Рішення

від 20.03.2025 по справі 160/18430/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 рокуСправа №160/18430/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савченка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

09 липня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/633/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі - 11 288,00грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 5 644,00грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/634/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі -24 366,00грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення ним приписів абз. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 ПК, абз. б, абз. в п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування за лютий 2024 на суму 11288 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2024 на суму 27287 грн., оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС», ТОВ «ЛІНОКОР»,ТОВ «РІМ-2000», ТОВ «ТД «ПРОМ-КР» та ТОВ «ВКФ «Агротехкомплект», в ході здійснення реальних господарських операцій. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС», ТОВ «ЛІНОКОР»,ТОВ «РІМ-2000», ТОВ «ТД «ПРОМ-КР» та ТОВ «ВКФ «Агротехкомплект» та настанні змін в майновому стані платника податків. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування податкового кредиту. Посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановити походження товару та його виробника "по ланцюгу постачання", не підтверджує висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки його не зобов`язане встановлювати походження товару та виробника товару в "ланцюгу" його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ. На переконання позивача, він не зобов`язан контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання. Щодо твердження контролюючого органу про ненадання до перевірки сертифікати якості на придбаний товар, то позивач наголошує, що, по-перше, даний товар не підлягає обов`язковій сертифікації, а, по-друге, відповідачем не зазначено норми Закону відповідно до якої платник податків веде бухгалтерський та податковий облік на підставі сертифікатів якості. Крім того, позивачем зазначено, що жодного порушення щодо реквізитів податкових накладних, порядку складання та реєстрації контрагентами відповідачем не було встановлено. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення (далі ППР) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 року вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 30.07.2024 р., позивачем 02.08.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ПрАТ «СУХА БАЛКА», відкрито провадження в адміністративній справі №160/18430/24 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

26.08.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що позивачем при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з, урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних: ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг); не надано сертифікат якості на поставлений товар. За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ та абз. «б», «в» п. 200.1 ст.200 ПКУ, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2024 року на суму 11288 грн.та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2024 в розмірі 24366 грн. Отже, висновки стосовно порушень, викладених в акті перевірки від 16.05.2024 № 514/32-00-07-06-14/00191329 та податкові повідомлення-рішення від 26.06.2024 року № №000/633/32- 00-07-04-19 та №000/634/32- 00-07-04-19 є об`єктивними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

30.08.2024 до суду представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останнім підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві, з зазначенням тотожних доводів та аргументів.

18.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» представником відповідача були подані додаткові пояснення у справі в яких останній підтримав власну позицію викладену ним у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА» (код ЄДРПОУ 00191329) є юридичною особою, зареєстрованою 13.01.1995 року, про що 14.09.2004 внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1 227 120 0000 000359, з 18.08.1995 взято на облік як платника податків у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Основний вид діяльності 07.10 Добування залізних руд.

На підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.04.2024 № 92-п, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та повідомлення № 45/32-00-07-04-13 від 18.04.2024 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИВСТВА «СУХА БАЛКА» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року (від 20.03.2024 вх. № 9064631868)

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.05.2024 №514/32-00-07-06-14/00191329, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИВСТВА «СУХА БАЛКА» пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1,2 п. 198.3 ст. 198, абз. б), абз. в) п. 200.1 ст. 20 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, в результаті чого:

- завищено бюджетне відшкодування (рядок 20.2 Декларації) за лютий 2024 на суму 11288 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2024 на суму 27287 грн.

Висновки зазначеного акта перевірки обґрунтовані тим, що, зокрема, ПрАТ «Суха балка» формувало податковий кредит у лютому 2024 року при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС», який декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з, урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних: ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг). Вказані вище обставини підтверджує інформація, зазначена в первинних документах, наданих до перевірки. Так, надані сертифікати якості на товар від ФОП ОСОБА_1 (в якому інформація про виробника відсутня), ПАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ МЕТИЗНИЙ ЗАВОД» (проведеним аналізом Єдиного реєстру податкових накладних, посадові особи СМУ ДПС не простежують ланцюг постачання). Також ПрАТ «Суха балка» завищено суму податкового кредиту на 24366 грн. при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з, урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних: ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг), а саме: ТОВ «ВКФ «Агротехкомплект» по фінансово-господарським взаємовідносинам які відбувались у лютому 2024 року на суму ПДВ 3991,77 грн., ТОВ «ЛІНОКОР» по фінансово-господарським взаємовідносинам які відбувались у лютому 2024 року на суму ПДВ 2186,38 грн., ТОВ «РІМ-2000» по фінансово-господарським взаємовідносинам які відбувались у лютому 2024 року на суму ПДВ 3788,05 грн., ТОВ «ТД «ПРОМ-КР» по фінансово-господарським взаємовідносинам які відбувались у лютому 2024 року на суму ПДВ 14400,00грн.. Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «Суха балка» з ТОВ «Лінкор» зазначено, що у ТОВ «Лінокор» відсутні фізичних та технічні можливості для власного виробництва. До перевірки надано Паспорт № 071201, надрукований на бланку ТОВ «Лінокор» на товар (набивання сальникове ЛП (ПП)/ЛП-31 ТОСТ 5152-84, розмірами 6x6, 8x8, 10хІ0, 12x12, 14x14, 16x16, 18x18, 20x20, 22x22, 24x24, 28x28, дата виготовлення листопад 2023 року. Також в паспорті не зазначено виробника. Крім того, ТОВ «ВКФ «АГРОТЕХКОМПЛЕКТ» не є виробником реалізованого товару, оскільки відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва. Сертифікат якості до перевірки не надано, надано лише гарантійні талони на поставлені товари.

ПрАТ «Суха балка» не погодившись з висновками акту перевірки від 16.05.2024 №514/32-00-07-06-14/00191329, подав до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення від 05.06.2024 № 61.6/1176.

За результатом розгляду поданих позивачем заперечень, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків листом № 3114/6/32-00-07-04-04 від 24.06.2024 року повідомило позивача про те, що постійною комісією, з урахуванням наданих заперечень до Акту перевірки, додаткових документів та наявної інформації, переглянуто висновки акту в частині відсутності права ПрАТ «СУХА БАЛКА» на податковий кредит у декларації з ПДВ за лютий 2024 року, сформований по взаємовідносинам з ТОВ «РІМ-2000» (код ЄДРПОУ 30695862) за податковою накладною від 19.09.2024 № 99 на суму ПДВ 2920,55 гривень, опис зазначено в Додатку 3 до акту перевірки. З огляду на вищевикладене, з урахуванням рішення постійної комісії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок висновки за Актом позапланової невиїзної перевірки від 16.05.2024 № 514/32-00-07-06-14/00191329 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «СУХА БАЛКА» (код ЄДРПОУ 00191329) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року (від 20.03.2024 вх. №9064631868)», викладено в наступній редакції:

«перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість по Декларації за лютий 2024 (вх. № 9064631868 від 20.03.2024) встановлено порушення:

- п.п. «а» п.198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз.1,2 п.198.3 ст.198, абз б), абз в) п. 200.1 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 сг. 44 ПК України зі змінами та доповненнями, в результаті чого:

завищено бюджетне відшкодування (рядок 20.2 Декларації) за лютий 2024 року на суму 11 288 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за лютий 2024 року на суму 24 366 грн.»

На підставі висновків акту перевірки від 16.05.2024 №514/32-00-07-06-14/00191329 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» №000/633/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024, яким ПрАТ «СУХА БАЛКА» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11 288,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 5 644,00грн;

- форми «В4» №000/634/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024, яким ПрАТ «СУХА БАЛКА» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 24 366,00грн

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного вище Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

Таким чином, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «СУХА БАЛКА» з ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС» судом встановлено наступне.

12.10.2023, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (Покупець) та ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС» (Постачальник) було укладено договір № 12010/1, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно п. 1 2.Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються Сторонами у Специфікаціях (Додатках), які після ії підписання є невід`ємною частиною Договору.

На виконання п. 1.2 Договору, Сторонами були погоджені специфікації № 1 від 12.10.2023 та № 2 від 14.02.2024.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані наступні документи: видаткову накладну № 8 від 20 02.2024, ТТН № Р8 від 20.02.2024, прибутковий ордер №3 від 20.02.2024; картки складського обліку матеріалів №130090, №130982, №131374, №130344 за період з 01.02.2024 по 29.02.2024р., платіжну інструкцію №18301 від 27.02.2024, паспорт якості №234 на вироб замовлення №2-у, сертифікати якості №297 та податкову накладну від 20.02.2024 №6

Також листом ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС» № 04/06-2024 від 04.06.2024 було підтвержено, що товар, який поставлено на адресу ПрАТ «СУХА БАЛКА» придбаний у ФО-П ОСОБА_1 (костилі для залізничної колії), ТОВ «Українська компанія рейкових скріплень» (болт, гайка), шайба пружина двовиткова ф25 придбавалась у ФО-П, тому і не простежується придбання цього товару проведеним аналізом ЄРПН. Орендований склад, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 12, про що подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Амур- Нижньодніпровська ДПІ, Повідомлення про об`єкти оподаткування або об єкти, пов язані з оподаткуванням або через які провадилась діяльність за формою № 20-ОПП.

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «СУХА БАЛКА» з ТОВ «ЛІНОКОР» судом встановлено наступне.

02.02.2017, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (Покупець) та ТОВ «ЛІНОКОР» (Постачальник) було укладено договір № 142, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно п. 1 2.Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються Сторонами у Специфікаціях (Додатках), які після ії підписання є невід`ємною частиною Договору.

На виконання п. 1.2 Договору, Сторонами були погоджені специфікацію № 65 від 24.01.2024.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані наступні документи: видаткову накладну № 61 від 15 02.2024, паспорт №071201, прибутковий ордер №42 від 20.02.2024; картки складського обліку матеріалів №190013, №190698, №190709, платіжну інструкцію №17879 від 13.02.2024, та податкову накладну від 13.02.2024 №21

Також листом ТОВ «ЛІНОКОР» № 13/05-24-1 від 13.05.2024 було підтвержено, що товар, який був поставлений в лютому 2024 року (податкова накладна № 21 від 13.02.2024) було придбано у ФОП ОСОБА_2 , який є платником єдиного податку та відповідно не є платником ПДВ. Товар було придбано згідно специфікації № 2/1 від 01.02.2024 та видаткової накладної № 2/1 від 01.02.2024. ТОВ «Лінокор» також надано копію договору поставки № 03/08-1 від 03.08.2015, укладеного між ТОВ «Лінокор» (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 .

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «СУХА БАЛКА» з ТОВ «РІМ-2000» судом встановлено наступне.

16.02.2023, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (Покупець) та ТОВ «РІМ-2000» (Постачальник) було укладено договір № 258, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно п. 1 2.Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються Сторонами у Специфікаціях (Додатках), які після ії підписання є невід`ємною частиною Договору.

На виконання п. 1.2 Договору, Сторонами були погоджені специфікації № 25 від 23.01.2024 та №26 від 06.02.2024

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані наступні документи: видаткові накладні № 2784 від 19 02.2024 та №2785 від 19.02.2024, експрес-накладні НП №20450877351131 та №20450807612838, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.07.2023 №12.2-18-3/9964, сертифікати відповідності, прибуткові ордери №38 та №39 від 20.02.2024; картки складського обліку матеріалів №291246, №291247, №291248, №291175, №291247, №291249, №790835, гарантійні талони №Р0000026365 та №Р0000026227, платіжні інструкції №17882 від 13.02.2024, №18058 від 21.02.2024,та податкові накладні від 19.02.2024 №99 та №100.

Також листом ТОВ «РІМ-2000» № 1305-01 від 13.05.2024 було повідомлено, що з 01 січня 2018 року скасована обов`язкова сертифікація продукції, що виконувалась відповідно до Декрету, також втратив чинність сам Декрет. Це означає, що з вказаної дати вся продукція не підлягає обов`язковій державній сертифікації.

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «СУХА БАЛКА» з ТОВ «ПРОМ-КР» судом встановлено наступне.

05.10.2021, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (Покупець) та ТОВ «ПРОМ-КР» (Постачальник) було укладено договір № 1005, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно п. 1 2.Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються Сторонами у Специфікаціях (Додатках), які після ії підписання є невід`ємною частиною Договору.

На виконання п. 1.2 Договору, Сторонами були погоджені специфікації № 24 від 27.06.2023 та №26 від 09.08.2023

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані наступні документи: видаткові накладні № 69 від 12 02.2024 та №70 від 29.02.2024, ТТН №20 від 12.02.2024 та №21 від 29.02.2024, сертифікати відповідності, прибуткові ордери №52 від 29.02.2024 та №29 від 12.02.2024; картки складського обліку матеріалів №790837, №790797, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, паспорт (пристрій напруги типу ППН-П-63В), паспорт (пристрій подачі напруги типу ППН-П-100В),платіжні інструкції №17519 від 06.02.2024 та №18315 від 27.02.2024, податкові накладні від 06.02.2024 №1 та від 27.02.2024 №2.

Також листом ТОВ «ПРОМ-КР» № 106 від 30.05.2024 було повідомлено, що товар який реалізовано на ПрАТ «СУХА БАЛКА» 06.02.2024 (ПН № 1 від 06.02.2024) та 27.02.2024(ПН № 2 від 27.02.2024) було виготовлено в жовтні 2023 року на виробничих потужностях ТОВ «Торговий Дім «ПРОМ-КР», що підтверджується паспортами на товар.

