Рішення

від 19.03.2025 по справі 490/10401/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/10401/21

н\п 2/490/83/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Твердохліб К.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві справу за позовом ТОВ ТК «Меркурій» до ТДВ СК «Альфа-Гарант», Філії ПрАТ САВ 92 у м.Миколаїв, ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ТОВ ТК Меркурій до ТДВ СК «Альфа-Гарант», Філії ПрАТ САВ 92 у м. Миколаїв, ОСОБА_1 , у якому позивач просить ухвалити рішення, яким: стягнути в солідарному порядку з ТДВ СК «Альфа-Гарант», Філії ПрАТ САВ 92 у м.Миколаїв, ОСОБА_1 на свою користь суму матеріальної шкоди у розмірі 208 321,76 грн; стягнути в солідарному порядку з ТДВ СК «Альфа-Гарант», Філії ПрАТ САВ 92 у м. Миколаїв, ОСОБА_1 на свою користь суму моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн; стягнути в солідарному порядку з ТДВ СК «Альфа-Гарант», Філії ПрАТ САВ 92 у м. Миколаїв, ОСОБА_1 на свою користь судові витрати у розмірі 3 874,85 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.01.2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Від ТДВ СК «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог до нього, оскільки ним здійснено виплату страхового відшкодування в повному обсязі, у розмірі 18274,75 грн, який визначено звітом №21/4186 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку. Крім цього відповідач також зазначив, що оскільки потерпілою особою у цій справі є юридична особа, яка не зазнала жодних ушкоджень здоров`я - моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідачі Філії ПрАТ САВ 92 у м. Миколаїв, ОСОБА_1 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2023 року закрито підготовче провадження у справі.

У судове засідання сторони не з`явилися з невідомих суду причин. Представником позивача до суду подано заяву, у якій представник просить провести розгляд справи за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

На території ТОВ ТК «Меркурій» 23.07.2021 року сталася ДТП за участі відповідача ОСОБА_1 , який цей на момент був працівником Філії ПрАТ САВ 92 у м. Миколаїв, та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2021 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України. У постанові також зазначено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом та починаючи рух з боксу автомийки «Максимум», не врахував дорожньої обстановки, не простежив безпеку маневру та при виникненні перешкоди в русі, а саме, ролетаавтомийки на виїзді, не вжив заходів щодо її об`їзду, внаслідок чого допустив наїзд на перешкоду (ролет).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статтей 23, 24, 26-1, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиками здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому шкода, заподіяна майну у порядку, визначеному цим законом.

Відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦПК України).

Частина перша статті 1168 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За такого, у даному випадку належним відповідачем має бути роботодавець відповідача ОСОБА_1 .

Така ж позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 року у справі №760/28302/18.

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.07.2021 року цивільна відповідальність ОСОБА_1 (транспортний засіб «IVECO DAILY 65C15») була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» (поліс № АР/7567741). ТОВ ТК «Меркурій» 27.07.2021 року звернулося до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування.

Відповідач ТОВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Меркурій» у сумі 18274 грн 75 коп., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням.

Наявні у справі докази (рахунок фактура) не є належним та достатнім доказом розміру завданої шкоди у сумі 208321 грн 76 коп. Будь-якого висновку експерта/екпертизи позивачем на спростування розміру шкоди у сумі 18274 грн 75 грн суду не надано.

Щодо позовних вимог пред`явлених до філії ПрАТ «САВ 92» то суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїй постанові від 07.10.2020 рокуу справі № 705/3876/18 зазначив таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Позов позивачем пред`явлено, зокрема, до філії ПрАТ «САВ92 у м. Миколаєві», тоді як цей відповідач є відокремленим підрозділом ПАТ «Сав 92» (ТОВ «САВ 92») код ЄДРПОУ 42903398. Відтак цей відповідач не є належним відповідачем за цими позовними вимогами.

За такого підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТСД СК «Альфа-гарант» та філії ПрАТ«САВ92у м.Миколаєві»суми матеріальної шкоди у розмірі 208321 грн 76 коп. у солідарному порядку відсутні.

Щодо позовних про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає таке.

Пунктом 9 частини другоїстатті 16 ЦКпередбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Устатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обгрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач вказує на те, що працівники позивача після ДТП 23.07.2021 року, винуватцем якого був ОСОБА_1 , вимушені були працювати у вологому середовищі при температурі близько 0 С, а в грудні, січні та лютому 2022 року при значній мінусовій температурі.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що такі доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами. Відтак судом не встановлено, в чому саме полягала моральна шкода ТОВ ТК «Меркурій», як юридичної особи. Тому у задоволенні таких позовних вимог слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ТОВ ТК «Меркурій» слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню позивачеві не підлягають.

Керуючись статтями 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ТОВ ТК «Меркурій» до ТДВ СК «Альфа-Гарант», Філії ПрАТ САВ 92 у м. Миколаїв, ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Шолох