Постанова від 20.03.2025 по справі 481/507/23

20.03.25

22-ц/812/356/25

Провадження № 22-ц/812/356/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 березня 2025 року м. Миколаїв

справа № 481/507/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області, ухвалене 16 грудня 2024 року суддею Васильченко-Дригою Н.О. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

Першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Новобузького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради,

Новобузької міської ради до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні 2023 року Перший заступник керівника Баштанської окружної прокуратури звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Позивач зазначав, що обіймаючи посаду бухгалтера Новобузького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації, будучи відповідальною за фінансово-господарську діяльність центру, а також будучи службовою особою, діючи з корисливих мотивів, за період з травня 2013 року по липень 2016 рік ОСОБА_1 незаконно переказала на рахунок свого сина ОСОБА_2 147354,39 грн за рахунок залишку Фонду заробітної плати, що утворилась внаслідок неукомплектованості штату Новобузького районного ЦСССДМ.

Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 06.10.2020 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191та ч. 3 ст.191 КК Українита призначено у виді 3 (трьох) років позбавлення волі зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 (три) роки. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення шкоди завданої кримінальним правопорушенням з ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10.08.2021 вирок Новобузького районного суду Миколаївської області щодо ОСОБА_1 було залишено без змін.

Посилаючись на те, що своїми діями ОСОБА_1 спричинила державі в особі Новобузького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради шкоду у розмірі 147354,39 грн, прокурор просив стягнути з відповідачки цю суму на користь позивача.

Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що перераховані ОСОБА_2 кошти належали ОСОБА_1 в якості заробітної плати та були нараховані на кредитну картку сина у зв`язку з кредитною заборгованістю, яка була на її картці. Саме тому в обвинувальному акті у кримінальній справі був відсутній потерпілий та фінансова звітність позивача не містить заборгованості перед бюджетом. Також зазначали, що прокурором пропущено строк позовної давності, оскільки прокурор уже звертався з таким позовом до суду, проте ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2022 року провадження у справі було закрито.

У відповіді на відзив прокурор зазначав, що під час розгляду кримінального провадження прокурором було подано цивільний позов, який судом був залишений без розгляду. Відповідачці ОСОБА_1 було повідомлено про підозру 16.02.2017 року, обвинувальний акт затверджено 28.04.2017 року З моменту пред`явлення позову в межах кримінального провадження - 13.06.2017 року до набрання законної сили судовим рішенням - 10.08.2021 року, яким позов залишено без розгляду, позовна давність не зараховується, тому підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2024 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь держави в особі Новобузького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради стягнуто 147354, 39 грн шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та 2684 грн судових витрат на користь держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю вироком Новобузького районногосуду Миколаївськоїобласті від06.10.2020 року,який набравзаконної сили,винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, спрямованих нарозтрату чужогомайна шляхомзловживання своїмслужбовим становищем,та спричинення цими діями Центрусоціальних службдля сім`ї, дітей тамолоді Новобузькоїрайонної державноїадміністрації Миколаївської

області шкоди у розмірі 147354, 39 грн

Щодо тверджень апелянта про пропуск прокурором строку звернення до суду з позовом, суд першої інстанції врахував те, що вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 06.10.2020 року набув законної сили після винесення ухвали Миколаївським апеляційним судом - 10.08.2021 року. Цивільний позов прокурором подано до Новобузького районного суду Миколаївської області 06.03.2023 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем передбачених статтею 257 ЦК України загального строку позовної давності

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор уже звертався до суду з позовною заявою про стягнення зазначеної суми збитків, пред`явивши його 17 червня 2022 року в інтересах Баштанської районної державної адміністрації. Пізніше прокурор забрав цю заяву, провадження у справі було закрито. За таких обставин прокурор не мав права пред`являти позов повторно.

Крім цього, початок перебігу позовної давності слід рахувати з 10 серпня 2016 року - дати реєстрації повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, оскільки саме цього дня прокурор розпочав досудове розслідування, отже знав про спричинення збитків. Отже строк позовної давності, в межах якого прокурор міг звернутися до суду з позовом сплинув 10 серпня 2019 року.

Крім цього апелянт ОСОБА_1 наполягала на тому, що своєї вини у вчиненні злочину вона не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначав, що дійсно 17.06.2022 року першим заступником керівника Баштанської окружної прокуратури було пред`явлено позов в інтересах держави в особі Новобузької державної райдержадміністрації до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Під час судового розгляду справи було встановлено, що Новобузька районна державна адміністрація є неналежним позивачем, оскільки розпорядженням голови Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області № 288-р від 16.12.2020 року надано згоду на безоплатну передачу юридичної особи - Новобузький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та відповідного майна у комунальну власність Новобузької міської ради. Отже, уповноваженим органом на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах став Новобузький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради. У зв`язку з процесуальною неможливістю заміни позивача, 29.12.2022 року прокурором у справі № 481/450/22 була подана заява про закриття провадження, яка ухвалою суду від 30.12.2022 року була задоволена.

Оскільки позов у справі пред`явлено в інтересах держави в особі Новобузького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради, то відсутні підстави вважати, що позов подано з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

2.Мотивувальна частина

У судовому засіданні апеляційного суду приймали участь прокурор Кадєєва А.Т. та відповідачка ОСОБА_1 .

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України, а саме у тому, що обіймаючи посаду бухгалтера Новобузького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації, будучи відповідальною за фінансово-господарську діяльність центру та службовою особою, діючи з корисливих мотивів, за період з травня 2013 року по липень 2016 року, за рахунок залишку Фонду заробітної плати, що утворилась внаслідок неукомплектованості штату Новобузького районного ЦСССДМ, здійснювала незаконні перерахування на картковий рахунок свого сина ОСОБА_2 , що був відкритий у відділенні «Новобузьке» №1 Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк», грошових коштів на загальну суму 147354, 39грн.

Зазначений факт підтверджується також Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Новобузького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2016 року.

При цьому, ОСОБА_2 за весь ревізійний період не перебував у трудових відносинах з Новобузьким районного ЦСССДМ.

Внаслідок безпідставного перерахування на карткові рахунки сум заробітної плати районному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 143 040, 21 грн та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності 14 984, 45 грн.

За висновком економічної експертизи від 23 січня 2017 року № 09/3-317, перерахування Центром, в якості заробітної плати ОСОБА_1 в період з 2012-2016 роки на її особові рахунки не проводились.

Проведеним дослідженням документально підтверджується необґрунтоване нарахування заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_1 у вигляді нарахування премії без відповідних розпорядчих документів на суму 4486, 90 грн, необґрунтована виплата заробітної плати згідно банківських даних ОСОБА_2 на суму 142867, 27 грн, з урахуванням відрахування заробітної плати бухгалтера ОСОБА_1 на загальну суму 142867, 49 грн. Загальна сума необґрунтованих витрат Центру, в якості заробітної плати ОСОБА_1 в період з 2012-2016 роки становить 147354, 39 грн.

Вироком Новобузькогорайонного судуМиколаївської областівід 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винноюу вчиненнікримінальних правопорушеньпередбачених ч.2ст.191та ч.3ст.191КК Українита призначенопокарання: за ч.2 ст.191 КК України -2 роки позбавлення волі зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки; за ч.3 ст.191 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3(три) роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 (три) роки. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення шкоди завданої кримінальним правопорушенням з ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2023 року у задоволенні заяви захисника засудженої ОСОБА_1 , адвоката Маслова С.С. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Новобузького районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року відмовлено.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 березня 2024 року ухвалу Новобузького суду Миколаївської області від 12 вересня 2023 року залишено без змін.

Розпорядженням голови Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області №288-р від 16.12.2020 надано згоду на безоплатну передачу юридичної особи Новобузький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та відповідного майна у комунальну власність Новобузької міської ради.

22 грудня 2020 року Новобузькою міською радою прийнято рішення №31 «Про безоплатне прийняття юридичної особи «Новобузький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді» та відповідного майна у комунальну власність Новобузької міської ради із перейменуванням у Новобузький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Відповідно до п. 2 Положення про Новобузький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради, Центр засновано на комунальній власності Новобузької міської ради, інтереси якої у межах повноважень представляє Новобузька міська рада, яка є і органом управління майном Центру.

За інформацією, наданою Новобузьким міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради від 16 січня 2023 року представники Центру не звертались до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 завданої кримінальним правопорушенням шкоди та не заперечують проти звернення прокурора з таким позовом.

Новобузька міська рада також з позовом до суду не зверталася (лист від 20 січня 2023 року).

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2022 року у цивільній справі №481/450/22 закрито провадження у справі за позовом першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Кармазиновського К.І. в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області до ОСОБА_1 , про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у зв`язку з відмовою від позову.

Позиція апеляційного суду

Відповідачка оскаржує судове рішення з тих підстав, що раніше пред`явлений прокурорам позов про відшкодування збитків був залишений без розгляду за його заявою, тому права повторного звернення прокурор не мав; початок перебігу позовної давності слід рахувати з 10 серпня 2016 року - дати реєстрації повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, оскільки саме цього дня прокурор розпочав досудове розслідування, отже знав про спричинення збитків; своєї вини у вчиненні злочину ОСОБА_3 не визнала; доказів спричинення збитків бюджету матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України, а саме у тому, що обіймаючи посаду бухгалтера Новобузького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації, будучи відповідальною за фінансово-господарську діяльність центру та службовою особою, діючи з корисливих мотивів, за період з травня 2013 року по липень 2016 року, за рахунок залишку Фонду заробітної плати, що утворилась внаслідок неукомплектованості штату Новобузького районного ЦСССДМ, здійснювала незаконні перерахування на картковий рахунок свого сина ОСОБА_2 , що був відкритий у відділенні «Новобузьке» №1 Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк», грошових коштів на загальну суму 147354, 39грн.

Вироком Новобузькогорайонного судуМиколаївської областівід 06 жовтня 2020 року, який був залишений без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винноюу вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.191та ч. 3 ст.

191КК Українита призначенопокарання: за ч.2 ст.191 КК України -2 роки позбавлення волі зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки; за ч.3 ст.191 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3(три) роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 (три) роки.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення завданої кримінальним правопорушенням шкоди, який був пред`явлений в межах кримінального провадження, судом залишено без розгляду.

Згідно із статтею 3ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини 1 статті4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 11ЦК Україниоднією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно частиною 3 статті 12ЦПКУкраїни кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частинами 1-3статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 7 статті 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено устатті 1166 ЦК України, частиною першої якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Враховуючи вищевикладенівимоги законута встановленіобставини справи,суд вважає,що всіумови,що єнеобхідними дляпокладення навідповідачку цивільно-правовоївідповідальності увигляді відшкодуваннязавданої позивачушкоди знайшлисвоє підтвердженняу вироці Новобузькогорайонного судуМиколаївської областівід 06 жовтня 2020 року, який ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року був залишений без змін.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність спричинення відповідачкою ОСОБА_1 Новобузькому районного ЦСССДМ шкоди на загальну суму 147354, 39 грн.

При цьому колегія суддів критично оцінює доводи апелянта ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи доказів спричинення нею збитків бюджету, оскільки Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради 12 січня 2023 року надано довідку про відсутність за нею фінансової заборгованості.

Відсутність фінансової заборгованості ОСОБА_1 перед Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради у січні 2023 року не спростовує факту спричинення нею збитків Новобузькому районному центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької районної державної адміністрації у період вчинення нею кримінального правопорушення у період з травня 2013 року по липень 2016 року.

Натомість як факт спричинення збитків, так і їх розмір підтверджуються вироком Новобузькогорайонного судуМиколаївської областівід 06 жовтня 2020 року.

Також є безпідставним довід апеляційної скарги про пропуск прокурором строку пред`явлення позову до суду з тих підстав, що як вважає відповідачка, початок перебігу позовної давності слід рахувати з дня початку досудового розслідування - 10 серпня 2016 року, оскільки саме цього дня було зареєстровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та прокурор знав про спричинення збитків.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до статті 128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого (ч.1). Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч.4). Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства (ч.7).

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно частини 2 статті 265ЦК України якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що відповідачці ОСОБА_1 було повідомлено про підозру 16 лютого 2017 року, Обвинувальний акт затверджено 28 квітня 2017 року.

Позов у кримінальному провадженні було пред`явлено 13 червня 2017 року.

Без розгляду цивільний позов було залишено 06 жовтня 2020 року вироком Новобузького районного суду Миколаївської області.

Проте, цей вирок набрав законної сили тільки 10 серпня 2021 року після перегляду кримінальної справи апеляційним судом.

Отже, враховуючи приписи частини 2 статті 265ЦК України щодо відсутності підстав для зарахування до позовної давності часу від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, що у даному випадку є 10 серпня 2021 року, та враховуючи що позов у цій справі був пред`явлений прокурором 06 березня 2023 року, колегія суддів доходить висновку про дотримання прокурором позовної давності.

Також не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про втрату прокурором права звернення з позовом повторно, після закриття провадження в аналогічній справі за його позовом в інтересах Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, оскільки таке твердження відповідачки не ґрунтується на нормах права.

Так, за приписами частини 2 статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України). Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що у червні 2022 року прокурор звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди (Справа № 481/450/22). Позов було заявлено в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Проте, за заявою прокурора провадження у справі було закрито.

У справі, яка переглядається, позов пред`явлено в інтересах Новобузького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради та Новобузької міської ради. За таких обставин відсутні підстави вважати, що позов пред`явлено за спором, що виник між тими самими сторонами.

Довід відповідачки ОСОБА_1 про те, що вона не визнавала і не визнає своєї вини, пройшла усі інстанції в Україні та готує заяву до ЄСПЛ, не впливають на висновки апеляційного суду, оскільки винуватість ОСОБА_1 доведена вироком суду, який наразі є чинним.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

За таких обставин рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.

Проте, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, витрати апелянта ОСОБА_1 залишаються за її рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 20 березня 2025 року