Постанова

від 11.03.2025 по справі 922/2334/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/2334/21 (922/3727/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Свистун А.В.

відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Софіївка Перша Лозівського району Харківської області (вх. №127 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/2334/21 (922/3727/24) (ухвалене в порядку спрощеного провадження, повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 30.12.2024 суддею Кононовою О.В.)

за позовом ОСОБА_1 , с. Софіївка Перша Лозівського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", с. Софіївка Перша Лозівського району Харківської області,

про розірвання договору (в межах провадження у справі № 922/2334/21 про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки")

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2021 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Близнюки, код ЄДРПОУ 35462911, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Акціонерного товариства Райффайзен Банк, в тому числі й забезпечених заставою майна боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича та призначено проведення попереднього засідання суду на 06.10.2020.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Софія - Близнюки" було здійснено 19.08.2021 за № 67081 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі, у встановлений в оголошенні строк на адресу господарського суду строк, надійшли заяви від 17 кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2022 в попередньому засіданні суду судом були розглянуті вказані заяви з грошовими вимогами до боржника та прийняті відповідні рішення щодо їх обґрунтованості; зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.

21.10.2024 до господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява (вх. № 3727/24) в якій позивач просив суд розірвати Договір оренди землі б/н, укладений 20.08.2009 на земельну ділянку кадастровий номер 6320686300:03:000:0194, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", код ЄДРПОУ 35462911.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що між ним та ТОВ "Софія - Близнюки" був укладений Договір оренди земельної ділянки б/н від 20.08.2009 площею 5,268 га, кадастровий номер 6320686300:03:000:0194, та зареєстрований у Близнюківському відділі реєстрації земель, про що Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.

Право власності позивача на вказану земельну ділянку, площею 5,268 га, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 08.07.2024.

Відповідач в порушення своїх зобов`язань, починаючи з 2021 року, не виплачував йому орендну плату. Враховуючи те, що відповідач не виконує свій обов`язок з виплати орендної плати, позивач зазначив, що на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/2334/21 (922/3727/24) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 20.08.2009 припинив свою дію 20.08.2024, що унеможливлює його розірвання в судовому порядку, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати (в тому числі і в судовому порядку) можливо лише діючий договір.

16.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/2334/21 (922/3727/24), в якій апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/2334/21 (922/3727/24) та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта № 385951644 від 08.07.2024 дата державної реєстрації договору 29.11.2010, строк дії договору 15 років, дата закінчення дії договору - 29.11.2025. Тому, на думку апелянта, господарським судом Харківської області зроблено хибний висновок, про закінчення договору оренди землі укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Софія- Близнюки» 20.08.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/2334/21 (922/3727/24), призначено справу до розгляду на 11.03.2025.

Від ліквідатора ТОВ "Софія-Близнюки" надійшла заява, в якій вона висловила позицію щодо апеляційної скарги та зазначила, що судпершої інстанції дійшов вірного висновку про відмову з задоволенні позову з огляду на те, що розірвати можливий лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.08.2009 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні 11.03.2025 представник апелянта підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їй процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з договором оренди б/н від 20 серпня 2009 року укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Софія - Близнюки" (далі-Договір), орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для вирощуванні сільськогосподарської продукції, що знаходиться в межах Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, площею 5,2680 га. Пунктом 7 договору встановлено, що договір укладено з моменту його підписання сторонами і його державної реєстрації строком на 15 років.

Відповідно до позначки на договорі, цей Договір зареєстрований в Близнюківському відділі державної реєстрації земель, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.2010 № 041068500063.

Окрім того, сторони домовились, що орендна плата за цим договором сплачується шляхом грошової та натуральної форм орендної плати. Сплата орендних платежів в натуральній формі здійснюється Орендарем шляхом відпуску зі свого складу продукції. Орендар безкоштовно надає послуги по обробітку городів (оранка та культивація) до 0,25 га і ритуальні послуги (надання автотранспорту та виготовлення труни).

Пунктом 12 Договору сторони передбачили, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюються відповідними актами.

Згідно пункту 5 договору оренди земельної ділянки від 20.08.2009, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 62 537,02 гривні.

Пунктами 9-11 договору встановлена орендна плата за користування земельною ділянкою, що складає 1,5% та становить 938,06 грн. сплачується в строки з 01.08. по 31.12. кожного року.

Звертаючись з позовом позивач зазначив, що відповідач в порушення своїх зобов`язань починаючи з 2021 року не виплачував йому орендну плату. Враховуючи те, що відповідач не виконує свій обов`язок з виплати орендної плати, позивач зазначив, що на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону.

В свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 20.08.2009 припинив свою дію 20.08.2024, що унеможливлює його розірвання в судовому порядку, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати (в тому числі і в судовому порядку) можливо лише діючий договір.

Колегія суддів не може погодитись із цим висновком з огляду на наступне.

У частині першій статті 640 ЦК України передбачено загальне правило щодо визначення моменту, з якого договір уважається укладеним. Так, у цій нормі права вказано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Водночас у частині другій цієї ж статті зазначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Однією з таких дій, необхідних для укладення договору, законодавець визначив здійснення його державної реєстрації, зазначивши в частині третій статті 640 ЦК України про те, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За змістом статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

У справі, яка переглядається, йдеться про укладення сторонами договору оренди земельної ділянки.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України).

Таким законом є Закон № 161-XIV (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у статті 13 якого закріплено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону № 161-XIV).

У статті 18 Закону № 161-XIV передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а відповідно до частини першої статті 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Питання набрання чинності договорами оренди землі, підписаними його сторонами до 01 січня 2013 року, вже перебувало на вирішенні Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як це передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (тобто в редакції до 01 січня 2013 року).

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення його дії, однак якщо вони цього не зробили, то діють загальні правила, передбачені Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Підсумовуючи, суд касаційної інстанції вказав, що оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії відповідної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше відповідно до частини третьої статті 631 цього Кодексу.

В подальшому ВС неодноразово висловлював аналогічну позицію щодо дати набрання чинності договорами, укладеними до 01.01.2013.

Пунктом 7 договору сторонами встановлено, що договір укладено з моменту його підписання сторонами і його державної реєстрації строком на 15 років.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта № 385951644 від 08.07.2024 дата державної реєстрації договору 29.11.2010.

Відповідно договір оренди землі, підписаний сторонами 20.08.2009, набув чинності для сторін 29.11.2010 після його державної реєстрації.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що дата закінчення строку дії договору - 29.11.2025.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що датою закінчення строку дії договору є 29.11.2025, є доречними й такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Щодо розірвання договору колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктами 11 договору визначено, що орендна плата вноситься з 01.08. по 31.12. кожного відповідного року.

Як зазначає позивач, починаючи з 2021 року він не отримує орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320686300:03:000:0194, площею 5,268 га.

Також факт неотримання орендної плати підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, які надані Головним управлінням ДПС у Харківській області.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач протягом тривалого часу, з 2021 року, орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 6320686300:03:000:0194, яка є предметом спірного договору, не вносив, що відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст.141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору оренди землі, є достатньою підставою для розірвання договору оренди.

Невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Так, в даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки орендар порушує істотні умови договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову та розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 20.08.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги зазначене, висновок суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позову зроблений за неправильного застосування норм матеріального права, тому оскаржуване рішення суду необхідно скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову, та відповідно про задоволення апеляційної скарги.

З урахуванням прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовної заяви та задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №127Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/2334/21 (922/3727/24) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі № 922/2334/21 (922/3727/24) скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:03:000:0194, площею 5,268 га, б/н від 20.08.2009, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" (код ЄДРПОУ 35462911, 64871, Харківська область, Лозівський район, с. Софіївка Перша, вул. Гагаріна, 79) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542, 00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 20.03.2025.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко