Ухвала від 20.03.2025 по справі 922/2331/24

УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2331/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рєзнік А. В.,

представників:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» - Лєщинського К. Д.,

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясокомбінат "Куп`янський"» - не з`явився,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясокомбінат "Куп`янський"»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 (колегія суддів: Терещенко О. І. (головуючий), Тихий П. В., Слободін М. М.), рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 (суддя Лавренюк Т. А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясокомбінат "Куп`янський"»

про стягнення 2 317 080,30 грн,

УСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (далі - позивач, ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн») подало до господарського суду позов, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясокомбінат "Куп`янський"» (далі - відповідач, ТОВ «М`ясокомбінат "Куп`янський"») 2 317 080,30 грн, з яких: 1 679 011,45 грн основного боргу, 52 475,05 грн інфляційних втрат, 48 369,33 грн 3 % річних та 537 224,47 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 10.02.2022 № С-10/02/2022-3 (далі - договір від 10.02.2022) в частині здійснення своєчасної та повної оплати за електричну енергію, спожиту у червні 2023 року.

Господарський суд Харківської області:

- у рішенні від 12.09.2024 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 1 679 011,45 грн основного боргу, 48 369,33 грн 3 % річних, 52 475,02 грн інфляційних втрат; відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 537 224,47 грн пені.

Висновки суду першої інстанції по суті спору мотивовані тим, що факт порушення відповідачем умов договору від 10.02.2022 та наявність у нього заборгованості за спожиту електричну енергію у червні 2023 року на суму 1 679 011,45 грн доведений позивачем та підтверджений матеріалами справи. Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, суд визнав їх арифметично правильними. Разом з тим суд відмовив у стягненні пені, вказавши що на період дії в країні воєнного стану зупинено нарахування штрафних санкцій з огляду на постанову НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332;

- у додатковому рішення від 19.09.2024 задовольнив частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення; стягнув з відповідача на користь позивача 19 587,72 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

За висновками місцевого господарського суду у додатковому рішенні заявлені до стягнення позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500,00 грн відповідають критеріям визначення та розподілу судових витрат, втім розмір таких витрат з огляду на часткове задоволення позовних вимог суд визначив пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Східний апеляційний господарський суд у постанові від 08.01.2025 залишив без змін рішення суду першої інстанції від 12.09.2024 та додаткове рішення місцевого господарського суду від 19.09.2024.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, в тому числі з наведеними в рішенні по суті спору, додатково зазначивши, що відповідач не вчинив дій щодо повідомлення позивача про припинення користування електричною енергією в порядку п. 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), а тому зобов`язаний здійснити оплату спожитої у червні 2023 року електричної енергії.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «М`ясокомбінат "Куп`янський"», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору по суті, а також на наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення по суті спору, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю та, як наслідок, скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, залишене без змін апеляційним судом.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду у постанові від 20.02.2024 у справі № 905/644/22 щодо питання застосування підп. 1, 2 п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міненерго від 13.04.2022 № 148 (далі - Положення № 148), в результаті чого неправильно визначили обсяги спожитої електричної енергії в умовах воєнного стану та необґрунтовано стягнули заявлену суму основного боргу за спірний період.

У контексті наведеного відповідач не погодився з розрахунками заборгованості за електричну енергію, спожиту у червні 2023 року, оскільки відповідач припинив господарську діяльність підприємства з 01.04.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та не поновлював її станом на момент розгляду справи у судах, крім того, не мав доступу до електроустановок, відповідно, фактично не споживав у спірний період електричної енергії за відповідною адресою у м. Куп`янську Харківської області, яке з 17.09.2022 знаходиться на території, віднесеної до території можливих бойових дій.

Також скаржник зазначив, що не міг виконати вимоги п. 4.27 ПРРЕЕ в умовах воєнного стану через неможливість перебування працівників та території підприємства у зв`язку з існуванням надзвичайних обставин, які не залежали від волі відповідача.

Крім того, вказав, що апеляційний суд порушив ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, коли відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання та розглянув справу за відсутності його представника, чим позбавив товариство права на ефективну правову допомогу та можливість повною мірою реалізувати своє право на захист.

Одночасно у касаційній скарзі відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, згідно з яким розмір таких витрат становить 40 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані Суду у законодавчо встановлені строки.

Верховний Суд в ухвалі від 26.02.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

До Верховного Суду подали:

позивач 14.03.2025 - відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін;

відповідач 17.03.2025 - клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 18.03.2025 о 14 год 40 хв, на іншу дату і час через зайнятість його представника адвоката Савченко О. В. в іншій судовій справі, судове засідання в якій Господарський суд міста Києва призначив на 18.03.2025 о 13 год 45 хв, що унеможливлює участь цього адвоката у судовому засіданні в суді касаційної інстанції. 18.03.2025 Верховний Суд відклав розгляд справи на 20.03.2025, про що постановив відповідну ухвалу;

відповідач 19.03.2025 - клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час для надання можливості новому представнику Сидорчук О. Є., з якою договір про надання правової допомоги укладений лише 19.03.2025, ознайомитися з матеріалами справи та підготуватися до судового розгляду;

позивач 20.03.2025 - додаткові пояснення у справі.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з`ясовано, що в ухвалі від 27.03.2024 Верховний Суд передав справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, та вирішення питання про те, як визначати території, на які поширюється правовий режим, передбачений ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та щодо наслідків порушення заборони, встановленої цим Законом, для кожної зі сторін правовідносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 19.04.2024 справу № 908/1162/23 прийняла до провадження.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій щодо застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результату вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики - це реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку, зокрема, об`єднаною палатою.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на те що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення справи, яка розглядається, колегія суддів з метою дотримання єдності судової практики дійшла висновку про зупинення касаційного провадження у справі № 922/2331/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 922/2331/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. А. Ємець

Судді: І. М. Бенедисюк

І. В. Булгакова