Рішення

від 17.02.2025 по справі 911/2994/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2994/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення 94 139,73 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б.;

від відповідача: Щербина М.Д.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення 94 139,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2024 відкрито провадження у справі № 911/2994/24 за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

В ході розгляду спору позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в ході розгляду справи подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 17.02.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подано позов про стягнення з Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області 94 139,73 грн. заборгованості за спожитий природний газ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач) та Управлінням соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області (відповідач) 29.11.2021 укладено Договір № 09-1403/21-БО-Т постачання природного газу (далі Договір).

Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 3.6 Договору.

Приймання-передача газу, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем у розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2. Договору).

Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3. Договору).

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору (п.3.5.4. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу становить 16 554,00 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору протягом грудня 2021 - лютого 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 101 366,88 грн.

На виконання п. 3.5 Договору позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021 - лютий 2022 року, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 21 509,93 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 39 469,02 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 40 387,93 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Однак, як зазначає позивач, відповідач своєчасно та у повному обсязі не оплатив отриманий природний газ, оплату провів лише частково на суму 39 729,59 грн. У зв`язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за спожитий природний газ у грудні 2021 - лютому 2022 року, яка складає 61 637,29 грн., про стягнення якої заявлено у позові.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу, позивач просить стягнути з відповідача також 12 507,51 грн. пені, 4 296,56 грн. 3% річних та 15 698,37 грн. інфляційних.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому зазначив, що визнає позов в частині основної заборгованості за спожитий природний газ у сумі 61 637,29 грн.

В частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідач проти позову заперечував, зазначив, що акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року були підписані споживачем лише у жовтні 2023 року у зв`язку з перебуванням відповідача на території, яка зазнала пошкоджень внаслідок військової агресії. Адміністративне приміщення Управління разом із документами були знищені внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків під час бойових дій на території смт Макарів (додав копію акту про пожежу від 07.05.2022). Тобто, всі документи, майно і печатка були знищенні пожежею.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що у нього відсутня можливість встановити чи надходили до Управління в паперовому вигляді Акти приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 21 509,93 грн., від 31.01.2022 на суму 39 469,02 грн. та від 28.02.2022 на суму 40 387,93 грн., що за твердженням відповідача спростовує наведені у позові періоди прострочення.

Також, відповідач навів зауваження до розрахунку позову та зазначив, що позивачем у порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені здійснено позивачем понад шестимісячний строк.

Позивач у відповіді на відзив заперечував доводи відповідача, наголосив, що укладаючи Договір та фактично споживаючи природний газ в опалювальний сезон, відповідач мав усвідомлювати необхідність повної та своєчасної оплати спожитого природного газу, об`єми якого підтверджуються даними Інформаційної платформи Оператора ГТС та в подальшому визнані Споживачем.

Також, позивач зауважив, що окупація території мала місце після споживання наведеного у позові природного газу і у відповідача було достатньо часу для належного врегулювання заборгованості, чого не зроблено на даний момент.

Позивачем надано пояснення щодо розрахунку позову з врахуванням зауважень відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 61 637,29 грн. за спожитий відповідачем природний газ у грудні 2021 - лютому 2022 року. Наведена заборгованість підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС та в подальшому визнана Споживачем шляхом підписання Актів приймання-передачі природного газу і в ході розгляду спору не заперечена.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача 61 637,29 грн. заборгованості за спожитий відповідачем природний газ у грудні 2021 - лютому 2022 року обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Прострочення відповідачем оплати спожитого у грудні 2021 - лютому 2022 року природного газу протягом наведених у позові періодів прострочення, свідчить про порушення відповідачем виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов`язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 12 507,51 грн.

На підставі пункту 7.2. Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4 296,56 грн. 3% річних та 15 698,37 грн. інфляційних.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати нараховані у відповідності до фактичних обставин порушення зобов`язання та вимог чинного законодавства, розрахунок є арифметично правильним.

Щодо заперечень відповідача стосовно нарахованих та заявлених до стягнення позивачем пені, річних та інфляційних, судом досліджено та встановлено наступне.

Укладаючи Договір постачання природного газу на визначних у ньому умовах, відповідач мав усвідомлювати обсяг своїх зобов`язань та відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Зокрема, за умовами укладеного Договору було визначено, що Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (п. 2.4. Договору).

Умовою п. 2.5. Договору було визначено, що режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) Споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб.

Умовою п. 3.4. Договору було визначено, що Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та Споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу.

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що укладений між Оператором(ами) ГРМ та або/Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Саме на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (п. 3.5.2. Договору).

Отже, наведені умови Договору передбачають інформованість Споживача щодо фактично спожитих обсягів природного газу та періодів не лише за паперовими примірниками Актів приймання-передачі.

Відповідач посилається на окупацію та знищення первинних документів в спростування його обізнаності з обсягами та періодами споживання природного газу і строками його оплати, що з огляду на вищенаведені умови Договору визнається судом необґрунтованим.

Відповідачем не надано достатніх доказів того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань за Договором, відповідач мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість, тим самим міг впливати на стан розрахунку.

Судом також встановлено, що розрахунок пені здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання та протягом 6 місяців.

Зокрема, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, поставка грудня 2021 року зарахована позивачем як оплачена і на таку поставку пеня не нараховувалась. За поставку січня 2022 року розрахунок пені здійснено за період з 16.03.2022 - 15.09.2022, за поставку лютого 2022 року пеня нарахована за період з 16.04.2022 - 15.10.2022, тобто в межах 6 місяців.

Щодо нарахування інфляційних позивач обґрунтував, що нарахування здійснено на суму 21 249,36 грн. (сума поставки січня 2022 в розмірі 39 469,02 грн. - суму проплати 18 219,66) та на суму 40 387,93 грн. - сума поставки лютого 2022 року.-розрахунок наявний в матеріалах справи.

З 24 лютого 2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

В зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до умов Договору (п.5.1) та неповністю розрахувався за поставлений природний газ, позивачем правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні у зазначених у позовній заяві розмірах, відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 507,51 грн. пені, 4 296,56 грн. 3% річних та 15 698,37 грн. інфляційних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08001, Київська область, Бучанський р-н, смт. Макарів (3), вул. Довженка Олександра, 18, код ЄДРПОУ 44370884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 61 637,29 грн. основного боргу, 12 507,51 грн. пені, 4 296,56 грн. 3% річних, 15 698,37 грн. інфляційних та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.03.2025.

Суддя Т.П. Карпечкін