Постанова

від 17.03.2025 по справі 541/2747/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/2747/24 Номер провадження 22-ц/814/663/25Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого судді Карпушина Г.Л.; суддів Дряниці Ю.В., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Павелко Руслана Сергійовича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Павелко Р.С. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 на 1/6 його заробітку.

В обгрунтування позову вказував, що він є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначав, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2012 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

09 червня 2015 року позивач уклав новий шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька. Зазначає, що створення ним нової сім`ї, народження другої дитини є підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини доходів (заробітку) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруМиргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовлено.

Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

На вказане рішенням та додаткове рішення суду представником ОСОБА_1 адвокатом Павелко Р.С. подано апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм процесуального та невірного застосування матеріального права просить скасувати рішення та додаткове районного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що та обставина що у позивача народилася друга дитина у шлюбі, сама по собі свідчить про погіршення матеріального стану. Вказує, що стягнуті аліменти є надмірними для позивача, оскільки він має іншу сім`ю, в якій виховує і утримує спільну дитину.

Зазначає, що після поранення стан його здоров`я погіршився, а відтак і змінився матеріальний стан, оскільки позивач втратив право на отримання грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.

Окрім того зазначає, що аліменти, які сплачуються на дитину, значно перевищують мінімальний розмір аліментів визначений на законодавчому рівні. Вказує, що ст. 180 СК України передбачає обов`язок обох батьків утримувати дитину, разом з тим відповідач не надала жодного доказу на підтвердження отриманих нею доходів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення вказує, що судом першої інстанції стягнуто судовий збір за подачу позову у розмірі 968,96 грн., в той час, як ним вже було сплачено зазначену суму під час подачі позову.

Враховуючи викладене, вважає, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуально та матеріального права та підлягає скасуванню.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу на рішення суду слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістомст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ізст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття(а.с.10).

22.08.2012 року відкрито виконавче провадження № 33979989 за виконавчим листом № 2/1620/725 виданого 25.07.2012 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області.

Згідно постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 18 березня 2024 року на виконанні в Миргородському відділі державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист № 2/1620/725, виданий 25 липня 2012 року Миргородським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9).

09 червня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , яка змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 09 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області(а.с. 7). У даному шлюбі у позивача народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 актовий запис № 2, а.с. 8).

Згідно із розрахунком від 20.05.2024 року заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 травня 2024 року складала 248 167, 87 грн (а.с. 4).

Відповідно до інформації, наданою Головним управлінням ДПС у Полтавській області Державної податкової служби України, ОСОБА_1 з 2012 року не мав постійного доходу (відсутня інформація про його доходи), отримував дохід з першого кварталу 2016 року по четвертий квартал 2016 року, з першого кварталу 2020 року по четвертий квартал 2020 року, з жовтня 2023 року отримує грошове забезпечення військовослужбовця, суми у вигляді виграшів та призів, сума нарахованого доходу з грудня 2023 року по червень 2024 року становить 637 378,02 грн, з яких виплата військовослужбовця577 770,59 грн (а.с. 75-77).

Відповідно до свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_7 . Їй виплачується допомога на дитину як одинокій матері з 01 травня 2024 року по 31 жовтня 2024 року (а.с. 33).

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що народження іншої дитини від другого шлюбу не свідчить про погіршення матеріального стану позивача, а тому відсутні підстави для зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Згідност. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно дост. 192 СК Українирозмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

Устатті 192 СК Українинаведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставин, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.

Згідно з пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК Українизміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тількист.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначав, що його матеріальне становище суттєво змінилося, зокрема, у зв`язку з народженням в другому шлюбі доньки ОСОБА_8 , що вказує на погіршення матеріального становища платника аліментів.

Статтею 192 СК Українипередбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №727/1599/22, від 10.10.2023 у справі №682/2454/22, від 27.11.2024 у справі №613/1404/23.

Разом з тим, само по собі народження дитини в другому шлюбі не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів, оскільки така обставина має доводиться належними та допустимими доказами, чого позивачем в ході розгляду справи здійснено не було.

Такий висновок місцевого суду повністю узгоджується з практикою Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, який неодноразово вказував, що саме по собі народження дитини в іншому шлюбі не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів в розумінні положеньст. 192 СК України.

Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Зі змісту ст. 27 Конвенції про права дитини та ч. 2ст. 182 СК Українивбачається, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати ряд обставин, як стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.Разом з тим, визначальним при вирішенні питання про розмір аліментів є інтереси дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Посилання позивача на те, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь відповідача на утримання їх доньки є безпідставними, оскільки позивачем не доведено погіршення його матеріального стану та неспроможність сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, раніше визначеному рішенням суду і необхідності зменшення їх розміру, - спростовуються вимогами закону та фактичними обставинами справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимогст.89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, а тому апеляційну скаргу на рішення районного суду слід залишити без задоволення, рішення районного суду без змін.

Щодо ухвалення додаткового рішення слід зазначити наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До позовної заяви долучено квитанцію про оплату судового збору у розмірі 968, 96 грн. При цьому, про оплату судового збору та про долучення до справи квитанції останнім в позовній заяві не зазначено.

За умовами частин 1,2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову -на відповідача;у разі відмови в позові- на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати сплачені позивачем при подачі позову покладаються на позивача.

В рішенні суду судом першої інстанції своїх висновків щодо розподілу судових витрат не зроблено. Разом тим, додатковим рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року повторно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 968, 96 грн. За таких обставин, додаткове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.368,375,376,382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павелко Руслана Сергійовича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.

РішенняМиргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від07жовтня 2024року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павелко Руслана Сергійовича на додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року - задовольнити.

Додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року -скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2025 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Ю.В. Дряниця

---

О.І. Обідіна