Ухвала

від 10.03.2025 по справі 752/10679/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/10679/24

Провадження №: 1-кс/752/2044/25

У Х В А Л А

10 березня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023100000000629 від 22.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

встановив:

Прокурор звернувся із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42023100000000629 від 22.12.2023, що виявлено та вилучено в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023100000000629 від 22.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 209, ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ТзОВ Фірма «Волиньфарм», вступивши у змову з посадовими особами вітчизняних фармацевтичних виробників налагодили протиправний механізм зі збуту лікарських засобів до закладів охорони здоров`я за завищеними цінами із подальшим заволодінням і розтратою бюджетних коштів.

Так, механізм злочинних дій полягає у тому, що вітчизняні фармацевтичні виробники лікарських засобів з метою обходу законодавчо визначеної граничної надбавки на лікарські засоби завідомо здійснюють продаж лікарських засобів за значно завищеними цінами для подальшої максимальної націнки на лікарські засоби, які реалізуються до бюджетних закладів/установ. Зокрема, ТзОВ Фірма «Волиньфарм» від фармвиробників отримує актуальні ціни із зазначенням знижок, у тому числі для постачання продукції закладам охорони здоров`я (т.зв. «госпітальна знижка», «госпітальні ціни»). У подальшому, посадовими особами ТзОВ Фірма «Волиньфарм», у ході реалізації фармпродукції застосовуються максимальні ціни виробників, а сума знижок повертається від заводів-виробників на ТзОВ Фірма «Волиньфарм» у вигляді оплати по т.зв. «маркетинговим» договорам за послуги «із просування фармпродукції», «вивчення ринку» тощо на рахунки підприємства та підконтрольних ФОПів, що призводить до завищення цін на лікарські засоби та заволодіння коштами закладів охорони здоров`я.

В подальшому, вказані кошти перераховувались на рахунки підконтрольних ФОПів з наступним обготівковуванням та привласненням.

Таким чином, фактичну ціну лікарських засобів, які реалізуються ТзОВ Фірма «Волиньфарм», штучно завищено понад граничних меж, передбачених Постановою КМУ від 17.10.2008 № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби», що створило умови для заволодіння коштами Державного бюджету України.

Відповідно довідки спеціаліста від 05.12.2024 № 328 за результатами проведення економічного дослідження - перевитрата коштів (державних та місцевих бюджетів) за період 1 січня 2022 по 1 квітня 2024 року під час здійснення закупівлі закладами охорони здоров`я Івано-Франківської, Рівненської, Волинської, Житомирської, Тернопільської областей лікарських засобів у товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Волиньфарм» (код ЄДРПОУ 21738610) з перевищенням 10 відсоткової граничної постачальницько-збутові надбавки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №955 за умови надання знижок за вказані лікарські засоби акціонерним товариством «Фармак» шляхом застосування фіктивних, нереальних господарських операції щодо надання маркетингових послуг з ТОВ Фірма «Волиньфарм» (код ЄДРПОУ 21738610) з урахуванням даних, що викладені в протоколі огляду від 17.09.2024 підтверджується документально на суму 3 723 928,22 гривень з ПДВ..

Висновком експерта №28/5 від 17.02.2025 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, висновки, зазначені в Довідці спеціаліста від 05.12.2024 № 328 щодо спричинення збитків (нанесення матеріальної шкоди) державному та місцевому бюджетам за період 01 січня 2022 по 01 квітня 2024 року під час здійснення закупівлі закладами охорони здоров`я Івано-Франківської, Рівненської, Волинської, Житомирської, Тернопільської, Чернівецької областей лікарських засобів у товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Волиньфарм» (код ЄДРПОУ 2173861) з перевищенням 10 відсоткової граничної постачальницько-збутової надбавки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 955 документально підтверджуються в сумі 3 149 754,94 гривень (три мільйони сто сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 94 коп.).

Так, до вчинення вказаного кримінального правопорушення, може бути причетна фахівець тендерного відділу АТ «Фармак» ОСОБА_4 , яка:

- спілкувалась зі службовими особами ТОВ Фірма «Волиньфарм», зокрема ОСОБА_5 з приводу умов співпраці, зокрема узгоджували інформацію у вигляді так званих «прайс-листів» про «госпітальної програми» знижок між ТОВ Фірма «Волиньфарм» та АТ «Фармак» - знижки від 10% до 30% на лікарські засоби виробництва АТ «Фармак»;

- опрацьовувала звітність щодо госпітальних продажів препаратів виробництва АТ «Фармак», яка надходила від ТОВ Фірма «Волиньфарм» в особі ОСОБА_5 , у якій містилась інформація щодо нарахувань знижок (вказаний звіт у подальшому і перевіряла ОСОБА_4 та він іде за основу при оплаті фіктивних «маркетингових послуг», сума в звіті збігається сумою в акті приймання-передачі маркетингових послуг);

- під час допиту ОСОБА_4 у якості свідка остання підтвердила факти господарських взаємовідносин заводу-виробника з дистриб`ютером, спілкування з цього приводу з ОСОБА_5 , але нічого не змогла пояснити з приводу матеріалів НСРД та оглядів листувань у електронних пристроях.

28.02.2025 слідчим СУ ГУНП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання однієї з учасників вказаної групи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході обшуку слідчим виявлено речі та документи, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення та мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме:

- ?мобільний телефон Samsung Galaxy A15, чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 .

28.02.2025 вищевказаний мобільний телефон визнано речовими доказами у рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.

Таким чином з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об`єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з`ясування об`єктивної істини по справі, а також проведення оглядів, призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речами та предметами, що вже визнані речовими доказами, а також допитів свідків та проведення інших слідчих та процесуальних дій, орган досудового розслідування та процесуальний керівник вважають за необхідне накласти арешт на вищевказані речові докази вилучені в ході обшуку за вищевказаною адресою.

Прокурор клопотання підтримав, просив накласти арешт з метою збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання, просив долучити повідомлення про підозру від 28.02.2025 ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 зазначила, що вважає клопотання прокурора необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Вилучене майно не має жодного відношення до обставин Кримінального провадження. Під час обшуку слідчим надавався безперешкодний доступ до вилучених пристроїв. Замість проведення огляду майна, копіювання інформації з них - слідчі за відсутності обґрунтованих підстав вилучили майно і незаконно утримують його. Вилучене майно не відповідає ознакам речового доказу, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України. Застосування заходу забезпечення Кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно не відповідатиме його завданням, натомість - неправомірно обмежуватиме право власності ОСОБА_4 .

Так, СУ ГУНП м. Києва здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України. Згідно клопотання про арешт, у Кримінальному провадженні розслідується начебто протиправний механізм зі збуту лікарських засобів до закладів охорони здоров`я за завищеними цінами із подальшим заволодінням та розтратою бюджетних коштів. За версією сторони обвинувачення, до вказаного протиправного механізму залучено ТЗОВ Фірма «Волиньфарм» та підприємства-виробники фармпродукції, зокрема АТ «Фармак». В процесі злочинної діяльності, державному та місцевому бюджету було завдано шкоду на загальну суму 3 149 754,94 грн. 26.02.2025 р. ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 . Метою проведення обшуків було необхідність виявлення і вилучення документів, відомостей щодо фінансово-господарських операцій фізичних та юридичних осіб. 28.02.2025 р. на підставі вищезазначеної ухвали Голосіївського районного суду м. Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 Речей та документів, визначених ухвалою слідчого судді та важливих для Кримінального провадження відшукано не було. В той же час, в ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 вилучено її мобільний телефон, який в подальшому було визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження. 01.03.2025 р., прокурор у Кримінальному провадженні звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна.

Вказувала, що майно власника не пов`язане із обставинами, які розслідуються в рамках кримінального провадження. Висновки сторони обвинувачення щодо начебто завдання збитків державному та місцевому бюджету базуються на неповному експертному дослідженні через надання обмежених вихідних матеріалів. Так, згідно Висновку від 17.02.2025 р. № 28/5 наявне застереження (арк. 52 судової справи) що даний висновок складений за результатами дослідження того обсягу документів, який був наданий ініціатором проведення судової економічної експертизи. Однак, на експертизу були надані лише документи щодо поставки АТ «Фармак» на користь ТОВ Фірма «Волиньфарм» продукції та документів щодо подальшої її поставки на користь. Акти звірки між АТ «Фармак» та ТОВ Фірма «Волиньфарм», Звіти Покупця, інформація про застосування «госпітальної знижки» на експертне дослідження не надані. Однак, вказані документи мають суттєве значення для встановлення істини у вказаній справі. Не надано було також і інші документи, які експерти запитували при підготовці звіту, а саме - журнали, ордери, оборотно-сальдові відомості в розгорнутому вигляді, та меморіальні ордери-картки по рахунках бухгалтерського обліку, в яких відображені операції, які здійснені у фінансово-господарських взаємовідносинах між АТ «Фармак» та ТОВ Фірма «Волиньфарм» за договором від 04.01.2022 р. № 17 а період з 01.01.2022 по 31.03.2024 р. Таким чином, доводи сторони обвинувачення щодо причетності АТ «Фармак» чи її посадових осіб до кримінального провадження не відповідають дійсності з огляду на неповноту досудового розслідування.

Ухвалою про обшук від 26.02.2025 надано дозвіл лише на копіювання інформації з електронних носіїв інформації, якщо вона стосується кримінального провадження. Однак, під час огляду мобільного телефону, жодної важливої для досудового розслідування інформації встановлено не було. Ні договорів, ні листувань між ОСОБА_4 та іншими особами, які б могли становити інтерес для слідчих, встановлено не було. Жодних інших документів, які також якимось чином можуть підтвердити причетність Вана ОСОБА_4 до Кримінального провадження, виявлено чи вилучено не було. Більше того, за результатами проведеного обшуку у ОСОБА_4 не було вилучено жодних документів, які б стосувалися обставин, які розслідуються у межах Кримінального провадження. Натомість слідчі вилучили мобільний телефон ОСОБА_4 який не містить жодних доказових відомостей. Дозвіл на вилучення мобільного телефону надано виключно у разі неможливості скопіювати таку інформацію, якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем, чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Однак, стороні обвинувачення було надано повний доступ до пристроїв. У ході проведення обшуку стороні обвинувачення надавався безперешкодний доступ до пристроїв. Вказане підтверджується зокрема протоколом та відеозаписом проведеного обшуку, в якому слідчим зафіксоване добровільне надання пристрою ОСОБА_4 . Інформації, відомостей, які можуть становити інтерес для сторони обвинувачення, виявлено слідчим не було. Окрім того, станом на день розгляду клопотання про арешт, сторона обвинувачення мала достатньо часу для огляду та копіювання інформації з мобільного телефону в робочих умовах. Станом на 10.03.2025 р. слідчі, знаючи паролі від пристроїв та маючи доступ до них, мали достатньо часу для дослідження пристроїв з метою детального пошуку інформації, яка може становити для них інтерес, проведення їх огляду, у тому числі і з залученням спеціаліста у разі необхідності. Попри надання доступу до пристроїв, огляд проведено не було, інформація не була скопійована. Крім того, слідчий мав можливість залучити спеціаліста у порядку ч. 3 ст. 237 КПК України. Натомість вказаних дій з вилученим майном зроблено не було і пристрої безпідставно утримуються вже більше тижня слідчими у Кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, орган процесуального керівництва вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю збереження речових доказів.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

З наведеного слідує, що певне майно підлягає арешту лише у разі, якщо воно відповідає переліченим вище вимогам.

В свою чергу ч. 2 ст. 100 КПК України визначено, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Так, ухвалою слідчого судді надавався дозвіл на проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання та вилучення: документів,які мають відношення до здійснення вказаної протиправної діяльності та інформації, яка може міститися у мобільному телефоні, комп`ютерній техніці (стаціонарних комп`ютерах, ноутбуках, планшетах, комунікаторах) та електронних носіях інформації (флеш-накопичувачі, CD та DVD диски, зовнішні накопичувачі, носії на магнітних дисках), цифрових карт пам`яті, та вилучення їх у відповідності до ч. 2 ст. 168 КПК України, лише у випадку неможливості встановити чи скопіювати таку інформацію, якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

В той же час, слідчий суддя, вивчивши матеріали, які додані до клопотання, вважає, що прокурор не довів, що майно, яке вилучене за наслідками проведеного обшуку, є доказом у розумінні ст. 98 КПК України кримінального правопорушення, яке розслідується у даному провадженні.

Вказане майно не оглянуто, матеріалами не доведено, що воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або що вказані речі були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Постанова слідчого, якою вилучене майно та грошові кошти визнано речовим доказом, на яку посилається прокурор у своєму клопотанні, є такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, постанова не містить обґрунтування та висновків про відповідність вилученого майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, у ній зазначено лише перелік вилученого майна.

Прокурором надано копію повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна.

В свою чергу, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Проте, на переконання слідчого судді, сам по собі факт підозри у вчиненні кримінального правопорушення, санкція статей якого передбачає конфіскацію майна як вид покарання не є безумовною необхідністю застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Подане органом досудового розслідування клопотання про арешт майна та додатки до нього, не містять підтверджень того, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є необґрунтованими, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42023100000000629 від 22.12.2023, що виявлено та вилучено в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1