Вищевказаним листом ТОВ «Торговий Дім «ПРОМ-КР» повідомляє про наявність орендованої виробничої ділянки, яка розташована за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/1 та в підтвердження надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП від 31.08.2023. Крім того, повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП від 31.08.2023 та від 07.02.2022, підтверджено наявність автомобілів.

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «СУХА БАЛКА» з ТОВ «ВКФ «АГРОКОМПЛЕКТ» судом встановлено наступне.

28.12.2012, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (Покупець) та ТОВ «ВКФ «АГРОКОМПЛЕКТ» (Постачальник) було укладено договір № 53, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно п. 1 2.Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються Сторонами у Специфікаціях (Додатках), які після ії підписання є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані наступні документи: видаткові накладні № Ш3-Б-045 від 20.02.2024 та №РБ-00090 від 21.02.2024, ТТН №Ш3-Б-045 від 20.02.2024, №РБ-00108 від 27.02.2024 та №РБ-00090 від 21.02.2024, прибуткові ордери №37 від 20.02.2024, №46 від 27.02.2024 та №41 від 21.02.2024; картки складського обліку матеріалів №721198, №721199, №721200, №721201, №721202, №721203, №721204, №721205, №721206, №721207, №721208, №721209, №711259, №711260, гарантійні листи від 20.02.2024, від 27.02.2024 та від 22.02.2024, платіжні інструкції №18240 від 27.02.2024, №17733 від 13.02.2024 та №18239 від 27.02.2024, податкові накладні від 20.02.2024 №134, від 27.02.2024 №195 та від 21.02.2024 №142.

За наведених обставин, факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС», ТОВ «ЛІНОКОР»,ТОВ «РІМ-2000», ТОВ «ТД «ПРОМ-КР» та ТОВ «ВКФ «Агротехкомплект» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар, та про факт використання позивачем придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Контролюючим органом також до суду не надано будь-яких заперечень щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаними контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому до них не наведено жодних зауважень.

Як вже зазналось у відповідності пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Саме первинними документами підтверджується факт здійснення господарської діяльності в обсязі та з відповідною метою, що визначена договором.

Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, такі первинні документи мають бути враховані як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема при формуванні податкового кредиту.

Щодо відсутності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, як підстави для висновку про нереальність угод, суд зазначає наступне

Так, контролюючий орган в акті перевірки як на підставу нереальності господарських операцій зазначає про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність прослідковування по ланцюгу постачання відповідної продукції контрагентів постачальників ПрАТ «Суха Балка».

Між тим, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначена правова позиція є усталеною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.

Щодо посилань контролюючого органу про ненадання до перевірки таких документів, як сертифікати якості на придбаний товар, то суд погоджується з твердженням позивача, що вказані документи не належать до документів на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, від 23.10.2018 у справі №804/16486/15, від 21.10.2020 у справі №620/846/19 вказував, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Однак, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, що мають у власному розпорядженні транспортні засоби для здійснення постачання/перевезення відповідної продукції. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Також контролюючим органом не проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності з контрагентами позивача пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.

При цьому, аналізуючи посилання відповідача на відсутність сертифікатів та паспортів якості від виробника, суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є беззаперечними свідченнями фіктивного характеру діяльності господарюючого суб`єкта та не визнали цю обставину достатньою підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 року у справі №824/392/17-а, від 16.01.2018 року у у справі №820/4648/13-а, від 28.09.2022 року у справі № 200/14542/19-а та від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагента позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагента.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатні, щоб стверджувати про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак у даному випадку суд вважає, що висновок про нереальність здійснених операцій між ПрАТ «СУХА БАЛКА» та ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС», ТОВ «ЛІНОКОР»,ТОВ «РІМ-2000», ТОВ «ТД «ПРОМ-КР» та ТОВ «ВКФ «Агротехкомплект» є необґрунтованим, зроблений без посилання на відповідні докази (акти перевірок, зустрічних звірок, рішення суду), тобто висновки контролюючого органу мають суб`єктивний характер та є нічим іншим ніж припущенням.

Відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення-рішення форми «В4» №000/634/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024 та форми «В1» №000/633/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024, прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від від 16.05.2024 №514/32-00-07-06-14/00191329 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З на викладене, а також враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (вул. Конституційна, буд. 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50029, код ЄДРПОУ 00191329) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» №000/633/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким ПрАТ «СУХА БАЛКА» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11288,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 5644,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми форми «В4» №000/634/32- 00-07-04-19 від 26.06.2024, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким ПрАТ «СУХА БАЛКА» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 24366,00грн

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (вул. Конституційна, буд. 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50029, код ЄДРПОУ 00191329) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко