Рішення

від 10.03.2025 по справі 909/881/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/881/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., секретаря судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Калуської окружної прокуратури, пр. Лесі Українки, 16 б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ,76014

до відповідачів: Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей", вул.50-річчя УПА, буд. 5 А, смт. Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77316;

Фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича, АДРЕСА_1 ,

про визнання недійсним договору про спільну діяльність; зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за участі:

від прокуратури: Кутинська Наталія Ярославівна;

від позивача: Бабула Денис Ярославович;

від відповідача: Мельник Роман Ярославович (в режимі вкз).

встановив: керівник Калуської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з позовом до Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей" та фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.04.2024 укладеного між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишин Романом Михайловичем та зобов`язання фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича звільнити земельну ділянку загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га з кадастровим номером: 2622887800:02:002:0767, частина земельної ділянки площею 13,8929 га з кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що розташована на території с. Томашівці, Калуського району, Івано-Франківської області.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас необхідно відзначити, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 05.10.2022 у справі № 923/199/21.

Звернення прокурора до суду в даному випадку спрямоване на захист інтересів держави, порушених незаконним використанням земельної ділянки державної форми власності шляхом вчинення оспорюваного удаваного правочину, під яким відповідачі приховали договір оренди землі, чим порушуються права власника в користуванні та розпорядженні майном.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу.

Правовідносини, які виникли у зв`язку із незаконною передачею земельної ділянки державної форми власності у користування, порушують права держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, як розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення, оскільки позбавляють правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі державної власності, та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорониземель.

Так, Конституція України (ст. ст. 13, 14, 16) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порушення вимог чинного законодавства при набутті права користування земельною ділянкою чи отриманні її в оренду позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі відповідно державної чи комунальної власності.

З огляду на викладене, у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Український народ чи територіальна громада як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності.

Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна земельні ділянки із кадастровими номерами: 2622887800:02:002:0767 площею 27,4478 га; 2622887800:02:002:0766 площею 28,8929 га з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, що розташовані на території Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області перебувають на праві постійного користування Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей", а їх власником є Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 38331128. Відомості про реєстрацію іншого права відсутні. (інформаційні довідки №№ 386364222, 386364215).

У відповідності до статей 83, 84, 122 ЗК України (в редакції Закону №1423-ІХ від 19.11.2022), власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення для сількогосподарської науково-дослідної діяльності, які перебувають у постійному користуванні Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей" є держава, а розпорядником таких земель є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальний орган, тобто в даному випадку - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області як територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що підтверджується Положенням про Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603.

Пунктами 1, 8 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (в редакції на 08.04.2023) (далі - Положення), визначено, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 5, 14, 16, 27 п. 4 даного Положення Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території області; організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель (додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок).

Зважаючи на викладене, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, як розпорядник спірних земельних ділянок, а в подальшому, як орган, що здійснює від імені держави повноваження щодо державного нагляду за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження, що полягають у вжитті заходів щодо повернення земельних ділянок державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні їх користувачам, у тому числі шляхом звернення до суду.

22.08.2024 Калуською окружною прокуратурою направлено в Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області лист №09.52-67-1941вих-24 з інформацією про те, що 01.04.2024 між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та ФОП Павлишин Р.В. укладено договір про спільну, надано копію даного договору.

Одночасно, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", викладено пропозицію надати оцінку укладеним договорам про спільну діяльність на предмет відповідності їх вимогам земельного законодавства та вирішити питання щодо вжиття заходів представницького характеру, або вказати причини їх невжиття.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 30.08.2024 №10-9-01.331-4563/0/2-24 земельні ділянки, які є предметом спору, у комунальну власність не передавалась. Договори щодо вказаних земельних ділянок Управлінням не погоджувались. Заходи державного нагляду (контролю) за додержанням вимог земельного законодавства шляхом проведення перевірок додержання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, надання в користування, в тому числі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами зазначеними у листі не проводились, порушення не виявлялись та не документувались. Проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 заборонено. У зв`язку з обмеженням фінансування Управління не має можливості подати позов щодо вжиття відповідних заходів стосовно порушеного у листі питання.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, як розпорядник спірних земельних ділянок, та як орган, що здійснює від імені держави повноваження щодо державного нагляду за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, маючи відповідні повноваження, знаючи про факт укладення між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та ФОП Павлишиним Р.М. договору про спільну діяльність від 01.04.2024, не вжило необхідних та достатніх заходів, спрямованих на визнання вказаного договору недійсним та звільнення земельних ділянок, шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із даним позовом.

Про представництво інтересів держави в суді Калуською окружною прокуратурою повідомлено ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 20.09.2024 №09.52-67-2187вих-24.

Отже, керівником Калуської окружної прокуратури дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

За наведених обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

03.10.2024 від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до суду надійшли пояснення по справі від 03.10.2024 (вх.№15349/24).

07.01.2025 від фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича до суду надійшов відзив на позовну заяву від 07.01.2025 (вх.№184/25), в якому просив суд поновити строк для подання відзиву на позовну та прийняти (долучити до матеріалів справи) відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 08.01.2025 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив протокольну ухвалу про відмову у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку відповідач вказував на неможливість вчасного подання відзиву на позовну заяву внаслідок умов воєнного стану.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Мотивуючи відмову у поновленні строку для подання відзиву, суд зазначає про те, що відповідачем не обґрунтовано яким чином умови воєнного стану вплинули на неможливість вчасного подання відзиву на позов. За наведеного, у суду відсутні підстави для визнання причин пропуску строку для подання відзиву на позов поважними.

10.03.2025 судом проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Позиція керівника Калуської окружної прокуратури та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем договір про спільну діяльність від 01.04.2024 містить ознаки удаваного правочину. Спірний правочин містить елементи угоди про оренду земельної ділянки, оскільки навчальний заклад фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, ФОП Павлишину Р.В., який здійснює господарську діяльність на землі, що перебуває в постійному користуванні освітнього закладу. Так, фізична особа- підприємець отримує вигоду у вигляді користування земельними ділянками загальною площею 20 га. В той же час навчальний заклад отримує кошти в розмірі 44000 грн, що фактично є грошовою виплатою за користування землею.

Враховуючи, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, є підстави для визнання недійсним договору від 01.04.2024 та земельні ділянки підлягають звільненню.

Позиція відповідача Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей".

Відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.

Позиція відповідача фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича.

Відповідач в судових засіданнях позовні вимоги заперечував. Зазначав, що оспорюваний договір не містять умов, щодо передачі земельних ділянок ФОП Павлишину Р.М. за плату, не наділяють його правами користувача та не передбачав обов`язків з їх використання, тому правовідносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Державний навчальний заклад "Войнилівський професійний ліцей" є державною установою, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

27.12.2011 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1539 затверджено статут Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей" (далі - статут).

Пунктом 1.1. Статуту визначено, що Державний навчальний заклад "Войнилівський професійний ліцей" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Професійний ліцей здійснює підготовку кваліфікованих робітників, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації непрацюючих робітників і незайнятого населення. Професійний ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів загальноосвітніх навчальних закладів, проваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування. Скорочене найменування: ДНЗ "Войнилівський ПЛ".

Головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках (п. 1.2. Статуту).

Згідно із пунктом 2.5. Статуту, Професійний ліцей проваджує діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії, а його відокремлені структурні підрозділи (філія, інший підрозділ) після проведення ліцензування з внесенням їх до ліцензії професійного ліцею. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, професійний ліцей може укладати угоди із підприємствами, установами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (п. 2.6. Статуту).

Кошти професійного ліцею, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої цим статутом, не вважаються прибутком і не оподатковуються. Від оподаткування звільняються доходи професійного ліцею, отримані від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов`язаних з їх основною, статутною діяльністю (п. 7.1. Статуту).

Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності (п. 7.8. Статуту).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна земельні ділянки із кадастровими номерами: 2622887800:02:002:0767 площею 27,4478 га; 2622887800:02:002:0766 площею 28,8929 га з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, що розташовані на території Томашівської сільської ради Калуського району, Івано-Франківської області перебувають на праві постійного користування Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей", код ЄДРПОУ 02544247, а їх власником є Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 38331128. Відомості про реєстрацію іншого права відсутні. (інформаційні довідки №№ 386364222, 386364215).

Між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем укладено договір про спільну діяльність від 01.04.2024.

Відповідно до п.п. 1.1. Розділу 1 "Предмет і мета договору" договору учасники за договором приймають на себе зобов`язання об`єднати свої зусилля і спільно діяти для досягнення спільної мети. Метою договору є закріплення учнями одержаних на уроках теоретичного та виробничого навчання первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт, а також для досягнення встановленого рівня кваліфікації і забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації учнів у трудових колективах.

Предметом договору є спільна діяльність учасників, спрямована на створення можливостей та умов учням, слухачам ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" виконувати технологічні операції, передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою професії "Тракторист-машиніст" сільськогосподарського виробництва" (обробіток ґрунту, посів, посадка та збирання сільськогосподарських культур, внесення добрив та отрутохімікатів, обробіток посівів, тощо) на земельній ділянці загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га з кадастровим номером: 2622887800:02:002:0767, частина земельної ділянки площею 13,8929 га з кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що перебувають у постійному користуванні ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей", за допомогою сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, гербіцидів, які належать ФОП Павлишин Р.М.

У пунктах 1.3., 1.4. договору, сторони передбачили, що спільна діяльність не має на меті отримання прибутку. Спільна діяльність провадиться без утворення юридичної особи.

Згідно п. 1.5. договору, місце здійснення спільної діяльності - на земельних ділянках загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га з кадастровим номером: 2622887800:02:002:0767, частина земельної ділянки площею 13,8929 га з кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що перебувають у постійному користуванні ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей".

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. договору передбачено, що під час ведення спільних справ ФОП Павлишин Р.М.: зобов`язується створювати необхідні і безпечні умови праці відповідно до змісту навчальних програм, законодавства про працю, у тому числі про охорону праці, та нормативно-правових актів у сфері професійно-технічної освіти та забезпечувати опанування учнями, слухачами нової техніки і технологій виробництва, передових методів праці; створювати умови для повного і продуктивного завантаження учнів, слухачів на кожному робочому місці або навчально-виробничій ділянці на час проведення виробничого навчання, не допускати простоїв і використання їх на роботах, що не відповідають навчальним програмам; здійснювати безпосередньо придбання насіння, паливно-мастильних матеріалів, придбання мінеральних добрив, гербіцидів, тощо.

Відповідно до п. 2.3 договору під час проведення спільних справ ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" зобов`язується: забезпечувати попередню професійно-теоретичну та професійно-практичну підготовку учнів, слухачів, які направляються для проходження виробничого навчання; забезпечити вивчення учнями правил технічної експлуатації виробничого обладнання, правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств та інших правил і норм, установлених для відповідних професій; забезпечити економне витрачання учнями, слухачами сировини, матеріалів, енергетичних та інших ресурсів.

Також, 01.04.2024 між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем укладено договір про надання благодійної допомоги на загальну суму 44000 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 12.08.2024, Павлишиним Романом Михайловичем перераховано на рахунок ліцею 30000 грн як благодійний внесок.

Відповідно до довідки, виданої ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" у 2024 році заклад продукції по договорах не отримував. С/г продукція залишається у суб`єктів господарювання, в тому числі - ФОП Павлишин Р. М.

27.05.2024 Калуська окружна прокуратура з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" з листом від № 09.52-67-1187ВИХ-24, в якому просила останнього надати інформацію, зокрема, про: земельні ділянки, які надані у постійне користування ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей"; щодо стану використання та обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які обліковані та перебувають у користуванні ліцею, чинних договорів укладених ліцеєм в частині використання/обробітку земельних ділянок; у разі передачі земельних ділянок в оренду (інше право користування) або залучення суб`єктів господарювання до обробітку земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ліцею, повідомити чи залучаються учні, слухачі ліцею в ході навчально-виробничого процесу до методичних та технічних заходів, пов`язаних з використанням земельних ділянок, та яким чином це відбувалося; чи погоджувались договори щодо використання/обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення з Міністерством освіти і науки України, Департаментом освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області чи в інших органів та яких саме.

У відповідь ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" листом від 05.06.2024 № 57 повідомило Калуську окружну прокуратуру про те, що в постійному користуванні навчального закладу перебувають наступні земельні ділянки:

- кадастровий номер ділянки 2622887800:02:002:0762 (площа земельної ділянки - 16, 0588 га):

- кадастровий номер ділянки 2622887800:02:002:0763 (площа земельної ділянки - 15, 8684 га);

- кадастровий номер ділянки 2622887800:02:002:0764 (площа земельної ділянки - 24, 5686 га);

- кадастровий номер ділянки 2622887800:02:002:0765 (площа земельної ділянки - 24, 8337 га);

- кадастровий номер ділянки 2622887800:02:002:0766 (площа земельної ділянки - 28, 8929 га);

- кадастровий номер ділянки 2622887800:02:002:0767 (площа земельної ділянки - 24, 4478 га);

- кадастровий номер ділянки 2622887800:02:002:0768 (площа земельної ділянки - 46, 4288 га).

При цьому, повідомив, що ліцей не обробляє і не використовує землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення не передані в оренду відповідно і неукладені договори оренди, так, як землі сільськогосподарського призначення не перебувають у правокористуванні закладу.

У зв`язку з цим прокурором Калуської окружної прокуратури були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202492080000025 за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В ході проведення досудового розслідування дізнавачем СД Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, за участю спеціаліста - землевпорядника ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" Богданом Теплишиним 11.07.2024 проведено огляд місця події, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2622887800:02:002:0766.

Відповідно до протоколу огляду місця події - вказана земельна ділянка засіяна сільськогосподарською рослиною - пшеницею. Вказане підтверджується і додатками до протоколу огляду місця події, зокрема фототаблицею та фотозображеннями.

Спеціалістом - землевпорядником ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" Богданом Теплишиним було надано викопіювання з кадастрової карти, а також кадастровий план земельної ділянки, де зображено земельну ділянку 2622887800:02:002:0766, зображено її межі, експлікацію угідь, опис суміжних землевласників та землекористувачів, а також зображено, яка частина землі обробляється та чим саме.

Також дізнавачем СД Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, за участю спеціаліста - землевпорядника ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" Богданом Теплишиним 11.07.2024 проведено огляд місця події, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2622887800:02:002:0767.

Відповідно до протоколу огляду місця події - вказана земельна ділянка частково оброблена, засіяна, на якій ростуть рослини сільськогосподарської культури, а саме соя - культурна рослина родини бобових. Частково територія ділянки необроблена та не встановлено будь-яких ознак того, що дана частина земельної ділянки оброблялася під с/г культури чи мала будь-яке значення.

В подальшому спеціалістом - землевпорядником ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" Богданом Теплишиним надано кадастровий план земельної ділянки та викопіювання з кадастрової карти, де зображено земельну ділянку 2622887800:02:002:0767, зображено її межі, експлікацію угідь, опис суміжних землевласників та землекористувачів, а також зображено, яка частина землі обробляється та чим саме, а яка частина землі залишається необробленою.

Згідно з інформацією зазначеною в листі ГУ Держгеокадастру від 16.09.2024 № 10-9-0.41-4823/0/2-24, загальна площа земельних ділянок, які використовуються не за цільовим призначенням становить 154,4068 га. Фактичне використання земельних ділянок з цільовим призначенням 01.09. для дослідних і навчальних цілей, які перебувають на праві постійного користування у ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" для ведення товарного с/г виробництва шляхом вирощування сої та пшениці містить ознаки порушень дотримання вимог земельного законодавства, передбачених статтями 20, 21, 96 Земельного кодексу України, відповідальність за яке передбачена статтею 211 Земельного кодексу України, статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення - використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

22.08.2024 Калуською окружною прокуратурою направлено в Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області лист № 09.52-67-1941ВИХ-24 з інформацією про те, що 03.01.2024 між ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" та ФОП Павлишиним Р. М. укладено договір про спільну діяльність та надано їх копії. Одночасно, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладено пропозицію надати оцінку укладеним договорам про спільну діяльність на предмет відповідності їх вимогам земельного законодавства та вирішити питання щодо вжиття заходів представницького характеру, або вказати причини їх невжиття.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 30.08.2024 № 10-9-01.331-4563/0/2-24 земельні ділянки, які є предметом спору, у комунальну власність не передавались. Договори щодо вказаних земельних ділянок Управлінням не погоджувались. Заходи державного нагляду (контролю) за додержанням вимог земельного законодавства шляхом проведення перевірок додержання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, надання в користування, в тому числі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами зазначеними у листі не проводились, порушення не виявлялись та не документувались. Проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 заборонено. У зв`язку з обмеженням фінансування Управління не має можливості подати позов щодо вжиття відповідних заходів стосовно порушеного у листі питання.

З листа Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей" від 23.08.2024 №91 вбачається, що Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" складено, погоджено та затверджено робочі навчальні плани для підготовки кваліфікованих робітників на основі базової загальної середньої освіти, з отриманням повної загальної середньої освіти за професіями: 8331 - тракторист-машиніст сільського господарського виробництва категорії ("А1, А2, В1, В2"); 6121 - оператор тваринницьких комплексів та механізованих ферм; 8322 - водій автотранспортних засобів категорії ("В, С").

Відповідно до наданої інформації учні ліцею не були залучені в ході навчально-виробничого процесу до методичних та технічних заходів пов`язаних із використанням земельних ділянок, так як договір укладено 01.04.2024 та діє він до кінця року, тобто до 31.12.2024, однак згідно навчальних планів в учнів практичні навчання в учнів визначені тільки два місяці - травень і червень.

Як вказує керівник Калуської окружної прокуратури, зазначені обставини свідчать про те, що передані у постійне користування земельні ділянки використовується не для дослідних і навчальних цілей, а для товарного сільськогосподарського виробництва, тобто не за цільовим призначенням.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно з статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За статтею 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.(ч.1). Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.(ч.2).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З аналізу статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У силу частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним правочином.

Відтак, удаваним правочином є угода щодо прикриття дійсної угоди сторін (відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину (ст. 234 Цивільного кодексу України), за удаваним правочином (ст. 235 Цивільного кодексу України) права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Такі висновки Великої Палати Верховного Суду наведені в п. 42 постанови від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц.

Правові наслідки удаваного правочину: якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Як вже зазначено, між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем укладено договір про спільну діяльність від 01.04.2024.

Статтею 1130 ЦК України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до частини 2 статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням (п.а ч.1 ст.91 Земельного кодексу України).

За приписами частини 8 статті 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За визначенням статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За висновками Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Відсутність у договорі чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

Умовами оспорюваного договору передбачено, що учасники за цими договорами приймають на себе зобов`язання об`єднати свої зусилля і спільно діяти для досягнення спільної мети. При цьому метою договорe є закріплення учнями одержаних на уроках теоретичного та виробничого навчання первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт, а також для досягнення встановленого рівня кваліфікації і забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації учнів у трудових колективах.

Водночас предметом оспорюваного договору є спільна діяльність учасників, спрямована на створення можливостей та умов учням, слухачам ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" виконувати технологічні операції, передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою професії "Тракторист-машиніст" сільськогосподарського виробництва" обробіток ґрунту, посів, посадка та збирання сільськогосподарських культур, внесення добрив та отрутохімікатів, обробіток посівів, тощо) на земельній ділянці загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га з кадастровим номером: 2622887800:02:002:0767, частина земельної ділянки площею 13,8929 га з кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що перебувають у постійному користуванні ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей", за допомогою сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, гербіцидів, які належать ФОП Павлишин Р.М.

Окрім того, за пунктом 1.2. договору про спільну діяльність, спільна діяльність буде здійснюватися без об`єднання вкладів учасників. Земельні ділянки, які будуть використані у процесі підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" залишаються у постійному правокористуванні ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" та залишатимуться власністю держави Україна (відчуженню в результаті спільної діяльності не підлягають). Витрати ФОП Павлишина Р.М., пов`язані із виконанням технологічних операції, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва", зокрема на придбання паливно-мастильних механізмів, насіння, мінеральних добрив, гербіцидів тощо, покриваються ФОП Павлишин Р.М. самостійно.

Також, як встановлено судом, 01.04.2024 між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем укладено договір про надання благодійної допомоги на загальну суму 44000 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 12.08.2024, Павлишиним Романом Михайловичем перераховано на рахунок ліцею 30000 грн як благодійний внесок.

Вказаний благодійний внесок, в контексті наведених між сторонами правовідносин, за своєю суттю є орендною платою.

Отже, зі змісту оспорюваниого договору вбачається, що такий не відповідає положенням статей 1130 - 1134 Цивільного кодексу України та за своєю природою не є договором про спільну діяльність, оскільки за його умовами не підтверджується наявність спільної мети сторін, об`єднання зусиль, вкладів, для здійснення спільної діяльності, внаслідок чого сторони отримують прибуток, що підлягає розподілу відповідно до умов договору, право спільної власності на доходи від спільної діяльності.

При цьому, відсутність у договорі чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Такі висновки Верховного Суду зазначені у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Тотожні висновки Верховного Суду наведені у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21.

Наведені вище положення оспорюваного договору свідчать про наявність в них істотних умов договорів оренди.

Враховуючи викладене, укладений між відповідачами договір за своєю правовою природою та юридичними ознаками є договорами оренди землі, а не договорами про спільну діяльність.

Таким чином, суд дійшов до висновку що договір про спільну діяльність від 01.04.2024 є удаваним правочином, оскільки насправді виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі.

Необхідно зазначити й те, що Державний навчальний заклад "Войнилівський професійний ліцей" (будучи постійним користувачем названих земельних ділянок з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей) вчинив спірний правочин не маючи повноважень на його укладення, що суперечить названим вище положенням статей 84, 91, 93 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду землі" України. Правом розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування (оренду) наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

Отже, на момент вчинення оспорюваного правочину сторонами не було додержано вимог, встановлених частинами 1, 2 статті 203 ЦК України, що в силу приписів частини першої статті 215 ЦК України вказує на недійсність договору про спільну діяльність від 01.04.2024.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.04.2024, укладеним між державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича звільнити земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.(ч.1). Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.(ч.2). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.(ч.3).

Особливі правові наслідки недійсності удаваного правочину передбачені частиною 2 статті 235 ЦК України: Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч.2).

Як вказувалося судом вище, що договір про спільну діяльність від 01.04.2024 укладений відповідачами є удаваним правочином, оскільки насправді виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі, тому суд дійшов висновку про недійсність договору.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначено статтею 34 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

При цьому, заявляючи вимогу про зобов`язання звільнити земельну ділянку, керівник Калуської окружної прокуратури не обґрунтував яким чином і від чого фізична особа-підприємець Павлишин Роман Михайлович має звільнити земельну ділянку. У матеріалах справи відсутні докази зайняття спірної земельної ділянки станом на час розгляду справи.

Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" земельної ділянки загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га з кадастровим номером: 2622887800:02:002:0767, частина земельної ділянки площею 13,8929 га з кадастровим номером 2622887800:02:002:0766) Павлишину Роману Михайловичу.

З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню частково, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей", фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов`язання звільнити земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.04.2024 укладений між державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем.

В частині позовних вимог про зобов`язання фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича звільнити земельну ділянку загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га з кадастровим номером: 2622887800:02:002:0767, частина земельної ділянки площею 13,8929 га з кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що розташована на території с. Томашівці Калуського району Івано-Франківської області - відмовити.

Стягнути з Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей", вул. 50-річчя УПА, буд. 5 А, смт. Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77316 (ідентифікаційний код 02544247) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604; ідентифікаційний код 03530483 (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича, АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604; ідентифікаційний код 03530483 (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2025.

Суддя Неверовська Л. М.