Вирок від 20.03.2025 по справі 645/2746/24

Справа № 645/2746/24

Провадження № 1-кп/645/171/25

ВИРОК

Іменем України

20 березня 2025 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221190000563 від 17.04.2024 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 12.12.2008 року вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ст.69, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 09.08.2012 по відбуттю строку покарання;

- 14.11.2013 року вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 04.01.2016 умовно-достроково на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області від 25.12.2015 на невідбутий строк 10 місяців 20 днів;

- 11.10.2016 року вироком Московського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 04.05.2020 умовно-достроково на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2020 за ст. 81 КК України на невідбутий строк 27 днів;

- 11.06.2024 року вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 07.08.2024 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі;

- 27.11.2024 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі,

- 04.12.2024 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 Кримінальногокодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.04.2024 приблизно о 05 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, в період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим», строк якого продовжено з 14.02.2024 на 90 днів відповідно до Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діючи повторно, з прямим умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, знаходячись на сходовій клітині четвертого поверху першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою інструменту, який мав при собі, перекусив велосипедний тросовий замок, яким до металевої труби був прикріплений гірський велосипед TM «Fort», моделі «Master 26MD» (розміром рами ~ 19) у справному стані вартістю 3817 гривень 00 копійок, після чого викрав його та покинувши місце вчинення злочину розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив його власнику - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 майнову шкоду на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, та дав суду правдиві показання про обставини вчинення ним злочину, та пояснив суду, що в квітні 2024 року він зайшов у під*їзд будинку АДРЕСА_2 таперебував тамприблизно до04:00год..В цьомупід*їздіперебував велосипед,який бувзакріплений тросомдо металевоїтруби.Скориставшись кусачкамивін відрізавчастково цейтрос тавикрав велосипедз під*їзду. Викрадене майно продав, а грошима розпорядився на власний розсуд. У скоєному щиро кається, розуміє протиправність своїх дій, засуджує свою поведінку. Наразі виявив бажання проходити військову службу..

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, матеріалів щодо речових доказів та судових витрат.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Згідно класифікації,передбаченої ст.12КК України, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочини.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий, не одружений, осіб на утриманні не має, не працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Відповідно до ст. 65 КК України та як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Судом враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які за змістом ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий в тому числі за корисливі злочини, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Враховуючи той факт, що інкриміноване кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 вчинив до винесення вироку Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04.12.2024 року, за яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, тому остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд призначає на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань.

Призначення цього покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України та застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, оскільки його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства неможливе.

Також, суд приймає до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_4 не відбуте покарання, призначене вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 11.06.2024 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців

Згідно з частиною 4 статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановления попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17, якщо до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, вироком застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а надалі встановлено, що вона винна у вчинені інших кримінальних правопорушень, які вчинено до постановлення цього вироку, у таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена на підставі статті 75 КК України, на час ухвалення нового вироку і яке рішення приймає суд під час ухвалення нового вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановления попереднього вироку.

У разі, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою закону силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення частини 4 статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий вирок за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Цивільний позов не заявлений.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно положень ст. 124 КПК України на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи.

Частиною 4 ст.174КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,25.04.2024року ухвалоюслідчого суддіФрунзенського районногосуду м.Харкова накладеноарешт на речовий доказ шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження на велосипед ТМ «Fort 26», моделі «Master MD», білого кольору з голубими та сірими лініями та написами власником якого є ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , який перебував у користуванні ОСОБА_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк покарання відбутий ним за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених за цим вироком суду покарання та покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2024, призначити ОСОБА_4 до відбування остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, 6 місяців.

До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 20.03.2025 року.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк покарання відбутий ним за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2024 року.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 11.06.2024 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користьдержави витратиза проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/11218-ТВ від 25.04.2024 року в сумі 1893,20 грн..

Арешт майна, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.04.2024 року - скасувати.

Речовий доказ: велосипед ТМ«Fort26»,моделі «MasterMD»,білого кольоруз голубимита сіримилініями танаписами власникомякого є ОСОБА_5 ,який проживаєза адресою: АДРЕСА_3 ,-після набраннявироком законноїсили повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, а також право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1