Постанова

від 19.03.2025 по справі 908/388/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/388/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Барчук А.В.

від відповідача: Погосян С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 р.

( суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний тест рішення складено 03.05.2024 р.)

у справі

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК"

до відповідача:

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція"

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення суми 2 375 203,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" суми 2 375 203,81 грн., яка складається з: суми 1 431 080,00 грн. основного боргу, суми 156 361,47 грн. 3% річних та суми 787 762,34 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом зазначено порушення Відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг в рамках договору № 75/260-19 (48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 р.) про надання послуг від 13.12.2019 р., у зв`язку з чим виникла заборгованість. Внаслідок порушення Відповідачем грошового зобов`язання, Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст. ст. 598, 599, 625 ЦК України та договором № 75/260-19 (48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 р.) про надання послуг від 13.12.2019 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 р. позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" суму 1 431 080 грн. 00 коп. основного боргу, суму 156 361 грн. 47 коп. 3% річних, 787 762 грн. 34 коп. інфляційних втрат. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" суму 28 502 грн. 45 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 15 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 р. у справі № 908/388/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" 156 361,47 грн 3% річних.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з господарського суду про відхилення клопотання Відповідача про зменшення розміру 3% річних з мотивів не доведення, знаходження в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення Відповідачем зобов`язання.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції не були враховані обставини в яких перебуває Відповідач у зв`язку з воєнним станом та окупацією Запорізької АЕС, які негативно вплинули на його фінансовий стан.

При цьому Скаржник зазначає, що необхідно врахувати, що введення правового режиму воєнного стану в Україні та окупація міста Енергодара на території якого розташована Запорізька АЕС, є загальновідомими фактами та такими, що беззаперечно вплинули на господарську діяльність Відповідача та його можливість розрахунків з контрагентами відповідно. Крім того, судом залишено поза увагою, що з 11.09.2022 р. Запорізька АЕС повністю зупинена (шість енергоблоків-«тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт тимчасово окупованої Запорізької АЕС наразі не працюють). Таким чином, Відповідачем втрачено майже половину виробничих потужностей, що вкрай негативно вплинуло на його фінансовий стан. Так, лише за період 2022 року, Компанією отриманий збиток в розмірі 12,4 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати ( Звіт про сукупний дохід ) за 2022 рік.

Скаржник наголошує на тому, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

На переконання Скаржника судом попередньої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з Відповідача 3% річних.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції Відповідач із клопотанням щодо зменшення 3 % річних не звертався, у тексті відзиву на позовну заяву посилався на право суду для такого зменшення, за змістом якого просив суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Товариство також вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України.

Крім того, у зв`язку із оскарженням Відповідачем рішення суду першої інстанції ( незалежно від обсягу оскарження ), Позивач повідомив про очікувані витрати, пов`язані із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 р. апеляційну скаргу залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Коваль Л.А., 06.08.2024 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого, для вирішення питання відкриття провадження у справі, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Дарміна М.О., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 р. у справі № 908/388/24.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 04.10.2024 р., у зв`язку з вирішенням питання про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 981/24 від 08.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 р. у справі № 908/388/24 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.03.2025 р..

Від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі - ЄСІТС ).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 р. судове засідання у справі № 908/388/24, призначене на 19.03.2025 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні 19.03.2025 р. та в усіх подальших судових засіданнях за необхідності в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 р. судове засідання у справі № 908/388/24, призначене на 19.03.2025 р., та в усіх подальших судових засіданнях за необхідності, вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 19.03.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

13.12.2019 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ( Замовник, на сьогодні - АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" ( Виконавець ) укладено Договір № 75/260-19/48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 р. про надання послуги з відповідними додатками до нього ( надалі - Договір ).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, за даним договором Виконавець прийняв на себе зобов`язання надати Замовнику наступну послугу: "Код ДК 021:2015-71330000-0 "Інженерні послуги різні" ( послуга: "Розробка сейсмічного імовірного аналізу безпеки (СІАБ) енергоблоків " 3,4 ЗАЕС" ).

Згідно з п. 2.1 Договору вартість послуг з цим Договором складає: 6 034 000,00 грн, крім того ПДВ - 1 206 800,00 грн, разом - 7 240 800,00 грн.

Аналогічні положення щодо договірної ціни містить Додаток № 1 до Договору "Протокол узгодження договірної ціни".

За умовами п. п. 2.2, 2.3 Договору, оплата наданих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата Замовником частини вартості товару (послуг) у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

За змістом п. 3.1 Договору ( в первісній редакції Договору ), Виконавець зобов`язується надати послуги в строк: грудень 2019 року - листопад 2020 року.

Виконавець зобов`язаний надати Замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 31.12.2015 р., складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану Єдиному реєстрі податкових накладних в ( ЄРПН ), шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною виконавець надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН ( п. 4.7 Договору ).

Строки надання послуг врегульовані між сторонами календарним планом ( Додаток № 3 до договору ).

Так, відповідно до календарного плану у первісній редакції, термін надання послуги за етапом № 2 "Узгодження з Держатомрегулювання окремого галузевого Технічного керівництва з виконання СІАБ" - червень 2020 року; термін надання послуги за етапом № 5 "Розробка звіту "Сейсмічний імовірнісний аналіз безпеки (СІАБ) енергоблоків № 4 ЗАЕС з додатками" - березень 2021 року.

До Договору № 75/260-19/48-121-01-19-08952 вносились зміни відповідно до Додаткових угод.

Так, зокрема, Додатковою угодою № 3 до договору, за домовленістю сторін термін надання послуги за етапом № 2 було перенесено на листопад 2020 року.

Додатковою угодою № 6 до договору, за домовленістю сторін термін надання послуги за етапом № 2 було перенесено на березень 2021 року.

Додаткового угодою № 7 до договору, термін надання послуги за етапом № 2 було перенесено на травень 2021 року, за етапом № 5 було перенесено на квітень 2021 року.

Позивач у позові зазначає, що у межах строку, встановленого договором, Виконавець надав послугу за етапом № 5, звітна документація задовольняла умовам договору та технічним вимогам, належним чином оформлена, здана Виконавцем та прийнята Замовником, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом № 3 від 30.04.2021 р. на загальну суму 2 186 040,00 грн. з ПДВ. Також Виконавець надав послугу за етапом № 2, про що сторонами підписано без зауважень та заперечень Акт № 4 від 18.05.2021 р. на загальну суму 270 000,00 грн. з ПДВ.

На підставі підписаних Актів здачі-приймання наданих послуг Позивачем оформлені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 від 14.05.2021 р. та квитанцією №1 від 15.06.2021 р..

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг в рамках Договору № 75/260-19/48-121-01-19-08952, а саме 12.08.2022 р. Замовником була проведена часткова оплата за Актом № 3 від 30.04.2021 р. на суму 24 960,00 грн, 31.10.2022 р. за Актом №3 від 30.04.2021 р. на суму - 1 000 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням виконання Відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, сума заборгованості з урахуванням вказаних часткових оплат склала 1 431 080,00 грн (( 2 186 040,00 грн - ( 24 960,00 грн + 1 000 000,00 грн)) + 270 000,00 грн).

З метою досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія № 51 від 03.05.2023 з проханням погасити заборгованість в сумі 1 431080,00 грн.

У відповіді на претензію № 21-3093/28вих від 26.05.2023 р. Відповідач повідомив, що претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Неналежне виконанням Відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є вимоги Виконавця ( ТОВ "ЕНЕРГОРИСК" ) до Замовника про стягнення 1 431 080,00 грн. основного боргу за Договором № 75/260-19/48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 р. про надання послуги, суми 156 361,47 грн. 3% річних та суми 787 762,34 грн. інфляційних втрат.

Беручи до уваги правову природу укладеного між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" Договору № 75/260-19/48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 р. про надання послуги, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наразі, отримання коштів ( решти вартості наданих послуг та штрафних санкцій за порушення строків оплати ) є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Сторона не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором, що зумовлює право Позивача у разі прострочення виконання грошового зобов`язання вимагати у Відповідача, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Позивача та стягуючи з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК" суму 1 431 080 грн. 00 коп. основного боргу, суму 156 361 грн. 47 коп. 3% річних, 787 762 грн. 34 коп. інфляційних втрат, дійшов висновку, що зі сторони Відповідача мало місце порушення прав Позивача на своєчасне отримання грошових коштів за надані послуги за договором.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення 3 % річних у розмірі 156 361 грн. 47 коп., а відтак, враховуючи, що рішення в частині стягнення 1 431 080 грн. 00 коп. основного боргу, 787 762 грн. 34 коп. інфляційних втрат, встановлення факту укладання договору та строків надання послуг та їх обсяг, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення 3 % річних у розмірі 156 361 грн. 47 коп. відповідно до ст. 625 ЦК України з огляду на таке.

Так, матеріалами справи встановлено, що Позивач у межах узгоджених в Договорі строків надав послугу за етапом № 2 "Узгодження з Держатомрегулювання окремого галузевого Технічного керівництва з виконання СІАБ" та за етапом № 5 "Розробка звіту "Сейсмічний імовірнісний аналіз безпеки (СІАБ) енергоблоків № 4 ЗАЕС з додатками", за результатами яких між сторонами без зауважень та претензії були підписані Акти здачі-приймання наданих послуг № 3 від 30.04.2021 та № 4 від 18.05.2021. В зазначених Актах міститься посилання, що акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Суду були надані докази часткової оплати відповідачем вартості наданих послуг в рамках Договору № 75/260-19/48-121-01-19-08952. Наявні в матеріалах справи копії виписок з Банку по рахунку містять посилання на Договір № 75/260-19/48-121-01-19-08952 та Акт №3. Також, сторонами був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.12.2023, з якого вбачається, що заборгованість ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" перед ТОВ "ЕНЕРГОРИСК" в рамках договору № 75/260-19/48-121-01-19-08952 становить 1 431 080,00 грн.

Відповідач факт отримання від Позивача послуг за етапами № 2 та № 5 на загальну суму 2 456 040,00 грн не заперечив, проте оплату в установлені строки та розмірі не здійснив, чим порушив умови договору.

Оскільки Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих йому Позивачем послуг не надав та позовні вимоги не спростував, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми 1 431 080,00 грн заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Відповідно до цієї норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц ( провадження № 14-241цс19 ) та № 646/14523/15-ц ( провадження № 14-591цс18 ), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2019 р. у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 р. у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 р. у справі № 908/1379/17 тощо ).

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу ( постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18 ).

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти, визначені законом, є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Визначене частиною 2 ст. 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані ( у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів ).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 р. у справі № 922/444/24 ( Провадження № 12-66гс24 ) зазначила, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.

У п. 8.38 постанови від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 ( провадження № 12-79гс19 ) Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 8.41 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

При цьому в ухвалі від 28.02.2024 р. у справі № 915/534/22 ( провадження № 12-3гс24) Велика Палата Верховного Суду наголосила на сталості своєї правової позиції про те, що суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду також викладала в постанові від 03.10.2023 р. у справі № 686/7081/21 ( провадження № 14-91цс22 ) за позовом фізичної особи до Хмельницької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання ( пункт 85 ).

Більше того, у п. 72 постанови від 05.06.2024 р. у справі № 910/14524/22 ( провадження № 12-4гс24 ) за позовом корпорації про стягнення з державного підприємства заборгованості за виконані роботи, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних та пені Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Велика Палата Верховного Суду у п. 49 ухвали від 18.12.2024 р. у справі № 922/444/24 ( Провадження № 12-66гс24 ) також звертала увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин ( частина 3 ст. 551 ЦК України ) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Такі правові висновки викладені у пунктах 213 та 214 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 р. у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23).

У відзиві на позов Відповідач посилаючись на умови Додаткової угоди № 14 від 08.11.2023 р. та положення ст. ст. 216, 217 ГК України зазначив про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції урахувавши конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, не знайшов підстав для зменшення загального розміру відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання, обгрунтовано зауваживши, що Відповідачем не було надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення Позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість вчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором. Крім того, Відповідачем не було доведено, що належні до сплати 3% є надмірно великими та що Відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення Відповідачем зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування в оскаржуваній частині судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові в оскаржуваній частині було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 р. у справі № 908/388/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін