Ухвала від 12.03.2025 по справі 911/56/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/56/25

За позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1) Броварської міської ради Броварського району Київської області, Київська обл., м. Бровари

2) Північного офісу Держаудитслужби, м. Київ

3) Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "В2В Солюшнз", м. Дніпро

2) Броварського ліцею № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса

про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони та застосування наслідків недійсності договору

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

прокурор Моцик Л.М.;

позивача 1 не з`явився;

позивача 2 Єрмакова А.В.;

позивача 3 не з`явився;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився;

третьої особи не з`явився.

Обставини справи:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, Північного офісу Держаудитслужби, Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз»» та Броварського ліцею № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони та застосування наслідків недійсності договору.

Ухвалою суду від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання на 12.03.2025 о 11:20.

17.02.2025 на адресу суду від представника позивача 2 надійшли пояснення щодо позову, в яких останній зазначає про те, що відповідно до п. 1 Положення про Північний офіс Держаудитслужби є міжрегіональним територіальним органом Державної аудиторської служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

З огляду на викладене, Північний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення моніторингу публічних закупівель у порядку, встановленому Законом № 922-VІІІ. Водночас, моніторинг процедури закупівлі UA-2020-10-21-005252-а не проводився.

03.03.2025 представником відповідача 2 подані заперечення, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що прокуратурою не надано доказів та не наведено достатньо аргументів щодо того, які саме умови оспорюваного договору є протиправними, які дії вчинені під час його укладання порушують інтереси держави та суспільства, оскільки виконання зобов`язань за оспорюваним договором не призвело до негативних наслідків, таких як нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, при цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрати цих коштів за недійсним правочином такому інтересу не відповідає.

Представники позивача 1, позивача 3, відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи у засідання суду не з`явились, представником відповідача 2 подано клопотання про неможливість прибуття в засідання, у зв`язку з чим просить суд відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні прокурор просив суд оголосити перерву у судовому засіданні у зв`язку з неявкою строін.

Представник позивача 2 підтримав позовні вимоги прокурора та заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із розглядом пов`язаної справи № 922/2269/24 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 2, суд зазначає таке:

Відповідно до п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228, ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Отже, приписами п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції через врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини» - на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

За такої умови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Позовні вимоги у справі № 922/3456/23 обґрунтовані тим, що відповідач 2 порушив законодавство про захист економічної конкуренції через вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів № 627 від 25.11.2019 на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. За таких обставин, за твердженнями прокурора, рішення тендерного комітету, оформлене протоколом № 338 від 13.11.2019, та договір про закупівлю товарів № 627 від 25.11.2019, укладений за результатами відкритих торгів, підлягають визнанню недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. Водночас, посилаючись на ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, прокурор у справі № 922/3456/23 просив застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1 кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 2 370 000, 00 грн, а далі - отримані відповідачем 1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.

Мотивуючи наявність підстав для передачі справи № 922/3456/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що не погоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, щодо можливості визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, а також щодо можливості застосування передбачених цією статтею наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 до таких правовідносин положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України є незастосовними.

Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшли висновку про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України; а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на матеріали справи № 911/56/25 предметом позову є вимоги заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, Північного офісу Держаудитслужби та Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз» та Броварського ліцею № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області про:

-визнання недійсним договору про поставку товару № 106 від 23.11.2020, укладеного між Броварським ліцеєм № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз»;

-стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз» на користь Броварського ліцею № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області 149 230,00 грн, з подальшим стягненням з Броварського ліцею № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області одержаних ним за рішенням суду 149 230, 00 грн в дохід держави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що договір № 106 від 23.11.2020, укладений між Броварським ліцеєм № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз» за підсумками процедури закупівлі UA-2020-10-21-005252-а, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями учасника (відповідача 1), на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України належить визнати недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз», а одержані останнім кошти в розмірі 149 230,00 грн за цим правочином повернути Броварському ліцею № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області, з подальшим стягненням цих коштів у дохід держави.

З огляду на те, що як у справі № 911/56/25, так і у справі № 922/3456/23 прокурор та, відповідно, позивачі просять суд визнати недійсними договори з підстав порушення однією із сторін таких договорів законодавства про захист економічної конкуренції через вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів торгів та укладення договорів на неконкурентних засадах, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у справі № 911/56/25 та у справі № 922/3456/23 є подібними як за предметним, так і за суб`єктним критеріями.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 922/3456/23 матиме значення для надання правової оцінки, зокрема, щодо застосування норм ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у справі № 911/56/25, та, зважаючи на те, що вирішення відповідної правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі та задля забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, суд дійшов висновку про пов`язаність цих справ та об`єктивну неможливість розгляду справи № 911/56/25 до вирішення справи № 922/3456/23.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку про зупинення провадження в справі № 911/56/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Керуючись ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Зупинити провадження у справі № 911/56/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.Я. Мальована