Рішення від 20.03.2025 по справі 922/174/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/174/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕНСПЕЦБУД", місто Харків, доКОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ХАРКІВВОДОКАНАЛ", місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПІВДЕНСПЕЦБУД", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ХАРКІВВОДОКАНАЛ", про стягнення коштів у загальному розмірі 25 072,73 грн, з них: інфляційні втрати у розмірі 19 046,61 грн, три відсотки річних у розмірі 6 026,12 грн.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 січня 2025 року прийнято позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕНСПЕЦБУД" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/174/25, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відносно реалізації сторонами свого права на подання заяви по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 3118 від 04 лютого 2025 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 лютого 2025 року; позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 3225 від 05 лютого 2025 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 лютого 2025 року; відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3608 від 10 лютого 2025 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 лютого 2025 року.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено у позовній заяві, між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю робіт № 8/8-КС/20 від 06.08.2020 (далі «Договір»), відповідно до якого Підрядник зобов`язується у 2020 році виконати Замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Найменування робіт - код ДК 021:2015-45000000-7-Будівельні роботи та поточний ремонт (Капітальний ремонт технічного водопостачання резервуара технічної води Головної насосної станції, інвентарний № 723 за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 1 (КП «Харківводоканал). Відповідно до п. 4.1, п. 4.1.1 та п. 4.1.2 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом перерахування Замовником коштів на умовах післяоплати протягом 30 календарних днів на поточний рахунок Підрядника на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Оплата виконаних робіт проводиться після прийняття Замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва). За актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 р. вартість робіт склала загалом 259 882,94 грн. За актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 р. від 09 лютого 2021 р. вартість робіт склала загалом 151 469,29 грн. За актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 р. від 19 лютого 2021 р. вартість робіт склала загалом 128 899,32 грн. Загальна вартість виконаних робіт склала 540 251,55 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.07.2024 р. у справі № 922/918/24 стягнуто Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" суму боргу за договором у розмірі 523 698,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 236 311,05 грн, 3 % відсотки річних у розмірі 49 596,61 грн та судовий збір у розмірі 9 715,28 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 року у справі № 922/918/24 розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області суду від 17.07.2024 року у справі № 922/918/24. Водночас, предметом позову в межах справи № 922/174/25 є стягнення 3% річних від простроченої суми за період з 19.03.2024 р. по 05.08.2024 р. у розмірі 6 026,12 грн., а також інфляційні втрати за період з квітня 2024 року по серпень 2024р. у сумі 19 046,61 грн.

04 лютого 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 3118). Відповідач не визнає заявлені Позивачем позовні вимоги з наступних підстав. КП «Харківводоканал» здійснювало оплату за виконані Підрядником роботи частками, в тому числі сторонами проводився залік взаємних однорідних послуг (заліковувалась заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які були надані КП «Харківводоканал» Позивачу). Основна заборгованість за Договором № 8/8-КС/20 від 06.08.2020 року складає 523 698,92 грн. Однак, порушення строків виконання зобов`язання з оплати основної заборгованості по договору № 8/8-КС/20 сталось не з вини Підприємства, адже на момент виникнення заборгованості і на даний час КП «Харківводоканал» знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані. Відповідач зазначає, що розрахунок позивача щодо зобов`язання з оплати 3% річних та інфляції виконано невірно і надає відповідний контррозрахунок. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду № 902/417/18 від 18.03.2020 року, відповідач просить суд зменшити стягнення інфляційних втрат та 3% річних на 90%. Зазначає, що КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ є єдиним підприємством водопостачання та водовідведення міста Харкова та ряду населених пунктів Харківської області. Відповідно до Статуту Підприємства метою його діяльності є здійснення виробничої, науково-дослідної роботи та комерційної діяльності для повного та якісного задоволення потреб населення, суб`єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення групового, індивідуального водопостачання, водовідведення споживачів м. Харкова та Харківської області (52 населених пункти), здійснення заходів для поліпшення екологічної обстановки. Чинні тарифи на послуги, які надає Підприємство, встановлені постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2894 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Комунальному підприємству «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» до цього часу не переглядалися. З введенням 24.02.2022 воєнного стану на території України, настанням складної ситуації в країні та зокрема в Харківському регіоні, який безпосередньо межує з територією Російської Федерації, змінилось регулювання питань, що стосуються надання житлово-комунальних послуг, нарахування та стягнення заборгованості за зазначені послуги, в тому числі послуг, що надаються КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ, що зумовило загострення давньої проблеми нестачі коштів. Крім того, згідно Аудиторського звіту про результати державного фінансового аудиту діяльності КП «Харківводоканал» від 27.02.2024 № 000600-22/9 за період з 01.09.2020 по 30.06.2023 року з якого вбачається, що в порівнянні з 2021 роком поточна дебіторська заборгованість збільшилась на 554 138,0 тис. грн у 2022 році, з 1 350 500,0 тис.грн станом на 31.12.2921 до 1 904 638,0 тис.грн станом на 31.12.2022; за 6-ть місяців 2023 року збільшилась на 396 731, 0 тис.грн, з 1904 636,0 тис. грн станом на 31.12.2022 до 2 301 367,0 тис.грн станом на 30.06.2023 року.

05 лютого 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 3225). Позивач зазначає, що Відповідач повністю визнає факт порушення свого грошового зобов`язання, яке було встановлено Договором. Також вказує, що формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями. Оскільки проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення.

10 лютого 2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3608). Відповідач не визнає наведені ПРАТ «Південспецбуд» у відповіді на відзив пояснення, міркування та аргументи. Відповідач наводить схожі з викладеним у відзиві аргументи щодо його фінансового становища. Також, відповідач посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду та повторно просить зменшити 3% річних та інфляційні втрати до 90%.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із позову та не заперечується сторонами, 17 липня 2024 року, рішенням Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/918/24, стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" суму боргу за договором у розмірі 523 698,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 236 311,05 грн, 3 % відсотки річних у розмірі 49 596,61 грн та судовий збір у розмірі 9 715,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю робіт № 8/8-KC/20 від 06.08.2020 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

За таких обставин, враховуючи, що у справі № 922/918/24 та у справі № 922/174/25 тотожні сторони та підстава позову, то суд в межах справи № 922/174/25 вважає за можливе врахувати висновки у справі № 922/918/24 як преюдиційні.

Так, в межах справи № 922/918/24 судом встановлено, що 06.08.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Південспецбуд» (позивач, підрядник) та Комунальним підприємством «Харківводоканал» (відповідач, замовник) укладено договір про закупівлю робіт № 8/8-КС/20. Пунктом 1.1. договору, сторони погодили. що підрядник зобов`язується у 2020 році виконати замовнику роботи, зазначені у договірній ціні, а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Згідно пункту 1.2. договору, найменування робіт код ДК 021:2015:45000000-7- Будівельні роботи та поточний ремонт (Капітальний ремонт металевих стаціонарних сходів аванкамери Головної насосної станції, інвентарний № 723 за адресою: м. Харків. вул. Біологічна, буд. 1 (КП «Харківводоканал»). Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт зазначені в договірній ціні, яка є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна цього договору становить 650 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) 108 333,33 грн. Згідно пункту 4.1. договору, розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом перерахування замовником коштів на умовах післяоплати протягом 30 календарних днів на поточний рахунок підрядника на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва) (підпункт 4.1.1. пункт 4.1. договору). Позивачем виконано відповідні роботи та передано їх відповідачу, які оформлені наступними документами, а саме: - актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму 259 882,94 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року, відомість ресурсів за грудень 2020 року, розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 1 за грудень 2020 року, розрахунок № 5 кошторисний прибуток, розрахунок № 6 кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій (підписані уповноваженими представниками сторін 30.12.2020 року); - актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 року на суму 151 469,29 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2021 року, відомість ресурсів за лютий 2021 року, розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 2 за лютий 2021 року, розрахунок № 5 кошторисний прибуток, розрахунок № 6 кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій (підписані уповноваженими представниками сторін 09.02.2021 року); - актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 року на суму 128 899,32 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2021 року, відомість ресурсів за лютий 2021 року, розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 2 за лютий 2021 року, розрахунок № 5 кошторисний прибуток, розрахунок № 6 кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій (підписані уповноваженими представниками сторін 19.02.2021 року).

Проте, відповідачем, в порушення умов договору, не було здійснено повну та своєчасну оплату виконаних позивачем робіт, що і стало предметом розгляду в межах справи № 922/918/24. При цьому, в межах справи № 922/918/24 також стягнуті 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 19.03.2024 по 05.08.2024 року у розмірі 6 026,12 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року у розмірі 19 046,61 грн.

Судом перевірено період стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах справи № 922/918/24 з метою уникнення стягнення похідних вимоги двічі (в межах справи № 922/918/24 та № 922/174/24). В результаті перевірки судом з`ясовано, що кінцевою датою нарахування 3% річних у справі № 922/918/24 є 18.03.2024 року, а в межах справи № 922/174/25 початковим періодом є 19.03.2024 року, тобто періоди не накладаються. Так саме, кінцевим місяцем нарахування інфляційних втрат в межах справи № 922/918/24 є лютий 2024 року, а в межах справи № 922/174/25 початковим періодом є квітень 2024 року, тобто періоди не накладаються.

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично не вірно. В цій частині суд погоджується із контр розрахунком, що наведений відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати у розмірі 15 809,56 грн проти заявлених 19 046,61 грн, три відсотки річних у розмірі 6 009,66 грн проти заявлених 6 026,12 грн.

4. ВІДНОСНО ЗМЕНШЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ

Відповідач у відзиві та запереченнях посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення 3% та інфляційних втрат на підставі частини першої статті 233 ГК України. В якості обґрунтування можливості зменшення похідних нарахувань відповідач зазначає, що КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ є єдиним підприємством водопостачання та водовідведення міста Харкова та ряду населених пунктів Харківської області. Тривалий час Підприємство не отримує прибуток, який покривав би всі понесені витрати, що пов`язано, в тому числі, з невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам. Чинні тарифи на послуги, які надає Підприємство, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 22.12.2021 № 2894 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Комунальному підприємству «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» до цього часу не переглядалися. Крім того, згідно Аудиторського звіту про результати державного фінансового аудиту діяльності КП «Харківводоканал» від 27.02.2024 № 000600-22/9 за період з 01.09.2020 по 30.06.2023 року (копія витягу з Аудиторського звіту додається), з якого вбачається, що в порівнянні з 2021 роком поточна дебіторська заборгованість збільшилась на 554 138,0 тис. грн у 2022 році, з 1 350 500,0 тис.грн станом на 31.12.2921 до 1 904 638,0 тис.грн станом на 31.12.2022; за 6-ть місяців 2023 року збільшилась на 396 731, 0 тис.грн, з 1904 636,0 тис. грн станом на 31.12.2022 до 2 301 367,0 тис.грн станом на 30.06.2023. Додатковим фактором обтяження фінансового стану підприємства є пошкодження, а в подальшому відновлення критично важливих об`єктів, які зазнали руйнацію. З метою встановлення факту пошкодження об`єктів підприємства складено відповідні акти візуального обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, наприклад 03.07.2022 року внаслідок ракетного удару з боку Російської Федерації були пошкоджені адміністративні будівлі Відповідача, що розташовані за адресою: м. Харків, Київський район, вул. Шевченка, буд. 2 надалі в межах досудового розслідування було проведено комплексну судову будівельно-технічну, оціночно-будівельну, вибухотехнічну, військову, екологічну та економічну експертизи відповідно до якої встановлено загальний розмір спричинених Відповідачу збитків в розмірі 246 233 704,60 грн.

Розглянувши означене клопотання, з урахуванням заперечень позивача, суд прийшов до наступного висновку.

Фактичною та правовою аргументацією можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат, тобто підставою заяви відповідач, останній визначає висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, суд погоджується з тим, що у господарсько-правових відносинах має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду, роблячи висновок про можливість за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, зменшити розмір відсотків річних, виходила з матеріалів справи № 902/417/18. Так, суди попередніх інстанцій в межах справи № 902/417/18 встановили, що у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі СОРОКА ВІДСОТКІВ РІЧНИХ від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та ДЕВ`ЯНОСТО ШЕСТИ ВІДСОТКІВ РІЧНИХ від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Відтак, суд дійсно погоджується з тією позицією ВП ВС, що збільшення відсотку річних до сорока відсотків в межах справи № 902/417/18 може свідчити про засіб збагачення позивача, аніж виступати мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Однак, в межах справи № 922/174/25 сторони не збільшували відсотки річних за ст. 625 ЦК України (тобто до стягнення заявлені 3% річних). Відносно збитковості відповідача, то суд зазначає, що відсутність грошових коштів не може бути підставою для зменшення, звільнення від передбачених законом заходів компенсаторного характеру. Так само, сталість введених тарифів не може бути закладено як підставу для зменшення річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 6, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕНСПЕЦБУД" задовольнити частково.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (61052, місто Харків, вул. Конторська, будинок 90; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕНСПЕЦБУД" (61045, місто Харків, вулиця Джанкойська, будинок 76; код ЄДРПОУ: 01416731) інфляційні втрати у розмірі 15 809,56 грн, 3% річних у розмірі 6 009,66 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 108,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" березня 2025 р.

СуддяН.В. Калініченко