розірваний, чи може бути припинений з підстав, передбачених умовами Договору чи положеннями чинного законодавства України. У випадку розірвання Договору чи його припинення зобов`язання сторін припиняються на дату, з якої Договір є розірваним чи припиненим, згідно його умов чи положень чинного законодавства України.

У пункті 24.4 Договору його сторони домовились про право кожної із сторін достроково розірвати даний Договір на умовах, визначених цим Договором, з зазначенням причин такого розірвання та обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони про дострокове розірвання Договору не менш, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до бажаної дати розірвання.

За умовами пункту 24.9 Договору орендодавець має право достроково розірвати даний Договір без застосування до нього штрафних санкцій в наступних випадках:

- орендар використовує Приміщення всупереч його цільового призначення згідно умов цього Договору (пункт 24.9.1);

- орендар своєю недбалою поведінкою пошкодив Приміщення та не виконав ремонтних робіт з його відновлення у порядку, передбаченому цим Договором (пункт 24.9.2).

Згідно з пунктом 24.5 цієї угоди у випадку, якщо орендодавець достроково розриває (припиняє) цей Договір без урахування положень пункту 24.9 цього Договору, орендодавець сплачує орендарю штраф в розмірі 300 % (триста відсотків) від розміру орендної плати за попередній місяць користування Приміщенням та компенсує орендарю вартість витрат, понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи в розмірі 1 500 000,00 грн. (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

У випадку, якщо орендар достроково розриває (припиняє) цей Договір згідно пункту 24.5 Договору в період протягом другого та кожного наступного місяця дії цього Договору, сума компенсації витрат, понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи в Приміщенні, що зазначена в пункті 24.5 цього Договору, зменшується на 0,84 (нуль цілих вісімдесят чотири сотих) % (відсотка) кожного місяця дії цього Договору, починаючи з другого (пункт 24.5.1).

У випадку, якщо орендодавець достроково розриває (припиняє) цей Договір на підставі наявності простроченої заборгованості орендаря щодо сплати орендної плати, передбаченої цим Договором, на суму, що перевищує розмір орендної плати за 1 (один) місяць оренди (на підставі пункту 8.9 Договору), до орендодавця не застосовуються штрафні санкції за дострокове розірвання Договору та зобов`язання з компенсації орендарю вартості понесених ним витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи в Приміщенні (пункт 24.5.2).

Згідно з пунктом 24.7 Договору у випадку, якщо орендодавець достроково розриває (припиняє) цей Договір на підставі пункту 24.9 цього Договору, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 300 % (триста відсотків) від розміру орендної плати за попередній місяць користування Приміщенням.

З системного аналізу положень пунктів 24.1, 24.2, 24.4, 24.5 та 24.9 Договору вбачається, що кожна сторона цього правочину (у тому числі орендодавець) має право достроково розірвати Договір на визначених ним умовах із зазначенням причин такого розірвання та обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони про дострокове розірвання Договору не менш, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до бажаної дати розірвання. Разом із тим, правові наслідки такого розірвання, зокрема, з боку орендодавця, що полягають у застосуванні чи не застосуванні до нього штрафних санкцій та можливості застосування штрафних санкцій до орендаря, відрізняються лише наявністю чи відсутністю підстав для такого розірвання, що прямо передбачені пунктами 8.9, 24.5.2, 24.9 Договору.

При дослідженні матеріалів справи судом не було встановлено факту виникнення у Товариства дійсної заборгованості за орендною платою за Договором на суму, що перевищує розмір орендної плати за 1 (один) місяць оренди (пункт 8.9 Договору), факту використання Товариством Приміщення всупереч його цільового призначення (пункт 24.9.1 Договору) чи факту пошкодження Приміщення внаслідок недбалої поведінки орендаря та не виконання ним ремонтних робіт з відновлення Приміщення (пункт 24.9.2 Договору).

Разом із тим, як було зазначено вище та вбачається з системного аналізу статті 24 Договору, наявність підстав для застосування чи незастосування наслідків розірвання однією із сторін Договору цього правочину (штрафних санкцій), не впливає на безумовне право як орендаря, так і орендодавця достроково розірвати означену угоду.

Відповідно до частин 1, 3 статі 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відтак, шляхом направлення Підприємцем на адресу Товариства листа від 23.05.2022 року (отриманого орендарем 26.05.2022 року згідно з поштовим відправленням № 0222517127950) орендодавець використав надане йому Договором право на одностороннє розірвання означеного правочину, тоді як момент такого розірвання - 01.07.2022 року, був зазначений самим Підприємцем у повідомленні від 23.05.2022 року, а означене письмове повідомлення про дострокове розірвання Договору було здійснене орендодавцем не менш, ніж за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання.

У зустрічному позові Підприємець, з урахуванням заяви від 11.04.2023 року про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з Товариства, зокрема, нараховану протягом березня-червня 2022 року (за 4 місяці) орендну плату (по 59 999,31 грн. за 1 місяць) у загальному розмірі 239 997,24 грн.

З огляду на встановлені судом обставини переплати Товариством орендної плати за Договором на суму, зокрема, 239 987,68 грн., яка, з урахуванням пониженої місячної ставки орендної плати у розмірі 30 000,85 гривень, що діяла, у тому числі, з березня по серпень 2022 року включно, у повному обсязі покривала належну до сплати протягом цих 6 місяців орендну плату Товариства за Договором з березня 2022 року по 31.08.2022 року (до моменту підписання між сторонами акту повернення Приміщення), суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з орендаря вищевказаної суми орендної плати в розмірі 239 997,24 грн. (до того ж обрахованої без застосування положень пункту 8.1.1 Договору за вдвічі завищеною ставкою).

З аналогічних підстав відхилено вимоги Підприємця про стягнення з орендаря грошових коштів у розмірі 119 998,62 грн., що становить нараховану орендодавцем орендну плату за фактичне користування Приміщенням протягом липня-серпня 2022 року (по 59 999,31 грн. за кожен з двох означених місяців).

За умовами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.

Так, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Враховуючи факт припинення (розірвання) Договору 01.07.2022 року на підставі повідомлення Підприємця від 23.05.2022 року, про що вказано самим орендодавцем у зустрічному позові, правильними є висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог Підприємця про стягнення з орендаря грошових коштів у розмірі 119 998,62 грн., що становить нараховану орендодавцем орендну плату за користування Приміщенням протягом липня-серпня 2022 року (тобто після розірвання Договору та до моменту фактичного повернення Приміщення орендодавцю).

При цьому, судом враховано положення статті 7 Договору, за змістом яких нарахування платежів за Договором починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі Приміщення та закінчується з дня повернення Приміщення орендодавцю, що підтверджується актом прийому-передачі. Судом також взято до уваги умови пункту 25.3 Договору, за якими у випадку прострочення виконання зобов`язання повернути Приміщення орендодавцю у зазначений в даній статті термін, орендар зобов`язаний здійснювати оплату всіх платежів, передбачених даним Договором, до моменту фактичного звільнення Приміщення і його передачі орендодавцю.

Проте яким би способом у договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Подібний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021 в справі № 904/577/20 та інших.

З огляду на встановлені обставини справи та подані на їх обґрунтування докази, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних вимог Підприємця про стягнення з Товариства 359 995,86 грн. орендної плати, нарахованої як за договірне, так і за фактичне користування Приміщенням протягом березня-серпня 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Підприємця про стягнення з орендаря 239 997,24 грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України протягом липня-серпня 2022 року, суд дійшов наступних висновків.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини, з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання в сфері орендних відносин.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Водночас частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права, має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

За умовами пункту 20.1 Договору останній набуває чинності з моменту підписання та нотаріального посвідчення Договору і діє до вісімнадцятого вересня дві тисячі тридцятого року.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 цієї угоди строк оренди - строк користування Приміщенням, зумовлений строком дії Договору, з урахуванням дострокового розірвання чи припинення, відповідно до умов даного Договору. Строк оренди починає свій відлік з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Приміщення і закінчується у відповідне число відповідного місяця строку дії Договору (пункт 20.1 Договору).

Згідно з умовами пунктів 25.1, 25.2 Договору по закінченню строку оренди (або дострокового припинення дії Договору) орендар зобов`язаний повернути Приміщення орендодавцю протягом 3 (трьох) календарних днів у стані, не гіршому, ніж воно було отримано в оренду, і з урахуванням нормативного зносу та проведення ремонтно-оздоблювальних робіт.

Повернення Приміщення орендарем і його передача орендодавцю здійснюється на підставі акту прийому-передачі, що підписується сторонами. У випадку наявності недоліків Приміщення, що повертається орендарем, такі недоліки зазначаються сторонами в акті прийому-передачі Приміщення.

Зобов`язання щодо повернення майна є істотною умовою договору оренди відповідно до частини 1 статті 284 Господарського кодексу України та окремим зобов`язанням орендаря у відносинах найму.

Зобов`язання, у тому числі щодо повернення орендованого майна, повинне виконуватися на умовах, встановлених договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), а простроченням боржника є невиконання його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові від 01.02.2022 у справі № 908/1627/19 Верховний Суд зазначив, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 року в справі № 904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 року в справі № 910/20370/17.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року в справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 року в справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 року в справі № 910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 року в справі № 910/20370/17, від 06.07.2021 року в справі № 906/562/20.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року в справі № 908/3592/19.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених Підприємцем вимог про стягнення з Товариства 239 997,24 грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України протягом липня-серпня 2022 року, судом враховано наступні обставини неповернення орендарем Приміщення після 01.07.2022 року (дати розірвання Договору з ініціативи орендодавця) в контексті його (орендаря) добросовісної поведінки як контрагента за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, листом від 23.05.2022 Підприємець повідомив Товариство про розірвання Договору, враховуючи наявну в орендаря заборгованість по орендній платі за березень, квітень і травень 2022 року, згідно з пунктом 8.9 Договору. Також орендодавець вказав, що строк розірвання Договору - 01.07.2022 року. Крім того, у цьому листі Підприємець просив у цей строк звільнити Приміщення та скласти і підписати акт прийому-передачі.

Проте наведений лист не містив будь-яких пропозицій щодо погодження між сторонами конкретної дати, часу та місця складення і підписання відповідного акту прийому-передачі (повернення) Приміщення.

Крім того, у листі від 23.05.2022 Підприємець також проінформував орендаря щодо наявних форс-мажорних обставин у вигляді військового стану через напад російської федерації на Україну 24.02.2022 року, введення воєнного стану в України та триваючі бойові дії, які тривають 30 та більше днів. Орендодавець вказав, що згідно з пунктами 18.3, 18.8 Договору, "ми розриваємо Договір оренди з 01.06.2022 року".

Додатково Підприємець зазначив, що 22.05.2022 року Верховна Рада України продовжила військовий стан ще на 3 місяці, тобто тривалість форс-мажорних обставин більше 30 днів та продовжується далі. З огляду також на ці форс-мажорні обставини, "ми розриваємо Договір з 01.06.2022 року".

Тобто, у вищевказаному листі Підприємець зазначив дату розірвання Договору - 01.07.2022 року, а також двічі вказав іншу дату розірвання цього правочину, а саме 01.06.2022 року, що свідчить про непослідовність та неоднозначність доведення конкретної дати розірвання означеної угоди до відома орендаря.

У відповідь на лист Підприємця від 23.05.2022 року, Товариство листом від 27.05.2022 року № 27/05-1 звернулося до орендодавця з проханням переглянути позицію стосовно припинення Договору з причин настання форс-мажорних обставин та несплати орендної плати за Приміщення протягом березня-травня 2022 року, а також не припиняти Договір через відсутність відповідних правових підстав.

Листом від 05.07.2022 року Підприємець звернувся до орендаря та повідомив, що Товариство повинно було звільнити Приміщення до 01.07.2022 року, тоді як ціна за користування орендованим Товариством Приміщенням після 10.08.2022 року буде складати 120 000,00 грн. на місяць при умові оплати до 10 числа поточного місяця оренди за кожен день його користування та/або займання. При затримці оплати за користування на 3 дні, ціна оренди буде складати 5 000,00 грн. на день за кожен день не звільнення Приміщення.

Також орендодавець у наведеному листі зазначив, що борг Товариства по орендній платі за березень, квітень, травень, червень та липень 2021 року (передоплата) по 59 999,31 грн. за кожен місяць становить 299 995,55 грн. та суму комунальних платежів згідно з показниками лічильників та рахунків ЖЕК.

Крім іншого, Підприємець вказав, що внаслідок наявності значної заборгованості орендаря за 5 місяців Товариству буде припинено доступ до Приміщення 10.08.2022.

Судом враховано, що листом від 02.08.2022 Підприємець звернувся до орендаря з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати, в якій просив оплатити нараховану Товариству орендну плату за користування Приміщенням протягом березня-липня 2022 року (включно) та заборгованість по сплаті комунальних платежів за березень-липень 2022 року.

Проте жоден із зазначених листів Підприємця (від 05.07.2022 року та від 02.08.2022 року) не містив пропозицій щодо погодження між сторонами конкретної дати, часу та місця складення і підписання відповідного акту прийому-передачі (повернення) Приміщення, а також не містив і вимог про оплату Товариством нарахованої йому на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки після 01.07.2022 року. У той же час, Підприємець у наведених листах вимагав оплати саме орендної плати за користування Приміщенням, у тому числі після 01.07.2022 року.

Судом встановлено, що листом від 13.08.2022 року № 13-08-2022-1 Товариство звернулося до Підприємця з повідомленням про дострокове розірвання Договору з 31.08.2022 року на підставі пунктів 24.4, 24.8, 24.10.1, 24.10.3 Договору, а також з метою документального оформлення повернення Приміщення з оренди просило орендодавця з`явитися особисто (чи забезпечити явку належним чином уповноваженого представника) 31.08.2022 року для складання та підписання акту прийому-передачі (повернення) Приміщення до Договору.

У відповідь на вказане повідомлення, Підприємець листом від 17.08.2022 року № 7 звернувся до Товариства з вимогою "про сплату заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди", в якій повторно просив погасити наявну в орендаря заборгованість з орендної плати за користування Приміщенням протягом березня-липня 2022 року (включно) та заборгованість по сплаті комунальних платежів за березень-липень 2022 року, а також повідомив про дострокове розірвання Договору з 30.08.2022 року на підставі пунктів 24.4, 24.5.2 цієї угоди, у зв`язку з несплатою Товариством орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг за Договором.

З наведеного вбачається, що Підприємець не вимагав сплати неустойки у порядку, передбаченому статтею 785 Цивільного кодексу України, за неповернення майна, натомість повторно вимагав, зокрема, сплатити орендну плату та компенсацію за комунальні платежі за користування Приміщенням. Крім того, у листі від 17.08.2022 року № 7 орендодавець у черговий раз змінив дату фактичного розірвання Договору, з якою умови пункту 25.1 Договору пов`язують початок перебігу строку для повернення Товариством Приміщення з оренди тривалістю 3 календарних дні.

З урахуванням оцінки юридичного значення вищенаведених вимог Підприємця, а також інших фактичних обставин даної справи, зважаючи на покладену Підприємцем в обґрунтування його вимог про стягнення з орендаря нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки саму лише констатацію факту неповернення Товариством Приміщення протягом липня-серпня 2022 року (без урахування пониженої орендної ставки за цей період та триденного строку на повернення майна з моменту закінчення строку оренди (або дострокового припинення дії Договору)) без надання будь-яких доказів та обґрунтувань щодо неправомірності користування Товариством орендованим майном та умисного неповернення його орендодавцеві після 01.07.2022 року, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що неповернення орендарем такого майна після 01.07.2022 року було наслідком недобросовісної поведінки Товариства протягом усього спірного періоду, за який нарахована неустойка (липень-серпень 2022 року) та доказів, які переконливо свідчать про вину Товариства у неповерненні Приміщення з 01.07.2022 року по 30.08.2022 року включно, відсутні правові підстави для покладення на орендаря відповідальності у вигляді стягнення з Товариства нарахованої протягом липня-серпня 2022 року неустойки у загальному розмірі 239 997,24 грн., у зв`язку з чим судом обґрунтовано відмовлено в позові в цій частині.

Щодо вимог у зустрічному позові Підприємця про стягнення з орендаря вартості спожитих та неоплачених Товариством з 24.02.2022 року по 31.08.2022 року комунальних послуг у загальному розмірі 5 561,35 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8.11 Договору визначення точок розподілу, в яких відбувається отримання орендарем комунальних та експлуатаційних послуг, визначається сторонами окремо в додатку до цього Договору, який не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пунктів 8.12, 8.14 означеного правочину оплата комунальних та/або експлуатаційних послуг здійснюється орендарем на підставі окремо укладених договорів з постачальними організаціями щодо надання експлуатаційних/комунальних послуг відповідно до показників індивідуальних лічильників та тарифів постачальних організацій. Індивідуальні лічильники води та електроенергії встановлюються та перевіряються за рахунок і силами орендаря.

У випадку неможливості укладення або не укладання орендарем окремих договорів з постачальниками комунальних послуг, відшкодування орендодавцю витрат за спожиті комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі показників індивідуальних лічильників, встановлених в Приміщенні за цінами та тарифами, що застосовуються до орендодавця постачальниками таких послуг. Показники лічильників знімаються у терміни, визначені у договорах про надання комунальних послуг з постачальниками таких послуг, у присутності уповноважених представників обох сторін і підтверджуються актом звірки у двох екземплярах, по одному для кожної із сторін. Орендодавець надає орендарю відповідні рахунки для відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги протягом двох днів з дати отримання відповідних рахунків від постачальників таких послуг. Відшкодування вартості спожитих комунальних послуг здійснюється орендарем в строк 5 (п`ять) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку від орендодавця.

У матеріалах справи відсутні докази укладення між Товариством та постачальниками комунальних послуг окремих договорів на постачання комунальних послуг до Приміщення, що свідчить про те, що відшкодування орендодавцю витрат за спожиті комунальні послуги мало здійснюватися орендарем на підставі показників індивідуальних лічильників, встановлених у Приміщенні за цінами та тарифами, що застосовуються до орендодавця постачальниками таких послуг.

Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту зняття у присутності уповноважених представників обох сторін протягом спірного періоду (24.02.2022 року - 31.08.2022 року) показників індивідуальних лічильників, встановлених у Приміщенні (чи виклику представників Товариства для вчинення таких дій), їх фактичних показників, доказів на підтвердження отримання Підприємцем відповідних рахунків від постачальників комунальних послуг, дійсних цін і тарифів, що застосовувалися до орендодавця постачальниками відповідних послуг протягом цього періоду, а також доказів складення сторонами актів звірки у двох екземплярах.

В матеріалах справи наявні копії виписаних Підприємцем Товариству рахунків на оплату від 14.07.2022 року № 9 на суму 5 542,51 грн. (на компенсацію комунальних послуг з 24.02.2022 року по 14.07.2022 року) та від 31.08.2022 року № 11 на суму 18,84 грн. (на компенсацію комунальних послуг з 14.07.2022 року по 31.08.2022 року). Проте означені рахунки не містять будь-яких відомостей про підставу їх виставлення (відповідний договір), а також інформації про конкретні види комунальних послуг (розподіл (передачу) електричної енергії, централізоване водопостачання, водовідведення, опалення тощо), що підлягають оплаті (компенсації) Товариством із зазначенням їх вартості за кожною послугою по кожному зі спірних місяців окремо.

У зустрічному позові Підприємець посилався на неодноразове направлення означених рахунків на адресу Товариства. Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази направлення таких рахунків як разом із вимогою Підприємця від 02.08.2022 року № 7 (незважаючи на зазначення в якості одного з додатків до цієї вимоги рахунка від 14.07.2022 року № 9), так і разом з вимогою від 17.08.2022 року № 7.

Водночас перше документально підтверджене направлення рахунків на оплату від 14.07.2022 року № 9 та від 31.08.2022 року № 11 на суму 18,84 грн. відбулося 28.10.2022 року разом із претензією Підприємця від 28.10.2022 року № 28/10-22/1.

Сам по собі факт направлення таких рахунків (без їх віднесення до певного договору та без інформації про вид та вартість кожної комунальної послуги протягом кожного місяця спірного періоду окремо) не може свідчити про обґрунтованість вказаної в них вартості комунальних послуг. Крім того, таке направлення відбулося вже після розірвання Договору та повернення орендодавцеві Приміщення, а також після звернення Товариства до суду з позовом у справі № 910/10505/22, і було здійснене на адресу: 04205, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 28В, тобто на адресу Приміщення, яке належить самому Підприємцю та було повернуто останньому на підставі акту прийому-передачі ще 31.08.2022 року, про що орендодавець безумовно був обізнаний.

Судом враховано, що означена адреса є адресою зареєстрованого місцезнаходження Товариства, проте вказані обставини не підтверджують факту та конкретної дати отримання Товариством таких рахунків, а також виникнення строку та наявності підстав для оплати цією юридичною особою зазначених у таких рахунках сум грошових коштів.

Посилання Підприємця на положення пунктів 8.6, 8.7 Договору, за якими орендодавець для зручності виставляє орендареві рахунок до 1-го числа кожного місяця, а неотримання орендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за Договором, не беруться судом до уваги, оскільки зміст цих пунктів, в системному аналізі з іншими положеннями Договору, стосується виставлення лише рахунків на оплату орендної плати (щомісячний розмір якої фактично є фіксованим), а не комунальних платежів (розмір яких залежить від обсягу фактично спожитих послуг та здійснюється орендарем на підставі показників індивідуальних лічильників).

Враховуючи вищенаведені обставини, відсутні правові підстави для задоволення зустрічних вимог Підприємця про стягнення з Товариства вартості спожитих та неоплачених орендарем з 24.02.2022 по 31.08.2022 комунальних послуг у загальному розмірі 5 561,35 грн.

Оскільки вимоги Підприємця про стягнення з Товариства 106 235,88 грн. пені, 76 995,64 грн. інфляційних втрат і 15 019,88 грн. 3 % річних є похідними від вимог про стягнення з орендаря орендної плати, неустойки та вартості комунальних платежів, у задоволенні яких судом відмовлено, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення вказаних пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Зважаючи на вищенаведені обставини в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову Підприємця до Товариства про стягнення 803 805,85 грн.

Задовольняючи первісний позов частково, суд встановив правильно, що первісні позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що всупереч положенням пункту 8.15 Договору орендодавець, починаючи з 25.06.2022, умисно та безпідставно відключив Приміщення від водопостачання, що повністю унеможливило його використання за цільовим призначенням згідно з Договором та статутною діяльністю орендаря. У той же час, Товариство наголошувало на відсутності в нього заборгованості за орендними платежами впродовж строку дії Договору, в тому числі щодо сплати комунальних послуг.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на відсутність з вини орендодавця з 25.06.2022 року у Приміщенні водопостачання (холодного), листом від 13.08.2022 року № 13-08-2022-1 Товариство звернулося до Підприємця з повідомленням про дострокове розірвання Договору з 31.08.2022 року на підставі пунктів 24.4, 24.8, 24.10.1, 24.10.3 Договору, а також з метою документального оформлення повернення Приміщення з оренди просило орендодавця з`явитися особисто (чи забезпечити явку належним чином уповноваженого представника) 31.08.2022 року для складання та підписання акту прийому-передачі (повернення) Приміщення до Договору. Крім того, у наведеному повідомленні орендар просив Підприємця сплатити на поточний банківський рахунок Товариства штрафні санкції на суму 90 002,55 грн. та компенсацію вартості витрат на суму 1 210 200,00 грн., понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи, що разом складає 1 300 202,55 грн.

Беручи до уваги непогашення Підприємцем нарахованих орендарем сум грошових коштів у загальному розмірі 1 300 202,55 грн. в добровільному порядку, Товариство звернулося до суду з первісним позовом у справі № 910/10505/22.

Разом із тим, посилання Товариства на розірвання ним Договору з 31.08.2022 року на підставі пунктів 24.4, 24.8, 24.10.1, 24.10.3 Договору відхилені судом з огляду на таке.

Згідно з пунктом 8.15 Договору сторони усвідомлюють і погоджують з тим, що для належного здійснення діяльності, визначеної в пункті 3.2 цього Договору, Приміщення повинно мати електро-, водо- та теплопостачання, каналізація та водовідведення має працювати. Без наявності вказаних обставин здійснення діяльності, визначеної пунктом 3.2 цього Договору, належним чином неможливо, що зумовлює виникнення у орендаря додаткових обов`язків перед відвідувачами медичного закладу. На підставі викладеного, сторони погоджують, що у разі неможливості належного використання орендарем Приміщення за його призначенням з вини орендодавця, якщо така неможливість використання Приміщення з вини орендодавця перебільшує 24 (двадцять чотири) години з моменту виникнення такої неможливості, платежі за Договором сплаті не підлягають протягом усього строку неможливості належного використання Приміщення за призначенням з вини орендодавця, збоями в роботі комунальних мереж, електричних мереж і інших мереж, що стались не з вини орендодавця.

Положення пункту 8.15 цього Договору не застосовуються у випадках аварій або планових чи позапланових ремонтів на централізованих міських інженерних мережах міста Києва, які перебувають на балансі відповідних обслуговуючих підприємств, організацій (пункт 8.15.1 Договору).

В обґрунтування вини орендодавця у неможливості належного використання Товариством Приміщення за його призначенням внаслідок відсутності холодного водопостачання з 25.06.2022 року, Товариство посилалося на умисне та безпідставне відключення Підприємцем Приміщення від водопостачання. На підтвердження вказаних обставин орендар посилався на отримане ним від Підприємця у месенджері "WhatsApp" повідомлення зі змістом "подання води та електрики - це платна комунальна послуга".

Проте означені обставини жодним чином не підтверджують винне умисне відключення Підприємцем Приміщення від водопостачання з 25.06.2022 року. Такі обставини не були встановлені та підтверджені й результатами проведеної Оболонським УП ГУНП в м. Києві перевірки за фактом здійсненого директором Товариства виклику патрульної поліції за адресою: місто Київ, проспект Оболонський, 28В та повідомлення останнього про примусове відключення орендодавцем Приміщення від водопостачання.

Більше того, за змістом складеної ДОП сектору превенції ВП № 2 Оболонського УП ГУНП в м. Києві капітаном поліції Олександром Глущенком довідки від 05.07.2022 року, опитана по суті заяви директора Товариства громадянка Козимир О.О. (орендодавець) пояснила, що водопостачання у Приміщенні відсутнє за технічних умов, до яких остання відношення не має.

Слід також зазначити, що Товариством були надані копії нотаріально завірених заяв свідків - директора Товариства Руднєва О.О., співзасновника Товариства Букіна С.М. та медичної сестри Медичного центру "Дитина", за змістом яких останні 25.06.2022 року (вперше з 24.02.2022 року) здійснили виїзд до Приміщення та виявили відсутність водопостачання.

Проте належних доказів відсутності такого водопостачання Приміщення більше 24 години поспіль, як це передбачено пунктом 8.15 Договору, орендарем надано суду не було.

Разом із тим, зміст наданого орендарем на підтвердження вини орендодавця у відключенні Приміщення від водопостачання адресованого Товариству листа Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 16.08.2022 № 2325/18/36/02-22 свідчить лише про те, що у період з 25.06.2022 року по 30.06.2022 року працівниками ПрАТ "АК "Київводоканал" жодних робіт, пов`язаних з відключенням холодного водопостачання Приміщення, на міських водопровідних мережах не здійснювалося, однак не доводить факт відключення водопостачання Приміщення саме Підприємцем та наявності його вини в тривалій неможливості використання орендованого Товариством приміщення.

Крім того, за умовами статті 9 Договору орендодавець має право один раз на місяць без шкоди для діяльності орендаря здійснювати перевірку дотримання технічного стану і порядку використання Приміщення і відповідності вимогам цього Договору, перевірку дотримання орендарем умов дозволеного користування, належного функціонування систем забезпечення Приміщення, що знаходяться або проходять всередині Приміщення, для проведення необхідного ремонту, усунення можливих несправностей або для показу Приміщення третім особам, про що повідомляє орендаря за 1 (один) робочий день до цього. Доступ представників орендодавця в Приміщення, у вказаних та інших подібних цілях, здійснюється в присутності представників та працівників орендаря. При цьому орендар зобов`язаний безперешкодно допускати на об`єкт оренди представників орендодавця.

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що орендодавець також має право входити в Приміщення без присутності представника орендаря з метою запобігання або ліквідації надзвичайних ситуацій і обставин, включаючи, але не виключно, пожежі, затоплення, аварії, поломки або збої в роботі систем забезпечення, здійснення незаконних дій третіми особами, а також інших надзвичайних обставин.

Проте позивачем не доведено факту фізичного перебування орендодавця в орендованому Товариством Приміщенні до 25.06.2022 року включно, факту відключення Підприємцем водопостачання Приміщення при безпосередній присутності на орендованому об`єкті чи наявності в орендодавця технічної змоги здійснити дистанційне відключення водопостачання до вказаної нерухомості, а також і відсутності у працівників орендаря можливості відновити таке водопостачання шляхом увімкнення відповідного сантехнічного обладнання (зважаючи на не проведення з 25.06.2022 року по 30.06.2022 року працівниками ПрАТ "АК "Київводоканал" жодних робіт, пов`язаних з відключенням холодного водопостачання Приміщення на міських водопровідних мережах, а також відсутність доказів виникнення інших аварійних ситуацій із системою водопостачання Приміщення протягом вищенаведеного періоду).

У листі від 13.08.2022 № 13-08-2022-1 Товариство повідомило орендодавця про дострокове розірвання Договору з 31.08.2022 року на підставі пунктів 24.4, 24.8, 24.10.1, 24.10.3 Договору.

Пунктом 24.10 Договору передбачено, що орендар має право достроково розірвати даний Договір без застосування до нього штрафних санкцій в наступних випадках:

- Приміщення неможливо використовувати за цільовим призначенням згідно умов цього Договору з вини орендодавця (зокрема, але не виключно, несплата чи несвоєчасна сплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, з централізованого водопостачання, водовідведення або опалення відповідним постачальникам таких послуг, несвоєчасне чи неповне обслуговування інженерних систем забезпечення Приміщення, які за відповідними договорами з постачальниками таких послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, з централізованого водопостачання, водовідведення або опалення) відносяться до балансової належності орендодавця, тощо (пункт 24.10.1);

- орендодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту Приміщення, необхідність якого визначається чинним законодавством України та будівельними нормами (пункт 24.10.2);

- настання обставин внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання орендодавцем обов`язків за цим Договором (зокрема, але не виключно, несплата чи несвоєчасна сплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, з централізованого водопостачання, водовідведення або опалення відповідним постачальникам таких послуг, несвоєчасне чи неповне обслуговування інженерних систем забезпечення Приміщення, які за відповідними договорами з постачальниками послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, з централізованого водопостачання, водовідведення або опалення) відносяться до балансової належності орендодавця, тощо), що унеможливлюють нормальне використання Приміщення для ведення комерційної діяльності, визначеної пунктом 3.2 цього Договору (пункт 24.10.3).

Пунктом 24.8 Договору встановлено, що у випадку, якщо орендар достроково розриває (припиняє) цей Договір на підставі пункту 24.10 Договору, орендодавець сплачує орендарю штрафні санкції в розмірі 300 % (триста відсотків) від розміру орендної плати за попередній місяць користування Приміщенням та компенсує орендарю вартість витрат, понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи в розмірі 1 500 000,00 грн. (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Згідно з пунктом 24.8.1 цього правочину у випадку, якщо орендар достроково розриває (припиняє) цей Договір згідно пункту 24.8 Договору в період протягом другого та кожного наступного місяця дії цього Договору, сума компенсації витрат, понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи в Приміщенні, що зазначена в пункті 24.8 цього Договору, зменшується на 0,84 (нуль цілих вісімдесят чотири сотих) % (відсотка) кожного місяця дії цього Договору, починаючи з другого.

Відповідно до пункту 19.1.3 Договору незалежно від будь-яких інших положень цього Договору, орендодавець не несе відповідальності за будь-які збитки орендаря в зв`язку з будь-якими збоями в роботі комунальних мереж, електричних мереж і інших мереж, що стались не з вини орендодавця.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження вини Підприємця у триваючому відключенні водопостачання Приміщення та невиконання або несвоєчасного виконання орендодавцем обов`язків за Договором, що унеможливили нормальне використання Приміщення для ведення комерційної діяльності Товариства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання Товариством Договору на підставі пунктів 24.4, 24.8, 24.10.1, 24.10.3 Договору шляхом направлення Підприємцю листа від 13.08.2022 року № 13-08-2022-1.

Як було встановлено судом під час розгляду зустрічного позову в цій справі, шляхом направлення Підприємцем на адресу Товариства листа від 23.05.2022 року (отриманого орендарем 26.05.2022 року) орендодавець використав надане йому Договором право на одностороннє розірвання означеного правочину, тоді як момент такого розірвання - 01.07.2022 року, був зазначений самим Підприємцем у повідомленні від 23.05.2022 року, а означене письмове повідомлення про дострокове розірвання Договору було здійснене орендодавцем не менш, ніж за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання.

Отже, на час звернення Товариства до Підприємця з повідомленням від 13.08.2022 року № 13-08-2022-1 Договір вже був розірваний за ініціативою орендодавця, і про факт такого розірвання Товариство було безумовно обізнане, оскільки отримало лист Підприємця ще 26.05.2022 року.

Факт розірвання Договору з ініціативи орендодавця з 01.07.2022 року не заперечувався Підприємцем під час розгляду даної справи.

Разом із тим, як було зазначено вище, із системного аналізу положень пунктів 24.1, 24.2, 24.4, 24.5 та 24.9 Договору вбачається, що кожна сторона цього правочину (у тому числі орендодавець) має право достроково розірвати Договір на визначених ним умовах із зазначенням причин такого розірвання та обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони про дострокове розірвання Договору не менш, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до бажаної дати розірвання. Разом із тим, правові наслідки такого розірвання, зокрема, з боку орендодавця, що полягають у застосуванні чи не застосуванні до нього штрафних санкцій та можливості застосування штрафних санкцій до орендаря, відрізняються лише наявністю чи відсутністю підстав для такого розірвання, що прямо передбачені пунктами 8.9, 24.5.2, 24.9 Договору.

При дослідженні матеріалів справи судом не було встановлено факту виникнення у Товариства дійсної заборгованості за орендною платою за Договором на суму, що перевищує розмір орендної плати за 1 (один) місяць оренди (пункт 8.9 Договору), факту використання Товариством Приміщення всупереч його цільового призначення (пункт 24.9.1 Договору) чи факту пошкодження Приміщення внаслідок недбалої поведінки орендаря та не виконання ним ремонтних робіт з відновлення Приміщення (пункт 24.9.2 Договору).

Отже, шляхом направлення Підприємцем на адресу Товариства листа від 23.05.2022 року орендодавець використав надане йому Договором право на одностороннє розірвання означеного правочину, проте таке розірвання відбулося без урахування положень пунктів 8.9, 24.5.2 та 24.9 Договору.

Посилання Підприємця у листі від 23.05.2022 року на наявність форс-мажорних обставин у вигляді військового стану через напад російської федерації на Україну 24.02.2022 року, введення воєнного стану в України та триваючі бойові дії, які тривають 30 та більше днів, а також те, що 22.05.2022 року Верховна Рада України продовжила військовий стан ще на 3 місяці, тобто тривалість форс-мажорних обставин більше 30 днів та продовжується далі, оцінені судом критично з огляду на таке.

Статтею 18 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, у випадку дії форс-мажорних обставин, які виникли після укладення Договору та настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання цього Договору.

Форс-мажорні обставини визначаються частиною 2 статті 14-1 Закону № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні".

Сторона, що постраждала від дії форс-мажорних обставин, негайно (протягом 5 діб) повідомляє іншу сторону в письмовому вигляді про початок і припинення дії таких обставин.

Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що потрапила під їх вплив, права посилатися на настання таких обставин. Виникнення обставин форс-мажору в момент прострочення виконання стороною своїх зобов`язань за Договором позбавляє цю сторону права посилатись на ці обставини як на підставу, яка звільняє від відповідальності за Договором.

П остраждала від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до законодавства.

Після настання форс-мажорних обставин і повідомлення про це сторони негайно проводять консультації і узгоджують заходи, які необхідно застосувати для виходу з форс-мажору.

У випадку дії форс-мажорних обставин, виконання зобов`язань за цим Договором може бути припинено у повному обсязі чи частково на термін дії таких обставин.

Якщо форс-мажорні обставини продовжуються більше 30 (тридцяти) календарних днів, кожна сторона вправі розірвати даний Договір шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення, не менш, ніж за 10 (десять) календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору.

Підприємець не надав суду належних доказів на підтвердження факту негайного (протягом 5 діб) письмового повідомлення Товариства про початок дії форс-мажорних обставин, що в силу положень статті 18 Договору позбавляє орендодавця права посилатися на настання таких обставин, а також не надав і доказів на підтвердження настання самих форс-мажорних обставин в контексті спірних орендних правовідносин (відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України тощо).

Твердження Товариства про нікчемність повідомлення Підприємця від 23.05.2022 року про розірвання Договору з 01.07.2022 року внаслідок одночасного зазначення в ньому двох різних підстав для розірвання цієї угоди є необґрунтованими, оскільки умовами Договору наведення у повідомленні кількох підстав для його дострокового розірвання не виключається.

У той же час, як було зазначено вище, ні обставини виникнення у Товариства дійсної заборгованості за орендною платою за Договором на суму, що перевищує розмір орендної плати за 1 (один) місяць оренди (пункт 8.9 Договору), ні факт використання Товариством Приміщення всупереч його цільового призначення (пункт 24.9.1 Договору) чи факт пошкодження Приміщення внаслідок недбалої поведінки орендаря та не виконання ним ремонтних робіт з відновлення Приміщення (пункт 24.9.2 Договору), ні обставини виникнення у Підприємця та належного підтвердження форс-мажорних обставин (які, за твердженням Підприємця, носили лише довідковий характер), матеріалами справи не підтверджуються.

Відтак, внаслідок одностороннього розірвання орендодавцем Договору без дійсного урахування положень пунктів 8.9, 24.5.2 та 24.9 цієї угоди, до Підприємця підлягають застосуванню приписи пункту 24.5 Договору (що підтверджується матеріалами справи та вказано, зокрема, у заяві Товариства від 22.01.2023 року про доповнення підстав позову).

За умовами пункту 24.5 Договору у випадку, якщо орендодавець достроково розриває (припиняє) цей Договір без урахування положень пункту 24.9 цього Договору, орендодавець сплачує орендарю штраф в розмірі 300 % (триста відсотків) від розміру орендної плати за попередній місяць користування Приміщенням та компенсує орендарю вартість витрат, понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи в розмірі 1 500 000,00 грн. (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Як було зазначено вище, у первісному позові Товариство просило суд стягнути з Підприємця 90 002,55 грн. штрафних санкцій (штраф у розмірі 300 % від розміру орендної плати за попередній місяць користування Приміщенням, що, з урахуванням положень пункту 8.1.1 Договору, становив 30 000,85 грн.) та 1 210 200,00 грн. компенсації вартості витрат, понесених позивачем на ремонтно-оздоблювальні роботи орендованого приміщення (з урахуванням здійсненого Товариством зменшення такого розміру на 0,84 % кожного місяця дії цього Договору, починаючи з другого, та зважаючи на дію Договору протягом 23 місяців).

