Рішення

від 13.03.2025 по справі 904/5714/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5714/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Агростар" (Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с-ще Магдалинівка)

до Приватного підприємства "Агро-Ширак" (Дніпропетровська обл, Юр`ївський р-н, смт Юр`ївка)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство "Агростар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агро-Ширак" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 3105041,95грн, з якої: 1744759,91грн основного боргу, 204475,99грн штрафу, 796024,16грн 20% річних, 359781,89грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2308 від 23.08.2022 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 відкладено підготовче засідання на 20.02.2025.

У судове засідання 20.02.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.03.2025. Задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідач не надав відзив на позов.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялись ухвали суду від 03.01.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 04.02.2025, 20.02.2025 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51300, Дніпропетровська обл., Юр`ївський р-н, смт Юр`ївка (з), вул. Центральна, буд. 51.

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 03.01.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) був повернутий працівниками поштового зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 49, 50 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 24.01.2025, оскільки 09.01.2025 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 13.03.2025 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 13.03.2025 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

23.08.2022 між Селянським (фермерським) господарством "Агростар" (далі продавець, позивач) та Приватним підприємством "Агро-Ширак" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №2308 (далі договір).

Приписами пункту 1.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити, соняшник (далі товар) на зерновому складі, що знаходиться за адресою: 51100, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н., смт Магдалинівка, вул. Фрунзе, буд. №2 (далі зерновий склад).

Загальна кількість товару становить 120 тон +/- 10% (пункт 1.2 договору).

Приписами пункту 1.3 встановлено, що термін поставки: з 23.08.2022 по 30.08.2022.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна товару згідно даного договору становить 14912,28грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дванадцять гривень 28 копійок) за 1 тонну, без ПДВ.

Загальна вартість товару, що постачається становить 1789473,60грн (один мільйон сімсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 00 копійок), без ПДВ +/- 10%, ПДВ 14% - 250526,30грн +/- 10%, загальна суму договору становить 2039999,90грн +/-10% (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника до 15.09.2022.

Передача товару по кількості та якості відбувається на зерновому складі, що засвідчується підписаними сторонами видатковими накладними на товар (пункт 5.2 договору).

У пункті 5.3 договору вказано, що товар переходить у власність покупця з моменту його фактичної передачі постачальником та засвідчується оригіналом належним чином складених видаткових накладних на товар в повному обсязі.

У пункті 7.1 договору сторони погодили, що сторона, яка порушила даний договір, відшкодовує іншій стороні спричинені збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7.3 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати товару, а також 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

Крім того, в разі порушення покупцем строків оплати за товар, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором (пункт 7.4 договору).

Приписами пункту 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за їх наявності).

У пункті 10.3 сторони дійшли згоди, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками за допомогою електронної системи документообігу без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №2308 від 23.08.2022 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 2044759,91рн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові та товарно-транспортні накладні:

- №2 від 24.08.2022 на загальну суму 776899,97грн;

- №2408/1 від 24.08.2022;

- №2408/2 від 24.08.2022;

- №3 від 25.08.2022 на загальну суму 859179,96грн;

- №2508/1 від 25.08.2022;

- №2508/2 від 25.08.2022;

- №4 від 26.08.2022 на загальну суму 408679,98грн;

- №2608/1 від 26.08.2022 (а.с. 16, 18, 19, 22, 24, 25, 28, 30 том 1).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату:

- №2 від 24.08.2022 на суму 776899,97грн з ПДВ;

- №3 від 25.08.2022 на суму 859179,96грн з ПДВ;

- №4 від 26.08.2022 на суму 408679,98грн з ПДВ (а.с. 17, 23, 29 том 1)

07.10.2022 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 300000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №650 (а.с. 33 том 1).

Як зазначає позивач, несплаченими залишилась видаткові накладні на загальну суму 1744759,91грн.

З огляду на викладене, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 1744759,91грн, 20% річних - 796024,16грн, штраф 10% - 204475,99грн, інфляційні втрати - 359781,89грн.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з Приватного підприємства "Агро-Ширак" на користь Селянського (фермерського) господарства "Агростар" заборгованості в загальному розмірі 3105041,95грн, з якої: 1744759,91грн основного боргу, 204475,99грн штрафу, 796024,16грн 20% річних, 359781,89грн інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості, інфляційних втрат, штрафу, 20% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором поставки №2308 від 23.08.2022.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 4.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковими накладними, суд вважає строк оплати таким, що настав:

- 15.09.2022 за видатковою накладною №2 від 24.08.2022 на загальну суму 776899,97грн, прострочення з 16.09.2022;

- 15.09.2022 за видатковою накладною №3 від 25.08.2022 на загальну суму 859179,96грн, прострочення з 16.09.2022;

- 15.09.2022 за видатковою накладною №4 від 26.08.2022 на загальну суму 408679,93грн, прострочення з 16.09.2022.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 1744759,91грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1744759,91грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 20% річних згідно з пунктом 7.3 договору в розмірі 796024,16грн за загальний період з 16.09.2022 по 31.12.2024, 359781,89грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по листопад 2024 та 10% штрафу згідно з пунктом 7.4 договору в розмірі 204475,99грн (а.с. 7-14 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.4 договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків оплати за товар, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 10% штрафу судом порушень не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 7.3 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати товару, а також 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

Заявлені позивачем до стягнення 20% річних розраховані в розмірі:

- 23528,74грн за загальний період з 16.09.2022 по 06.10.2022 із суми заборгованості 2044759,91грн;

- 82218,82грн за загальний період з 07.10.2022 по 31.12.2022 із суми заборгованості 1744759,91грн;

- 348951,98грн за загальний період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із суми заборгованості 1744759,91грн;

- 341324,62грн за загальний період з 01.01.2024 по 23.12.2024 із суми заборгованості 1744759,91грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 20% річних та інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 3105041,95грн, з якої: 1744759,91грн основного боргу, 204475,99грн штрафу, 796024,16грн 20% річних, 359781,89грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 46575,63грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Агростар" до Приватного підприємства "Агро-Ширак" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 3105041,95грн, з якої: 1744759,91грн основного боргу, 204475,99грн штрафу, 796024,16грн 20% річних, 359781,89грн інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Ширак" (51300, Дніпропетровська обл., Юр`ївський р-н, смт Юр`ївка (з), вул. Центральна, буд. 51, ідентифікаційний код 35798278) на користь Селянського (фермерського) господарства "Агростар" (51100, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, сел. Магдалинівка (з), вул. Винницька, буд. 2, ідентифікаційний код 31933399) 1744759,91грн - основного боргу, 204475,99грн - штрафу, 796024,16грн - 20% річних, 359781,89грн - інфляційних втрат та 46575,63грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.03.2025.

Суддя В.О. Татарчук