Рішення

від 11.03.2025 по справі 903/1016/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2025 року Справа № 903/1016/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Михальченко С.П. - довіреність від 26.02.2024

від відповідача: Штик О.В. - довіреність №10/1.50/2-25 від 02.01.2025, виписка з ЄДР

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1016/24 за позовом Приватного підприємства "Універсам" до Володимирської міської ради про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2024 представник Приватного підприємства "Універсам" сформував в системі "Електронний суд" позов до Володимирської міської ради, в якому просить:

- зобов`язати Володимирську міську раду вчинити дії, а саме прийняти рішення яким встановити для Приватного підприємства "Універсам" орендну плату на рівні 3% від

нормативної грошової оцінки землі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 0720581600:00:001:0103;

- визнати незаконним та скасувати пункт 3.1 рішення Володимирської міської ради

Волинської області №17/57 від 30.09.2022 "Про затвердження ПП "Універсам" технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передачу її в оренду" в частині встановлення річної орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди землі від 30.09.2022 укладений між Володимирською міською радою Волинської області та Приватним підприємством "Універсам", право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.12.2022 номер запису про інше речове право: 48911176.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що відповідач за наявності рішення Володимирської міської ради Волинської області №8/15 від 09.07.2021 про встановлення ставки орендної плати за користування земельними ділянками, в тому числі з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на рівні 3% від нормативної грошової оцінки землі, рішенням Володимирської міської ради Волинської області №17/57 від 30.09.2022 "Про затвердження ПП "Універсам" технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передачу її в оренду" встановили для ПП "Універсам" річну орендну плату за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням 11.02 на рівні 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивач вважає такі дії Володимирської міської ради не правомірними, а п.3.1 рішення №17/57 від 30.09.2022 таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку та як наслідок визнання недійсним договору оренди землі від 30.09.2022, оскільки істотна умова договору - орендна плата стає неузгодженою.

Крім того, зазначає, що відповідач встановивши позивачу у спірному рішенні ставку орендної плати - 7% від нормативної грошової оцінки землі, створив для позивача дискримінаційні умови господарської діяльності порівняно з іншими суб`єктами господарювання, де розмір ставки орендної плати за користування земельними ділянками з таким самим цільовим призначенням є меншим та становить 3%. Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 06.12.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суду докази сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн.

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету позивача - 06.12.2024 об 15:52 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для усунення недоліків до 16.12.2024.

10.12.2024 представник Приватного підприємства "Універсам" сформував в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, якою долучив платіжну інструкцію №814 від 10.12.2024 на суму 7267,20 грн про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 16.12.2024 доставлена відповідачу до електронного кабінету 16.12.2024 об 18:51 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подачі відзиву до 01.01.2025.

02.01.2025 представник відповідача сформував в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому просить суд:

1. Поновити строк для подання відзиву на позовну заяву Володимирській міській раді.

2. Прийняти дані заперечення на позовну заяву та врахувати при вирішенні справи по суті.

3.Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Універсам» до Володимирської міської ради у повному обсязі.

В обгрунтування зазначає, що за нормою ч. 2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У зв`язку із множинністю заявлених позовних вимог, необхідності опрацювання значної кількості доказів у справі з метою забезпечення права на захист Володимирській міській раді та належної підготовки відзиву на позовну заяву, а також наявністю технічних проблем, пов`язаних із доступом до підсистеми Електронний суд, Володимирська міська рада просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Доводить, що представник ПП «Універсам», присутній на засіданні погоджувального засідання міської ради, на дану пропозицію голови постійної комісії міської ради Юнака М.П., зазначив що вони згідні на запропоновані умови, а саме строк договору оренди не 10 років, а 5 років та на встановлення ставки річної орендної плати у розмірі 7% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується протоколом погоджувальної ради та відеозаписом засідання погоджувальної комісії. Під час засідання сімнадцятої чергової сесії міської ради 30 вересня 2022 року депутатами Володимирської міської ради підтримано пропозицію до проекту рішення «Про затвердження ПП «Універсам» технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її передачу в оренду» міської ради щодо зменшення строку оренди до 5 років та збільшення відсоткової ставки до 7%. 30 вересня 2022 між Володимирською міською радою та ПП «Універсам» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі та згідно умов, визначених рішенням Володимирської міської ради від 30.09.2022 «Про затвердження ПП «Універсам» технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її передачу в оренду». Згідно вищезазначеного рішення міської ради, а саме пункту 3.1. міська рада вирішила встановити, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відтак, між Володимирською міською радою та ПП «Універсам» досягнуто взаємною згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, зокрема узгоджено термін дії договору на строк 5 років та річна орендна плата у розмірі 7% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Жодних заперечень в тому числі заяв чи пропозицій про укладення додаткових угод до договору на стадії укладення чи виконання договору від ПП «Універсам» на адресу Володимирської міської ради чи її виконавчих органів не надходило. Стороною Позивача не наведено жодних підстав для визнання, укладеного між сторонами Договору оренди землі недійсним, а лише перераховано статті законодавства, яким регулюється оренда землі, зокрема норми Закону України «Про оренду землі» , Цивільного кодексу України.

Володимирська міська рада вважає відсутніми підстави для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, договір був укладений на підставі та згідно умов, визначених рішенням Володимирської міської ради №17/57 від 30.09.2022, при його укладенні сторонами не було порушено жодних положень чи норм земельного законодавства України, а відтак підстави для його визнання недійсним відсутні. Володимирська міська рада зазначає, що даний позов ПП «Універсам» є абсолютно безпідставним та спрямованим на уникнення від сплати орендної плати за договором, враховуючи наявність заборгованості з орендної плати за користування даною земельною ділянкою у розмірі 1.6 млн гривень та поданий позов Володимирської міської ради до Господарського суду Волинської області про стягнення з ПП «Універсам» заборгованості з орендної плати, справа №903/990/24.

17.01.2025 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд:

1.Визнати незаконним та скасувати пункт 3.1 Рішення Володимирської міської ради Волинської області №17/57 від 30.09.2022р. «Про затвердження ПП «Універсам» технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передачу її в оренду» в частині встановлення річної орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

2. Визнати недійсним Договір оренди землі від 30.09.2022р. укладений між Володимирською міською радою Волинської області та Приватним підприємством «Універсам» право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.12.2022р. номер запису про інше речове право: 48911176.

3. Судовий збір в розмірі 4 844,80 грн. стягнути з Відповідача.

17.01.2025 представник відповідача сформував в системі "Електронний суд" клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів судової справи електронний доказ, а саме витяг із відеозапису від 27 вересня 2022 року Погоджувального засідання представників депутатських груп і фракцій Ради Володимирської міської ради VIII скликання під час розгляду проекту питання порядку денного «Про затвердження ПП «Універсам» технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її передачу в оренду».

Щодо клопотання представника відповідача про поновлення строку на подачу відзиву та клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог, судом враховано наступне.

Згідно ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч.ч.4-5 ст.119 ГПК України).

В судовому засіданні представниця позивача не заперечила щодо поновлення строку для подачі відзиву та долучення відзиву до матеріалів справи.

Щодо вимоги позивача про зменшення позовних вимог, то вказані вимоги у відповідності до ст.46 ГПК України не суперечить законодавству України, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятими судом.

Протокольною ухвалою від 21.01.2025 суд поновив строк для подання відзиву та приєднав відзив до матеріалів справи. У відповідності до ст. 46 ГПК України заяву позивача про зменшення позовних вимог прийняв та долучив до матеріалів справи. Клопотання представника відповідача про долучення доказів задовольнив та приєднав докази до матеріалів справи. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні закрив та призначив розгляд справи по суті на 11.02.2025 о 12.30 год.

Протокольною ухвалою від 11.02.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2025 о 12.45 год.

Представниця позивача в судовому засіданні просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 9 липня 2021 Володимир-Волинською міською радою було прийнято рішення №8/15 «Про встановлення ставок орендної плати за користування земельними ділянками» яким міська рада вирішила встановити на території Володимир-Волинської міської територіальної громади ставки орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності згідно з додатком (п.1 рішення, а.с.27).

Так, згідно затвердженого рішенням Володимир-Волинської міської ради від 09.07.2021 №8/15 додатку (а.с.28-33), для земель з цільовим призначенням код 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) встановлено ставку орендної плати для юридичних осіб на рівні 3% від нормативної грошової оцінки землі.

В даному рішенні зазначено, що воно набирає чинності з 01.01.2022 (п.5 рішення).

03.06.2022 Володимир-Волинську міську раду перейменовано на Володимирську міську раду згідно Рішення №14/4 Володимир-Волинської міської ради (а.с.34-35).

30.09.2022 Володимирська міська рада прийняла рішення №17/57 «Про затвердження ПП «Універсам» технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її передачу в оренду» (а.с.23) яким розглянувши клопотання ПП «Універсам» вирішила:

1. Затвердити технічну документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 4,2800 га кадастровий №0720581600:00:001:0103, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за межами населеного пункту с.Федорівка Володимир-Волинської міської територіальної громади.

2. Встановити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,2800 га кадастровий №0720581600:00:001:0103 згідно технічної документації з нормативної грошової оцінки становить 10 630 287,36грн.

3. Передати ПП «Універсам» в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку, зазначену в п.1 , терміном на 5 років.

3.1. Встановити, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4. Зобов`язати ПП «Універсам» в місячний термін укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки. Зареєструвати речове право на земельну ділянку відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Виконувати обов`язки землекористувачів, визначені ст.96 ЗК України.

30.09.2022 між Володимирською міською радою та Приватним підприємством «Універсам» укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.19-20), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на підставі рішення Володимирської міської ради №17/57 від 30.09.2022 з кадастровим номером 0720581600:00:001:0103, яка знаходиться за адресою: за межами населеного пункту с.Федорівка Володимир-Волинської міської територіальної громади (п.1 Договору).

Відповідно до п.3 договору оренди землі на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - приміщення, які належать орендарю на праві власності.

Згідно з п.9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: 7-ми відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 744120,12 грн за рік.

З вищенаведеного вбачається, що міська рада за наявності рішення №8/15 від 09.07.2021 яким встановлено ставки орендної плати за користування земельними ділянками, в тому числі з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на рівні 3% від нормативної грошової оцінки землі, встановила для ПП «Універсам» з цільовим призначенням 11.02, річну орендну плату за користування земельною ділянкою на рівні 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, перебувають у сфері дії Цивільного, Земельного кодексів України, Законів України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування в Україні», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

У статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

Відповідно до статтей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Аналізуючи Рішення Володимирської міської ради №8/15 від 09.07.2021 суд приходить до висновку, що воно є нормативно-правовим регуляторним актом з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Таким чином, вказаним вище Законом визначено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як:

1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом;

2) встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» обумовлено принципи державної регуляторної політики, зокрема серед яких прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Водночас, ст.5 вказаного Закону передбачено, що забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

В контексті вказаного суд звертає увагу, що відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Пунктом 19 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Таким чином, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово розглядав справи, в яких висловлював правові висновки щодо правової природи рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Зокрема, у постанові від 16.10.2018 у справі №522/7868/13 суд дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акту, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, скасовують інший правовий акт, поширюються на невизначене коло осіб (платників орендної плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Аналогічні висновки неодноразово були наведені у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 06.03.2019 у справі №803/417/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-a, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.06.2021 у справі №823/902/17, від 15.06.2021 у справі №200/12944/19-а, від 16.12.2021 у справі №826/8114/17, від 01.02.2022 у справі №160/1936/21, від 01.06.2022 у справі №280/5928/19, від 02.02.2023 у справі №807/125/18 та від 14.02.2023 у справі №695/2607/17.

Окрім вказаного, висновки викладені Верховним Судом у зазначених вище справах щодо визначення поняття нормативно-правового акта були викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) та від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (п.4 мотивувальної частини).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що рішення Володимирської міської ради Волинської області №17/57 від 30.09.2022 "Про затвердження ПП "Універсам" технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передачу її в оренду" має ознаки нормативно-правового регуляторного акта, так як прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень.

Частинами 1, 2, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із частиною дванадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Як вбачається із офіційного сайту Володимирської міської ради, рішення №8/15 від 09.07.2021 прийняте з дотриманням процедури передбаченої для прийняття нормативно-правових актів, зокрема був розроблений Аналіз регуляторного впливу, який опублікований на офіційному сайті міської ради. Згідно з розділом І вказаного Аналізу регуляторного впливу Рішення Володимирської міської ради №8/15 від 09.07.2021 приймалось з метою вдосконалення земельних відносин у сфері оренди землі на основі встановлення економічно обґрунтованих, справедливих, єдиних ставок орендної плати, диференціації ставок в залежності від цільового призначення земельної ділянки.

Ухвалення рішення міської ради «Про встановлення ставок орендної плати за користування земельними ділянками», що набрав чинності - 01.01.2022, необхідне для прозорого, ефективного встановлення ставок орендної плати за користування землею комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади.

Даним рішенням передбачається привести відносини з оренди землі на території Володимир-Волинської міської ради у відповідність до норм чинного законодавства, вдосконалити і визначити прозорий механізм розрахунку орендної плати, відповідно до чинного законодавства України. А також зазначалось, що встановлення розмірів річної орендної плати за землю на території населених пунктів Володимир-Волинської міської територіальної громади потребує впровадження узгоджених підходів щодо регулювання орендних відносин в галузі користування земельними ділянками та створення єдиних організаційно-правових засад визначення та справлення орендної плати за землю.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність» акти органів місцевого самоврядування приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України і є обов`язковими до виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (територіальної громади).

Згідно ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Плата за землю відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 ПК України - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю.

За змістом статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

-для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

-для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України)

Отже, законодавцем допускається передання власником в оренду земельної ділянки у випадку неможливості проведення нормативної грошової оцінки за об`єктивних обставин та визначено можливість розрахунку річного платежу орендної плати за певними алгоритмом, передбаченим абзацом третім підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Зазначена норма є винятком із загального правила, який може застосовуватися у випадку неможливості визначення нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки. Повноваження власника щодо вільного користування землею не можуть обмежуватися внаслідок неможливості проведення власником чи орендарем її нормативної грошової оцінки з об`єктивних причин.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що Володимирська міська рада при встановленні для ПП «Універсам» ставки орендної плати на рівні 7% не дотрималась положень свого ж нормативно-правового акту, тому п.3.1. Рішення Володимирської міської ради №17/57 від 30.09.2022 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19).

Внаслідок визнання пункту рішення незаконним, така істотна умова договору, як орендна плата, стає неузгодженою, оскільки ставка орендної плати за землі комунальної форм власності не може визначатися інакше, як за рішенням органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно частини третьої цієї статті відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відносини щодо оренди землі, зокрема визначення, процедура укладення, вимоги до форми та змісту, підстави та порядок припинення договору оренди землі, урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

КГС ВС дотримується висновку, що у застосуванні приписів статей 215, 217 ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Згідно частин першої та другої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ст.15 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є:

-об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

-дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Оскільки, при укладенні оспорюваного договору оренди землі не були дотримані положення нормативно-правового акта, а саме Рішення Володимирської міської ради №8/15 від 09.07.2021 «Про встановлення ставок орендної плати за користування земельними ділянками» такий договір підлягає визнанню недійсним.

Щодо електронного доказу, а саме витягу із відеозапису від 27.09.2022 (а.с.92) Погоджувального засідання представників депутатських груп і фракцій Ради Володимирської міської ради VIII скликання під час розгляду проекту питання порядку денного «Про затвердження ПП «Універсам» технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її передачу в оренду», судом враховано наступне.

При дослідженні даного відеозапису в судовому засіданні судом встановлено, що не можливо встановити (конкретизувати особу), що саме представник ПП «Універсам» був присутній на засіданні міської ради та саме представник ПП «Універсам» був згідний на запропоновані умови, а саме строк договору оренди не 10 років, а 5 років та на встановлення ставки річної орендної плати у розмірі 7% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, даний доказ не береться судом при вирішенні даного спору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на останнього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 3.1 рішення Володимирської міської ради

Волинської області №17/57 від 30.09.2022 "Про затвердження ПП "Універсам" технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передачу її в оренду" в частині встановлення річної орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 30.09.2022 укладений між Володимирською міською радою Волинської області та Приватним підприємством "Універсам", право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.12.2022 номер запису про інше речове право: 48911176.

4. Стягнути з Володимирської міської ради (вул.Галицького анила,5, м.Володимир, Волинська обл, 44700, код ЄДРПОУ 35387610) на користь Приватного підприємства "Універсам" (вул.Мілашенкова, 35, с.Микуличі, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл, 44761, код ЄДРПОУ 300895079) 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 20.03.2025.

Суддя І. О. Гарбар