Рішення

від 20.03.2025 по справі 925/123/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Справа № 925/123/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом приватного підприємства Транс-Атлас, м. Луцьк, Волинської

області

до товариства з обмеженою відповідальністю Соі-Черкаси,

м. Черкаси

про стягнення 11 209 грн. 15 коп.,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом приватне підприємство Транс-Атлас до товариства з обмеженою відповідальністю Соі-Черкаси про стягнення з відповідача 11 209 грн. 15 коп., а саме: 11 000 грн. 00 коп. основний борг, 55 грн. 15 коп. 3% річних та 154 грн. 00 коп. інфляційних втрат, у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору-заявки №112 від 26 листопада 2024 року про надання транспортно-експедиторських послуг.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вищевказану ухвалу суду відповідав отримав 18 лютого 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас відзиву на позовну заяву відповідач не надав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 листопада 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю Соі-Черкаси (замовник) та приватним підприємством Транс -Атлас (перевізник) було укладено договір - заявку про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом в міжміському сполученні за №112.

Згідно договору замовник зобов`язується здійснити своєчасне завантаження та розвантаження автомобіля, правильно оформити супровідні документи, вказати адресу завантаження та розвантаження автомобіля.

Перевізник зобов`язується вчасно надати автомобіль і доставити вантаж до місця розвантаження в обумовлений строк та дотримання температурного режиму для відповідного виду товару відповідно до маркування виробника.

Також в заявці вказано наступні умови:

маршрут (з міста в місто) с. Червона Слобода м. Гостомель;

найменування вантажу продукти на палетах; вагою 21 000 кг.

Дата та час завантаження 27 листопада 2024 року;

адреса завантаження - с. Червона Слобода, вул. Берегова Промислова, 30;

дата та час розвантаження - 28 листопада 2024 року;

адреса розвантаження м. Гостомель, в/ч НОМЕР_1 згідно ТТН.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2024 року перевізником ФОП Дворовенком В.П. було здійснено перевезення вантажу - продуктів на палетах до 21000 кг., за маршрутом: с. Червона Слобода - м. Гостомель, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної №6976 від 28 листопада 2024 року.

Вантаж був отриманий вантажоодержувачем, що підтверджується печаткою та підписом уповноваженої на прийняття вантажу особи.

Тобто, позивач виконав своє зобов`язання за договором-заявкою.

Згідно договору-заявки вартість послуг з перевезення становить 11 000 грн.

Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок по скан-копіям документів протягом 3 банківських днів.

Позивач стверджує, що необхідні для оплати скановані копії документи (рахунок-фактура та товарно-транспортна накладна) надіслані відповідачу 02 грудня 2024 року, що підтверджується витягом з месенджеру Viber (а.с.11).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 червня 2023 року зі справи №916/3027/21 вказала, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постанові КГС ВС від 29.01.2021 у справі №922/51/20 (№ в ЄДРСР 94517830), постанові ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 (№ в ЄДРСР 105458813)).

Під час розгляду справи відповідач не спростував доводи позивача стосовно отримання замовником сканованих копій документів (рахунок-фактура та товарно-транспортна накладна) 02 грудня 2024 року.

Водночас, з матеріалів справи підтверджується, що оригінали документів (рахунок-фактура, акти надання послуг та товарно-транспортні накладні) було надіслано відповідачу 03 грудня 2024 року, що підтверджується Експрес-Накладною Нова Пошта №20400427998002.

Згідно витягу з сайту відстеження поштових відправлень Нова пошта документи були отримані відповідачем 20 грудня 2024 року.

Борг за надані послуги відповідач не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, строк оплати здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання сканованих копій документів.

Отже, строк оплати настав 05 грудня 2024 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору розрахунку з позивачем за надані відповідні послуги.

Доводи позивача відповідач не спростував.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 11 000 грн. 00 коп. боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимогу про стягнення 55 грн. 15 коп. 3% річних та 154 грн. 00 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 05 грудня 2024 року по 04 лютого 2025 року.

Однак нарахування річних здійснено не вірно, оскільки позивачем не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, розмір 3% річних за період з 06 грудня 2024 року по 04 лютого 2025 року складає 55 грн. 09 коп.

Інфляційні нараховано в меншому розмірі, проте позивач самостійно визначив зміст своїх позовних вимог.

Отже, з урахуванням вищенаведеного з відповідача підлягає стягненню 55 грн. 09 коп. 3% річних та 154 грн. 00 коп. інфляційних.

В решті вимог про стягнення річних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, ч. 13 ст. 176, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Соі-Черкаси, вул. Бидгощська, 5, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41131702 на користь приватного підприємства Транс-Атлас, вул. Захарова, 7-Б, м. Луцьк, Волинської області, ідентифікаційний код 36071694 11 000 грн. 00 коп. основного боргу, 55 грн. 09 коп. 3% річних, 154 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3 027 грн. 70 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20 березня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович