Рішення

від 20.03.2025 по справі 120/8170/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 березня 2025 р. Справа № 120/8170/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році в кількості 2 робочих місць, тому має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 124474,15 гривень та нараховану у зв`язку з несплатою таких санкцій пеню в розмірі 1244,75 гривень.

З метою стягнення вищезазначених коштів з відповідача Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з цим позовом.

Ухвалою від 26 червня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом зазначення у позовній заяві відомостей про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а у разі нездійснення реєстрації такого електронного кабінету - здійснити реєстрацію електронного кабінету відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали від 26 червня 2024 року позивачем подано до суду заяву, у якій вказано, що ним зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Ухвалою від 26 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву.

12 вересня 2024 року до суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що враховуючи приписи чинних правових норм, на які посилається позивач у своєму позові, для відповідача встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 4 % від середньооблікової кількості працівників. Зокрема, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у товаристві з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" за 2023 рік становить 53 особи. При цьому норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить 2 робочих місця.

Як зазначає представниця відповідача далі, протягом 2023 року товариством з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 2 робочих місця, а вказані робочі місця були фактично зайняті, тому підстав для подання звітності форми № 3-ПН у відповідача не було. Зокрема представниця відповідача зазначила, що протягом 2023 року в товаристві з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" працював ОСОБА_1 , якому відповідно до довідки акту огляду МСЕК від 21 червня 2017 року встановлено інвалідність; протягом січня-травня 2023 року у товаристві працювала ОСОБА_2 , якій відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 321096 встановлено інвалідність; протягом червня-липня 2023 року у товаристві працював ОСОБА_3 , якому відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 010991 та довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 356504 встановлено інвалідність; протягом серпня-грудня 2023 року у відповідача працював ОСОБА_4 , якому також встановлено інвалідність. На підтвердження наведених обставин представником відповідача долучено до відзиву копію податкової звітності за 2023 рік як доказ перебування таких осіб в трудових відносинах з відповідачем протягом 2023 року.

За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" є підприємством, яке у своїй діяльності використовує найману працю.

Як зазначає позивач, згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідач у 2023 році мав середньооблікову чисельність штатних працівників в кількості 53 осіб, з яких середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа. При цьому норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 2 особи. Відтак позивач дійшов висновку, що відповідач не виконав норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості двох робочих місць, а тому має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 0,5 середньої річної заробітної плати - 124474,15 гривень.

Крім того, на думку позивача за порушення термінів сплати зазначених санкцій відповідач також зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 1244,75 гривень, яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 15 квітня 2023 року відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України від 15 травня 2007 року № 223.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд враховує наступне.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року (далі Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18 жовтня 2022 року) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після змін, внесених Законом № 2682-IX від 18 жовтня 2022 року, частину третю статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06 листопада 2022 року.

Тобто, після 06 листопада 2022 року уже не було обов`язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 19 Закону № 875-XII ( тут і надалі в редакції Закону станом на час виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 10 статті 19 Закону № 875-XII керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частинами 11, 12 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частинами першої, четвертої, дев`ятої статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм доводить, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказаний норматив коливається залежно від кількості працюючих осіб. Чинне законодавство покладає на роботодавців обов`язок щодо виділення та створення робочих місць саме для працевлаштування осіб з інвалідністю, а обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

Так, суд установив, що відповідач у своїй діяльності використовує найману працю та у 2023 році середньооблікова чисельність штатних працівників складала 53 особи.

Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складав 2 робочих місця.

Тобто, відповідно до нормативів відповідач повинен був забезпечити два робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Натомість, у розрахунку позивача в графі "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб" зазначено "1".

Водночас суд вважає, що доводи позивача про незабезпечення відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування 2 осіб з інвалідністю в цьому разі є передчасними.

Так, відповідач разом із відзивом на позовну заяву надав:

- довідку до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 321096, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново;

- довідку до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 010991, згідно з якою ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи до 01 серпня 2023 року та довідку до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 356504, відповідно до якої ОСОБА_3 є особою з інвалідністю безтерміново;

- повідомлення підприємству, установі, організації про результату огляду МСЕК від 07 липня 2017 року про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново;

- пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , згідно з якими ОСОБА_4 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група) довічно.

При цьому та обставина, що зазначені вище особи, протягом звітного періоду (2023 рік) працювали у товаристві з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке", підтверджується долученими до відзиву копіями податкової звітності відповідача за 1, 2, 3 та 4 квартали 2023 року.

Окрім того, статтею 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" регламентовано Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70.

Предметом проведення перевірки, відповідно до пункту 2 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

Відповідно до пункту 16 Порядку у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 вказаного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) вже не вимагається. Тобто, за 2023 рік подавати звіт не потрібно. Відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України.

У постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21 Верховний Суд зазначив, що саме Держпраці та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 05 червня 2019 року "Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю" та внесення змін до статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки після змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

У вказаній постанові Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21 колегія суддів зазначила, що сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку, позивачем надано до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

При цьому суд звертає увагу на те, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх.

Таким чином, такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

За вказаних обставин суд вважає, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Аналогічних висновків дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема у постановах №120/10845/23 від 04 березня 2024 року, №120/9741/23 від 10 квітня 2024 року, №600/3889/23-а від 15 квітня 2024 року, №240/18173/23 від 17 квітня 2024 року, №240/20727/23 від 14 травня 2024 року, №120/10825/23 від 04 червня 2024 року, №560/20714/23 від 10 вересня 2024 року.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відсутні підстави для відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних із сплатою ним судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 135 А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 13308892)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" (місцезнаходження: 23756, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Грузьке, вул. Сонячна, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 33837325)

Повний текст рішення суду складено 20.03.2025

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович