Рішення

від 05.02.2025 по справі 911/3128/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3128/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Глущенко Віри Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківхлібпродукт»

про стягнення 16 602,25 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників:

від позивача: Шевченко А.М.;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Глущенко Віри Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківхлібпродукт» про стягнення 16 602,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

В ході розгляду спору позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 05.02.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Фізичною особою-підприємцем Глущенко Вірою Володимирівною подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківхлібпродукт» 16 602,25 грн. боргу та компенсаційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.02.2024 між ФОП Глущенко Вірою Володимирівною (Перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васильківхлібпродукт», в особі директора Кісіль Ірини Володимирівни (Замовник, відповідач) було укладено Договір про перевезення вантажу №1402/3 (далі - Договір) щодо організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (далі по тексту - послуги) за плату на умовах викладених у Договорі та за обсягом і ціною, що вказується у заявці на перевезення.

Згідно з п. 1.1. Договору Перевізник, що діє від свого імені та за рахунок Замовника, зобов`язується надати Замовнику транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами, згідно заявок Замовника. Замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 1.3. Договору Перевізник зобов`язується доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Одержувачеві), та Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 1.7. Договору укладення Договору підтверджується складанням товарно-транспортної накладної. Відповідно до п. 1.8. Договору Перевізник зобов`язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, доставляти наданий йому замовником Вантаж до пункту призначення, а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу обумовлену плату відповідно до Договору.

Відповідно до Договору Замовник зобов`язується підписати Перевізнику Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання, а у випадку наявності претензій чи зауважень стосовно наданих послуг, рекомендованим листом з повідомленням про вручення направити мотивовану відмову від підписання Акту. У випадку не отримання Перевізником від Замовника підписаного уповноваженою особою та з печаткою Акту здачі прийняття робіт (надання послуг) або претензій чи зауважень стосовно наданих послуг протягом 14 днів з дня отримання оригіналу Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) Замовником, послуги надані Перевізником вважаються прийнятими в повному обсязі.

Згідно пунктів 3.1.-3.4. Договору вартість послуг по перевезенню вказується в заявці на перевезення. Ціни на послуги по перевезенню можуть бути змінені за згодою обох Сторін. Замовник сплачує за Транспортно-експедиційні послуги шляхом перерахування коштів на рахунок Перевізника. Датою сплати за Транспортно-експедиційні послуги вважається дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. Розрахунки за даним Договором здійснюються в такому порядку: 80% згідно реєстру вивантаження, решту 20% - після реєстрації податкової накладної.

10.04.2024 позивачем, як Перевізником, відповідно до Заявки на надання послуг з перевезення вантажу № 2 від 30.03.2024, було виконано за замовленням відповідача перевезення висівки гранульованої загальним обсягом 52,32 т, загальна вартість послуг перевезення якої складає 72 201,60 грн.

Виконання вказаних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними № 38 від 30.03.2024 та № ВК000001425 від 30.03.2024 з відмітками вантажоодержувача про отримання товару, а також актом надання послуг № 2 від 10.04.2024, підписаним з обох Сторін.

Відповідно до Заявки на надання послуг з перевезення вантажу № 2 від 30.03.2024 простій автотранспорту рахується з 49 години по 1 000 грн. 00 коп. за кожні 24 години. Згідно акта надання послуг № 2 від 10.04.2024 вартість наданих послуг за простій автотранспорту становить 17 999,93 грн.

Таким чином, загальна сума послуг складає 90 201,53 грн. (у т.ч. вартість простою), на означену суму послуг ФОП Глущенко В.В. зареєструвала на користь ТОВ «Васильківхлібпродукт» в ЄРПН податкову накладну № 2 від 10.04.2024, реєстраційний номер в ЄРПН 9104144814 від 24.04.2024.

29.04.2024 позивачем, як Перевізником, відповідно до Заявки на надання послуг з перевезення вантажу від 29.04.2024, було виконано за замовленням відповідача перевезення висівки гранульованої загальним обсягом 52,54 т, загальна вартість послуг перевезення якої складає 70 929,00 грн.

Виконання вказаних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними № ВК000001896 від 29.04.2024 та № ВК000001898 від 29.04.2024 з відмітками вантажоодержувача про отримання товару, а також актом надання послуг № 16 від 30.04.2024, підписаним з обох Сторін.

На суму послуг 70 929,00 грн. ФОП Глущенко В.В. зареєструвала на користь ТОВ «Васильківхлібпродукт» в ЄРПН податкову накладну № 16 від 30.04.2024, реєстраційний номер в ЄРПН 9131403784 від 15.05.2024.

Загальна вартість наданих послуг з перевезення вантажу, у т.ч. за простій, за обома актами становить 161 130,53 грн.

Однак, відповідач своєчасно та у повному обсязі надані послуги не оплатив, розрахунки провів частково на суму 145 840,80 грн. За надані послуги відповідачем було здійснено наступні оплати:

57 761,60 грн. відповідно до платіжної інструкції № 2369 від 16.04.2024;

59 251,20 грн. відповідно до платіжної інструкції № 2499 від 02.05.2024;

28 828,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 2628 від 21.05.2024.

Таким чином, відповідачем не сплачено заборгованість за надані послуги на суму 15 289,73 грн. за простій автотранспорту.

Тобто, в порушення умов Договору, відповідачем на користь позивача не було сплачено у повному обсязі вартість простою автотранспорту, що мав місце з вини вантажоотримувача. Так, товарно-транспортними накладними № 38 та № ВК000001425 від 30.03.2024 підтверджується, що навантаження товару відбулось 30.03.2024, тоді як розвантаження лише 10.04.2024, що стало підставою для нарахування суми відшкодування за простій автотранспорту.

Акт № 2 від 30.03.2024 щодо простою ТОВ «Васильківхлібпродукт» отримало 26.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0950101882010, жодних заперечень, претензій чи відмови від підписання не надало, відтак на підставі пункту п. 2.2.8. Договору вартість простою автотранспорту вважається прийнятою та узгодженою відповідачем.

З огляду на викладене, прострочення оплати простою розпочалося з 25.04.2024, оскільки повний розрахунок відповідно до п. 3.4. Договору мав відбутися з дня, наступного за днем реєстрації податкової накладної, що була зареєстрована 24.04.2024.

За пунктом 4.6.1. Договору Замовник несе відповідальність за збитки, нанесені Перевізникові безпідставною необґрунтованою письмовою відмовою в оплаті або несвоєчасній оплаті його послуг.

Пунктом 4.6.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати послуг Перевізника більше ніж на 30 (тридцять) днів Замовник повинен оплатити послуги згідно тарифів на послуги, які існують на момент оплати з урахуванням передбачених штрафних санкцій чинним законодавством України.

У зв`язку з чим, позивач у позові просить стягнути з відповідача 15 289,73 грн. за простій автотранспорту.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати послуг перевезення, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення 1 050,59 грн. інфляційного збільшення та 261,93 грн. 3% річних, нарахованих за період з 25.04.2024 до 19.11.2024.

В ході розгляду спору відповідач у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Згідно з п. 14.1. Наказу Міністерства транспорту України № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Також, як визначено нормами чинного законодавства, а саме ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач отримав надані позивачем послуги щодо перевезення вантажів, однак у порушення взятих на себе зобов`язань не розрахувався за них у повному обсязі на суму 15 289,73 грн. за простій автотранспорту за Актом № 2 від 30.03.2024, який вважається підписаним у відповідності до п. 2.2.8. Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 15 289,73 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати послуг перевезення, вимоги позивача про стягнення відповідача 1 050,59 грн. інфляційного збільшення та 261,93 грн. 3% річних обґрунтовані, правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківхлібпродукт» (08601, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22, код ЄДРПОУ 42652235) на користь Фізичної особи-підприємця Глущенко Віри Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 289,73 грн. основного боргу, 1 050,59 грн. інфляційних, 261,93 грн. 3% річних та 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.03.2025.

Суддя Т.П. Карпечкін