Рішення

від 10.03.2025 по справі 333/10596/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/10596/24

Провадження № 2/333/1312/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Гудіна І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_12, представника відповідача ОСОБА_13., розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу в за позовом представника ОСОБА_2 адвоката Коломоєць Ірини Василівни до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, орган опіки та піклування виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району про визначення місця проживання дітей з батьком, про встановлення факту самостійного виховання дітей -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява представника ОСОБА_2 адвоката Коломоєць Ірини Василівни до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, орган опіки та піклування виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району про визначення місця проживання дітей з батьком, про встановлення факту самостійного виховання дітей.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.07.2017 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони взаємин як подружжя з 06.02.2021 року не підтримують, відповідачка має іншу сім`ю, змінила прізвище. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 20.04.2021 року шлюб між сторонами розірвано. З цього часу, діти проживають з позивачем, він створив всі необхідні умови для проживання та нормального гармонійного розвитку дітей, їх особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Діти навчаються в школі, знаходяться на повному утриманні батька, мати аліменти не сплачує, має заборгованість, у їх вихованні та утриманні участі не бере. Проживання дітей разом з батьком відповідає їх найкращим інтересам. З огляду на їх вік, вони потребують перш за все турботи, уваги, любові та догляду. Позивач бажає та має можливість забезпечити своїм дітям належні умови для проживання, повною мірою, а тому він вважає, що вирішуючи спір в умовах воєнного стану про місце проживання дітей, необхідно врахувати пріоритет інтересів дітей при вирішенні будь-якого питання. Позивач ніколи не перешкоджав відповідачці спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні, всіляко сприяє, що б діти не були позбавлені піклування матері. Тому прохає суд визначити місце проживання дітей, разом з батьком та встановити факт самостійного їх виховання та утримання.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання.

06 січня 2025 року до суду від виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району, як органу опіки та піклування, надійшло рішення виконавчого комітету № 276 від 14 червня 2024 року «Про затвердження висновку «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 ».

11 лютого 2025 року до суду від районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як органу опіки, надійшло повідомлення, що малолітні діти фактично проживають в селі Любимівка Запорізького району Запорізької області, а власник квартири на території Комунарського району Запоріжжя, яку винаймає ОСОБА_2 , заперечує проти перебування в його квартирі сторонніх людей, окрім винаймачів.

Ухвалою суду від 14 лютого 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10 березня 2025 року.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надали суду заяву, в якій просили розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини.

28 липня 2017 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6 , зареєстрований Оріхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 60, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 липня 2017 року.

Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Шлюб розірвано рішенням Оріхівського районного суду у Запорізькій області від 20 квітня 2021р.у справі № 323/524/21.

З 06 лютого 2021р. діти проживають з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

12 липня 2021р. рішенням Оріхівського районного суду у Запорізькій області у справі № 323/1349/21 з відповідачки на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5

25 травня 2022 року відповідачка зареєстрована як внутрішньо-перемішена особа за адресою: АДРЕСА_2

22 листопада 2023 р. Вільнянський відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеса) надав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, за яким відповідачка ОСОБА_7 має заборгованість зі сплати аліментів за період з 09.06.2021 по 01.11.2023 в розмірі 74067,17 грн.

16 листопада 2023р. позивач з дітьми зареєстровані як внутрішньо- переміщені особи за адресою: АДРЕСА_3 , за вказаною адресою проживають періодично, через бойові дії за постійним місцем проживання.

07 червня 2024 року службою у справах дітей Комишуваської селищної ради, обстежено умови проживання позивача з дітьми в АДРЕСА_1 , складено акт, яким встановлено, що малолітніми дітьми опікується лише батько ОСОБА_8 , мати дітей не утримує їх та не займається їх вихованням, навчанням, лікуванням, долею дітей не цікавиться більше 4х років, аліменти не сплачує.

18 листопада 2024 року Таврійською гімназією «Перспектива» Таврійської сільської ради за № 01-25/402 надано характеристику на ОСОБА_4 , 2015 р.н, учня 3 класу, вказано, що він навчається у гімназії із 1 класу. За час навчання зарекомендував себе, як старанний, здібний, відповідальний учень. Пам`ять розвинена добре, увага стійка, до уроків готується систематично й старанно. проявляє високий інтерес до навчання. Має хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Тато, ОСОБА_2 , який виховує дітей сам, з першого дня навчання сина бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори (он-лайн), цікавиться життям дитини, організовує правильне проведення вільного часу свого сина, моніторить поводження дитини в мережі. За весь час навчання, 1,2,3 клас, мама ОСОБА_6 , зовсім не приймала і не приймає участі у навчанні і вихованні свого сина. Мама із своєю дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. ОСОБА_9 з класним керівником на зв`язок не виходила жодного разу, успіхами сина не цікавилася, на батьківські збори не з`являлася.

18 листопада 2024 року Таврійською гімназією «Перспектива» Таврійської сільської ради за № 01-25/403 надано характеристику ОСОБА_5 , 2017 р.н., ученицю 1 класу, вказано, що ОСОБА_10 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована здобувачка освіти. Програмовий матеріал засвоює на достатньому рівні. Щодо батька зазначається що тато учениці приділяє належну увагу вихованню. Видно, що ОСОБА_8 моніторить поводження дітей у мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Тато постійно співпрацює з класним керівником, цікавиться успішністю доньки. Щодо участі матері в житті дитини, зазначається « ОСОБА_10 вчиться в онлайн школі майже три місяці, але мами, ОСОБА_7 , я ще ні разу не чула і не бачила. Мама зовсім не звертає уваги на дитину, не приймає участі у навчанні і вихованні доньки. ОСОБА_9 з класним керівником на зв`язок не виходила жодного разу, успіхами ОСОБА_10 не цікавилась».

Позивач офіційно працевлаштований. Відповідно до характеристики від 06.06.2024р. №61/557 виданою ПАТ «Український графіт», ОСОБА_2 , 1990 р.н., працює на підприємстві з 03.01.2019 року по теперішній час охоронником служби охорони. За період роботи зарекомендував себе як сумлінний, дисциплінований, ініціативний працівник, досконало освоїв обов`язки по здійсненню пропускного та внутшньооб`єктного режиму на підприємстві. Добре орієнтується в документообігу внутрішніх транспортних перевезень. В роботі не допускає випадків порушень правил охорони праці виробничої та трудової дисципліни, будучи в цих питаннях зразком іншим працівникам.

Згідно довідки ПАТ «Український графіт» від 06.06.2024р. № 13/147 ОСОБА_2 з 22.09.2022р. по 08.10.2022 та з 05.09.2023р. по 21.09.2023р. перебував у додаткових відпустках як батько, який самостійно виховує дітей без участі матері.

Згідно довідки від 11.11.2024р. лікар ОСОБА_11 вказала, що діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходяться на обліку в Таврійській АЗПСМ з народження. Декларація складена з сімейним лікарем. На протязі останніх чотирьох років, діти знаходяться під опікою батька ОСОБА_2

06 січня 2025 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району, надав рішення № 276 від 14 червня 2024 року про доцільність встановлення місця проживання дітей з батьком, зазначивши, що рішення є чинним.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітніх дітей з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст.35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

При вирішенні вказаного спору, судом враховується те, що в умовах воєнного стану, введеного в Україні, позивач опікується дітьми, створив їм неналежні умови для їх проживання, для гармонійного розвитку особистості, самостійно їх виховує та утримує.

За таких обставин суд дійшов до висновку про задоволення заявлених вимог та визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам дітей.

При цьому, визначення місця проживання дітей з позивачем не може розцінюватися як їх розлучення з матір`ю, яка має такі ж права що і батько, а відтак, маючи бажання, може займатися вихованням та розвитком дітей на рівні з позивачем.

Відповідачка не обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми, у турботі та участі у їх вихованні, й може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду.

Відсутність заперечень з боку відповідачки щодо проживання дітей разом із позивачем, не свідчить про відсутність спору між сторонами. У постановах від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 13 січня 2022 року у справі № 644/1955/20 Верховний Суд зазначав, що відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Подібну позицію викладено в постанові Запорізького апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 335/6024/22.

Вимога про встановлення факту самостійного виховання дітей позивачем, також підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а не окремого. Так, Великою Палатою Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, Провадження № 14-132цс23, сформовано правову позицію в подібних правовідносинах: Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Отже, факт самостійного виховання та утримання позивачем двох дітей, встановлено судом та підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 5, 13, 15, 16, 19, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст.141, 160 161 СК України, ст.29 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_2 адвоката Коломоєць Ірини Василівни до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, орган опіки та піклування виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району про визначення місця проживання дітей з батьком, про встановлення факту самостійного виховання дітей- задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) самостійно виховує та утримує ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Ю.Р. Піх