Ухвала

від 18.03.2025 по справі 918/1060/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1060/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г. за участі секретаря судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Пром Постач"

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості в сумі 1 197 476 грн 16 коп.

В засіданні приймали участь:

Представник відповідача Процун Ольга Іванівна (поза межами залу суду)

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Пром Постач" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 1 197 476 грн 16 коп.

Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1060/24, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд справи по суті на 10 грудня 2024 року. Задоволено частково клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 грудня 2024 року рішенням позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Пром Постач" грошові кошти у сумі 1 197 476,16 грн, з яких: 1 196 279,88 грн - основного боргу; 1 196,28 грн - 0,1% річних.

16 грудня 2024 року через підсистему електронний суд від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про розстрочення виконання рішення.

Ухвалами суду від 23 грудня 2024 року призначено розгляд заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/1060/24 та призначено розгляд справи для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у судовому засіданні на "14" січня 2025 року.

Разом з цим, 07 січня 2025 року матеріали справи №918/1060/24 скеровані до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з чим судове засідання 14 січня 2025 року не відбулось.

Так, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено, рішення Господарського суду Рівненської області від 10 грудня 2024 року у справі № 918/1060/24 скасовано в частині задоволення вимог про стягнення 0,1 % річних в сумі 1 196, 28 грн. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задоволити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Пром Постач" (71700, Львівська обл., Жидачівський р-н, м. Жидачів, вул. Садова, 1, код ЄДРПОУ 42069908) грошові кошти у сумі 1196279, 88 грн - основного боргу. Видати наказ. В решті позову відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Пром Постач" (71700, Львівська обл., Жидачівський р-н, м. Жидачів, вул. Садова, 1, код ЄДРПОУ 42069908) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) - 4542, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги".

13 січня 2025 року через підсистему електронний суд від представника позивача надійшла заява у якій останній просив відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

04 березня 2025 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року призначено розгляд справи на 18 березня 2025 року.

11 березня 2025 року на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду було видано відповідні накази.

У судове засідання 18.03.2025 року з`явився представник заявника (відповідача), який вимоги заяви підтримав та наполягав на їх задоволенні. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов до наступних висновків.

В обґрунтування вимог заяви відповідач наголошує на введенні в Україні воєнного стану. Вказує, що з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. А з 11 вересня 2022 року ВП ЗАЕС повністю зупинена. Посилається на те, що на теперішній час Відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії.

З огляду на викладене, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду у даній справі щомісячними рівномірними частинами протягом 3 місяців з дати набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити або розстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною. Однак відповідач не надав до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності розстрочення рішення суду щомісячними рівномірними частинами на 3 місяці та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (або ж вказання на подію при якій така можливість з`явиться) виконати рішення у цій справі.

Заявник не надав доказів узгодження з позивачем умов кредитування чи кредитних канікул на такий тривалий час з дня виникнення зобов`язання.

Воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України має негативний влив не лише на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, який являється також суб`єктом підприємницької діяльності.

Крім того, суд приймає до уваги, що основна частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом. Позивач розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому розстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Водночас, у даному разі, розтермінування оплати має ознаки незаконного втручання у мирне володіння майном.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити, що наряду з невиконанням договірних зобов`язань, відповідач вдається до перекладення на суд і органи державної виконавчої служби подальше вирішення питань врегулювання спірних відносин, без добросовісної взаємодії з кредитором (-ами), а крім того несе ДОДАТКОВІ ВИТРАТИ грошових коштів - судовий збір, витрати на участь в судових засіданнях, витрати виконавчого провадження, що не співвідноситься з твердженнями про зниження дохідності безпосередньо АТ "НАЕК Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

Відтак, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та недоведеність заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/1060/24.

Керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 року у справі № 918/1060/24 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 18.03.2025 року та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вадим Торчинюк