Постанова

від 12.03.2025 по справі 903/347/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/347/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю представників: Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України - Грибан Ж. В.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро-Техніка» - Сівака О. В.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Традекс Агрі» - Сокол Т. Л.;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

на ухвалу Господарського суду Волинської області

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024

у справі № 903/347/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Традекс Агрі»

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 11.06.2024 Господарський суд Волинської області, зокрема, відкрив провадження у справі № 903/347/24 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі - Боржник, скаржник), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном Боржника, призначив розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну.

13.06.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) судом здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства за № 73419.

Короткий зміст заявлених вимог

Після оприлюднення відповідного повідомлення до господарського суду, серед інших, звернулися із заявами про визнання грошових вимог до Боржника такі кредитори:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро-Техніка» (далі - ТОВ «Захід-Агро-Техніка») з грошовими вимогами у загальному розмірі 6 256 139,38 грн (з них: 4 472 611,55 грн - основний борг, 1 417 543,05 грн - пеня, 135219,53 грн - 3% річних, 144 609,12 грн - штраф, 86 156,13 грн - сплачений судовий збір) та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІВ-Технік» (далі - ТОВ «ЛІВ-Технік») з грошовими вимогами у загальному розмірі 2 327 461,07 грн (з них: 1 923 706,45 грн - основний борг, 131 913,18 грн - штраф, 235 496,01 грн - проценти річних, 36 345,43 грн - сплачений судовий збір) та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» (далі - ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер») з грошовими вимогами у загальному розмірі 30 231 591,37 грн, з яких: 6 056, 00 грн - вимоги першої черги; 21 882 234,37 грн - вимоги четвертої черги; 8 343 301 грн - вимоги шостої черги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою попереднього засідання від 12.09.2024 у справі № 903/347/24 Господарський суд Волинської області, серед іншого, ухвалив:

- задовольнити заяву кредитора та визнати грошові вимоги ТОВ «Захід-Агро-Техніка» до Боржника на загальну суму 6 262 195, 38 грн, зобов`язати розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 6 056 грн - вимоги першої черги; 6 256 139,38 грн - вимоги четвертої черги;

- задовольнити заяву кредитора та визнати грошові вимоги ТОВ «ЛІВ-Технік» до Боржника на загальну суму 2 333 517, 07 грн, зобов`язати розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 6 056 грн - вимоги першої черги; 2 327 461, 07 грн - вимоги четвертої черги;

- задовольнити заяву кредитора та визнати грошові вимоги ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» до Боржника на загальну суму 25 702 252,28 грн, зобов`язати розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 6 056 грн - вимоги першої черги; 21 524 545, 78 грн - вимоги четвертої черги; 4 171 650, 50 грн - вимоги шостої черги.

Ухвалу в зазначених частинах суд першої інстанції мотивував тим, що:

- заборгованість Боржника перед ТОВ «Захід-Агро-Техніка» підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі, адже частина такої заборгованості є безспірною (підтверджена судовими рішеннями у справах №903/552/23 та № 903/254/24), а решта, що виникла на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 25.11.2021 №107 (далі - Договір №107), підтверджена належними доказами (товарно-транспортною та видатковою накладними);

- заборгованість Боржника перед ТОВ «ЛІВ-Технік» підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі, адже така заборгованість є безспірною (підтверджена рішенням господарського суду у справі № 903/1181/23);

- заборгованість Боржника перед ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» підлягає частковому визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, адже така заборгованість частково підтверджена рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) від 10.05.2022 у справі №6/22, а у зв`язку із невиконанням Боржником цього рішення кредитор правомірно нарахував штрафні санкції (пеню), 30% річних та інфляційні втрати. Водночас, керуючись приписами статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру нарахованої пені на 50 %.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в зазначених частинах (щодо визнання грошових вимог названих кредиторів), розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Ющенко В. М. оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою від 26.11.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Ющенко В. М. без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 у справі № 903/347/24 залишив без змін.

У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо необхідності визнання вимог ТОВ «Захід-Агро-Техніка» та ТОВ «ЛІВ-Технік» у повному обсязі, а також часткового визнання вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» як таких, що є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Боржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив:

- скасувати пункт 3 ухвали Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 в частині прийняття судового рішення за результатами розгляду заяви кредитора ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволені такої заяви;

- скасувати частково пункт 1 ухвали Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 в частині прийняття судового рішення за результатами розгляду заяви кредитора ТОВ «Захід-Агро-Техніка» та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити частково, а саме; визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги ТОВ «Захід-Агро-Техніка» до Боржника на загальну суму 632 948,33 грн основного зобов`язання на підставі Договору № 107 та зобов`язати розпорядника майна Ющенко В.М. включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 6056,00 грн - вимоги першої черги; 632 948,33 грн - вимоги четвертої черги; в іншій частині у визнанні вимог ТОВ «Захід-Агро-Техніка» відмовити;

- скасувати пункт 2 ухвали Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 в частині прийняття судового рішення за результатами розгляду заяви кредитора ТОВ «ЛІВ-Технік» та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні такої заяви;

- скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024.

Касаційну скаргу Боржник мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування викладеного у постанові від 07.08.2019 у справі №922/1014/18 висновку Верховного Суду про те, що «у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог».

За змістом викладених у скарзі доводів Боржник стверджує, що заявленим кредиторським вимогам в оскаржуваній частині судами була надана оцінка без застосування принципу підвищеного стандарту доказування та без наявних первинно-облікових документів, які б у своїй сукупності повинні були надати кредитори під час подання заяви про визнання грошових вимог.

Також у контексті допущених судами попередніх інстанцій процесуальних порушень скаржник зазначає про безпідставне залишення поза увагою обставин того, що:

- до заяви ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» з грошовими вимогами до Боржника не долучено жодних первинних документів (специфікації та видаткові накладні), які б підтверджували наявність відповідних зобов`язань. Розпорядник майна не визнавала вимоги цього кредитора, проте місцевий та апеляційний господарські суди, замість підвищеної уваги та перевірки вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер», зазначили в оскаржуваних судових рішеннях, що арбітражний керуючий не обґрунтувала відхилення усієї суми вимог;

- при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. Таким чином, рішення Третейського суду від 10.05.2022 у справі № 6/22 не має у справі про банкрутство Боржника жодного значення та доказової сили;

- зобов`язання Боржника перед ТОВ «Захід-Агро-Техніка» виникли не просто через начебто поставку «товару», як зазначив суд, а через поставку сільськогосподарської техніки, яка має спеціальний порядок державної реєстрації. Однак, кредитором не додано до заяви відповідних доказів такої реєстрації, як і інших доказів в обґрунтування своїх вимог (самого договору, видаткових накладних актів приймання передачі тощо). Отже, господарському суду належало відмовити у визнанні грошових вимог цього кредитора до Боржника, які ґрунтуються виключно на судових рішеннях у справах № 903/254/24 й № 903/552/23 та не підтверджені жодною первинної документацією, а значить не відповідають підвищеному стандарту доказуванню кредиторських вимог у справах про банкрутство;

- заява ТОВ «ЛІВ-Технік» з кредиторськими вимогами до Боржника ґрунтується виключно на рішенні господарського суду у справі №903/1181/23, однак Боржник, як відповідач у зазначеній справі, «участі у позовному провадженні» не приймав та відзив не подавав. Заява цього кредитора не містить жодної первинної документації (договорів, видаткових накладних, актів приймання передачі тощо), тому, в порушення підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог у справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про необхідність визнання грошових вимог ТОВ «ЛІВ-Технік» до Боржника у заявленому розмірі, чим порушили права інших кредиторів та Боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Кредитори ТОВ «Захід-Агро-Техніка» та ТОВ «ЛІВ-Технік» подали відзиви, у яких просили залишити касаційну скаргу Боржника без задоволення з викладених у відзивах підстав, а оскаржувані судові рішення (в оскарженій частині) - без змін.

За змістом поданого відзиву ТОВ «Захід-Агро-Техніка», зокрема, стверджує, що враховуючи норму частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені чинними судовими рішеннями у справах № 903/552/23 та №903/254/24, не повинні доказуватись при розгляді заяви про визнання кредиторських вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на первинних документах, які вже були досліджені судами і встановлені рішеннями суду, яке набрало законної сили.

ТОВ «ЛІВ-Технік» у своєму відзиві, посилаючись на приписи статті 129-1 Конституції України та частини четвертої статті 75 ГПК України, доводить, що наявність судового рішення у справі № 903/1181/23, виконання якого не відбулось, підтверджує безспірну заборгованість Боржника перед кредитором. При цьому зауважує, що представник Боржника в судовому засіданні не заперечував кредиторські вимоги ТОВ «ЛІВ-Технік», а розпорядник майна у своєму повідомленні про результати розгляду заяви з грошовими вимогами визнала заявлені вимоги цього кредитора в заявленому ним розмірі, про що підтвердила в судовому засіданні.

Касаційне провадження

20.12.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Боржника.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.12.2024 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 14.01.2025 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху з підстав невідповідності її форми та змісту вимогам процесуального закону, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 27.01.2025 надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою від 31.01.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Боржника на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 903/347/24; призначив скаргу до розгляду на 26.02.2025 о 11:00.

Ухвалою від 11.02.2025 Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ «Захід-Агро-Техніка» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку із відрядженням судді Картере В.І., 24.02.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 25.02.2025 Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ «Традекс Агрі» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 26.02.2025 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 12.03.2025 о 10:45.

Судове засідання 12.03.2025 відбулось за участю представників Боржника (скаржника) та кредиторів ТОВ «Захід-Агро-Техніка» та ТОВ «Традекс Агрі», які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

З огляду на вимоги касаційної скарги та принцип диспозитивності, предметом касаційного перегляду є оскаржувані постанова апеляційного суду від 26.11.2024 та ухвала попереднього засідання суду першої інстанції від 12.09.2024 у цій справі в частинах визнання та включення до реєстру вимог кредиторів Боржника грошових вимог кредиторів ТОВ «Захід-Агро-Техніка», ТОВ «ЛІВ-Технік» та ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер».

Отже, предметом судового розгляду є питання обґрунтованості грошових вимог кредиторів до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно статті 1 КУзПБ терміни, що вживаються для цілей цього Кодексу, визначено таким чином, що:

боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45- 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (абзац сьомий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду (абзац другий частини шостої статті 45 КУзПБ).

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, у відповідності до наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 30.11.2023 у справі №910/2423/23, від 01.02.2024 у справі № 910/3835/22, від 29.02.2024 у справі №908/2586/22 та багатьох інших).

Водночас колегія суддів враховує сталу правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18 (на яку покликається скаржник) та згідно з якою «у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог».

Втім, Верховний Суд зауважує, що заборгованість боржника перед кредитором, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, може ставитися під сумнів господарським судом під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами виключно у виняткових випадках. Водночас саме у цих випадках є необхідність у додатковому доведенні кредитором обґрунтованості своїх безспірних вимог первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування».

Зазначеними випадками, серед іншого, можуть бути такі, коли у розпорядника майна/ліквідатора (якщо кредиторські вимоги заявлено та розглядаються судом у ліквідаційній процедурі), кредиторів чи інших учасників справи про банкрутство є обґрунтовані та доказово підтверджені підстави вважати, що:

- певний кредитор, вимоги якого є безспірними, та боржник, зловживаючи процесуальними правами, ініціювали розгляд відповідного судового спору задля штучного створення підтвердженої судовим рішенням заборгованості з метою, зокрема, впливу на процедуру банкрутства боржника через отримання необхідної кількості голосів на зборах та комітеті кредиторів,

- при розгляді відповідного спору між кредитором і боржником судом не було враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (до прикладу, якщо кредитор - позивач до початку розгляду спору по суті відступив право вимоги до боржника - відповідача, однак не повідомив суду наявність відповідних обставин), а жоден з учасників такої справи не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами;

- договір, на підставі якого виникла заборгованість боржника перед кредитором (яка була стягнута судовим рішенням за результатом розгляду відповідного спору), був визнаний у подальшому недійсним чи неукладеним, однак жоден з учасників справи (за позовом кредитора про стягнення з боржника заборгованості) не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами.

Наведений перелік виняткових випадків, коли безспірні вимоги кредитора потребують додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування», не є вичерпним та залежить від обставин кожної конкретної справи.

У контексті наведених мотивів Верховний Суд зауважує, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно прецедентної практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пункт 46 рішення у справі «Устименко проти України», пункти 51, 52 рішення у справі "Рябих проти Росії», пункт 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», пункт 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних стандартів, наведених ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії», відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт 62 рішення).

Наведені висновки ЄСПЛ підтверджують обґрунтованість викладених вище мотивів Верховного Суду про те, що безспірні вимоги кредитора (заборгованість підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили) можуть потребувати додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування» лише у виняткових випадках.

У цій справі саме розпорядник майна та Боржник (як заявники апеляційної та касаційної скарг відповідно) намагаються заперечити безспірні вимоги кредиторів ТОВ «Захід-Агро-Техніка» та ТОВ «ЛІВ-Технік», однак вказаними особами жодних обґрунтованих та доказово підтверджених мотивів, які б свідчили про наявність суттєвого недоліку позовних проваджень, у яких розглядалися та були вирішені відповідні спори про стягнення з Боржника заборгованості на користь кредиторів, не зазначено.

За таких обставин, викладені у касаційній скарзі доводи Боржника про те, що заявленим кредиторським вимогам судами попередніх інстанцій помилково була надана оцінка без застосування принципу підвищеного стандарту доказування та без наявних первинно-облікових документів, є безпідставними та підлягають відхиленню.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною п`ятою цієї ж статті процесуального закону визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Ураховуючи наведені норми та зважаючи, що розпорядником майна, іншими кредиторами чи учасниками цієї справи про банкрутство не спростовані обставини щодо наявності та розміру заборгованості Боржника перед ТОВ «ЛІВ-Технік», підтвердженої рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 у справі № 903/1181/23 (яке набрало законної сили), суди попередніх інстанцій вірно керувалися тим, що відповідні кредиторські вимоги є безспірними, відтак заява ТОВ «ЛІВ-Технік» підлягає задоволенню, а грошові вимоги цього кредитора до Боржника - визнанню у повному обсязі.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявне повідомлення розпорядника майна Боржника про результати розгляду грошових вимог ТОВ «ЛІВ-Технік», згідно якого арбітражним керуючим Ющенко В. М. було визнано вимоги цього кредитора у повному обсязі, що свідчить про відсутність вмотивованих сумнівів щодо виникнення грошового зобов`язання між сторонами.

Доводи скаржника наведеного не спростовують, натомість зводяться до безпідставного стверджування про необхідність застосування «підвищеного стандарту доказування» у питанні доведення кредитором ТОВ «ЛІВ-Технік» безспірних грошових вимог до Боржника.

З аналогічних мотивів Верховний Суд відхиляє аргументи щодо неправомірності визнання грошових вимог кредитора ТОВ «Захід-Агро-Техніка».

Так, попередніми судовими інстанціями встановлено, що ТОВ «Захід-Агро-Техніка» заявило грошові вимоги до Боржника у загальному розмірі 6 256 139,38 грн, що включають заборгованість, частина якої є безспірною (підтверджена рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2024 у справі № 903/254/24 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі № 903/552/23), а решта, що виникла на підставі Договору №107, підтверджена належними доказами (первинними документами).

З аналізу доводів та вимог касаційної скарги Боржника вбачається, що скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині розгляду грошових вимог ТОВ «Захід-Агро-Техніка» лише щодо визнаних вимог, які підтверджені судовими рішеннями у справах № 903/254/24 та № 903/552/23 (тобто скаржник не заперечує визнання судами вимог із заборгованості, що виникла на підставі Договору №107).

Ураховуючи зазначене та принцип диспозитивності, оскаржувані судові рішення підлягають касаційному перегляду Верховним Судом виключно в цій частині.

