Рішення
від 18.02.2025 по справі 910/11526/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа №910/11526/24

За позовом Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" 2. Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:1. Державної служби геології та надр України 2. Офісу Генерального прокурора 3. Служби безпеки України 5. Міністерства юстиції Українипровизнання договорів недійсними Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:від позивача:Денисенко О.М.від відповідача-1:не з`явивсявід відповідача-2:Вороновська О.В. від відповідача-3:не з`явивсявід третьої особи-1:не з`явивсявід третьої особи-2:Петрик В.А.від третьої особи-3:Сучкова А.М.від третьої особи-5:Рєпкін Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2024 року Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" та Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996, що укладений між Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром".

Разом з вказаним позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11526/24; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державну службу геології та надр України; задоволено клопотання позивача про витребування доказів частково та витребувано від Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" та Державної служби геології та надр України докази; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; призначено проведення підготовчого засідання на 22.10.2024; відмовлено у задоволенні заяви Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед про забезпечення позову.

07.10.2024 через систему "Електронний суд" від Державної служби геології та надр України надійшли пояснення, згідно яких третя особа вказувала на те, що до неї надійшла заява ТОВ "Новел Пром" від 30.08.2024 №30/8/24-1 щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 16.09.1996 №634, однак наказом Державної служби геології та надр України №454 від 01.10.2024 було відмовлено у внесені відповідних змін.

09.10.2024 через відділ діловодства суду Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед повторно подано заяву про забезпечення позову з проханням встановити заборону Державній службі геології та надр України вчиняти дії, а саме: вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", укладати з ТОВ "Новел Пром" угоду про умови користування надрами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/11526/24 на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед заяву про забезпечення позову від 09.10.2024 (вх. №07-10/9711/24 від 09.10.2024) та доповнення до заяви про забезпечення позову від 10.10.2024 (вх. №07-11/90389/24 від 11.10.2024) з огляду на те, що такі документи від імені Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед підписано особою, доказів на підтвердження існування у якої повноважень на вчинення відповідних дій від імені такої юридичної особи не надано.

15.10.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 стверджує, що Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідач-2 вказує, що описуваними в позові діями директора АТ "Коростенський Кар`єр" могло відбутись втручання саме в права АТ "Коростенський Кар`єр", а не в корпоративні права позивача як акціонера даного товариства, - що зумовлює прямий висновок про те, що позивач не мав права від свого імені звертатись до суду із позовом про захист майнових прав АТ "Коростенський Кар`єр". Відповідач-2 не погоджується з наявністю обставин, про які зазначає позивач. Посилаючись на практику касаційного суду, відповідач-2 зазначає, що за будь-яких обставин учасник (акціонер) товариства не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах і від імені товариства, виступаючи при цьому в процесуальному статусі представника такого товариства. АТ "Коростенський Кар`єр" вважає, що укладання директором відповідача-2 Договору купівлі-продажу прав на користування надрами (наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996) мало вплив виключно на майнові права АТ "Коростенський Кар`єр", а не на корпоративні права його акціонерів, і відтак - в рамках даних правовідносин відсутнє будь-яке порушене право або інтерес Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, що є чіткою підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того відповідач-2 звертає увагу суду, що матеріали позовної заяви Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед не містять виписки з рахунку в цінних паперах на підтвердження наявності у позивача прав на акції АТ "Коростенський Кар`єр", а також відсутній будь-який документ на підтвердження правосуб`єктності Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр. Також АТ "Коростенський Кар`єр" звертає увагу суду на невідповідності прізвища директора Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, зазначеного в заяві про забезпечення позову від 09.10.2024, - тому прізвищу, яке вказано в Реєстрі компаній Республіки Кіпр, оскільки навіть при транслітерації на українську мову прізвище BONTITSIANOS мало б написання як БОНТІЦІАНОС, а не ВОНТІЦАНОС, як зазначено в заяві про забезпечення позову від 09.10.2024. З урахуванням того факту, що перший процесуальний документ в рамках даної господарської справи за підписом директора Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності та щодо дійсності волевиявлення директора Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед на підписання вказаного документу (з огляду на суттєві неточності в написанні прізвища директора, зазначення адреси компанії на печатці тощо), а також з урахуванням того факту, що позовна заява Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед була підписана адвокатом позивача з наданням до суду лише адвокатського ордеру, без надання до суду жодного документу на підтвердження правосуб`єктності компанії позивача, відповідач-2 ставить під сумнів наявність у осіб, що звернулись від імені Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед до Господарського суду міста Києва із даним позовом дійсних повноважень на процесуальне представництво інтересів позивача. До того ж, на думку відповідача-2, правочини з відчуження майнових прав акціонерних товариств (окремі акціонери яких є під санкціями) жодним чином не підпадають під обмеження у вигляді блокування активів, заборони розпорядження та/або використання ліцензій та інших дозволів (як одним з видів активів підсанкційної особи), - оскільки активами підсанкційної особи як кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи є виключно його корпоративні права у формі частки (пакету акцій) у статутному капіталі товариства, а не майно (майнові права) самого товариства. При цьому, відповідач-2 вказує, що сума Договору №15/04/24-1 від 15.04.2024 купівлі-продажу прав на користування надрами (наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996) в розмірі 1 000 000,00 грн не виходить з межі 10% вартості активів АТ "Коростенський Кар`єр" за даними останньої річної звітності, а отже - вказаний правочин не може вважатись значним та не потребував схвалення загальними зборами та/або наглядовою радою товариства. У змісті позовної заяви Акціонерне товариство "Коростенський Кар`єр" вказало, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 150 000,00 грн, та поставило Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед вісім письмових питань в порядку ст. 90 ГПК України.

16.10.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 вказує, що в порушення вимог ч. 1 ст. 170 ГПК України позивачем не було надано до Господарського суду міста Києва жодного документу на доказ його правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо), - що викликає обґрунтовані сумніви щодо правомірності користування такою юридичною особою правами учасника господарського процесу. ТОВ "Новел Пром" має обґрунтовані підстави стверджувати, що заявлені Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед позовні вимоги направлені на захист прав та інтересів не позивача, а Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", - що свідчить про відсутність порушеного права позивача в рамках заявлених позовних вимог, і що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту та враховуючи відсутність порушених прав позивача в рамках заявленого позову, - ТОВ "Новел Пром" вважає, що будь-яка оцінка законності Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, що був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, може бути надана лише в рамках іншої господарської справи - за позовом належного позивача, з належно сформульованими позовними вимогами.

17.10.2024 через систему "Електронний суд" від Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед надійшла заява про забезпечення позову з проханням встановити заборону Державній службі геології та надр України: вчиняти дії на виконання наказу Державної служби геології та надр України від 07.10.2024 №460 у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр"; укладати з ТОВ "Новел Пром" угоду про умови користування надрами; вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр"; вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996; підписувати, укладати та/або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996; приймати до розгляду заяви фізичних осіб та/або суб`єктів господарювання про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 долучено подані копії документів до матеріалів справи; зобов`язано адвоката Дядюру Наталію Олександрівну протягом трьох днів надати суду оригінали для огляду (за наявності) та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги №16/08-24/3 від 16.09.2024, на підставі якого було видано ордер серії АІ №1706584 про надання правничої допомоги Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед в Господарському суді міста Києва від 19.09.2024, та всі надані документи, на підтвердження повноважень особи, яка від імені Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед його вчинила; пояснення з приводу того ким та на якій підставі було підписано і наручно через канцелярію Господарського суду міста Києва подано від імені Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед заяву про забезпечення позову від 09.10.2024 (вх. №07-10/9711/24 від 09.10.2024) та доповнення до заяви про забезпечення позову від 10.10.2024 (вх. №07-11/90389/24 від 11.10.2024), які ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 було повернуто без розгляду; визнано явку ОСОБА_1 в наступне засідання обов`язковою; попереджено ОСОБА_1 , що при ухиленні від виконання вимог суду до неї можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у виді штрафу, передбаченого статтею 135 Господарського процесуального кодексу України; відкладено підготовче засідання на 29.10.2024.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 зобов`язано представника позивача надати оригінал договору про надання правової допомоги, укладеного з Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited); зобов`язано представника позивача надати інформацію щодо того, хто уповноважив його (та керівника) представляти інтереси Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) у даній справі та за яких обставин було укладено договір про надання правової допомоги у січні 2022 року, а також повідомити в яких справах з січня 2022 року за таким договором представлялись інтереси Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited); попереджено, що при ухиленні від виконання вимог суду до неї можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у виді штрафу, передбаченого статтею 135 Господарського процесуального кодексу України; оголошено перерву в підготовчому засідання до 30.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24 заяву Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Державній службі геології та надр України: - вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" (ідентифікаційний код 00292422) (Коростенське (Стремигородське) родовище); - вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище); - підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище). В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Залучено до участі у справі Офіс Генерального прокурора в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Залучено до участі у справі Службу безпеки України в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Встановлено залученим третім особам строк для подання пояснень по суті спору. Підготовче засідання відкладено на 19.11.2024.

13.11.2024 Службою безпеки України сформовано в системі "Електронний суд" пояснення, в яких третьою особою-3 зазначається, що вона вважає викладені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а договір купівлі-продажу прав на користування надрами за спеціальним дозволом на видобуток надр №634 від 16.09.1996 недійсним. Так, СБУ зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником (надалі - КБВ) АТ "Коростенський Кар`єр" є ОСОБА_2 , який здійснює непрямий вирішальний вплив, до якого в свою чергу Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 застосовано санкції. На думку третьої особи-3, в силу наявності у АТ "Коростенський Кар`єр" КБВ, до якого застосовані санкції у вигляді блокування активів, активи даної юридичної особи також не можуть бути передані будь-яким шляхом, починаючи із дати набрання чинності Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023. Як вказує третя особа-3, за актуальними даними ЄДР КБВ АТ "Коростенський Кар`єр" є ОСОБА_2 , а за даними з позовної заяви - мажоритарним акціонером є позивач, який в свою чергу належить Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited), власником якої є ОСОБА_2 . Тобто, на думку СБУ, будь-яке розпорядження активами кожної з цих осіб порушує запроваджені Україною санкції. Крім того, СБУ зауважує, що матеріали справи не містять доказів розрахунку за договором купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996. До того ж СБУ зазначає, що оскільки КБВ відповідача АТ "Коростенський Кар`єр" є особа, яка має громадянство РФ, проведення такого правочину, як продаж прав на користування надрами також підпадає під мораторій, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187. У змісті своїх пояснень третя особ-3 просить суд витребувати у позивача реєстр акціонерів позивача І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед та у АТ "Коростенський Кар`єр" структуру власності, подану ним державному реєстратору найпізніше до 03.03.2023.

15.11.2024 через систему "Електронний суд" від Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення, в яких прокуратура зазначає, що Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" та Компанію E.S. Mining Company Limited внесено до Державного реєстру санкцій. Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" для здійснення господарської діяльності 16.09.1996 отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №634. Так, АТ "Коростенський Кар`єр" в особі директора ОСОБА_3 , без попереднього погодження з акціонерами, засвідчив та підписав лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 16.09.1996 №634. Підставою підписання листа-згоди від 23.04.2024 стало укладання АТ "Коростенський Кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" договору купівлі продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 16.09.1996 №634. Водночас Компанія E.S. Mining Company Limited, яка має контрольне право голосу АТ "Коростенський Кар`єр", жодного дозволу директору Ярмолюку О.М. не надавала, тому дане відчуження відбулося без її волі. Прокуратура стверджує, що АТ "Коростенський Кар`єр" на момент відчуження мало статус активів підсанкційної фізичної особи ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відчуження цих активів здійснено в порушення Закону України "Про санкції". При цьому прокуратура зазначає, що протиправно відчужене майно АТ "Коростенський Кар`єр" та спеціальний дозвіл на користування надрами №634 є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України у провадженні №42022000000000455. На думку прокуратури, визнання судом недійсним договору купівлі продажу прав на користування надрами, укладеного між АТ "Коростенський Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром", має суттєве значення для надання правової оцінки діям службових осіб АТ "Коростенський Кар`єр" та може сприяти виконанню завдань кримінального провадження №42022000000000455 в частині захисту інтересів особи, держави та суспільства від кримінальних правопорушень та відшкодування спричинених збитків. Третя особа-2 вважає, що відчуження АТ "Коростенський Кар`єр" майна (права на користування надрами) відбувалось з порушенням Закону України "Про санкції" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

18.11.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 виправлено описку в зазначені того на стороні кого залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та постановлено вважати правильним "на стороні відповідачів". Задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи; залучено до участі у справі Міністерство юстиції в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов`язано учасників справи направити залученій третій особі-5 копії заяв по суті спору протягом двох днів; запропоновано залученій третій особі у строк протягом десяти днів з дня одержання ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору; визнано необов`язковою явку представника третьої особи-5 в судове засідання; продовжено третій особі-2 строк на подання пояснень на 7 днів; задоволено клопотання третьої особи-2 в частині витребування у Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед відомостей про склад акціонерів позивача станом сьогоднішній день; встановлено позивачу строк для надання доказів - 2 тижні; відмовлено в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні, а також з урахуванням надходження апеляційної скарги, яка мотивована подібними доводами, що і вказане клопотання, відтак є недоцільним вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову до перегляду апеляційним судом ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову; відкладено підготовче засідання на 12.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/11526/24 залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у задоволенні заяви Державної служби геології та надр України про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/11526/24 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11526/24 застосовано до Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Дехтяренка Сергія Стаховича та начальника Відділу використання надр та забезпечення виконання процедур надання спеціальних дозволів Державної служби геології та надр України ОСОБА_4 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Дехтяренка Сергія Стаховича та Яковлєвої Ольги Вадимівни в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі по 30 280,00 грн з кожного.

Також 28.11.2024 Господарським судом міста Києва постановлено на адресу Кабінету Міністрів України окрему ухвалу щодо дій Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Дехтяренка Сергія Стаховича в частині видачі наказу №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" всупереч судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24. Згідно даної ухвали: - Кабінету Міністрів України вжити заходи для усунення виявлених у справі №910/11526/24 порушень і недопущення їх в майбутньому (в тому числі шляхом вирішення питання щодо наявності підстав для дисциплінарного провадження щодо державного(их) службовця (ів); - повідомлено Офіс Генерального прокурора про виявлення в діях посадових осіб Державної служби геології та надр України та інших членів Робочої групи з питань надрокористування Державної служби геології та надр України обставин, які можуть свідчити про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, що мали своїм наслідком видачу наказу Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" та укладання угоди №634 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 15.11.2024 всупереч судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24; - встановлено Кабінету Міністрів України та Офісу Генерального прокурора строк для надання відповіді про вжиті ними заходи за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з дати одержання даної окремої ухвали.

02.12.2024 засобами поштового зв`язку від Міністерства юстиції України надійшли пояснення, в яких третя особа-5 вказує, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 16.09.1996 №634 є активом підсанкційної особи, а його відчуження порушує публічний порядок, оскільки санкційна політика є складовою національної безпеки держави та способом забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України. З огляду на наведене третя особа-5 вважає, що договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996, що укладений між Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", є нікчемним згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України. У змісті пояснень Міністерство юстиції України просить суд залучити ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до участі у справі, а позов задовольнити.

02.12.2024 через систему "Електронний суд" від Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд розглянути не лише вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996, що укладений між Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", а й вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 прийнято до розгляду заяву Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед про зміну предмету позову та постановлено здійснювати розгляд справи №910/11526/24 з урахуванням зміни предмету позову; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" до участі у розгляді справи №910/11526/24 в якості відповідача-3; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; задоволено клопотання Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед про витребування доказів і витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" докази; призначено підготовче засідання на 16.01.2025.

25.12.2024 через систему "Електронний суд" від Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення, в яких прокуратура зазначає, що підтримує раніше подані пояснення, а також повідомляє, що постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України від 25.11.2024 спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996, яким володіє Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія", визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022000000000455. Також третя особа-2 вказує, що Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції. До того ж прокуратура повідомила суд, що на підставі окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, Офісом Генерального прокурора 10.12.2024 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, які зареєстровані за номером №42024000000001337.

25.12.2024 Службою безпеки України сформовано в системі "Електронний суд" пояснення, в яких третя особа-3 вказує, що за актуальними даними ЄДР КБВ АТ "Коростенський Кар`єр" є ОСОБА_2 , а за даними з позовної заяви - мажоритарним акціонером є Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), яка в свою чергу належить Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited), власником якої є ОСОБА_2 . Тобто будь-яке розпорядження активами кожної з цих осіб порушує запроваджені Україною санкції. На думку СБУ, проведення будь-яких правочинів щодо розпорядження активами, які належать підсанкційним особам або щодо яких вони можуть прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними після набрання чинності рішенням про застосування санкцій, введення мораторію є неправомірним. Те ж стосується і подальшого договору купівлі-продажу прав на користування надрами за спеціальним дозволом на видобуток надр №634 від 16.09.1996 між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Коростенська видобувна компанія", який так само є недійсним.

13.01.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" надійшло клопотання про залишення позовної заяви Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

14.01.2025 через систему "Електронний суд" від Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) надійшли заперечення на клопотання Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" про залишення позовної заяви без розгляду.

15.01.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" надійшло клопотання про витребування у Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед актуального Сертифікату про реєстр акціонерів, виданого Реєстратором компаній (форма HE57) Республіки Кіпр, та клопотання про зобов`язання Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед надати відповідь на письмове опитування.

15.01.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" надійшло клопотання про початок розгляду справи спочатку.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 задоволено клопотання відповідача-3 та почато розгляд справи №910/11526/24 спочатку; звернуто увагу учасників справи, що вони не позбавлені можливості подати заяви по суті спору, обґрунтувавши поважність причин пропуску встановлено строку; долучено подані позивачем докази до матеріалів справи; відкладено вирішення клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду на більш пізню стадію судового розгляду (одночасно з розглядом справи по суті); відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на відсутність спірних обставин між сторонами, які б могли підтвердити такі докази; запропоновано Службі безпеки України надати відповідний витяг з реєстру; зобов`язано позивача надати відповіді на питання №7 та №8 в порядку ст. 90 ГПК України у строк протягом 10 днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.01.2025.

29.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач-3 погоджується з доводами інших співвідповідачів у даній справі щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові. Відповідач-3 вказує, що описуваними в позові діями директора АТ "Коростенський Кар`єр" могло відбутись втручання саме в права АТ "Коростенський Кар`єр", а не в корпоративні права позивача як акціонера даного товариства, - що зумовлює прямий висновок про те, що позивач не мав права від свого імені звертатись до суду із позовом про захист майнових прав АТ "Коростенський Кар`єр". Також відповідач-3 вважає, що визнання недійсним Договору №24/10/22-1 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996 не призведе до поновлення прав або законних інтересів позивача, яке існувало до порушення, оскільки визнання недійсним договорів купівлі-продажу спеціальних прав не призведе до поновлення права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 відповідача-2 (не кажучи вже про поновлення права на спеціальний дозвіл позивача) та не припинить право власності на спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія". У змісті відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" просить суд визнати причини пропуску процесуального строку, встановленого судом відповідачу-3 на подання відзиву на позов поважними та поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, поданих на обґрунтування викладених у відзиві заперечень.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 поновлено відповідачу-3 строк на подання відзиву на позов; долучено відзив відповідача-3 до матеріалів справи; долучено подані докази до матеріалів справи; закрито підготовче провадження у справі №910/11526/24; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті спору, з урахуванням відзиву відповідача-3, - 5 днів; призначено розгляд справи №910/11526/24 по суті на 18.02.2025.

04.02.2025 через систему "Електронний суд" від Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) надійшла відповідь на відзив відповідача-3, в якій позивач вказує на нерелевантність наведеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" практики касаційного суду обставинам даної справи. Позивач зазначає, що саме директор АТ "Коростенський Кар`єр" своїми діями порушив інтереси АТ "Коростенський Кар`єр", то було б марним сподіватися, що саме він ініціює подання до суду позову про визнання недійсним договору, який останній уклав всупереч Статуту. З іншого боку, введенні санкції позбавляють можливості мажоритарного акціонера в установленому порядку зняти з посади директора, що діє всупереч інтересам товариства, та призначити іншого, який би звернувся до суду з таким позовом. Позивач вважає, що поновити реєстрацію АТ "Коростенський Кар`єр" як надрокористувача Коростенського (Стремигородського) родовища можливо у позасудовому порядку шляхом звернення до Держгеонадр з рішенням суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами. Позивач стверджує, що якби дозвіл на користування надрами спірного родовища надавався Держгеонадра, то тільки початкова ціна аукціону становила б 32 056 630,00 грн.

07.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" сформовано в системі "Електронний суд" заяву про передачу справи №910/11526/24 для розгляду в межах провадження у справі №904/139/25 про банкрутство. Так, відповідач-3 у вказаній заяві зазначив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 відкрито провадження у справі №904/139/25 за заявою ТОВ "Мікарт" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" та призначено до розгляду справи в підготовчому засіданні.

12.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення до матеріалів справи ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 про відкриття провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікарт" у справі №904/139/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія".

17.02.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" надійшло клопотання про повторне зобов`язання Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед надати відповідь на письмове опитування та про розгляд питання про вжиття до позивача заходів процесуального реагування.

17.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" сформовано в системі "Електронний суд" заяву про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/11526/24.

17.02.2025 Службою безпеки України сформовано в системі "Електронний суд" позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якій Служба безпеки України просить суд:

1) визнати недійсним договір №15/04/24-1 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996, укладений 15.04.2024 між Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром";

2) визнати недійсним договір №24/10/22-1 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996, укладений 22.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія";

3) стягнути в дохід держави з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" несплачену частину за договором №15/04/24-1 від 15.04.2024 у розмірі 1 000 000,00 грн;

4) стягнути в дохід держави з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" несплачену частину за договором №24/10/22-1 від 22.10.2024 у розмірі 2 100 000,00 грн;

5) визнати недійсним правочин щодо передачі акцій компанії Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited, НЕ294917), оформлений реєстраційною формою НЕ 57, поданою 28.02.2023 до державного реєстратора Департаменту реєстратора компаній та інтелектуальної власності Республіки Кіпр, як правочин, який було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу у обох сторін;

6) стягнути в дохід держави акції компанії Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) в кількості 2 000 штук, номінальною вартістю 1 євро кожна.

У змісті своєї позовної заяви Служба безпеки України просила суд поновити строк для звернення до суду та прийняти дану позовну заяву до спільного провадження в межах справи №910/11526/24, продовжити СБУ строк для подання доказів, повернутись в підготовче провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/11526/24 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 повернуто Службі безпеки України позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору до Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" про визнання недійсними договорів та правочину, про стягнення коштів та акцій в дохід держави без розгляду.

18.02.2025 через в систему "Електронний суд" від Служби безпеки України надійшли заперечення на клопотання про передачу справи для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство №904/139/25.

В судове засідання 18.02.2025 з`явились представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб 2, 3, 5, надали пояснення по суті спору.

Відповідачі 1, 3 та третя особа-1 явку своїх представників в судове засідання, призначене на 18.02.2025, не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи повідомлень про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" 31.01.2025 о 21 год. 00 хв., про що судом було отримано інформацію 01.02.2025 о 10 год. 49 хв.; до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" - 31.01.2025 о 21 год. 00 хв., про що судом було отримано інформацію 01.02.2025 о 10 год. 48 хв.; до електронного кабінету Державної служби геології та надр України - 31.01.2025 о 21 год. 00 хв., про що судом було отримано інформацію 01.02.2025 о 10 год. 49 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 31.01.2025 вручена відповідачам 1, 3 та третій особі 1 03.02.2025 (перший робочий день за днем відправлення ухвали Господарського суду міста Києва від 31.01.2025).

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" та Державної служби геології та надр України.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 відмовлено відповідачу-3 у задоволенні заяви про передачу справи №910/11526/24 для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство №904/139/25, з огляду на системний аналіз положень ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, з якого вбачається, що в разі зміни складу відповідачів зміна підсудності можлива лише на стадії підготовчого провадження, а після закриття підготовчого провадження зміна підсудності не допускається, відтак дана справа повинна бути розглянути судом, який прийняв її до свого провадження з додержанням правил підсудності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 заяву Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" про розгляд питання про вжиття до позивача заходів процесуального примусу задоволено частково; застосовано до Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) заходи процесуального примусу у виді штрафу; стягнуто з Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 15 140,00 грн.

В судовому засіданні 18.02.2025 судом завершено розгляд справи №910/11526/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб 2, 3, 5, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Реєстром власників іменних цінних паперів від 17.01.2024 №115118 компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) є власником контрольного пакету простих акцій АТ "Коростенський Кар`єр" у розмірі 61,683712% і має право вирішального голосу.

Відповідно до сертифікату, виданого Департаментом реєстратора компаній та інтелектуальної власності Міністерства енергетики, промисловості та торгівлі Республіки Кіпр станом на 03.12.2021 єдиним акціонером ОСОБА_6 . Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) є Компанія Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited).

Відповідно до реєстраційної форми НЕ 57, поданої Компанією Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited, НЕ 292927) для реєстрації змін щодо власника акцій 11.11.2022 акції Компанії ОСОБА_5 (Smartdixi Limited) перейшли у власність від ОСОБА_2 до ОСОБА_7 .

За формою НЕ 57, поданою до Державного реєстратора компаній 27.09.2023 акції Компанії Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) перейшли у власність від ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , відповідно останній повністю контролює компанію, яка є єдиним власником Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), яка в свою чергу має контрольний пакет акцій у Акціонерному товаристві "Коростенський Кар`єр"

Отже кінцевим бенефіціарним власником з непрямим вирішальним впливом Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" є ОСОБА_2 , що також підтверджується інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (надалі - РНБО) України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Згідно рішення РНБО та відповідно Указу Президента України до Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited, НОМЕР_1 ) (п. 177 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023), Компанії Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) (п. 175 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023), Елени Калпи (п. 33 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023) та ОСОБА_2 (п. 22 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023) було застосовано санкції, які передбачають блокування активів, повне припинення торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

В подальшому застосовані до ОСОБА_2 санкції були змінені Указом Президента України від 21.08.2024 №511/2024.

15.04.2024 між Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (покупець) укладено Договір №15/04/24-1 прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996 (надалі - Договір від 15.04.2024), у відповідності до п. 2.1 якого покупець зобов`язався за суму коштів, визначену сторонами в п. 3.1 цього договору, придбати у продавця права на користування надрами (дозвіл) з метою видобування корисних копалин (промисловою розробкою родовищ) ділянки Коростенського (Стремигородського) родовища (площею 49,8 га), яке знаходиться в Коростенському районі Житомирської області.

У пункті 2.1 Договору від 15.04.2024 також визначено, що під дозволом сторони розуміють спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 із строком дії до 16.09.2032 на видобування граніту.

Пунктом 3.1 Договору від 15.04.2024 передбачено, що ціна прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996 за цим договором становить 1 000 000,00 грн.

У пункті 4.1 Договору від 15.04.2024 сторонами погоджено, що після підписання даного договору покупець зобов`язаний:

1) протягом 10 робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу дозволу сплатити продавцю кошти в розмірі 50% від загальної вартості, визначеної у п. 3.1 Договору, яка складає 500 000,00 грн;

2) протягом 10 робочих днів з дня внесення змін до державного реєстру спецдозволів, на підставі наказу Держгеонадра про внесення змін до спецдозволу, в якому вказано нового власника спецдозволу, сплатити кошти в розмірі 50% від загальної вартості, визначеної у п. 3.1 Договору, яка складає 500 000,00 грн.

Після укладення Договору покупець зобов`язаний укласти з Держгеонадрами угоду про умови користування надрами у встановлений законодавством строк (п. 4.2 Договору від 15.04.2024).

Відповідно п. 4.3 Договору від 15.04.2024 продавець після виконання покупцем зобов`язань, передбачених підпунктом 1) пункту 4.1 цього Договору зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу). Сприяти покупцю прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, наданням йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 8.1 Договору від 15.04.2024).

Директором Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" Ярмолюком Олександром Миколайовичем було надано лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, яка була посвідчена приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. 23.04.2024 та зареєстрована в реєстрі за №1919.

30.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

Наказом Державної служби геології та надр України №454 від 01.10.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" у внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

Як вбачається із листа Державної служби геології та надр України вих. №6527/07/2-24 від 14.10.2024, наказом Державної служби геології та надр України №454 від 01.10.2024 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" у внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, оскільки у поданих документах було виявлено, що до кінцевих бенефіціарних власників ОСОБА_2 та ОСОБА_8 застосовані санкції, в той час як в листі-згоді від 23.04.2024 зазначалось, що права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996, під забороною (арештом) не перебувають, тобто виявлено недостовірну інформацію.

Директором Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" Ярмолюком Олександром Миколайовичем було надано ще один лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, яка була посвідчена приватним нотаріусом Радзієвською В.В. 02.10.2024 та зареєстрована в реєстрі за №687. Як вказано у даному листі-згоді, на прохання директора Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" підпис на заяві засвідчено за адресою: місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 98.

02.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" повторно звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

Наказом Державної служби геології та надр України №460 від 07.10.2024 внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 щодо власника такого дозволу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром".

15.10.2024 між Державною службою геології та надр України в особі начальника Відділу використання надр та забезпечення виконання процедур надання спеціальних дозволів ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" укладено Угоду №634 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

22.10.2024 Державною службою геології та надр України було оформлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 (видано новий бланк №380-СД/24 від 22.10.2024, а.с. 50 т. 4).

22.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" (покупець) укладено Договір №24/10/22-1 прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996 (надалі - Договір від 22.10.2024), у відповідності до п. 2.1 якого покупець зобов`язався за суму коштів, визначену сторонами в п. 3.1 цього договору, придбати у продавця права на користування надрами (дозвіл) з метою видобування корисних копалин (промисловою розробкою родовищ) ділянки Коростенського (Стремигородського) родовища (площею 49,8 га), яке знаходиться в Коростенському районі Житомирської області.

У пункті 2.1 Договору від 22.10.2024 також визначено, що під дозволом сторони розуміють спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 із строком дії до 16.09.2032 на видобування граніту.

Пунктом 3.1 Договору від 22.10.2024 передбачено, що ціна прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996 за цим договором становить 2 100 000,00 грн.

У пункті 4.1 Договору від 22.10.2024 сторонами погоджено, що після підписання даного договору покупець зобов`язаний:

Після укладення Договору покупець зобов`язаний укласти з Держгеонадрами угоду про умови користування надрами у встановлений законодавством строк (п. 4.2 Договору від 22.10.2024).

Відповідно п. 4.3 Договору від 22.10.2024 продавець після виконання покупцем зобов`язань, передбачених підпунктом 1) пункту 4.1 цього Договору зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу). Сприяти покупцю прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, наданням йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 8.1 Договору від 22.10.2024).

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" Трабулсі Марком Жігадовичем було надано лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Одарченко Н.І. 23.10.2024 та зареєстрована в реєстрі за №1792.

25.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

31.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" (покупець) укладено Додаткову угоду №1 до Договору №24/10/22-1 від 22.10.2024, яким було внесено зміни до п.п. 4.1, 4.3 Договору від 22.10.2024 та передбачено, що після підписання даного Договору покупець зобов`язаний протягом одного календарного року сплатити на користь продавця ціну права користування надрами, визначену сторонами в пункті 3.1 даного Договору. Продавець зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу). Сприяти покупцю в отриманні прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, наданням йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника.

Наказом Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024 внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 щодо власника такого дозволу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія".

15.11.2024 між Державною службою геології та надр України в особі начальника Відділу використання надр та забезпечення виконання процедур надання спеціальних дозволів ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" укладено Угоду №634 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про недійсність Договору від 15.04.2024 та Договору від 22.10.2024, оскільки відчуження спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 було вчинено з боку Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" за відсутності погодження таких дій уповноваженими органами управління такого товариства (в т.ч. загальними зборами акціонерів), а також з порушенням норм Закону України "Про санкції" і має своїм наслідком фактичне припинення здійснення Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" своєї господарської діяльності, що в свою чергу порушує права акціонерів останнього, зокрема Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед як власника контрольного пакету акцій у розмірі 61,683712% статутного капіталу відповідача-2, а тому існують визначені ст. 215 Цивільного кодексу України правові підстави для визнання його недійсним.

1. Щодо суду, який має розглядати даний спір.

Відповідачем-3 подано заяву про направлення матеріалів справи №910/11526/24 до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи №904/139/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія".

Заявник у своєму клопотанні, а також представник відповідача-2 у судовому засіданні наполягають на обов`язку суду передати справу для розгляду у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу з питань процедур банкрутства (надалі - КУПБ).

У судовому засіданні 18.02.2025 представники позивача та присутніх третіх осіб заперечували проти такої передачі.

Служба безпеки України між іншим посилається на частину 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Представник позивача вказує також про штучність відкриття справи №904/139/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" виключно з метою створити умови для зміни складу суду, який вирішує даний спір.

Дослідивши матеріали заяви про передачу справи №910/11526/24 для розгляду в межах провадження у справі №904/139/25, відомості реєстрів та матеріалів справи, заслухавши присутніх у засіданні представників учасників справи, суд не знайшов підстав для передачі даної справи до іншого суду.

Так, перед судом у зв`язку із заявленою заявою та запереченнями постало два питання:

- чи існують законні підстави для передачі справи до іншого суду?

- чи не є така заява зловживанням процесуальними правами, спрямованими на штучну зміну складу суду за бажанням одного із відповідачів?

1.1. Щодо підстав для передачі справи №910/11526/24 до іншого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський процесуальний закон визначає виключні випадки для передачі справи з одного суду до іншого суду у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, а статтею 31 Господарського процесуального кодексу України визначає умови, за яких справа передається з одного суду до іншого суду.

Всіма учасниками справи не заперечується, що справа №910/11526/24 прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, а на думку відповідачів 2, 3 підстави для передачі справи до іншого суду виникли 04.02.2025 - в момент відкриття Господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі №904/139/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія".

Окреслена ситуація регулюється частиною другою статті 31 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Тобто Господарський процесуальний кодекс України зобов`язує суд продовжити розгляд справи (у випадку про який йде мова в заяві відповідача-3), і містить лише одне виключення - коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Передбачений ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України випадок не має місця в межах справи №910/11526/24, адже залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" до участі у розгляді справи в статусі відповідача-3 відбулося ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024, тобто у 2024 році, і саме по собі не призводило до виключної підсудності даної справи іншому суду.

З іншого боку, за змістом частин 2, 3 статті 7 КУПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Оцінюючи конкуренцію вказаних норм, суд в першу чергу звертається до прийомів законодавчої техніки з метою з`ясування дійсного змісту сформульованої правової норми у тексті ГПК України та КУПБ: тлумачення ГПК України в частині відсутності у положеннях ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України згадки про передбачений ч. 3 ст. 7 КУПБ випадок.

У Господарському процесуальному кодексі України законодавець неодноразово застосовує конструкцію виділення норм (випадків), які по іншому регулюються КУПБ, а саме:

- ч. 5 ст. 41 щодо іншого визначення КУПБ складу учасників справи;

- п. 3-1 ч. 7 ст. 137 щодо виключень випадків та особливого порядку накладання арешту, що передбачені КУПБ;

- ч. 5 ст. 232 щодо особливих видів судових рішень, що приймаються в КУПБ;

- ч. 1 ст. 235 щодо можливості передбачення КУПБ іншого порядку надрання законної сили ухвалами суду;

- ч. 2 ст. 255 щодо випадків апеляційного оскаржень судових рішень відповідно до КУПБ;

- ч. 3 ст. 273 щодо особливих строків розгляду апеляційних скарг на постанови, передбачених КУПБ;

- п. 4 ч. 1 ст. 287 щодо судових актів, які підлягають касаційному перегляду, що визначено КУПБ;

- ч. 1 ст. 320 щодо перегляду за нововиявленими обставинами ухвал, які підлягають оскарженню у випадках, передбачених КУПБ;

- ч. 5 ст. 337 щодо права застосувати тимчасове обмеження фізичної особи в порядку визначеному КУПБ.

Відтак, за логікою законодавця наявність норми у КУПБ, яка не відповідає загальним приписам ГПК України, зумовило зміну відповідних норм ГПК України із додаванням у ці норми слів "у порядку, визначеному КУПБ", "крім випадків, визначених КУПБ" або рівнозначних словосполучень в залежності від суті неузгодженості.

Прикметно, що останні зміни до ГПК України (в частині узгодженості його із КУПБ, в т.ч. заміни слів "Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на КУПБ) внесені Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" від 19.09.2024 №3985-ІХ.

На цей момент, положення ч. 3 ст. 7 КУПБ мали діючу редакцію, проте законодавець не вносив ніяких змін до ч. 2 ст. 31 ГПК України.

Це спростовує твердження відповідачів 2 та 3 про безумовну перевагу конкуруючих норм КУПБ над нормами ГПК України, адже за такою логікою законодавець би вніс зміни до ч. 2 ст. 31 ГП України, доповнивши додатковим виключенням із загального правила незмінності складу суду. Суд не може себе переконати у можливості тлумачення цих норм таким чином, що у дев`ятьох випадках законодавець вніс відповідне регулювання щодо особливостей КУПБ до ГПК України, а там де не вніс, то все одно КУПБ має пріоритет над ГПК України.

Особливо коли мова йде про розгляд справи у позовному провадженні, де пріоритетними є норми ГПК України із закріпленим ч. 13 ст. 32 ГПК України принципом незмінності складу суду.

Отже, за описаної логікою законодавця, у разі якщо б він бажав узгодити між собою взаємовиключні норми ГПК та КУПБ (як в даному випадку ч. 2 ст. 31 ГПК України та ч. 3 ст. 7 КУПБ) від повинен був доповнити ч. 2 ст. 31 ГПК України іншим винятком із загального правила на зразок застосованої по тексту ГПК України законодавчої техніки словосполученням "та у випадках, передбачених КУПБ" чого зроблено не було.

Положення статті 31 ГПК України не зазнали змін у зв`язку із прийняттям КУПБ, на відміну від інших норм ГПК України до яких включені норми, спрямовані на врегулювання суперечностей із приписами КУПБ.

Таким чином, законодавець не бажав внести зміни до положень ч. 2 ст. 31 ГПК України та не додав у цю норму інше виключення із загального правила про обов`язок суду розглянути справу, яка надійшла до його провадження із додержанням правил підсудності.

Зміст ч. 2 ст. 31 ГПК України по суті встановлює обов`язок суду на розгляд справи за винятком одного випадку, до якого ч. 3 ст. 7 КУПБ не відноситься.

Припускаючи, що наведена неузгодженість ч. 2 ст. 31 ГПК України та ч. 3 ст. 7 КУПБ, могла виникнути через "недогляд" законодавця, який забув внести зміни до цієї норми закону, та враховуючи закріплений практикою Верховного Суду принцип концентрації всіх справ в межах справи про банкрутство, суд пояснить свою логіку застосування цих норм.

Розмірковуючи про цю конкуренцію, суд поставив перед собою питання (аналогічне питання також поставив представнику відповідача-2 у судовому засіданні), а "чи залежить питання передачі справи до справи про банкрутство в залежності від стадії розгляду справи, яка розглядається у позовному провадженні?". Для більш яскравого прикладу, питання було уточнено таким чином: "якби провадження у справі про банкрутство було відкрито (і заявлено аналогічне клопотання) після завершення судових дебатів та переходу суду до стадії ухвалення судового рішення та призначення дати для оголошення повного тексту рішення (аналог стадії нарадчої кімнати)?".

У цьому випадку, для суду очевидно (і представник відповідача-2 у судовому засіданні на це питання не була категорична у своїх доводах про імперативну передачу справи до іншого суду), що відсутні підстави для передачі справи, адже її розгляд по суті відбувся.

Прикметно, що єдиний існуючий виняток із передбаченого ч. 2 ст. 31 ГПК України правила пов`язаний із залученням співвідповідача, що є допустимим згідно ч. 1 ст. 48 ГПК України виключно на стадії підготовчого провадження (при розгляді справи у загальному провадженні).

Отже, реальне застосування ч. 2 ст. 31 ГПК України у існуючій редакції допустиме виключно на стадії підготовчого провадження (при розгляді справи у позовному провадженні).

Це пояснюється як визначеними статтями 177, 182, 185 ГПК України завданнями цього провадження, так і повноваженнями суду щодо дій і рішень, які вчиняються у ньому.

Відтак, саме на підготовчому провадженні допускається вирішення питання про зміну суду, який розглядає справу, а після закриття підготовчого провадження суд має єдине завдання та обумовлені цих завданням повноваження - розгляд справи по суті (розгляд та вирішення спору) на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Підготовче провадження у даній справі закрито протокольною ухвалою від 30.01.2025, а відтак відкриття справи про банкрутство відповідача-2 04.02.2025 не є підставою для зміни суду, який має розглянути справу по суті та винести у ній рішення.

Відповідь суду на перше питання: ні, після 30.01.2025 не існує законних підстав для передачі даної справи №910/11526/24 до іншого суду.

1.2. Щодо наявності ознак зловживання процесуальними правами при зверненні із заявою про передачу справи для розгляду в межах справи про банкрутство.

Негативна відповідь на перше питання виключає будь-яке значення відповіді на друге питання, адже визнання заяви відповідача-3 зловживанням процесуальними правами мало б сенс та наслідки у залишенні його без розгляду, у разі наявності законних підстав для передачі справи.

Однак, з огляду на заявлення позивачем цих доводів, суд стисло надасть їм оцінку.

Дане питання судом оцінюється у світлі можливості одного учасника судового провадження, яке розглядається у позовному провадженні, та/або пов`язаними із ним особами внаслідок власних дій/бездіяльності створити передумови (відкриття справи про банкрутство) для зміни складу суду, тобто вплинути (самостійно визначити інший суд) на склад суду, який буде розглядати такий спір.

Суд відзначає хронологію подій, які передували подачі заяви про передачу справи до Господарського суду Дніпропетровської області:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" створено як юридична особа 07.08.2024 (за 75 календарних днів до укладення ним Договору від 22.10.2024 про купівлю спірного спеціального дозволу) із місцезнаходженням у м. Київ;

- 15.09.2024 (за 36 календарних днів до укладення ним Договору від 22.10.2024 про купівлю спірного спеціального дозволу) місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" змінено на м. Коростень, Житомирської області;

- 22.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" уклало із Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" договір купівлі-продажу спірного дозволу №634, а 31.10.2024 - Додаткову угоду №1 фактично про відстрочку оплати коштів за договором на 1 рік;

- 14.11.2024 наказом Державної служби геології та надр України №532 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" змінено власника спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія";

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у даній справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" до участі у розгляді справи №910/11526/24 в якості відповідач-3, розгляд справи призначено на 16.01.2025;

- 12.12.2024 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" змінено на місто Дніпро;

- 14.01.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікарт" надійшла заява про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія";

- 15.01.2025 ТОВ "Коростенська видобувна компанія" подало до Господарського суду міста Києва заяву про розгляд справи №910/11526/24 з початку;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 підготовче засідання у справі №910/11526/24 призначено на 30.01.2025;

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 у справі №904/139/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікарт" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Коростенська видобувна компанія" з вимогами на суму 251 341,87 грн (сума еквівалентна 83 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб) призначено до розгляду в підготовчому засіданні, яке відбудеться 04.02.2025;

- у підготовчому засіданні, яке відбулось 30.01.2025, у справі №910/11526/24 жоден із учасників не повідомив суд про прийняття Господарським судом Дніпропетровської області до розгляду заяви про банкрутство відповідача-3;

- підготовче засідання у справі №910/11526/24 закрито 30.01.2025, розгляд справи по суті призначений на 18.02.2025;

- 03.02.2025 від ТОВ "Мікарт" в межах справи №904/139/25 надійшла заява про відсутність спору про право щодо вимог, які є підставою для подачі заяви про відкриття провадження у справі, в якій заявник зазначив що ТОВ "Мікарт" не є заінтересованою особою стосовно боржника - ТОВ "Коростенська видобувна компанія" в розумінні ст. 1 КУПБ;

- 03.02.2025 від ТОВ "Коростенська видобувна компанія" в межах справи №904/139/25 надійшов відзив б/н від 03.02.2025 на заяву ТОВ "Мікарт" про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якій ТОВ "Коростенська видобувна компанія" визнало непогашену заборгованість перед ініціюючим кредитором в повному обсязі;

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 у справі №904/139/25 відкрито провадження за заявою ТОВ "Мікарт" у справі №904/139/25 про банкрутство ТОВ "Коростенська видобувна компанія";

- у судовому засіданні 04.02.2025 в межах справи №904/139/25 інтереси ТОВ "Коростенська видобувна компанія" представляв адвокат Шмалько Ю.О., який працює у АО "Комплекс Груп";

- у справі №910/11526/24 інтереси Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" представляє адвокат Вороновська О.В., яка працює у АО "Компекс Груп";

- із змісту ухвали від 04.02.2025 у справі №904/139/25 вбачається, що підставою для відкриття справи про банкрутство стали непогашені та визнані боржником вимоги на суму 251 341,87 грн, які виникли на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 15.08.2024 №07/01. Тобто договір укладено на 8 день після створення юридичної особи відповідача-3;

- із інтерв`ю бенефіціарного власника ТОВ "Коростенська видобувна компанія" та керуючого партнера АО "Комплекс Груп", розміщеного 04.02.2025 на сайті Nadra.info - https://nadra.info/2025/02/serhiy-shapran-it-was-a-spur-of-the-moment-deal/ вбачається, що:

1) "Загалом по кар?єрах ми новими компаніями проходимо сертифікацію робочих місць, отримуємо всі дозволи, необхідні для роботи гірничого підприємства. Це ж не ятка для продажу пиріжків!";

2) "Так. На сьогодні ми в процесі отримання документів. Щойно отримаємо - будемо працювати, і ніхто нас не зупинить. В рамках закону будемо працювати, і нікому нічого свого дарувати не збираємося.";

3) "Запасів (суд розуміє - видобутої породи, яку можна перемолювати у щебінь різної фракції) вистачить на 3-4 місяці";

4) "До сезону - березень-квітень - плануємо відновити видобування. Різдвяні свята завершилися - активно займаємося всіма питаннями";

"Ну, ми ж розуміли, що це все разом - спецдозволи, нерухоме майно, обладнання і машини - є єдиним майновим виробничим комплексом, який ми готували до купівлі-продажу. І спецдозвіл - такий самий актив, як і всі інші.";

- вартість спеціального дозволу №634 за Договором від 22.10.2024 - 2,1 млн грн, а згідно листа Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України "Геоінформ України" (засновником якого є Держгеонадра, і яке є науково-виробничою установою Міністерства екології та природних ресурсів України) вих. №07/307-3966 від 14.11.2024 - 32 056 630,00 грн.

Сукупність наведених судом обставин: 1) незначна сума та момент виникнення боргу, який став підставою для відкриття справи про банкрутство; 2) слова бенефіціарного власника ТОВ "Коростенська видобувна компанія" про одержання дозволів та плани запускати масштабне видобування корисних копалин у березні-квітні 2025 року; 3) набуття відповідачем-3 інших активів відповідача-1 (рухомого та нерухомого майна, відмінного від спірного спеціального дозволу); 4) визнання в межах справи №904/139/25 за вказаних обставин адвокатом ТОВ "Коростенська видобувна компанія", який входить в одне адвокатське об`єднання із адвокатом Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" у справі №910/11526/24, вимог ініціюючого кредитора; 5) зміна місцезнаходження майбутнього банкрута у незначний проміжок часу (через шість календарних днів, два з яких були вихідними днями) із моменту його залучення до участі у справі №910/11526/24 в якості відповідача-3 та надходження заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство через місяць (на який припадали новорічні свята) після такої зміни місцезнаходження; 6) неповідомлення суд у підготовчому засіданні 30.01.2025 про існування заяви про відкриття справи про банкрутство на розгляді іншого суду, переконують суд у спрямованості таких дій задля створення передумов для зміни складу, який розглядає справу №910/11526/24.

При цьому, на визначення суду, до якого планувалося клопотати передати справу №910/11526/24, впливав безпосередньо відповідач-3 - змінивши через 6 днів після залучення його співвідповідачем власне місцезнаходження (зміна його місцезнаходження могла бути здійснена до будь-якого регіону України).

Також суд відзначає, що справа №910/11526/24 розглядається по суті місцевим господарським судом, а у Верховному Суді перебувають на розгляді касаційні скарги на ухвали суду від 30.10.2024 та від 28.11.2024.

Станом на 18.02.2025 відомості діловодства не містять інформації про повідомлення Верховного Суду про відкриття справи про банкрутство відповідача-3, а також відсутнє клопотання про передачу справи на розгляд суддів, що входять до колегії з питань банкрутства. В той же час, клопотання про передачу справи до місцевого господарського суду було подано через два дні після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Наведені обставини переконують суд, що єдиною метою описаних дій, є намагання штучно змінити склад суду, який розглядає справу №910/11526/24, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та загальним положенням процесуального закону, які не передбачають можливості сторін впливати на зміну складу суду, який розглядає справу.

Описана ситуація підпадає під положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України - зловживання процесуальними правами, проте клопотання не підлягає залишенню без розгляду з огляду на зміст відповіді суду на перше питання.

Наведеними мотивами керувався суд, постановляючи протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 про відмову відповідачу-3 у задоволенні заяви про передачу справи №910/11526/24 для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство №904/139/25.

2. Щодо права акціонера на подачу самостійного позову про визнання недійсним договору, укладеного товариством.

Обґрунтовуючи право на самостійний позов Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед вказує, що:

- вона є мажоритарним акціонером Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" (61,6837% акцій), основним видом діяльності якого є видобуток корисних копалин на Коростенському (Стремигородському) родовищі, що здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996. На підтвердження вказаних обставин позивач надав виписку власників іменних цінних паперів станом на 16.01.2024;

- спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 відчужено керівником Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" на підставі оскаржуваного правочину (як стало відомо під час судового розгляду - Договору від 15.04.2024), і це, на думку позивача, позбавляє таке товариство права на одержання прибутку від власної діяльності на 100%. Ухвалою суду від 25.09.2024 про відкриття провадження у справі було витребувано у відповідачів оскаржуваний правочин і його оригінали надано суду, які в свою чергу долучено до матеріалів справи №910/11526/24;

- таке відчуження не погоджено загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", позивач не може користуватися правами акціонера через введені щодо нього санкції, а здійснення діяльності Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" без відчужуваного дозволу є неможливим;

- відповідачі діяли недобросовісно, а керівник Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" перевищив власні повноваження.

Судом встановлено, що позивач позбавлений права провести загальні збори акціонерів через введення санкцій Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, якими заборонено тимчасово користуватися активами - в т.ч. акціями Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр".

Тимчасова заборона користування належними позивачу акціями з огляду на розмір належного позивачу пакету та визначений законодавством кворум для проведення таких зборів, взагалі виключає можливість проведення зборів акціонерів та зміни керівника товариства.

Відповідачі заперечують проти права Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед на подачу самостійного позову, вказуючи на:

- згідно із сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду учасники товариства не вправі звертатись від свого імені до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій або бездіяльності;

- посилаючись на практику касаційного суду, відповідач-2 зазначає, що за будь-яких обставин учасник (акціонер) товариства не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах і від імені товариства, виступаючи при цьому в процесуальному статусі представника такого товариства;

- відсутній винятковий випадок для можливості оскарження акціонером укладеного відповідачем-2 правочину;

- описуваними в позові діями директора АТ "Коростенський Кар`єр" могло відбутись втручання саме в права АТ "Коростенський Кар`єр", а не в корпоративні права позивача як акціонера даного товариства, - що зумовлює прямий висновок про те, що позивач не мав права від свого імені звертатись до суду із позовом про захист майнових прав АТ "Коростенський Кар`єр";

- укладення Договору від 15.04.2024 мало вплив виключно на майнові права АТ "Коростенський Кар`єр", а не на корпоративні права його акціонерів, і відтак - в рамках даних правовідносин відсутнє будь-яке порушене право або інтерес Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед.

Суд врахує правову позицію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) та Великої Палати Верховного Суду, наприклад, у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, згідно якої за виняткових обставин учасник товариства може звернутися з позовом на захист інтересів товариства від його імені чи від власного імені.

Теорія "проникнення за корпоративну завісу" сформувалася Європейським судом з прав людини починаючи з рішення 1995 року у справі "Agrotexim and Others v. Greece" та продовжує правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі "Barcelona Traction, Light and Power Company Limited" від 05.02.1970.

За логікою Європейського суду з прав людини, сформованою за належних і стабільних умов корпоративного управління у європейських країнах, це цілком нормальне явище в житті компанії, щоб між її акціонерами були розбіжності в думках або між його акціонерами та його радою директорів щодо реальності порушення права на мирне володіння майна компанії або щодо найбільш підходящого способу реагування на таке порушення. Такі розбіжності в поглядах можуть бути серйознішими там, де компанія перебуває в процесі ліквідація через реалізацію своїх активів і виписку своїх зобов`язань призначені в першу чергу для задоволення претензій кредитори компанії, чиє виживання стає неможливим через її матеріальне становище, і лише як другорядну мету задоволення позовних вимог акціонерів, між якими розподіляються будь-які залишкові активи (п. 65 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece").

Стурбований зменшенням таких ризиків і труднощів ЄСПЛ вважає, що "проникнення за корпоративну завісу" або зневага правосуб`єктності компанії буде виправдано лише у виняткових випадках обставини, зокрема, коли чітко встановлено, що це компанії неможливо звернутися до установ Конвенції через органи, створені відповідно до її статуту або - в у разі ліквідації - через її ліквідаторів (п. 66 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece").

Вказуючи на відсутність права на окремий позов у акціонера (володіє 51,35% компанії - п. 6 рішення), ЄСПЛ виходив із відсутності підстав сумніватися у вжитті належних заходів двома ліквідаторами компанії (вони виконували обов`язки сумлінно), яких призначила держава (п. 70, 71 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece").

Відтак, визначальним є не тільки неможливість акціонера впливати на керівника компанії, а й належність виконання таким керівником (керівниками) власних повноважень (суд назве це поверхневим дотриманням фідуціарних обов`язків).

У даній справі обставини у порівнянні із наведеною справою ЄСПЛ кардинально відмінні:

1) позивач вказує, що призначений керівник без його відома здійснив відчуження спеціального дозволу, відсутність якого взагалі виключає можливість ведення бізнесу АТ "Коростенський Кар`єр";

2) відчуження здійснено невідомій компанії (ТОВ "Новел Пром") за 1 млн грн, які, як встановлено судом, через 8 місяців після укладання договору, на рахунок АТ "Коростенський Кар`єр" не надійшли (хоча згідно п. 4.1 Договору від 15.04.2024 ТОВ "Новел Пром" повинне було перерахувати АТ "Коростенський Кар`єр" кошти у розмірі 500 000,00 грн до 29.04.2024 включно та кошти у розмірі 500 000,00 грн - до 21.10.2024 включно);

3) незважаючи на умови п. 4.3 Договору від 15.04.2024, якими було поставлено в залежність оформлення АТ "Коростенський Кар`єр" засвідченого нотаріально листа-згоди продавця на внесення змін до спецдозволу від сплати відповідачем-1 першої частини плати за товар, директором Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" Ярмолюком Олександром Миколайовичем було надано відповідний лист-згоду 23.04.2024, незважаючи на невиконання ТОВ "Новел Пром" свого обов`язку зі сплати 500 000,00 грн (передбаченого підпунктом 1) пункту 4.1 цього Договору плати);

4) незважаючи на невиконання ТОВ "Новел Пром" свого обов`язку зі сплати 500 000,00 грн до 29.04.2024, керівник АТ "Коростенський Кар`єр" 02.10.2024 (прострочення відповідача-1 вже тривало більш як п`ять місяців) повторно підписує нотаріальний акт (лист-згоду) про передачу дозволу, знаходячись в офісі, в якому зареєстровані компанії бенефіціара відповідача-3 (кінцевого набувача дозволу).

Поверхневий аналіз дотримання фідуціарних обов`язків керівником АТ "Коростенський Кар`єр" свідчить про аномальність такого правочину (навіщо продавати основний нематеріальний актив, який дає право на добуток корисних копалин; як обрано покупця; як визначено ціну; навіщо продано з відстроченням платежу та чому кошти досі не надійшли на рахунок відповідача-2), що виключає висновок про звичайну розбіжність між акціонером та менеджментом акціонерного товариства щодо бізнес моделі ведення бізнесу.

Пізніше ця теорія отримала свій розвиток у рішенні ЄСПЛ у справі "Ankarcrona v. Sweden" від 27.06.2000 (заява №35178/97) заявник був одноосібним власником Skyddsvakt Herbert Ankarcrona AB. Беручи до уваги відсутність конкуруючих інтересів, які могли б створити труднощі, наприклад, у визначенні того, хто має право звернутися до ЄСПЛ, та у світлі обставин справи в цілому, заявник, на думку ЄСПЛ, міг стверджувати, що був потерпілим у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки це стосувалося оскаржуваних заходів, вжитих щодо його компанії.

Такий висновок зроблено через володіння акціонером домінуючим пакетом акцій. У цій справі ЄСПЛ нагадує, що заявник є одноосібним власником Skyddsvakt Herbert Ankarcrona AB. Отже, і всупереч ситуації, яка склалася, наприклад, у рішенні у справі "Agrotexim and Others v. Greece" від 24 жовтня 1995 року (Серія A, №330-A, с. 25, §65), де компанії-заявники у цій справі володіли лише приблизно половиною акцій відповідної компанії, не існує ризику розбіжностей у думках між акціонерами чи між акціонерами та радою директорів щодо реальності порушень прав, захищених Конвенцією та Протоколами до неї, або щодо найбільш прийнятного способу реагування на такі порушення. Беручи до уваги відсутність конкуруючих інтересів, які могли б створити труднощі, наприклад, у визначенні того, хто має право звернутися до Суду, і в світлі обставин справи в цілому, заявник, на думку ЄСПЛ, може обґрунтовано стверджувати, що він є потерпілим у розумінні статті 34 Конвенції, оскільки це стосується оскаржуваних заходів, вжитих щодо його компанії.

Тобто обмеження на проникнення "під корпоративну вуаль" шляхом самостійного звернення акціонера з позовом обумовлені також і тим, що різні акціонери можуть мати конкуруючі інтереси. В даній справі, подібно справі "Ankarcrona v. Sweden", позивач контролює 61,6837% корпоративних прав Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", а бенефіціар позивача сукупно 80,4417% акцій відповідача-2.

Вказаний пакет акцій дозволяє приймати вирішальні рішення щодо Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", що у сукупності із відсутністю конкуруючих думок у межах даного спору інших акціонерів Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", дозволяє подачу позову Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед.

Щодо можливості самостійної подачі позову Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр", то суд враховує, що представництво інтересів Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" у суді здійснює адвокат Вороновська Ольга Вікторівна, яка здійснює свою діяльність у Адвокатському об`єднанні "Комплекс Груп", в той час як позов по суті спрямований на вилучення дозволу від ТОВ "Коростенська видобувна компанія", яке представляє те ж саме Адвокатське об`єднання "Комплекс Груп" (в межах справи №904/139/25 інтереси ТОВ "Коростенська видобувна компанія" представляв адвокат Шмалько Ю.О., який працює у АО "Комплекс Груп"; інтерв`ю бенефіціарного власника ТОВ "Коростенська видобувна компанія" Сергія Шапрана та керуючого партнера АО "Комплекс Груп" Олени Доненко розміщено 04.02.2025 на сайті Nadra.info).

Адвокат Вороновська Ольга Вікторівна, незважаючи на спрямованість позову на повернення спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 на користь Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", яке вона представляє, заперечує як проти позову по суті, так і проти права акціонера подати такий позову.

Це є підтвердженням неможливості подачі подібного позову Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" самостійно, а суд переконаний, що така ситуація створена виключно державою - введеними державою (санкції) обмеження на користування акціями, які виключають можливість зміни керівника товариства. За відсутністю таких санкцій, акціонер, що володіє домінуючим пакетом акцій - за будь-яких умов не змирився б з таким станом речей і змінив керівника та адвоката у справі.

За цих умов з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, згідно якої позивачем у такій ситуації може бути як безпосередньо юридична особа, так і її учасник, подача позову акціонером в своїх інтересах чи в інтересах товариства не має особливого значення, а з огляду на активну участь виконавчого органу акціонерного товариства у вчиненні правочину, вимога про визнання недійсним якого заявлена, та заперечення в судовому процесі права такого акціонера на подачу позову, розумним є визначення цієї особи відповідачем (особа, яка порушила права позивача)

Позбавлення такого акціонера (за встановлених виняткових обставин) права на подачу самостійного позову буде грубо порушувати його право на суд, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак суд вважає подачу позову акціонером Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" - Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед правомірною.

3. Щодо права особи, щодо якої введено санкції, на послуги адвоката.

Відповідачем-2 поставлено питання про залишення позову без розгляду через підписання його адвокатом, з яким укладено договір на професійну правничу допомогу під час дії санкцій, що на, думку заявника клопотання, є підставою для висновку про нікчемність такого договору.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) було укладено із Адвокатським об`єднанням "Унілекс" Договір №16/09-24/3 від 16.09.2024 про надання правової допомоги. Також в матеріалах справи наявний укладений між Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" Договір №3242-597 від 19.01.2022 про надання правової допомоги.

Фактично інтереси позивача в засіданнях представляв адвокат Денисенко Олександр Михайлович (АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери").

Із змісту сертифікатів про реєстрацію, місцезнаходження, акціонерів та директора і секретаря від 03.12.2021 (а.с. 137-159 т. 2) вбачається, що Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) має дієздатність, а його керівником є Антоніос Вонтіцанос.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Мета введених щодо позивача санкції не спрямована на обмеження реалізації передбачених конституційних прав на професійну правничу допомогу (адвоката), а спрямована на обмеження виведення його активів.

З огляду на предмет і підстави поданого позову, право на подачу якого має Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), за змістом наведених статей Конституції України, така особа має право (навіть під час дії санкцій) на укладання договору на правничу допомогу.

Суд не виключає, що подібний вид договору за умови спрямованості на виведення активів із під санкцій (наприклад, встановлення не ринково високих гонорарів) може суперечити законодавству в частині такого гонорару. В той же час, такі обставини у даній справі не є спірними.

Подача позову адвокатом, який діє на підставі укладеного договору з особою, щодо якої введено санкції, не є дефектом повноважень, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

4. Стосовно порушення санкційного законодавства.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, введено персональні санкції щодо ОСОБА_2 (п. 22 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023), а саме:

1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

11) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

12) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим законом (заборона укладення договорів та вчинення правочинів).

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, введено персональні санкції щодо компаній Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited, HE294917) (п. 177 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023), а саме:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з Законом (повна заборона);

11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10% і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

17) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

18) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, установленим цим Законом (зупинення операцій за рахунками юридичної особи; заборона укладення договорів та вчинення правочинів).

Основним видом діяльності Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" (код ЄДРПОУ 00292422) за КВЕД є 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

Державною службою геології та надр України за №634 від 16.09.1996 був виданий АТ "Коростенський Кар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Коростенське (Стремигородське). Корисна копалина: граніт. Термін дії дозволу до 16.09.2032.

Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) є власником 61,6837% корпоративних прав Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр".

Вирішуючи питання бенефіціарного власника Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", суд враховує, що згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесені відомості, що до введення санкцій та станом на дату розгляду даного спору судом кінцевим бенефіціарним власником Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Обставини того, що саме ОСОБА_9 є бенефіціарним власником Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", також підтверджуються наступним:

1) визнанням Ігорем Наумцем цього факту в інтерв`ю журналістам "Радіо Свобода";

2) протокол опитування особи від 19.11.2024 (а.с. 87-90 т. 4), проведеного адвокатом Шевченком Д.О. (який також представляв інтереси Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед) ОСОБА_2 , в якому останній визнав факт бенефіціарного володіння Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" та визнав факт підписання ним Меморандуму від 22.09.2023 (а.с. 88-89 т.4);

3) долученим до протоколу опитування Меморандумом від 22.09.2023 (а.с. 90-96 т. 4), підписантами якого значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , в якому зазначається, що ОСОБА_2 , є кінцевим бенефіціарним власником Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр": 61,6837% через E.S. Mining Company Limited, Кіпр та 18,785% через ТОВ "Юнігран" (всього 80,4417%), та свідчить про намір ОСОБА_2 розпорядження цим активом;

4) заява адвоката Чайки Людмили Йосипівни (здійснює діяльність у Адвокатському об`єднанні "Унілекс") до Державної служби геології та надр від 30.08.2024 (а.с. 66-68 т. 1), в якій адвокат визнає, що ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр";

5) представництво інтересів Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" та ОСОБА_11 одними адвокатами / адвокатами одного адвокатського об`єднання (спочатку АО "Унілекс"), що підтверджується адвокатськими запитами ОСОБА_12 та ОСОБА_1 (а.с. 40-62 т. 1) та заявою про заборону внесення змін до спеціального дозволу (а.с. 64-68 т. 1), а в подальшому представництво інтересів Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед та Ігоря Наумця адвокатами одного адвокатського об`єднання - Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", в якому здійснюють свою діяльність ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , запевняє суд у достовірності цих стверджень.

Таким чином, як щодо мажоритарного акціонера (Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, частка 61,6837%), так і щодо кінцевого бенефіціарного власника ( ОСОБА_2 , частка участі 80,4417%), введено санкції у вигляді блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Предметом спору є законність укладання Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (покупець) Договору від 15.04.2024 купівлі-продажу спеціального дозволу №637 від 16.09.1996 і наступного перепродажу даного активу Товариству з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" за Договором від 22.10.2024.

З огляду на зміст доводів учасників судового процесу, перед судом постало питання чи обтяжено введеними санкціями можливість розпорядження Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996.

Це обумовлене тим, що відповідачі зазначають про не поширення санкцій на майно Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", адже санкцій щодо відповідача-2 не вводили, а єдиним наслідком введених санкцій щодо позивача та його бенефіціарного власника є обтяження належних позивачу акцій. На думку відповідачів, оскільки Статут Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" не містив обмежень керівника щодо відчуження дозволу, а для такого відчуження не вимагається дозволу позивача (рішення загальних зборів), то і правочин є законним.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" від 12.05.2022 №2257-IX, який набрав чинності 24.05.2022, внесені зміни до Закону України "Про санкції". Цими змінами впроваджено новий вид санкції - блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції").

Законодавець виділив таку категорію активів як "активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними" з метою охоплення майна, яке формально не належить суб`єкту (підсанкційній особі), але він неформалізовано контролює це майно, визначає його фактичну та/чи юридичну долю, тобто розпоряджається ним.

Відповідачі заперечують поширення цього виду санкцій на об`єкт купівлі-продажу - спеціальний дозвіл №637 від 16.09.1996, оскільки: а) як вказувалося вище, таке майно могло бути відчужене без згоди акціонера, а його відчуження звичайна господарська діяльність Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", до якої бенефіціарний власник не має відношення; б) блокування спеціального дозволу було здійснено п. 6 виду введених санкції - анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, що було змінено Указом Президента України.

Такий неформалізований контроль, враховуючи положення Закону України "Про санкції", може здійснюватися як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне речове право.

У світлі цих висновків дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, в контексті змісту та обсягу санкцій, на переконання суду, повинні трактуватися ширше передбаченої статтею 317 Цивільного кодексу України складової права власності.

Якщо спірними активами є пакет акцій акціонерного товариства, частка в статутному капіталі іншого господарського товариства або підприємства як цілісного майнового комплексу, такими обставинами, що свідчать про можливість підсанкційної особи прямо чи опосередковано вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, може також визнаватись можливість підсанкційної особи: (1) визначати пріоритетні сфери розвитку, види господарської діяльності, цінову, кадрову, інвестиційну політику, коло контрагентів, асортимент продукції, що випускається, ринки її збуту тощо; (2) призначати (змінювати) керівництво підприємства, у тому числі видавати (відкликати) довіреності на здійснення значимих дій від його імені; (3) змінювати розмір статутного капіталу; (4) приймати рішення про реорганізацію, ліквідацію підприємства; (5) визначати долю прибутку компанії тощо.

Така спроможність може виникати у особи з огляду на володіння корпоративними правами, положення закону, статутних (чи інших аналогічних) документів компанії та/або пов`язаність особливого роду з іншими особами. В контексті корпоративних прав можливість вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження, нерозривно пов`язана з визначенням кінцевого (формального чи неформального) бенефіціарного власника юридичних осіб.

Обставини володіння позивачем, щодо якого п. 177 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, введено санкцію блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, 61,6837% акцій Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" не заперечується жодним із учасників справи та встановлена судом.

Так само, щодо кінцевого бенефіціарного власника Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_2 (контролює 80,4417%) введено аналогічні санкції п. 22 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023.

Системний аналіз статей 40 та 53 Закону України "Про акціонерні товариства" дає підстави для висновку про право акціонера, який володіє більше 80% акцій, змінювати керівника Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр"; визначати для Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" пріоритетні сфери розвитку, види господарської діяльності, цінову, кадрову, інвестиційну політику, коло контрагентів, асортимент продукції, що випускається, ринки її збуту тощо; змінювати розмір статутного капіталу Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр"; визначати долю прибутку Акціонерного товариством "Коростенський Кар`єр" тощо.

Хибність тверджень про введення санкцій лише на акції, а не на майно Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" пояснюється і сутністю корпоративних правовідносин.

Як частка в статутному капіталі товариства, так і акції акціонерного товариства є особливим видом майна. Таке майно саме по собі не має вартості. Їх вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки/акцій зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає "історичною", а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність) (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №924/700/21).

Аналогічний підхід суд застосовує до обтяження активів товариства у разі, якщо підсанкційна особа є мажоритарним власником акцій.

У випадку реалізації Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" активів за неринковими цінами або значного активу, вартість акцій такого товариства беззаперечно зменшиться та не буде становити економічного інтересу для особи, в інтересах якої накладено обтяження (санкції).

Застосоване відповідачами тлумачення щодо непоширення санкцій на активи товариства може призвести до ситуації, коли внаслідок дарування товариством всього майна, вартість його акцій буде дорівнювати нулю, що суперечить суті та меті такого виду обтяження, як санкції, метою якого є збереження вартості заблокованих активів та можливої конфіскації цього активу в дохід держави.

Отже, на активи/майно Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" поширюються санкційні обмеження, введені зазначеним рішенням РНБО.

Посилання відповідачів на вид санкції: анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, який змінено (в частині виключення спеціального дозволу №634) рішенням РНБО від 21.08.2024, введеним в дію Указом Президента України від 21.08.2024 №511/2024, судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, зміст санкційних обмежень, визначених в п. 6, полягає у зупиненні можливості використання ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності.

Повертаючись до суті такого активу, як спеціальний дозвіл на право користування надрами, який надано судом в ухвалі від 30.10.2024, сутність такого обтяження полягає у зупиненні добутку корисних копалин, адже такий видобуток зменшує цінність дозволу.

Дозвіл користування спеціальним дозволом полягає у можливості відновити добуток корисних копалин, проте даний пункт обмежень (на відміну від п. 1) не встановлював заборон на розпорядженням активами, а тому його зміна (в частині дозволу №634) не відновлювала право розпорядження активом. Тобто такий вид санкцій як блокування активів забороняє розпорядження активами, а такий вид санкцій як анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів забороняє користування такими активами, що є відмінними поняттями.

По-друге, зміни в п. 6 санкцій рішенням РНБО від 21.08.2024 дають можливість суду однозначно зрозуміти логіку РНБО та мету запроваджених санкцій.

Оскільки РНБО дозволило добуток корисних копалин на підставі спеціального дозволу №634, то очевидно первісні санкції встановлювали обмеження на такі дії.

Це підтверджується також наказом Державної служби геології та надр України №290 від 15.06.2023, яким зупинено дію вказаного спеціального дозволу строком на 5 років на підставі п. 3 ч. 1 ст. 57 Кодексу України про надра.

Законність наказу підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №160/14875/24.

Відтак, РНБО розуміло, що як ОСОБА_2 , так і позивач контролюють такий актив, як спеціальний дозвіл №634, користувачем за яким на той момент було Акціонерне товариство "Коростенський Кар`єр", адже будь-яких інших дозволів безпосередньо на підсанкційних осіб видано не було.

Внесення змін щодо дозволу користування Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" спеціальним дозволом №634 свідчить про очевидне усвідомлення РНБО та всіма учасниками цих правовідносин, що цей вид активу обтяжений санкціями.

Тому посилання відповідачів, що санкції поширюються виключно на належний позивачу пакет акцій у Акціонерному товаристві "Коростенський Кар`єр" є безпідставними.

Відповідаючи на питання щодо яких же активів Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" введені санкції, суд виходить із наступного.

Беззаперечно активами Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" є все рухоме/нерухоме майно, права, нематеріальні активи, гроші та інші цінності.

Саме по собі введення санкцій не означає зупинення господарської діяльності товариства, що не можливо без оплати праці працівників, для чого потрібні гроші на рахунку. Відтак, суд не вважає, що введення санкцій щодо бенефіціарного власника обов`язково означає обтяження всіх активів товариства, а особливо таких як запаси товарів та гроші, без яких неможливо вести господарську діяльність.

Формулюючи для правильного вирішення спору різницю між активами товариства, які можуть бути відчужені, від тих, які заблоковані, суд використовує підхід подібний фідуціарним обов`язкам посадовцям діяти не тільки в інтересах товариства, а й в інтересах обтяжувача (його інтерес полягає у першу чергу у збереженні цінності акцій товариства).

Тобто однозначно обтяження зумовлює неможливість продажу значних активів Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", які задіяні у виробничій діяльності відповідача-2, становлять основу його бізнесу , а також активів для продажу яких потрібна згода вищого органу товариства. Також недопустиме відчуження будь-якого майна за не ринковими цінами та/або безоплатно, адже такі дії зумовлюють зменшення активів відповідача-2 та цінність належних підсанкційній особі акцій. Наведений судом перелік не є вичерпним, а кожний окремий випадок підлягає окремій оцінці, проте надає можливість зрозуміти логіку суду з цього питання.

Державною службою геології та надр України був виданий АТ "Коростенський Кар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Коростенське (Стремигородське). Корисна копалина: граніт. Термін дії дозволу до 16.09.2032. Доказів володіння товариством іншими дозволами матеріали справи не містять.

Таким чином, продаж спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (об`єкт купівлі-продажу за Договором від 15.04.2024 та за Договором від 22.10.2024) унеможливлює здійснення АТ "Коростенський Кар`єр" господарської діяльності по основному виду діяльності та одержання будь-яких доходів від видобування корисних копалин на цьому родовищі.

АТ "Коростенський Кар`єр" в особі директора продало спеціальний дозвіл №634 від 16.09.1996 за 1 000 000,00 грн на користь ТОВ "Новел Пром", єдиним учасником та керівником якого з 11.04.2024 (тобто за три дні до укладення Договору від 15.04.2024) став та на даний час є ОСОБА_15 (фігурант судових проваджень у справах №761/41749/20, №761/22200/23, №755/1811/24).

АТ "Коростенський Кар`єр", його посадові особи, працівники не могли не усвідомлювати, що продаж такого нематеріального активу нівелює можливість ведення бізнесу відповідачем-2, основним видом діяльності якого є добування каменю, що очевидно зумовить зменшення (припинення) доходів товариства, та як наслідком знецінення вартості акцій.

Представник Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" не змогла надати відповідь на питання яким чином відбувався пошук покупця спеціального дозволу, а з її слів ціна відповідає ринковій ціні. За твердженням адвоката Вороновської О.В. питання ціни майна, яке відчужується, є питанням сторін такої угоди.

Враховуючи сутність санкційних обмежень, то за логікою суду при оцінці правочину щодо відчуження майна товариства, щодо активів якого введено санкції, питання вартості та умов відчуження на предмет їх ринковості має вирішальне значення.

Бенефіціарним власником ТОВ "Новел Пром" є ОСОБА_15 , а у ЄДРСР наявні такі пов`язані із товариством/учасником судові спори:

- постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №761/41749/20 ОСОБА_15 притягнуто до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, яке полягає у тому, що у серпні 2020 року він фарбою розфарбував вхідну групу до магазину "В2В jewelery", чим порушив громадський спокій та порядок;

- постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.08.2023 у справі №761/22200/23 ОСОБА_15 притягнуто до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство за те, що у АДРЕСА_1 , вчинив дрібне хуліганство порушивши громадський порядок і спокій громадян, розливши відро фекалій на підлогу магазину;

- вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 02.02.2024 у справі №755/1811/24 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, визнано винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України за те, що у січні 2024 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою самоутвердження, взяв пістолет марки "Форт-12Р" калібру 9 мм та почав хизуватись ним перед друзями, які в той час перебували в квартирі, підійшов до вікна та тримаючи пістолет в руках, висунув руку за вікно та здійснив один цілеспрямований постріл вгору.

Крім того, для оформлення такого виду активу заведена практика оформлення договору у письмовій формі та акту передачі / листа-згоди (подається до Державної служби геології та надр України для переоформлення) у нотаріальній формі.

Директором Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_3 було оформлено два листа-згоди надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996:

1) посвідченого приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. 23.04.2024 та зареєстрована в реєстрі за №1919;

2) посвідченого приватним нотаріусом Радзієвською В.В. 02.10.2024 та зареєстрована в реєстрі за №687. Як вказано у даному листі-згоді, на прохання директора Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" підпис на заяві засвідчено за адресою: місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 98.

Очевидно із листа Державної служби геології та надр України вих. №6527/07/2-24 від 14.10.2024, що другий акт (лист-згода) оформлювався через причини відмови у перереєстрації на підставі першого (з підстав видачі листа-згоди від 23.04.2024 до рішення РНБО від 21.08.2024, яким виключено санкцію щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996).

На момент укладання другого листа-згоди від 02.10.2024, грошові кошти за купівлю спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 у розмірі 500 000,00 грн (перша частина ціни товару) не були сплачені ТОВ "Новел Пром", що свідчить про нерозумні дії керівника Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", який, достеменно знаючи про відсутність оплати першої частини ціни товару (порушення покупцем грошового зобов`язання), укладає акт про передачу такого дозволу.

І якщо у квітні 2024 році санкції РНБО забороняли добуток корисних копалин за дозволом, то із 21.08.2024 ситуація змінилася, і, враховуючи прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань за Договором від 15.04.2024, "добросовісний" керівник повинен був відмовитися від договору купівлі-продажу через несплату покупцем коштів та відновити діяльність товариства.

Інша річ, із інтерв`ю на сайті Nadra.info вбачається, що директором відповідача-2 відчужені інші матеріальні активи Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", які використовуються у діяльності добутку корисних копалин через посередників (як стверджував сам ОСОБА_16 , такими посередниками були Енкрос і Мартен Локс та ТОВ "Новел Пром"), з наступною концентрацією у того ж відповідача-3, кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_16 .

Спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 (бланк №380-СД/24 від 22.10.2024, а.с. 50 т. 4) було оформлено на ТОВ "Новел Пром" 22.10.2024 (видано новий бланк) і саме в цей день відбувся його продаж на підставі Договору від 22.10.2024 на користь відповідача-3 вже за 2 100 000,00 грн.

Продаж спеціального дозволу в день, коли у ТОВ "Новел Пром" тільки з`явилася така можливість у сукупності із особою покупця та його бенефіціарного власника не викликає у суду жодного сумніву про укладання першого правочину відчуження для створення квазі добросовісного "ланцюгу" та враження добросовісного набуття майна відповідачем-3 не від підсанкційної особи, а від ніби то "стороннього" посередника.

Про це також свідчить те, що підпис директора Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_3 на другому листі-згоді посвідчувався 02.10.2024 приватним нотаріусом Радзієвською В.В. за адресою: місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 98 (тобто за адресою центрального офісу Сергія Шапрана в Києві до того як цей офіс було зруйновано російською ракетою, про що останній сам зазначав в інтерв`ю на сайті Nadra.info: "У нас після ракетної атаки зруйнований центральний офіс, навпроти Костелу").

Тобто директор Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" нотаріально посвідчував свій підпис на листі-згоді надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 для ТОВ "Новел Пром" в офісі кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Коростенська видобувна компанія" за 19 календарних днів до оформлення ТОВ "Новел Пром" на себе спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 та відповідно відчуження його на користь відповідача-3.

Із наведеного слідує, що ТОВ "Новел Пром", купуючи у Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996, не мало наміру використовувати дозвіл за цільовим призначенням. Прикметним для оцінки добросовісності дій учасників є те, що наступне відчуження ТОВ "Новел Пром" активу здійснено до проведення розрахунків за нього з Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр". Відповідач-2, зі слів адвоката, згоди на наступний продаж не давав, а зміст ч. 6 ст. 694 Цивільного кодексу України свідчить про наявність у Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" права застави на такий актив.

Зміна ціни спеціального дозволу №634 від 16.09.1996 у Договорі від 15.04.2024 та Договорі від 22.10.2024 (збільшення більш ніж удвічі до 2 100 000,00 грн), у поєднанні із вартістю цього спеціального дозволу, який визначений у листі ДНВП "Геоінформ України" вих. №07/307-3966 від 14.11.2024 - 32 056 630,00 грн, у сукупності із наведеними обставинами продажу цього майна, свідчить про неринковість умов його відчуження, а дії керівника Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" не можна назвати добросовісними, а ціну товару - ринковою.

Позивач, який є акціонером Акціонерному товариству "Коростенський Кар`єр" у позові також визнав, що вказаний дозвіл обтяжений санкціями.

Відповідь суду на поставлене питання: належний станом на 14.04.2024 Акціонерному товариству "Коростенський Кар`єр" актив у вигляді спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище) (права на користування надрами, наданими спеціальним дозволом), був обтяжений санкціями, введеними п. 22 Додатку 1 та п. 177 Додатку 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, а його відчуження суперечить санкційному законодавству.

Накладення та зняття арешту за правилами кримінально процесуального законодавства не змінює сутність обтяження, введеного санкціями, адже є окремим видом обтяження майна.

5. Щодо порушення правочинами купівлі продажу спеціального дозволу №634 від 16.09.1996 публічного порядку.

Позивач зазначає, що правочини відчуження спеціального дозволу укладені між іншим всупереч санкціям РНБО, що на його думку свідчить про недійсність таких правочинів.

Натомість Міністерство юстиції України у своїх поясненнях, а представник Служби безпеки України у судовому засіданні вказували на нікчемність спірних правочинів відчуження спеціального дозволу з підстав порушення публічного порядку (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодекс України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, недійсним є правочин, який а) визнаний судом недійсним, б) правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний).

За судовою практикою, яка склалася на момент розгляду справи №910/11526/24, первісно суд перевіряє правочин на предмет укладеності, адже не може бути недійсним/нікчемним неукладений правочину, далі - чи немає ознак нікчемності, адже в такому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (див. постанови від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц (пункт 37), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 52), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (пункт 40), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункт 5.67), від 28.09.2022 у справі №483/448/20(пункт 9.55), від 18.01.2023 у справі №488/2807/17(пункт 145)). Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.56)).

Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15 зазначив, що положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину, що і є необхідним для правильної кваліфікації правочину таким, що порушує публічний порядок.

При цьому, наявність умислу однієї чи всіх сторін правочину не важливо для кваліфікації правочину як такого що порушує публічний порядок, проте має істотне значення для наслідків недійсності такого правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Судом встановлено, що предметом правочинів є відчуження активу, щодо якого введено санкцію - блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

У частині першій статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що одним їх видів санкцій згідно з цим Законом є, зокрема блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним Указом Президента України.

Судом встановлено, що предметом правочинів є відчуження активу, щодо якого у порядку, передбаченому Законом України "Про санкції" застосовано санкцію - блокування активу.

Публічний порядок становлять фундаментальні цінності, до яких належить забезпечення суверенітету і територіальній цілісності України, усунення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці, відшкодування нанесених Українській державі збитків від воєнної агресії Російської Федерації.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1644-VII нормативними та фактичними підстави для застосування санкцій є дії особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13.01.2021 у справі №9901/405/19 та від 06.07.2023 у справі №9901/635/18 звертала увагу на те, що наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону №1644-VII, безумовно, є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат і якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції.

Із рішення РНБО України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, та додатків до нього вбачається, що до ОСОБА_2 , який має подвійне громадянство - країни-агресора та України, введені персональні санкції, а також введено санкції до належних йому компаній - Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) та І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), через які ОСОБА_2 володіє активами в Україні.

Введення даних санкцій обумовлене захистом суверенітету і територіальної цілісності України, національної безпеки, з метою забезпечення відшкодування нанесених Українській державі збитків від воєнної агресії Російської Федерації.

Дані санкції були введені після початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, яка на даний час триває, маючи своїм наслідком вбивства як цивільних осіб, так і військових, руйнування цивільної та військової інфраструктури України, знищення державної, комунальної та приватної власності, історичної, соціальної та культурної спадщини.

Очевидно, що встановлений Законом України "Про санкції" публічний порядок (правила) обмеження активів осіб, які безпосередньо чи опосередковано (зокрема сплатою податків у Росії) допомагають Російській Федерації здійснювати повномасштабну воєнну агресію проти України вже четвертий рік (а гібридну - майже 11 років), на даний час має напродчуд важливе значення не лише в аспекті правового поля, а й для суспільства в цілому.

Виведення майна підсанкційних осіб (в даному випадку резидента Російській Федерації) з під санкцій шляхом відчуження їх на користь третіх осіб (поза увагою суду не залишився зміст Протоколу опитування особи від 19.11.2024 (а.с. 87-90 т. 4), проведеного адвокатом Шевченком Д.О. ОСОБА_2 , та Меморандуму від 22.09.2023 (а.с.90-96 т. 4), з метою неможливості держави Україна звернути стягнення на таке майно в рахунок погашення збитків, внаслідок нападу країни-агресора, та відповідно нівелювання можливості понесення громадянами / резидентами країни-агресора відповідальності (у вигляді конфіскації у них наявних в Україні активів), не лише порушує санкційне законодавства, а вцілому ставить під сумнів дієвість такого механізму як застосування санкції, підриває суспільну довіру до держави, завдає майнових втрат державі та її населенню, створює перешкод для сталого економічного розвитку за рахунок таких активів.

Адже толерування виведення активів з під санкцій в обхід нормам та меті Закону України "Про санкції" матиме своїм наслідком в першу чергу підрив довіри суспільства, яке понад три роки чинить супротив країні-агресору, до держави та зневіру до інститутів і перших осіб держави Україна (Президента, СБУ, Генерального прокурора та інших, які не можуть забезпечити виконання своїх же рішень, а відтак і судової системи України), що в умовах війни є недопустимим.

Натомість конфіскація державою Україна даних активів та їх подальша реалізація за ринковими цінами або ж ефективне управління активами для отримання від них прибутків, допоможе як у забезпеченні обороноздатності України, так і її післявоєнному відновленні, зокрема дані ресурси можуть бути спрямовані на компенсації людям, які втратили своїх близьких чи домівки внаслідок вчиненої Російською Федерацією війни.

При цьому багаторічна війна Російської Федерації проти України та завдані нею втрати населенню нашої держави зумовили нетерпимість суспільства до випадків порушення законодавства, вчиненого на користь резидентів Російської Федерації, а відтак і підвищену увагу до таких випадків та підвищене відчуття справедливості українців, порушення якого викликає агресію, зневіру, апатію тощо. Відтак безумовно, встановлені санкційним законодавством процедури становлять на даний час в Україні один із найважливіших для суспільства публічний порядок.

Отже, вчинення під час війни правочинів відчуження активів підсанкційної особи, яка є резидентом країни-агресора, безумовно порушує публічний порядок, встановлений санкційним законодавством, завдає шкоди національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушує інтереси суспільства та держави, завдає майнових втрат, створює перешкоди для сталого економічного розвитку України.

Такий висновок та важливість для суспільства цього питання підтверджується реєстрацією у Верховній Раді України президентського законопроекту №12406, яким пропонується запровадити кримінальну відповідальність за обхід санкцій. Проектом пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 114-3, яка передбачає відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України - порушення обмежувального заходу (санкції), а також умисний обхід санкцій. Склад цього злочину сформульовано як формальний, тобто достатньо вчинення діяння, а суспільно небезпечні наслідки знаходяться за межами складу, тобто не є його обов`язковою ознакою, йдеться у пояснювальній записці. Пропонована стаття передбачає, що такі злочини є тяжкими.

Тобто, на думку Верховного Головнокомандувача порушення обмежувального заходу (санкцій) та умисний обхід санкцій порушує основи національної безпеки України.

Правочини (Договори від 14.04.2024 та від 22.10.2024) щодо відчуження спеціального дозволу №634 від 16.09.1996 вчинено попри заборону, встановлену рішенням РНБО та Закону України "Про санкції", всупереч обтяженню державою Україна цього активу.

У пункті 2.3 Меморандуму, укладення кого не заперечується особою, щодо якої накладено санкції, та яка контролює цей актив, зазначено, що сторони погоджуються і розуміють, то негативні наслідки застережень визначених цим розділом можуть полягати, зокрема у зверненні у власність Держави всіх активів Сторони 1 ( ОСОБА_2 ) та афілійованих зі Стороною 1 осіб, як другий етап накладання санкцій, після санкцій у вигляді блокування активів, не залежно від факту переоформлення активів Сторони 1 на третіх осіб (зазначене питання врегульовано нормативно та сформована судова практика).

Такі правочини направлені на унеможливлення застосування щодо них у майбутньому такого виду санкції, як стягнення в дохід держави активу задля часткової компенсації спричинених воєнною агресією збитків.

Оскільки вчинення правочинів, спрямованих на відчуження спеціального дозволу відбулось попри заборону, встановлену рішенням РБНО на виконання Закону України "Про санкції", націлене на виведення активу із переліку майна, на яке держава України може звернути стягнення задля відшкодування збитків від воєнної агресії Російської Федерації, ці правочини суперечать законодавству про санкції, частиною якого є Закон України "Про санкції".

На підставі викладеного суд висновує, що Договори від 14.04.2024 та від 22.10.2024 є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на незаконне заволодіння спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996 з метою виведення його із під дії санкцій.

Таким чином, Договори від 14.04.2024 та від 22.10.2024 є нікчемними відповідно до приписів частини другої статті 228 Цивільного кодексу України.

6. Щодо суб`єктивного відношення (умислу) сторін на укладання нікчемного правочину.

6.1. Відповідач-2 (продавець за Договором від 15.04.2024):

Виконавчий орган АТ "Коростенський Кар`єр" в особі директора ОСОБА_3 , уклав Договір від 15.04.2024 та на його виконання вчинив дві нотаріальні заяви до третьої особи від 23.04.2024 та від 02.10.2024, маючи намір передати право власності на спеціальний дозвіл. Визначена ціна, умови розрахунку (а також відсутність факту оплати відповідачем-1 за товар), особа керівника та бенефіціара покупця, місце вчинення нотаріальних дій, свідчать про бажання вчинити правочин, спрямований на виведення активу з товариства, щодо якого діють санкційні обмеження.

Позивач вказує на не санкціонування ним таких дій, і перевищення керівником АТ "Коростенський Кар`єр" власних повноважень, а відтак, на його думку, такий правочин не відображає волю власника товариства.

Оцінюючи наявність волі бенефіціарних власників товариства та умислу на порушення законодавства про санкції, суд виходить із наступного.

В Протоколі опитування особи від 19.11.2024 (а.с. 87-90 т.4) ОСОБА_17 визнав себе власником холдингу "Юнігран", до якого входить АТ "Коростенський Кар`єр".

Ця особа підтвердила факт перемовин щодо продажу 50% холдингу "Юнігран" за 12 млн дол. США, підписання з ОСОБА_18 меморандуму, який на його думку фактично був договором купівлі-продажу. Наведена обставина підтверджує волевиявлення (умисел) на відчуження активів, щодо яких запроваджено санкції, незважаючи на запроваджені санкції та арешти майна.

Як зазначає ОСОБА_2 у Протоколі опитування від 19.11.2024, " ОСОБА_16 стверджував, що своїми діями зможе мінімізувати ризики блокування та конфіскації активів холдингу, а також забезпечити його повноцінне функціонування, у разі придбання половини холдингу. За результати перемовин між нами було підписано відповідний меморандум, датований 22.09.2023, який фактично був договором купівлі-продажу".

У пункті 2.3 Меморандуму зазначено, що сторони погоджуються і розуміють, то негативні наслідки застережень визначених цим розділом можуть полягати у:

- звернення у власність Держави всіх активів Сторони 1 ( ОСОБА_2 ) та афілійованих зі Стороною 1 осіб, як другий етап накладання санкцій, після санкцій у вигляді блокування активів, не залежно від факту переоформлення активів Сторони 1 на третіх осіб (зазначене питання врегульовано нормативно та сформована судова практика);

- передача в управління АРМА активів належних Стороні 1, в процесі розслідування кримінальних проваджень;

- конфіскація активів належних Стороні 1 в результаті завершення розслідування кримінальних проваджень та притягнення до відповідальності Сторони 1 та пов`язаних зі Стороною 1 осіб;

- відшкодування завданих Державі збитків в результаті завершення розслідування кримінальних проваджень, за рахунок активів належних Стороні 1 та афілійованих зі Стороною 1 осіб;

- оспорювання уповноваженими органами Держави всіх правочинів вчинених Стороною 1 та афілійованих зі Стороною 1 осіб, в результаті реалізації заходів визначених цим пунктом Меморандуму.

Сторона 2 ( ОСОБА_10 ) приймає на себе зобов`язання по юридичному консультуванню та супроводженню процесій, що є предметом нього застереження в частині п. 2.2. Результатом кваліфікованих дій Сторони 2 мають бути максимально мінімізовано ризики та обмеження визначені цим застереженням. Сторони підтверджують, що Сторона 2 почала виконувати цим пунктом функцію, до підписання цього Меморандуму Сторонами, із організаційними та матеріальними втратами необхідними для такого виконання (п. 2.4 Меморандуму).

Суд не констатує автентичність укладеного Меморандуму ( ОСОБА_10 це заперечується), а виходить із визнання власником АТ "Коростенський Кар`єр" його існування та підписання ним такого меморандуму, що свідчить про волю ОСОБА_2 на порушення законодавства про санкції.

По умовам такого Меморандуму суд визначає чітку волю бенефіціарного власника АТ "Коростенський Кар`єр" щодо розпорядження активами, на які накладені обмеження:

- в пункті 2 визнаються існування не тільки санкційних обмежень, але й арештів у кримінальних провадженнях, а у пункті 2.3 Меморандуму сторони (зокрема, бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр") погодилися і розуміють, що одним із негативних наслідків застережень є звернення у власність держави всіх активів продавця та афілійованих з ним осіб, як другий етап накладення санкцій, після санкцій у вигляді блокування, не залежно від факту переоформлення активів продавцем на третіх осіб; конфіскація активів; оспорення правочинів, вчинених продавцем в результаті заходів визначних Меморандумом;

- у пункті 2.4 Меморандуму бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр" поклав на покупця санкційних активів зобов`язання по "юридичному консультуванню" за супроводження процесів, що є предметом застереження в частині п.2.2 меморандуму (арешти у п`яти кримінальних провадженнях);

- пунктом 3.1 Меморандуму визначено його предметом - здійснення сторонами дій направлених на відчуження продавцем та набуття у власність покупцем та управління групою "Юнігран" (в т.ч. АТ "Коростенський Кар`єр") шляхом купівлі 50% корпоративних прав, відчуження активів окреслених юридичних осіб у власність інших компаній з подальшим розподілом власності/управління в пропорції 50/50, формалізація механізмів спільного операційного управління компаніями.

- умовами п. 4.4.1 Меморандуму закріплено периметр домовленості сторін по АТ "Коростенський Кар`єр" у такій формі: розподіл акцій у пропорції 50/50 між сторонами (п.п. а-d), а також договори відчуження активів АТ "Коростенський Кар`єр", які не потребують згоди учасника товариства у власність інших компаній з подальшим розподілом власності/управління в пропорції 50/50 (п.п. і).

Посилання на можливе порушення виконання Меморандуму не нівелює волю бенефіціарного власника АТ "Коростенський Карє`р" на відчуження його активів, а матеріали даної справи підтверджують частково виконання такого Меморандуму (п. 3.1., п.п. (і) п. 4.4.1), адже актив (спеціальний дозвіл) на підставі двох оспорюваних договорів опинився у власності товариства, належного особі, яка вказана Стороною 2 у Меморандумі, - ОСОБА_19 . Відсутність наступного розподілу власності/управління у пропорції 50/50 між покупцем і продавцем не нівелює факт волі бенефіціарного власника АТ "Коростенський Кар`єр" на виведення активу із під санкцій.

Приписи п. 4.4.3 Меморандуму свідчать про волю бенефіціарного власника АТ "Коростенський кар`єр" здійснити відчуження санкційних активів (50% акцій товариства) протягом 14 календарних днів з дня підписання меморандуму та не обумовлено зняттям санкцій та арештів. Умовами п. 5.2.1., 5.2.2 Меморандуму обумовлене одержання продавцем санкційних активів коштів за їх відчуження до зняття санкцій.

Умови п. 7.1 Меморандуму свідчать про передачу продавцем покупця 50% активів групи Юнігран ("покупець стає повноправним та фактичним власником") в т.ч. активів АТ "Коростенський Кар`єр", передання безумовного права здійснення заходів по управлінню та контролю активів, та неможливі вчинення жодного правочину щодо активів групи (в т.ч. спірних дозволів) без погодження із покупцем.

Наведені формулювання та зміст Меморандуму, на думку суду, притаманні комплексним угодам про продаж бізнесу, коли фізичне укладання договорів відчуження та реєстраційних дій займає певний час (має бути здійснене в різних юрисдикціях та щодо різних юридичних осіб, які належать одному бенефіціарному власнику), і укладання таких угод для завершення угоди купівлі бізнесу потребує значного часу як через описану складність, так і через наявність обтяження певного майна.

Це підтверджується змістом п.7.2 Меморандуму, в якому бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр" погодився і розуміє наявність поточних обтяжень (в т.ч. санкції) та ризиків щодо активів його та афілійованих із ним осіб (АТ "Коростенський Кар`єр").

Ця особа визнала свій безумовний обов`язок укласти договір щодо передачі у власність активу покупцю після зняття поточних обмежень (п. 7.6), що підтверджує висновки суду про волевиявлення на відчуження санкційних активів під час дії санкцій, із формальним оформлення угод після їх зняття.

Відтак, як виконавчий орган АТ "Коростенський Кар`єр", так і його бенефіціарний власник ОСОБА_6 . Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ОСОБА_2 , достеменно знаючи про накладені санкції, які стосуються в т.ч. активів АТ Коротсенський Кар`єр" (його спеціального дозволу на користування надрами), а також розуміючи можливі негативні наслідки / ризики у зв`язку з спробою виведення активів із під санкцій, висловили свою волю на відчуження такого активу всупереч санкції блокування активів чим умисно порушили публічний порядок.

Отже бенефіціарний власник Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та відповідно АТ "Коростенський Кар`єр", достеменно знаючи про запроваджені санкції, мав намір на виведення цього активу із під санкцій, а тому посилання позивача на те, що керівник відповідача-2 діяв самостійно не нівелює спрямованість волевиявлення бенефіціарного власника позивача на виведення майна із під санкцій.

6.2. Відповідач-1 (покупець за Договором від 15.04.2024 та продавець за Договором від 22.10.2024):

Відповідач-1 виконав роль технічного посередника між відповідачем-2 та відповідачем-3 "про око", набувши актив, щоб в той же день продати його далі, виконавши місію уявного добросовісного ланцюга набуття санкційного активу. Умисел на порушення санкцій був обумовлений придбанням за 1 млн грн та продажем за 2,1 млн грн, що яскраво підтверджується його участю у цьому процесі за відсутності сплати коштів за актив.

6.3. Відповідач-3 (покупець за Договором від 22.10.2024):

Відповідач-3 зі слів бенефіціарного власника та керуючого партнера АО "Комплекс Груп", що здійснює представництво інтересів цієї особи, знало про санкції, проте хибно вважало, що участь у ланцюгу посередника, який технічно навіть повний день не був номінальним власником активу, нівелює обтяження, встановлені державою у вигляді санкцій.

Хоча відповідач-3 і заперечує укладення Меморандуму, на якому наполягає бенефіціар позивача та відповідача-2, матеріали справи не містять жодної версії з ким велися перемовини щодо набуття сукупності активів, які співпали, із об`єктами за Меморандумом, у поєднанні із відсутністю доказів оплати коштів за такі активи та неринковою ціною набуття, свідчить про усвідомлення придбання обтяжених активів та свідоме намагання набути права на активи, які обтяжені санкціями.

Показово, що другий лист-згода від 02.10.2024 керівника відповідача-2 посвідчувався нотаріусом за адресою: місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 98 (тобто за адресою центрального офісу Сергія Шапрана в Києві, де були зареєстровані АТ "ЗНВКІФ "Денмарк", ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" та ін.).

Таким чином, оспорювані правочини що суперечать публічному порядку (інтересам держави і суспільства), спрямовані на порушення правового господарського порядку та укладені за наявності умислу (наміру) всіх сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою таких правочинів є їх кінцевий результат, якого бажали досягти всі сторони правочинів, - виведення активу із під дії санкцій, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

7. Щодо наслідків недійсності нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок та укладені із умислом всіх сторін.

Відповідно до частин 3 і 4 статті 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Таким чином, щодо окремих правочинів законодавець передбачає:

А) особливі умови застосування правових наслідків, передбачених частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України;

Б) особливі правові наслідки вчинення окремих видів недійсних правочинів.

Особливі умови застосування ч.ч. 1 і 2 ст. 216 Цивільного кодексу України - це фактичні обставин (підстави), за яких основні (реституційні) наслідки та спеціальні (відшкодування збитків та моральної шкоди) наслідки застосовуються в залежності від особливостей певних видів недійсності правочинів (вади суб`єктивного складу, вади волі, вади форми).

Особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів - це додаткові наслідки недійсності правочину, що полягає у посиленій відповідальності особи, винної у вчиненні недійсного правочину.

Тобто в першому випадку йдеться про особливості диспозиції статей Цивільного кодексу, що визначають правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, а в другому випадку - про особливі санкції відповідних статей.

Зокрема таким є правочин, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства: для недійсності цього правочину встановлені особливі умови застосування та особливі правові наслідки недійсності.

У законі не визначено, що розуміється під поняттям "інтереси держави і суспільства" "та моральні засади суспільства".

Первісна редакція статті 228 Цивільного кодексу України не містила частини третьої та не передбачала правових наслідків вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та мала назву "Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок".

У 2010 році до статті 228 Цивільного кодексу України були внесені зміни: доповнено частиною третьою, а також змінено назву цієї статті, і на момент виникнення спірних правовідносин ця стаття має такий зміст:

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Перед судом постало питання застосування статті 228 Цивільного кодексу України в частині відмінності нікчемного правочину, який порушує публічний порядок (частина 1) та недійсного (частина 3), який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідна кваліфікація правочину, вчиненого з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, як різновиду правочину, який порушує публічний порядок, на перший погляд призводять до колізії. Адже правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемний (частина 1 статті 228 Цивільного кодексу України), натомість правочин, вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, за буквальним змістом першого речення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України є правочином оспорюваним.

Як співвідносити і кваліфікувати правочин, який одночасно порушує публічний порядок (антипублічний правочину) і при цьому суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Для цього варто розмежувати (якщо це можливо) ці два види правочинів.

Використання законодавцем у ст. 228 Цивільного кодексу України таких загальнообов`язкових (оціночних за природою) регуляторів впливу на суб`єкта адекватно чи ні, але відтворюють уяву законодавця про те, яким має бути правовий режим у відповідній сфері суспільних відносин. Практичне ж застосування, в тому числі і судами, абстрактних понять, що вживаються як критерії обмеження договірної свободи, є найбільш складним саме через їх оціночний характер. Оскільки зміст таких понять визначається не законодавцем при прийнятті відповідної норми, а при її застосуванні, то є підстави говорити про ускладнення процесу доказування по конкретному спору через невизначеність предмета доказування, в першу чергу, для позивача, який за правилами позовного провадження має доводити порушення "публічного порядку", "інтересів держави і суспільства" тощо відповідачем.

У процесі дослідження Конституційним Судом України у справі №1-1/99 про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, вони можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, кваліфікація правочину як "такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" є таким самим оціночним поняттям як "порушений інтерес держави" при наданні оцінки підставам звернення прокурора із позовом.

Громадські (суспільні) інтереси - це суб`єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які одночасно належать кожній особі як члену суспільства чи певної спільноти та суспільству чи цій спільноті взагалі. Під громадським інтересом як об`єктом захисту розуміються не індивідуальні суб`єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які належать окремим персоніфікованим особам, а суб`єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які одночасно належать кожній особі як члену суспільства чи певної спільноти та суспільству чи цій спільноті вцілому. Вчинення правочину всупереч суспільним інтересам характеризується одночасним порушенням прав, свобод та інтересів кожного члена суспільства окремо і всіх його членів разом.

У пункті 3.7 постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 було вказано, що до господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на:

- використання всупереч законові державної або комунальної власності;

- незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України);

- відчуження викраденого майна;

- виробництво і відчуження певних об`єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров`я громадян, тощо);

- виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;

- приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;

- виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;

- незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей;

- використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Отже, вказані категорії (перше речення частини третьої та частина перша статті 228 Цивільного кодекс України) досить часто (якщо не завжди) накладаються, а відтак за чинного правозастосування випадків, коли суд визнає правочин недійсним (для нікчемного не вимагається) виникає питання застосування частини 3 до нікчемного правочину, який порушує публічний порядок та одночасно суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

І якщо, теоретично можна уявити правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам проте не суперечить публічному порядку, то наявність умислу обох сторін на вчинення такого правочину автоматично роблять такий правочин таким, що суперечить публічному порядку (нікчемним).

Публічний порядок не сумісний із укладеним із умислом сторін правочином з метою заподіяти шкоду інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи із змісту загальних засад, принципів цивільного права (стаття 3 Цивільного кодексу України) в першу чергу - принципу розумності. Пом`якшення правового режиму правочинів, вчинених із метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порівняно із загальною конструкцією правочину, який порушує публічний порядок (і тому є нікчемний), є нелогічним рішенням. Такий висновок обумовлений тим, що порушення публічного порядку із меншою "інтенсивністю" проте свідчить про нікчемність, в той час коли вчинення правочину із прямим умислом ("завідомо") на спричинення шкоди публічному порядку нібито свідчить про оспорюваність правочину.

З цих підстав суд не погоджується із тезою деяких науковців, що варто розрізняти "звичайний" недійсний правочин, що порушує публічний порядок (нікчемний) та правочин у разі його невідповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, вчинений із умислом сторін, який зумовлює спеціальні правові наслідки недійсності.

Інша кваліфікація не відповідає принципу розумності у контексті закріплення в ЦК України загального припису про нікчемність усіх правочинів, які порушують публічний порядок безвідносно до умислу на таке порушення.

З урахуванням цього, правочин, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, будучи різновидом правочинів, які порушують публічний порядок, також мають розцінюватися як нікчемні відповідно до частини другої статті 228 ЦК України.

Відтак, правові наслідки нікчемного правочину, який порушує публічний порядок, залежать від умислу сторін щодо його вчинення і поділяються на:

1) двостороння реституція за загальним правилом;

2) конфіскаційні наслідки (щодо однієї чи обох сторін) у разі наявності умислу сторони/сторін, спрямованого на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Для розуміння логіки законодавця по закріпленні у Цивільному кодексі України норми частини 3 статті 228 (особливо другого речення цієї частини), суд повернеться у правовідносини та розуміння судами і суспільством категорій недійсності у той час.

Статтю 228 ЦК України доповнено частиною третьою згідно із Законом №2756-VI від 02.12.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України".

Прикметно, що у тілі законопроекту, який пройшов передбачені читання та комітетські обговорення, відсутня вказана норма, а була ініційована Президентом України В.Ф. Януковичем у власних пропозиціях до законопроекту (право вето).

У пункті другому пропозицій Президента України запропоновано змінити статтю 228 Цивільного кодексу України у зв`язку із тим, що "чинний Цивільний кодексу України не передбачає дієвого механізму захисту інтересів держави у разі вчинення правочинів, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства". У зв`язку із цим суб`єкт "права вето" запропонував доповнити кодекс новими нормами, "які визначали б недійсність угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, та її правові наслідки".

Парламент прийняв Закон №2756-VI від 02.12.2010 з урахуванням пропозицій Президента України.

Таким чином, ознака правочину "суперечність правочину інтересам держави і суспільства" закріплена в законодавстві, як одна із спеціальних (кваліфікуючих) ознак правочину, а у поєднанні із умислом сторони (сторін) зумовлює застосування особливих правових наслідків недійсності правочину.

Тогочасна (2010-2019 роки) стабільна судова практика не розрізняла особливостей суду при визнанні недійсним правочину чи визнанні недійсним нікчемного правочину. Безвідносно до підстав недійсності (ч.1, 2 статті 216 ЦК України), судами у резолютивній частині такий правочин визнавався недійсним.

Судова практика з цього приводу (недійсність нікчемного правочину не вимагається, а сторона може просити застосування наслідків недійсності нікчемного правочину) була змінена Великою Палатою Верховного Суду лише 04.06.2019 у справі №916/3156/17. Суд відступив від попереднього правового висновку та дійшов нового висновку, що коли недійсність правочину встановлена законом, то визнання його судом недійсним не вимагається. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У цій постанові вказано, що вимога про визнання нікчемного правочину недійсним є неправомірною (не передбаченим законом) та неефективним способом захисту.

Очевидно, що у 2010 ні Президент України, ні народні депутати України, які ухвалювали відповідні зміни до Цивільного кодексу України та встановлювали норми закону, виходячи виключно із тогочасного тлумачення та розуміння різниці недійсності та нікчемності, не могли уявити, що через дев`ять років Велика Палати Верховного Суду змінить усталений підхід до цих правовідносин.

Відтак диспозиція початку другого речення частини третьої цієї норми "якщо визнаний судом недійсний правочин", не свідчить, що законодавець мав намір поширити цю норми виключно на оспорювані правочини, виключивши із цього переліку нікчемні правочини. Практика правозастосування судами та її стале розуміння суспільством не розмежовувало цих понять в аспекті обраного тогочасного способу захисту та резолютивної частини судового рішення при визнанні правочинів недійсним (в т.ч. визнання нікчемного правочину недійсним) залежно від їх виду.

Таким чином, тлумачення сукупності частин першої та другого речення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України має здійснюватися судом, виходячи із підходів недійсності нікчемного правочину, які існували до 2019 року.

Зміна ВП ВС позиції щодо неналежного способу захисту прав у формі визнання недійсним нікчемного правочину, не може змінити мету ухваленого раніше закону та наслідки запровадження другого речення частини третьої статті 228 ЦК України до будь-яких недійсних правочинів (нікчемних та оспорюваних).

Це обумовлене також і висновком суду про нелогічність застосування підсиленої санкції (конфіскаційної) до оспорюваного правочину, проте не нікчемного правочину, який суперечить публічному порядку.

Отже, сукупність викладеного, дозволяє суду зробити висновок, що друге речення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України є нормою, яка встановлює особливий правовий наслідок будь-якого недійсного правочину (визнаного судом або нікчемного в силу закону) за умови такої спеціальної (кваліфікуючої) ознаки - суперечності правочину інтересам держави і суспільства та критерію умислу однієї чи декількох сторін правочину.

Приписами другого та третього речення частини третьої статті 228 ЦК України визначають цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору. Проте за буквального тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності правочину.

Частина третя статті 228 ЦК України у порівнянні зі статтею 216 цього кодексу, яка закріплює загальні правові наслідки недійсності договору, визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін.

Відповідно до частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За наведених обставин судом, на підставі ч. 5 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України застосовуються такі наслідки недійсності нікчемних правочинів:

- стягнення у дохід держави України спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище) (права на користування надрами, наданими спеціальним дозволом), надрокористувачем за яким на момент постановлення рішення відповідно до відомостей Державної служби геології та надр України зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" (майно, які мали отримати відповідач-1 та відповідач-3 за Договором від 15.04.2024 та Договором від 22.10.2024 відповідно);

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" у дохід держави України грошових коштів у розмірі 2 100 000,00 грн (кошти, які мав сплатити відповідач-3 відповідачу-1 за Договором від 22.10.2024);

- стягнення з Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" дохід держави України грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн (кошти, які мав отримати відповідач-2 від відповідача-1 за Договором від 15.04.2024).

8. Щодо передбаченої законом підстави для спеціальної реституції (конфіскаційного характеру).

Суд констатує, що передбачені частиною 3 статті 228 Цивільного кодекс України правові наслідки у вигляді по суті конфіскаційного характеру в теорії цивільного права не притаманні цивільному праву. На думку деяких вчених, така норма в науці не відповідає такій загальній ознаці цивільно-правової відповідальності, як її компенсаторний характер.

Разом із цим, це не може бути підставою для незастосування судом такої норми закону.

Ця норма відповідає одній із загальних засад цивільного законодавства, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України - неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Частинами третьою та четвертою статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Дійсно, реституція, передбачена частиною третьою статті 228 ЦК України, є конфіскаційними санкціями, вони спрямовані на покарання осіб, які умисно порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який порушує публічний порядок на шкоду інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються правовий режим власності (п. 7), а положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України прийняті парламентом у формі закону України, а, як аналізувалося вище, поява цієї норми не була помилковою.

Також потрібно враховувати, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Наведені приписи унеможливлюють вільний розсуд суду в частині застосування заходів відповідальності.

Опікуючись про дотримання публічного порядку, основоположних засад держави та недопущення дій учасників цивільних відносин всупереч інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, законодавцем передбачено відповідну норму частини 3 статті 228 Цивільного кодексу Україна, яка передбачає конфіскацію набутого за умови умислу сторони на порушення публічного порядку та інтересів держави.

Судами десятиріччя застосовується ця норма без будь-яких сумнівів (за виключенням одиничних випадків) щодо її відповідності Конституції України та дотримання положень Конвенцій. Інша річ, питання щодо конкретного переліку випадків, які "роблять" правочин нікчемним через суперечність інтересам держави та суспільства, де відсутня абсолютна єдність, проте питання інтересів держави підіймалося у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді). Розмитість поняття інтересів держави щодо питання представництва таких інтересів прокуратурою не завадило сформувати стабільну судову практику з цього питання.

Процесуальний закон у статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачає єдиний випадок, коли суд може не застосувати закон, який, на думку суду, суперечить Конституції України.

Відповідно до частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

У даному випадку, суд не вбачає підстав для реалізації передбаченого ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України права, з огляду на наступне.

За Основним Законом України "в Україні визнається і діє принцип верховенства права" (частина перша статті 8); "кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності"; "ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним"; "використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі" (частини перша, четверта, сьома статті 41); "конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України" (частина перша статті 64).

"Власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки". Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин.

Викладена позиція кореспондується з ратифікованою Україною у 1997 році Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якою державам-учасницям дозволено за допомогою національного закону використовувати певні регулюючі механізми користування об`єктами права власності відповідно до суспільних потреб, внутрішньої соціальної та економічної політики (абзац четвертий, перше речення абзацу п`ятого підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 №3-рп/2002).

"Право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів" (абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 5.06.2019 № 3-р(I)/2019).

Відтак, саме законодавець має прерогативу встановлювати склад діянь, які мають наслідком цивільно-правову відповідальність (до якої він відніс конфіскацію майна), що ним і зроблено у частині статті 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки санкція частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України встановлює застосування до правопорушника заходів майнового характеру - реституції всього одержаного в дохід держави за наявності умислу на порушення, - то вона є нормативним підґрунтям для втручання в гарантоване частиною першою статті 41 Конституції України право власності.

Саме по собі закріплення цієї норми у кодексі, який регулює цивільні, а не адміністративні чи кримінальні правовідносини, не змінює компетенції законодавця на внесення такої норми.

Більш того, ця норма є гармонійним продовженням наслідків вчинення нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (цивільна категорія), та вчинені з умислом на таке порушення.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

Відповідно до практики ЄСПЛ поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Так само, як і матеріальні речі, деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можна розглядати як "право власності" і, таким чином, як "майно" для цілей цього положення. Поняття "майно" не обмежується "існуючим майном" і може також охоплювати активи, у тому числі вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього принаймні "законних сподівань" стосовно отримання можливості ефективного користування правом власності. "Сподівання" є "законним", якщо воно ґрунтується або на положенні законодавства, або на нормативно-правовому акті, який стосується відповідного майнового інтересу. У кожній справі питання, яке необхідно розглядати, полягає у тому, чи надали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на отримання майнового права, захищеного статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три правила: перше правило, викладене в першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге правило, яке міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення майна й підпорядковує його умовам; третє правило, зазначене в другому абзаці, визначає, що держави мають право, серед іншого, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів. Ці три правила, однак, не є "чіткими" в розумінні того, що вони не є пов`язаними між собою. Друге та третє правила стосуються конкретно визначених випадків втручання у право мирного володіння майном, і тому їх слід тлумачити з огляду на загальний принцип, викладений у першому правилі.

Щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, захід має відповідати трьом умовам: бути законним, переслідувати законну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи.

Отже, згідно з Конвенцією, практикою ЄСПЛ, а також Конституцією України та юридичними позиціями Конституційного Суду України, право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Однак будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, мати правомірну мету та бути домірним.

Щодо застосовності цих принципів у даній справі.

Суд вважає, що стягнення спеціального дозволу в дохід держави та коштів, які підлягали за нього сплаті по нікчемним правочинам є втручанням у право мирно володіти своїм майном. Цей захід у розумінні другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції становить здійснення контролю за користуванням майном у сенсі третього правила.

Тобто держава, застосовуючи обмежувальний захід (санкцію на блокування активу), забезпечує контроль за таким майном (щодо якого введено санкцію), а неможливість його відчуження становить частину публічного порядку. Умисне порушення такого публічного порядку зумовлює настання санкцій, якими держава контролює користуванням таким (санкційним) майном відповідно до загальних інтересів держави.

Втручання відповідає вимозі законності в тому сенсі, що воно ґрунтується на відповідних правових положеннях Конституції України та частини 5 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України і було результатом умисних дій власників та інших осіб щодо виведення активу із під запроваджених РНБО та Президентом України санкцій.

У рішенні у справі "Інтерсплав проти України"/"Intersplav v. Ukraine" від 09.01.2007 (заява №803/02) Європейський суд з прав людини нагадав, що "держави мають широкий простір обдумування під час визначення того, що відповідає суспільним інтересам, оскільки національні законодавчі органи мають широку дискрецію щодо здійснення соціальної та економічної політики" (§38).

Європейський суд з прав людини визнав, що втручання у право власності спрямоване на досягнення легітимної мети в загальних інтересах, якщо воно покликане забезпечити сплату податків, інших внесків, компенсацію завданих збитків та запобігати ухиленню від сплати податків (рішення у справі "Мякотін проти України"/"Myakotin v. Ukraine" від 17.12.2019 (заява №29389/09), §53).

Переважна частина цивільних правовідносин, які не зачіпають інтереси держави і суспільства, у разі укладання дефективних правочинів - укладання правочинів всупереч закону, законодавцем визначені такі наслідки правочинів, як звичайна реституція - приведення сторін у попередній стан.

На відміну від оспорюваних правочинів, що самі собою не призводять до суспільно шкідливих наслідків, законодавцем у статті 228 Цивільного кодексу України визначено особливу категорію правочинів - спрямованих на порушення публічного порядку, які визначені недійсними в силу закону - нікчемними.

Законодавцем акцентовано окрему увагу на недопустимості таких правочинів, адже вони завдають значної матеріальної шкоди (збитків) державі/суспільним інтересам у розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Санкція частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України не суперечить вимозі юридичної визначеності та забезпечує законне втручання у право власності особи в розумінні практики тлумачення Європейським судом з прав людини статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З`ясовуючи правомірність мети спеціальної реституції, суд повторює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17 Конституція України).

У рішенні у справі "Трегубенко проти України"/"Tregubenko v. Ukraine" від 2.11.2004 (заява №61333/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що "позбавлення майна може бути виправдане лише в тому випадку, якщо, inter alia, доведено, що воно "відповідає інтересам суспільства" та "у разі дотримання умов, установлених нормами права". До того ж будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливого балансу" потрібно досягти між вимогами загального інтересу та потребами захисту основоположних прав людини. потрібний баланс не буде досягнутий, якщо особі, якої це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар".

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати серйозності вчиненого правопорушення, а санкція - серйозності злочину, який відповідно до неї має бути покараний" (рішення у справі "Мякотін проти України"/"Myakotin v. Ukraine" від 17.12.2019 (заява №29389/09), §55; рішення у справі "Садоха проти України"/"Sadocha v. Ukraine" від 11.07.2019 (заява №77508/11), §31); "принцип пропорційності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх мають брати до уваги, коли визначають санкції" (рішення у справі "Imeri v. Croatia" від 24.06.2021 (заява №77668/14), §84).

Зміст принципу пропорційності (домірності) полягає у такому - принцип верховенства права, зокрема така його вимога, як принцип домірності, є взаємопов`язаними фундаментальними засадами функціонування усієї юридичної системи України, у тому числі нормативного встановлення законодавцем цивільно-правової відповідальності. Отже, конкретні санкції за правопорушення мають бути справедливими та відповідати принципові домірності, тобто законодавець має визначати стягнення з урахуванням їх виправданості та потреби для досягнення легітимної мети, беручи до уваги вимоги адекватності наслідків, які спричинені такими санкціями (у тому числі для особи, до якої вони застосовуються), тій шкоді, що настає в результаті правопорушення; при обмеженні права власності в інтересах суспільства необхідними є не будь-які менш обтяжливі для прав і свобод осіб заходи, а ті з них, які здатні досягти легітимної мети на тому самому якісному рівні. Тобто законодавець зобов`язаний обирати той вид стягнення, який менш обтяжливий для прав і свобод особи у конкретному випадку, і насамперед має визначити адекватну міру відповідальності для досягнення її мети, тоді як суди забезпечують індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи у межах законодавчо визначеної санкції.

В той же час, розмежовуючи такі правочини на випадкові та умисні, законом визначено особливі конфіскаційні наслідки - у разі вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу сторони (сторін).

При цьому, санкція застосовується до сторони, яка діє умисно на шкоду інтересів держави і суспільства, як наслідком відвернення істотних негативних наслідків для суспільних і державних інтересів та недопущення подібних дій іншими.

Оскільки держава зазнає матеріальної шкоди (збитків) унаслідок того, що особи вчиняють умисні правочини на шкоду інтересам держави і суспільства, визначені частиною третьою статтею 228 Цивільного кодексу України наслідки є не тільки стримувальним і каральним, але й має на меті компенсацію за завдану матеріальну шкоду. Водночас суспільна користь санкції частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вимірюється не тільки у майновому еквіваленті, а полягає в досягненні стійкого ефекту захисту публічного порядку, інтересів держави та суспільства, його моральних засад за рахунок упровадження законодавцем міри відповідальності, пропорційної до тяжкості вчиненого порушення.

Суд в розділі 5 мотивувальної частини цього рішення виклав свою позицію з приводу того, що Договори від 15.04.2024 від 22.10.2024 порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства, а тому позбавлення права власності здійснюється спрямоване на досягнення легітимної мети.

При цьому аналізуючи Меморандум (укладання якого визнає бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр"), судом констатовано розуміння вказаним суб`єктом можливості конфіскації цього активу на користь держави, що не завадило висловити волевиявлення на відчуження такого активу (на вчинення правочину, який спрямований на порушення публічного порядку).

У світлі складної ситуації, яку переживає нація, застосоване втручання переслідує загальний інтерес. Такий захід виправданий введенням в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України - події, яка неминуче спричинила прийняття зміни соціально-економічного законодавства з метою блокування активів шляхом запровадження санкцій, а також вжиття заходів протидії державі -агресору.

Президентом України ініційовано запровадження кримінальної відповідальності за умисний обхід санкцій з пропозицією віднести такий злочин до тяжких злочинів проти основ національної безпеки України (законопроект №12406 від 14.01.2025), в пояснювальній записці до якого Гарант Конституції України зазначає, що правозастосовна практика в Україні свідчить про все частіші випадки порушення санкцій, які завдають шкоду національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України. Необхідність прийняття проекту Закону зумовлена також тим, що 24 квітня 2024 року Європейським Парламентом та Радою Європи прийнято Директиву (ЄС) 2024/1226 "Про визначення кримінальних правопорушень і покарань за порушення обмежувальних заходів Союзу та внесення змін до Директиви (ЄС) 2018/1673", яка встановлює зобов`язання країн-членів Європейського Союзу протягом 1 року впровадити у своє національне законодавство кримінальну відповідальність за порушення та обхід санкцій, за що передбачити суворі заходи відповідальності.

Тобто законодавство ЄС також визнає необхідність суворих санкцій за порушення та обхід санкцій, що свідчить про важливість такого питання для держави та суспільства. Відсутність на сьогодні кримінальної відповідальності за вказане правопорушення не виключає застосування за такі умисні дії спеціальної конфіскації, передбаченої ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлене судом усвідомлення бенефіціарного власника спеціального дозволу про введені санкції та їх наслідки, розуміння можливої конфіскації активів державою, та свідоме бажання діяти всупереч публічного порядку задля порятунку власного майна від санкцій, втручання в права власності було пропорційним переслідуваній меті (введенням санкцій та наслідків до осіб, які свідомо їх порушують). На позивача не було покладено індивідуальний і надмірний тягар, адже він розумів і припускав наслідки власних дій, проте свідомо бажав їх настанню.

Як вже зазначалось, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є справою всього Українського народу.

Таким чином, спеціальна конфіскація, застосована судом, не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Окрім того, суд зауважує, що статтею 15 Конвенції встановлено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні було введено воєнний стан. Цей Указ затверджено Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. У пункті 3 Указу визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права у разі введення воєнного стану негайно повідомляє через Генерального секретаря ООН державам, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

28 лютого 2022 року Генерального секретаря ООН та за його посередництвом інші держави-учасниці Пакту поінформовано про Указ Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану" та ухвалення Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", а також надіслані роз`яснення щодо обсягу застосування відступу (відповідна нотифікація розміщена за посиланням https://treaties.un.org/doc/Publication/CN/2022/CN.65.2022-Eng.pdf). Цей відступ стосується також прав за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції

Надалі у зв`язку з ухваленням Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідні нотифікації були здійснені на адресу Генерального секретаря ООН.

Відступ України від зобов`язань за Міжнародним пактом та Конвенцією діятиме до завершення воєнного стану на всій території нашої держави. Повідомлення про припинення Україною відступу буде надіслано на адресу Генерального секретаря ООН.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані правочини є нікчемними, так як порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Відповідно підлягають застосуванню передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України наслідки недійсності нікчемних Договорів від 15.04.2024 та від 22.10.2024 шляхом стягнення всього одержаного за цими договорами в дохід держави за рішенням суду.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) (адреса реєстрації: Бубулінас, 11, 1 поверх, 1060, Нікосія, Кіпр; реєстраційний номер - НЕ294917) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901), Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" (49107, м. Дніпро, вул. Пушкіна генерала (Шевченківський, Соборний райони), буд. 1; ідентифікаційний код 00292422), Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 45472360) про визнання недійсними договорів відмовити повністю.

2. Застосувати наслідки недійсності нікчемних договорів, а саме:

- договору №15/04/24-1 (купівлі-продажу) прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 19.09.1996, укладеного 15.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) та Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" (49107, м. Дніпро, вул. Пушкіна генерала (Шевченківський, Соборний райони), буд. 1; ідентифікаційний код 00292422),

- договору №24/10/22-1 (купівлі-продажу) прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 19.09.1996, укладеного 22.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 45472360),

у такий спосіб:

2.1. стягнути у дохід держави України спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище) (права на користування надрами, наданими спеціальним дозволом), надрокористувачем за яким на момент постановлення рішення відповідно до відомостей Державної служби геології та надр України зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 45472360);

2.2. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) у дохід держави України грошові кошти у розмірі 2 100 000 (два мільйони сто тисяч) грн 00 коп.;

2.3. стягнути з Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" (49107, м. Дніпро, вул. Пушкіна генерала (Шевченківський, Соборний райони), буд. 1; ідентифікаційний код 00292422) у дохід держави України грошові кошти у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп.

3. Після набрання законної сили рішенням видати накази.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду

Повний текст рішення складено 20.03.2025.

Суддя Р.В. Бойко


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	18.02.2025
Оприлюднено	24.03.2025
Номер документу	125980976
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них

Бойко Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 18.02.2025 по справі 910/11526/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/11526/24

Рішення від 18.02.2025

Рішення
від 18.02.2025 по справі 910/11526/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА