Рішення

від 20.03.2025 по справі 904/460/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025м. ДніпроСправа № 904/460/25

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Богуславець С.С.;

від відповідача: Кулик С.А;

дослідивши матеріали справи №904/460/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат"

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 04.02.2025 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 2.465.592,20 грн заборгованості.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/460/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025.

Ухвалою від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 05.03.2025.

Через систему Електронний суд 12.02.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:

- на підставі повідомлення ТОВ ЕМПОРІА від 24.01.2025 № 18, пункту 15 Розділу II Правил постачання природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.20215 № 2496, забезпечити позов шляхом - зобов`язати АТ Об`єднана гірничо хімічна компанія в особі Філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу;

- на підставі пункту 2 Розділу VII Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, забезпечити позов - зобов`язати АТ Об`єднана гірничо хімічна компанія в особі Філії Вільногірський гірничометалургійний комбінат допустити представників Оператора ГРМ (Дніпропетровської філії ТОВ Газорозподільчі мережі України) на власні об`єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу;

- арештувати кошти АТ Об`єднана гірничо хімічна компанія в особі Філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у сумі 2.465.592,20 грн.

Ухвалою від 13.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти в національній валюті України (гривня), що належать Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830), які знаходяться на усіх рахунках Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830) в усіх банківських установах, в межах ціни позову 2.465.592,20 грн (два мільйона чотириста шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн 20 к.). В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Через систему "Електронний суд" 24.02.2025 від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою від 05.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження; закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2025.

В судовому засіданні 20.03.2025 представники сторін надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» передало ТОВ «ЕМПОРІА» право вимоги за договором постачання природного газу № 685-2 від 09.12.2024. Відповідач про це був повідомлений листом № 20 від 24.01.2025, але борг не оплатив.

Відповідно до договору постачальник поставив 129,758 тис. куб. м газу на суму 2.465.592, 20 грн, а відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати до 15.01.2025.

Стислий виклад позиції відповідача

На виконання п. 3 ч. 3 ст. 165 ГПК України АТ «ОГХК» (філія «ВГМК») визнає, що 09.12.2024 між ним та ТОВ «Дегс Холдінг» було укладено договір № 685-2 на постачання 500 тис. куб. м природного газу в грудні 2024 року. Ціна 15.834,55 грн/1000 куб. м (без ПДВ). Оплата здійснюється частинами до 5, 15, 25 числа місяця та остаточним розрахунком до 15 числа наступного місяця. Споживач прийняв 129,758 тис. куб. м газу на 2.465.529,20 грн з ПДВ, що становить суму заборгованості.

Водночас, через військову агресію РФ та воєнний стан філія «ВГМК» втратила можливість повноцінної діяльності. Виробництво та реалізація продукції ускладнені, традиційні логістичні шляхи порушені, що призвело до фінансових труднощів. Вживаються заходи з пошуку ринків та відвантаження продукції через порти Румунії та Польщі, проте логістичні витрати зросли, а частина покупців не виконала свої фінансові зобов`язання.

Разом з тим, АТ «ОГХК» перебуває у процесі приватизації. Новий власник, згідно з умовами приватизації, зобов`язаний погасити заборгованість.

З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: наявності/відсутності правових підстав для оплати заборгованості, відступлення права вимоги та правомірності позовних вимог.

Суд встановив, що між ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» в особі Філії «Вільногірський гірничометалургійний комбінат» (далі відповідач, споживач) було укладено договір про постачання природного газу №685-2 від 09.12.2024.

Відповідно пункту 1.2. договору постачальник зобов`язався поставити споживачу з 01.12.2024 по 31.12.2024 (включно) природний газ (надалі газ) обсягом 500 тис. куб. м.

Відповідно пункту 3.1. договору ціна газу за 1000 куб. м. становить 19.001,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.2.1. договору, оплата газу здійснюється наступним чином: - 35% не пізніше 5 числа місяця поставки газу; - 35% не пізніше 15 числа місяця поставки газу; - 30 % не пізніше 25 числа місяця поставки.

Відповідно пункту 4.2.4. договору, остаточний розрахунок до 15 числа місяця наступного за звітним (місяця поставки) згідно з актом приймання передачі газу.

У грудні 2024 року ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» (постачальник) поставив споживачу газ у обсязі 129,75804 тис. куб. м., тому останній виконав умови договору у повному обсязі.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2024 №00000000843 постачальник передав, а споживач прийняв газ обсягом 129,75843 тис. куб. м. на загальну суму 2.465.592,2 грн з ПДВ.

Листом № 8 від 16.01.2025 ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» (постачальник) звертався до відповідача щодо сплати заборгованості за договором, але відповіді на час передавання документів за договором відступлення права вимоги не отримав.

ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» та ТОВ «ЕМПОРІА» укладено договір відступлення права вимоги від 21.01.2025 № 21/01-1 (далі договір-1).

Згідно умов договору позивач набув права вимоги до відповідача за договором постачання природного газу від 09.12.2024 № 685-2 (далі договір-2), укладеного між відповідачем та ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» (далі постачальник).

Листом від 24.01.2025 № 20 позивач повідомив відповідача про те, що право вимоги за договором перейшло до нього за двома договорами постачання природного газу відповідачу в особі Філії Вільногірського гірничометалургійного комбінату (в тому числі і по договору-2) та по договору постачання природного газу відповідачу в особі Філії Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.

Відповіді від відповідача на зазначений лист позивачу не надходило.

Як зазначає позивач, відповідач виконав вимоги листа № 20 щодо оплати боргу за договором постачання природного газу Філією Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є доказом того, що він був попереджений позивачем про те, що він має сплатити борги двох своїх філій, в тому числі і за договором-2.

Але до цього часу відповідач не виконав умови договору-2 та не сплатив позивачу борг за договором-2 у сумі 2.465.592,20 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є стягнення 2.465.592,20 грн.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Між ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» в особі Філії «Вільногірський гірничометалургійний комбінат» (далі відповідач, споживач) було укладено договір про постачання природного газу №685-2 від 09.12.2024.

У грудні 2024 року ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» (постачальник) поставив споживачу газ у обсязі 129,75804 тис. куб. м., тому останній виконав умови договору у повному обсязі.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2024 №00000000843 постачальник передав, а споживач прийняв газ обсягом 129,75843 тис. куб. м. на загальну суму 2.465.592,2 грн з ПДВ.

Суд при вирішенні спору враховує, що укладений договір №685-2 від 09.12.2024 за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Частини перша та шоста статті 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

В подальшому між ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» та ТОВ «ЕМПОРІА» укладено договір відступлення права вимоги від 21.01.2025 № 21/01-1.

Згідно умов договору позивач набув права вимоги до відповідача за договором постачання природного газу від 09.12.2024 № 685-2 (далі договір-2), укладеного між відповідачем та ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» (далі постачальник).

Листом від 24.01.2025 № 20 позивач повідомив відповідача про те, що право вимоги за договором перейшло до нього за двома договорами постачання природного газу відповідачу в особі Філії Вільногірського гірничометалургійного комбінату (в тому числі і по договору-2) та за договором постачання природного газу відповідачу в особі Філії Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.

Але до цього часу відповідач не виконав умови договору-1 та не сплатив позивачу борг за договором-2 у сумі 2.465.592,20 грн.

Суд при вирішенні спору також враховує, що укладені договори про відступлення права вимоги регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На підставі укладеного договору відступлення права вимоги від 21.01.2025 № 21/01-1 ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» передав, а ТОВ «ЕМПОРІА» набув права вимоги до відповідача за договором постачання природного газу від 09.12.2024 № 685-2 (далі договір-2), укладеного між відповідачем та ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» (далі постачальник) на суму 2.465.592,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У грудні 2024 року ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» (постачальник) поставив споживачу газ у обсязі 129,75804 тис. куб. м., а тому останній виконав умови договору у повному обсязі.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2024 №00000000843 постачальник передав, а споживач прийняв газ обсягом 129,75843 тис. куб. м. на загальну суму 2.465.592,2 грн з ПДВ.

Листом від 24.01.2025 № 20 позивач повідомив відповідача про те, що право вимоги за договором перейшло до нього за двома договорами постачання природного газу відповідачу в особі Філії Вільногірського гірничометалургійного комбінату (в тому числі і по договору-2) та за договором постачання природного газу відповідачу в особі Філії Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, тобто відповідачу мають бути здійснені належні платежі на виконання договорів укладених з постачальником.

Відповідач не виконав умов договору-1 та не сплатив позивачу борг за договором-2 у сумі 2.465.592,20 грн.

Отже, строк оплати наданих послуг є таки, що настав.

Доказів оплати наданих послуг в сумі 2.465.592,20 грн відповідач не надав.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні визнав наявність боргу у розмірі 2.465.592,20 грн.

Водночас, відповідач просить у задоволенні позову відмовити, оскільки через військову агресію РФ та воєнний стан філія «ВГМК» втратила можливість повноцінної діяльності. Виробництво та реалізація продукції ускладнені, традиційні логістичні шляхи порушені, що призвело до фінансових труднощів. Відповідачем вживаються заходи з пошуку ринків та відвантаження продукції через порти Румунії та Польщі, проте логістичні витрати зросли, а частина покупців не виконала свої фінансові зобов`язання. АТ «ОГХК» перебуває у процесі приватизації. Новий власник, згідно з умовами приватизації, зобов`язаний погасити заборгованість.

Однак суд відхиляє посилання відповідача на зазначені обставин з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Також суд відзначає, що стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином суд відхиляє посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2.465.592,20 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.

Позовна заява у справі №904/460/24 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом, що становить 29.587,11 грн, який, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 7.396,77 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА" (18036, Черкаська область, місто Черкаси, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 12/7; ідентифікаційний код 45468967) 2.465.592,20 грн (два мільйони чотириста шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн 20 к.) основної заборгованості, 29.587,11 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім грн 11 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 20.03.2025.

Суддя С.А. Дупляк