Водночас беручи до уваги, що зазначені кредиторські вимоги є безспірними, а учасниками цієї справи про банкрутство не спростовані обставини щодо наявності та розміру заборгованості Боржника перед ТОВ «Захід-Агро-Техніка» (підтвердженої чинними судовими рішеннями), суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили заяву цього кредитора та визнали відповідні його грошові вимоги до Боржника.

Аргументи скаржника про необхідність доведення кредитором своїх грошових вимог також додатковими доказами (первинними документами) з урахуванням «підвищеного стандарту доказування» спростовуються викладеними вище мотивами Верховного Суду, адже учасниками справи не зазначено обґрунтованих тверджень про винятковість випадку, коли безспірні вимоги кредитора потребують додаткового доведення.

Більш того, апеляційним судом з`ясовано, що згідно повідомлення розпорядника майна Боржника про результати розгляду грошових вимог ТОВ «Захід-Агро-Техніка» такі були визнані арбітражним керуючим у загальному розмірі 6 022 856,87 грн, що свідчить про відсутність вмотивованих сумнівів щодо виникнення грошового зобов`язання між сторонами.

Аргументи скаржника про ненадання кредитором ТОВ «Захід-Агро-Техніка» (як продавцем) доказів державної реєстрації сільськогосподарської техніки, яка була предметом продажу Боржнику за відповідним договором (заборгованість за яким підтверджена судовим рішенням та заявлена як грошові вимоги у справі про банкрутство), є неспроможними, адже такі доводи не спростовують встановленого судами факту передачі товару (що підтверджується товарно-транспортною накладною №РН-0000464 від 01.04.2022 та видатковою накладною №РН-0000464 від 01.04.2022) та наявності у Боржника відповідних зобов`язань з оплати відповідного товару.

Отже, твердження скаржника про неправомірне визнання місцевим господарським судом, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, грошових вимог ТОВ «Захід-Агро-Техніка» є помилковими та підлягають відхиленню.

Посилання скаржника як на підставу для касаційного оскарження на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.08.2019 у справі №922/1014/18, відхиляються колегією суддів з підстав нерелевантності зазначеної практики до спірних правовідносин.

Дійшовши в цілому зазначених вище висновків, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення у цій справі в частині визнання грошових вимог ТОВ «Захід-Агро-Техніка» та ТОВ «ЛІВ-Технік» є законними та обґрунтованими, а протилежні доводи скаржника - безпідставними.

Разом з тим Верховний Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» та вважає обґрунтованими доводи Боржника (заявника касаційної скарги) в цій частині з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що:

- грошові вимоги ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» обґрунтувало наявністю заборгованості Боржника за договором поставки товару від 23.04.2021 № 25/21/ВЛ (далі - Договір поставки);

- рішенням Третейського суду від 10.05.2022 у справі № 6/22 стягнуто із Боржника на користь ТОВ «Агрохім-Партнер» суму заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за Договором поставки, у сумі 14 380 562, 76 грн, а також третейський збір у сумі 25 500, 00 грн;

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №873/29/22, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви Боржника про скасування рішення Третейського суду від 10.05.2022 у третейській справі №6/22, зазначене рішення Третейського суду залишено без змін. Ухвала в цій частині залишена без змін постановою Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 873/29/22;

- тією ж ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №873/29/22 задоволено заяву ТОВ «Агрохім-Партнер» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 10.05.2022 у справі № 6/22;

- 05.12.2022 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 873/29/22 видано відповідний наказ суду, згідно якого сума коштів, що підлягає стягненню, становить 14 407 303,26 грн;

- заборгованість погашена Боржником частково на суму 1 000 000,00 грн, відтак залишок складає 13 407 303,26 грн;

- згідно договору від 14.02.2023 №14-02-2023/1 ТОВ «Агрохім-Партнер» (Первісний Кредитор) відступило ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» (Новий Кредитор) права вимоги;

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі №873/29/22 задоволено вимоги заяви ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» про заміну сторони (стягувача) у справі №873/29/22;

- у зв`язку із невиконанням Боржником рішення суду кредитор нарахував 8 343 301,00 грн пені за період з 26.04.2022 по 10.06.2024, 6 005 921,84 грн - 30% річних за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 та 2 469 009,27 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по травень 2024 року;

- нарахування штрафних санкцій за вказані періоди та 30% річних погоджено сторонами у договорі поставки.

Також судами встановлено, що на підтвердження наявності грошового зобов`язання Боржника перед ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер», кредитором було надано копії: рішення Третейського суду від 10.05.2022 у справі №6/22; наказу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №873/29/22; ухвал Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та від 05.04.2023 у справі №873/29/22; Договору поставки; договору № 14-02-2023/1 про відступлення права вимоги від 14.02.2023 з актом прийому-передачі документів; повідомлення від 14.02.2023 про відступлення права вимоги.

Зважаючи на зазначені вище обставини та наявні документи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження обґрунтованості грошових вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» до Боржника належними доказами.

Проте, Верховний Суд не може погодитися з такими висновками попередніх судових інстанцій з підстав їх передчасності.

Так, впродовж всього розгляду справи розпорядник майна заперечувала обґрунтованість грошових вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер», що вбачається зі змісту як повідомлення розпорядника майна Боржника про результати розгляду грошових вимог цього кредитора, так і його [розпорядника] апеляційної скарги.

Як зазначалось вище, частиною четвертою статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас частина восьма статті 75 ГПК України визначає, що обставини, встановлені, зокрема, рішенням третейського суду, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Аналіз наведених приписів статті 75 ГПК України свідчить про те, що для господарського суду при розгляді справи (вирішення певного спору чи розгляді заяви у справі про банкрутство) преюдиційний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, натомість обставини, встановлені у мотивувальній частині рішення третейського суду, підлягають доказуванню в загальному порядку.

Водночас при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості такого рішення в цілому, а лише з`ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України. Аналогічно при розгляді заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості такого рішення в цілому, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

Отже, рішення третейського суду не є самостійною підставою для звільнення кредитора від доказування обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх грошових вимог до боржника. Обставини, встановлені таким рішенням, підлягають обов`язковому доказуванню у загальному порядку під час розгляду господарським судом справи про банкрутство.

Втім, наведене залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій, адже в оскаржуваних судових рішеннях судами не надано належної правової оцінки обставин доведення кредитором ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» обґрунтованості своїх грошових вимог до Боржника також первинними документами, які б підтверджували наявність відповідних зобов`язань за Договором поставки.

У цьому зв`язку, Верховний Суд погоджується з аналогічними доводами скаржника у відповідній частині.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання передачі документів від 14.02.2023 до договору про відступлення права вимоги від 14.02.2023 № 14-02-2023/1 Новому кредитору передано оригінали специфікацій та видаткових накладних (за переліком), тому судам належало перевірити, чи долучені відповідні докази кредитором до матеріалів заяви про визнання грошових вимог чи у подальшому до матеріалів справи.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій за результатом розгляду заявлених грошових вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» в цілому є передчасними.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення у частині розгляду грошових вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» таким вимогам не відповідають, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, що входять до предмета доказування обґрунтованості грошових вимог цього кредитора.

Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «Захід-Агро-Техніка» та ТОВ «ЛІВ-Технік», Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

При цьому зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин у справі у частині розгляду грошових вимог ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер», Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині та передачу матеріалів справи на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають частковому скасуванню з направленням справи у відповідній частині для нового розгляду до суду першої інстанції, тому Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 903/347/24 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро-Техніка» на загальну суму 6 262 195, 38 грн, а також в частині зобов`язання розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів (у відповідній черговості) залишити без змін.

3. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 903/347/24 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВ-Технік» на загальну суму 2 333 517, 07 грн, а також в частині зобов`язання розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника (у відповідній черговості) залишити без змін.

4. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 903/347/24 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» на загальну суму 25 702 252,28 грн, а також в частині зобов`язання розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника (у відповідній черговості) скасувати.

5. Справу № 903/347/24 у скасованій частині направити до Господарського суду Волинської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков