Рішення від 11.03.2025 по справі 904/5702/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5702/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" (Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Якімлюк Н.О.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1785795,62грн, з якої: 1259217,87грн основного боргу, 58347,40грн пені, 58378,83грн процентів за порушення виконання умов договору, 256843,57грн штрафу, 119327,85грн курсової різниці в ціні товару, 33680,10грн процентів за користування товарним кредитом. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №MD_41507567/2024 від 01.03.2024 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 відкладено підготовче засідання на 18.02.2025.

У судове засідання 18.02.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.03.2025. Задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідач не надав відзив на позов.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 30.12.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51200, Дніпропетровська обл., м. Самар, вул. Бєлої З., буд. 2.

Доказом вручення ухвали суду від 30.12.2024 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0690281859249, згідно з яким відповідач отримав 09.01.2025 ухвалу суду від 30.12.2024 (а.с. 58 том 1). Враховуючи дату отримання ухвали суду про відкриття провадження 09.01.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 24.01.2025 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило і поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 11.03.2025 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно з частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин до суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 11.03.2025 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

11.03.2025 після завершення розгляду справи до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли пояснення. В своїх поясненнях зазначає, що не заперечує факт отримання товару та наявність заборгованості за отриманий товар, а затримка оплати за поставлений товар спричинена спільним наказом Одеської обласної військової адміністрації та Оперативно-стратегічного угруповання військ "Одеса" №19 від 18.08.2023 "Про деякі питання фінансової дисципліни в умовах правового режиму воєнного стану", який передбачає необхідність додаткових процедур та погоджень при експорті товару, тривалість яких фактично не залежить від волі чи дій експортера. Разом з тим просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Враховуючи те, що зазначені пояснення відповідача надійшли після завершення розгляду справи, вони не приймаються судом до уваги і не досліджуються.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №MD_41507567/2024 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю хімічну продукцію в тому числі, але не виключно мінеральні добрива (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках/Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Приписами пункту 1.3 встановлено, що остаточна кількість поставленого товару визначається сторонами на підставі супровідних документів на товар. Допускається поставка товару в межах +/- 7% від обумовленої у Додатку/Специфікації кількості товару в залежності від фактично завантаженого у транспортні засоби на складі постачальника.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках/Специфікаціях до цього договору.

Ціна та загальна вартість товару в національній валюті зазначена в рахунку/специфікації є попередньою та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається Додатками/Специфікаціями та видатковими накладними, з врахуванням розділу 3 договору. У випадку розбіжності даних у Додатках/Специфікаціях та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

У пункті 3.1 договору вказано, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та Додатками/Специфікаціями до нього. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що визначення остаточної ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (надалі "курсу Міжбанку") у день, що передує даті оплаті товару. Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті https://kurs.com.ua, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені у Додатках до цього договору.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору, попередня ціна товару в гривнях, яка вказується в рахунку на оплату товару, визначається відповідно до положень пункту 3.6.1 договору, виходячи із курсу Міжбанку у робочий день, що передує даті виставлення відповідного рахунку на оплату товару.

Оплата товару, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з урахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого у робочий день, що передує дню фактичного надходження грошових коштів на банківських рахунок постачальника.

Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2.1, 3.6.2-3.6.4 цього договору (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору, оформлення видаткових накладних на товар здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату.

У пункті 3.6.1 договору визначено, що попередня ціна товару в гривнях (надалі в формулі "Р") без ПДВ, за якою покупець купує товар, визначається на дату рахунку на оплату товару, виставленого постачальником, за наступною формулою:

P = S*A, де

P попередня ціна товару у гривнях без ПДВ:

S еквівалент ціни товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній

Специфікації;

A курс Міжбанку долара США у робочий день, що передує даті рахунку-фактури.

Пунктом 3.6.2 договору визначено, якщо з дати рахунку на оплату товару, до дня фактичної оплати товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), курс Міжбанку у робочий день, що передує даті оплати товару, змінюється у бік збільшення порівняно до курсу, то різниця в ціні товару розраховується в еквіваленті долара США (без ПДВ) за наступною формулою:

S1 = S-P/A1, де

S1 різниця в ціні товару в доларовому еквіваленті;

S еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації;

P попередня ціна товару у гривнях без ПДВ:

A1 курс Міжбанку станом на робочий день, що передує даті оплати товару.

Згідно з пунктом 3.6.4 договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, зазначених в Специфікації, та не оплати товару до моменту пред`явлення постачальником позову про стягнення заборгованості з покупця, для визначення різниці в ціні товару в еквіваленті відповідної валюти, та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується курс Міжбанку на дату, що передує даті пред`явлення позову.

У пункті 3.9 договору сторони погодили, що здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні, за яким саме Додатком (Специфікацією) та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.

Відповідно до пункту 3.13 договору, у разі порушення покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п`ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Пунктом 5.1 договору визначено, що умови та строки поставки товару зазначаються у Додатках/Специфікаціях до цього договору.

Згідно з пунктом 5.4 договору, товар вважається прийнятим покупцем за якістю та кількістю на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником покупця.

Згідно з пунктом 6.2 договору, крім відповідальності, встановленої пунктом 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

У разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару (пункт 6.3 договору).

Приписами пункту 6.8 договору встановлено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму покупець оплачує постачальнику 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін (у разі їх використання сторонами в своїй діяльності) та діє до 31.12.2024 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яка мало місце під час дії цього договору (пункт 9.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками за допомогою електронної системи документообігу без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №MD_41507567/2024 від 01.03.2024 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

04.03.2024 між сторонами підписано додаток/специфікацію (рахунок №1326) на поставку товару, а саме мінеральні добрива (КАС-32), загальною кількістю 50т/кг (+/-:7%). Загальна вартість товару 1150675,69грн з ПДВ (а.с. 25 том 1).

У пункті 5 Специфікації сторони погодили, що покупець зобов`язується здійснити оплату 100% вартості товару після його поставки до 01.11.2024 року (включно).

04.03.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1326 на суму 1150675,69грн з ПДВ (а.с. 26 том 1)

02.04.2024 між сторонами підписано додаток/специфікацію (рахунок №2771) на поставку товару, а саме мінеральні добрива (добрива мінеральні азотно-фосфорно-калійні комплексні з вмістом трьох поживних елементів: NPK 12:24:12+8,5S), загальною кількістю 4т/кг (+/-:7%). Загальна вартість товару 152413,26грн з ПДВ (а.с. 22 том 1).

У пункті 5 Специфікації сторони погодили, що покупець зобов`язується здійснити оплату 100% вартості товару після його поставки до 15.08.2024 року (включно).

02.04.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №2771 на суму 152413,26грн з ПДВ (а.с. 23 том 1).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1284217,87рн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- №1107 від 05.03.2024 на загальну суму 573036,49грн;

- №1692 від 06.03.2024 на загальну суму 558768,12грн;

- №3044 від 03.04.2024 на загальну суму 152413,26грн (а.с. 24, 27, 28 том 1).

24.10.2024 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 25000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №772 (а.с. 30 том 1).

Як зазначає позивач, несплаченими залишилась видаткові накладні на загальну суму 1259217,87грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено вимогу за Вих.№2 від 17.12.2024, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимогу не задоволено та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 31-36 том 1).

З огляду на викладене, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 1259217,87грн, пеню у розмірі 58347,40грн за період з 16.08.2024 по 27.12.2024, 26% річних у сумі 58378,83грн, штраф 20% у розмірі 256843,57грн, 119327,85грн курсової різниці та 33680,10грн процентів за користування товарним кредитом.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" за договором №MD_41507567/2024 від 01.03.2024 заборгованості в загальному розмірі 1785795,62грн, з якої: 1259217,87грн основного боргу, 58347,40грн пені, 58378,83грн процентів за порушення виконання умов договору, 256843,57грн штрафу, 119327,85грн курсової різниці в ціні товару, 33680,10грн процентів за користування товарним кредитом.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, процентів за порушення виконання умов договору, штрафу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором №MD_41507567/2024 від 01.03.2024.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар та пункт 5 додатку/специфікації, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковими накладними, суд вважає строк оплати таким, що настав:

- 15.08.2024 за видатковою накладною №3044 від 03.04.2024 на загальну суму 152413,26грн, прострочення з 16.08.2024;

- 01.11.2024 за видатковою накладною №1692 від 06.03.2024 на загальну суму 558768,12грн, прострочення з 02.11.2024;

- 01.11.2024 за видатковою накладною №1107 від 05.03.2024 на загальну суму 573036,49грн, прострочення з 02.11.2024.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 1259217,87грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1259217,87грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з пунктом 6.2 договору в розмірі 58347,40грн за загальний період з 16.08.2024 по 27.12.2024, 26% річних 58378,83грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, 20% штрафу згідно з пунктом 6.3 договору в розмірі 256843,57грн, 119327,85грн курсової різниці та 33680,10грн процентів за користування товарним кредитом на підставі пункту 3.13 договору

(а.с. 16-зворотній аркуш 17 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пунктів 6.2, 6.3, 6.8, 3.13 договору покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару при цьому:

- крім відповідальності, встановленої пунктом 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення;

- у разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару;

- відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму покупець оплачує постачальнику 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів;

- у разі порушення покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п`ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 58347,40грн за загальний період з 16.08.2024 по 27.12.2024.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що він виконаний неправильно. За перерахунком суду розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 58347,40грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 20% штрафу та 26% річних судом порушень не встановлено.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми курсової різниці в розмірі 119327,85грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Ця правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17 та від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.

Так, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю послуг в зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань у бік збільшення.

В пункті 3.6.2 договору визначено, якщо з дати рахунку на оплату товару, до дня фактичної оплати товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), курс Міжбанку у робочий день, що передує даті оплати товару, змінюється у бік збільшення порівняно до курсу, то різниця в ціні товару розраховується в еквіваленті долара США (без ПДВ) за наступною формулою:

S1 = S-P/A1, де

S1 різниця в ціні товару в доларовому еквіваленті;

S еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації;

P попередня ціна товару у гривнях без ПДВ:

A1 курс Міжбанку станом на робочий день, що передує даті оплати товару.

Згідно з пунктом 3.6.4 договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, зазначених в Специфікації, та не оплати товару до моменту пред`явлення постачальником позову про стягнення заборгованості з покупця, для визначення різниці в ціні товару в еквіваленті відповідної валюти, та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується курс Міжбанку на дату, що передує даті пред`явлення позову.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку суми курсової різниці судом порушень не встановлено.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 33680,10грн процентів за користування товарним кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до приписів статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони узгодили між собою, та зафіксували у пункті 3.13 договору, що у разі порушення покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п`ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

В контексті заперечень відповідача, суд звертає увагу останнього, що проценти річних, про які йдеться у статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 вказаного Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми. Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №908/24/18, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18.

Так, відсотки за користування товарним кредитом, які визначені сторонами у пункті 3.13 договору поставки, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.

Частиною першої статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, проценти за користування чужими коштами, є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України неможливо.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку процентів за користування товарним кредитом судом порушень не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 1785795,62грн, з якої: 1259217,87грн основного боргу, 58347,40грн пені, 58378,83грн процентів за порушення виконання умов договору, 256843,57грн штрафу, 119327,85грн курсової різниці в ціні товару, 33680,10грн процентів за користування товарним кредитом.

Частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про зазначення в рішенні про нарахування 26% річних та 15% за користування товарним кредитом з 28.12.2024 до моменту виконання рішення, оскільки розрахунок 26% річних та 15% за користування товарним кредитом у позовній заяві здійснений по 27.12.2024.

Суд зазначає, що органу (особі), який проводитиме примусове виконання цього рішення необхідно здійснювати нарахування:

- процентів (26% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в договорі (26%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість;

- процентів за користування товарним кредитом (15% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в договорі (15%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 21616,00грн.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представника позивача у позовній заяві про надання доказів понесення таких витрат у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1785795,62грн, з якої: 1259217,87грн основного боргу, 58347,40грн пені, 58378,83грн процентів за порушення виконання умов договору, 256843,57грн штрафу, 119327,85грн курсової різниці в ціні товару, 33680,10грн процентів за користування товарним кредитом задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Всесвятське" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Бєлої З., буд. 2, ідентифікаційний код 41507567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. №4А/41, ідентифікаційний код 36138418) 1259217,87грн основного боргу, 58347,40грн пені, 58378,83грн 26% річних, 256843,57грн - штрафу, 119327,85грн - курсової різниці в ціні товару, 33680,10грн 15% за користування товарним кредитом та 21616,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення:

- процентів (26% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в договорі (26%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість;

- процентів за користування товарним кредитом (15% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в договорі (15%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.03.2025.

Суддя В.О. Татарчук