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Судом враховано, зокрема, зміст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 року в справі № 552/6997/19, в якій викладено правову позицію про незаконність застосування штрафу за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

Проте, під час вищевказаного провадження розглядався позов про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визнання договору купівлі-продажу майнових прав дійсним, визнання права власності на майнові права.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2021 року в справі № 910/8358/19.

Таким чином, вказане судове рішення прийнято не у подібних правовідносинах і не може підтверджувати незаконність нарахування Товариством штрафних санкцій на підставі пункту 24.5 Договору.

Крім того, жодна із сторін спору в даній справі не зверталася до суду щодо визнання, зокрема, пункту 24.5 Договору недійсним, відповідно нарахування та стягнення штрафних санкцій Товариством, підстави нарахування та розмір яких встановлено Договором, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Слід також зазначити, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу (в розмірі 300 % від розміру орендної плати за попередній місяць користування Приміщенням, що, з урахуванням положень пункту 8.1.1 Договору, становив 30 000,85 грн.), суд дійшов правильного висновку про його відповідність положенням Договору і приписам чинного законодавства, відтак обґрунтовано стягнув з Підприємця 90 002,55 грн. штрафних санкцій.

Щодо вимог Товариства про стягнення з орендодавця 1 210 200,00 грн. компенсації вартості витрат, понесених позивачем на ремонтно-оздоблювальні роботи орендованого приміщення, судом встановлено наступне.

Заперечуючи проти означених вимог, Підприємець посилався на те, що внесення до Договору та формування пунктів 24.5 та 24.8 цієї угоди здійснювалося Товариством на користь орендаря. Однак, ані до укладення Договору, ані на час розгляду даного спору в суді Товариством не надано документального підтвердження того, що сума вартості ремонтно-оздоблювальних робіт у Приміщенні становить саме 1 500 000,00 грн. Також Підприємець вказував на неоднозначність та недоведеність умов Договору в частині вартості ремонтно-оздоблювальних робіт, з урахуванням принципу "contra proferentem" ("слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав").

Такі твердження відхилені судом, оскільки Підприємцем у встановленому законом порядку не було доведено того, що умови пунктів 24.5, 24.8 Договору були включені до цього правочину саме Товариством та з його ініціативи. Договір містить умови щодо правових наслідків його одностороннього розірвання без урахування, зокрема, пунктів 24.9, 24.10, як з боку орендодавця, так і з боку орендаря.

Відсутність у матеріалах справи документів (у тому числі первинних) щодо фактичної вартості проведених Товариством ремонтно-оздоблювальних робіт у Приміщенні не спростовує факту включення до Договору пункту 24.5 за взаємною згодою сторін та з урахуванням принципу свободи договору, тоді як умовами цієї угоди обов`язковості доведення орендарем вартості ремонтно-оздоблювальних робіт у Приміщенні саме на суму 1 500 000,00 грн. не передбачено.

Спір у даній справі фактично виник з орендних правовідносин, а не з відносин за договором підряду, а відтак дійсна сума понесених орендарем витрат на проведення ремонтно-оздоблювальних робіт у Приміщенні не входить до безпосереднього предмета доказування, оскільки однозначно презюмована та погоджена обома сторонами Договору в розмірі 1 500 000,00 грн.

Присутні в судовому засіданні апеляційної інстанції керівник Підприємства та Підприємець особисто підтвердили визначення вартості ремонтно-оздоблювальних робіт у Приміщенні саме в сумі 1 500 000,00 грн, яка ними була погоджена на підставі підтверджуючих її розмір документів.

Оскільки заявлена Товариством до стягнення сума компенсації вартості витрат, понесених позивачем на ремонтно-оздоблювальні роботи орендованого приміщення, у розмірі 1 210 200,00 грн., яка носить компенсаційний характер, відповідає положенням Договору та не перевищує дійсного розміру обрахованої судом належної до стягнення компенсації таких витрат орендаря, наявні підстави для задоволення вимоги Товариства про стягнення з Підприємця 1 210 200,00 грн.

Щодо вимоги Товариства про розірвання Договору, судом встановлено наступне.

Як було вказано вище, шляхом направлення Підприємцем на адресу Товариства листа від 23.05.2022 року (отриманого орендарем 26.05.2022 року) орендодавець використав надане йому Договором право на одностороннє розірвання означеного правочину, тоді як момент такого розірвання - 01.07.2022 року, був зазначений самим Підприємцем у повідомленні від 23.05.2022 року, а означене письмове повідомлення про дострокове розірвання Договору було здійснене орендодавцем не менш, ніж за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання.

Отже, як на час звернення Товариства до Підприємця з повідомленням від 13.08.2022 року № 13-08-2022-1, так і на час подання позовної заяви у справі № 910/10505/22, Договір вже був розірваний за ініціативою орендодавця.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).

За таких обставин, зважаючи на розірвання Договору до моменту відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства про розірвання Договору.

При цьому, судом враховано посилання Товариства на те, що Договір, на його думку, розірваний 31.08.2022 року, проте між сторонами існує спір стосовно підстав, дати, ініціатора розірвання, сплати штрафних санкцій та компенсацій.

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 року в справі № 926/1057/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Водночас вимога, що фактично направлена на встановлення певних обставин чи фактів, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року в справі № 905/1926/16.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, під час розгляду та вирішення первісних вимог Товариства та зустрічних вимог Підприємця у даній справі, обгрунованими є висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги Товариства про розірвання Договору.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку.

За таких обставин, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідачаза первісним позовом (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Козимир Олену Олександрівну.

4. Матеріали справи №910/10505/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.03.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко