Рішення

від 20.03.2025 по справі 240/21301/24

НЕ ВКАЗАНО

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/21301/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007264 від 06.08.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000266/2 від 06.08.2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.

Ухвалою від 06.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 84-90), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач, під час проведення консультації з декларантом вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника; методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: від 27/06/2024 № 24UA209170052898U7-«Труби зварні, з нелегованої сталі, круглого поперечного перерізу, оцинковані, без теплової ізоляції:- поперечним перерізом 25x1 мм довжиною 6000 мм, кількість - 1971 шт (7 т).- поперечним перерізом 32x1 довжиною 6000 мм, кількість - 3050 шт (14,0 т)» 1,64 доларів США за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" (покупець) та Wuxi Longchao Metal Products Co. Ltd. (продавець) укладений контракт №3/146/23 від 23.11.2023 на поставку товару (а.с. 24-28).

З метою митного оформлення, позивач подав митну декларацію 24UA101020027893U4 (а.с. 32), в якій митну вартість визначив за ціною договору.

До митної декларації та внаслідок консультацій позивач додав: контракт №3/146/23 від 23.11.2023 на поставку товару (а.с. 24-28), специфікацію № 2 від 22.03.2024 (а.с. 28 зворот), додаткову угоду № 1 від 23.04.2024 (а.с. 29), платіжна інструкція № 160 від 27.03.2024 (а.с. 30), коносамент SHA71366560 від 20.05.2024 (а.с. 35), міжнародна ТТН № 6560 (а.с. 36), довідка SSHA71366560 від 19.07.2024 (а.с. 37), платіжна інструкція № 176 від 01.05.2024 (а.с. 39), рахунок на оплату № UA00091339 від 19.07.2024 (а.с. 40), лист та консультація (а.с. 41-42), договір транспортного експедирування № Е-04/2019 від 15.05.2019 (а.с. 44-49), договір транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні № RH-6415 від 17.03.2017 (а.с. 51), заявка SSHA713665600 від 11.05.2024 (а.с. 52), лист від 05.08.2024 (а.с. 53), консультація від 06.08.2024 (а.с. 58), акт від 22.07.2024 № 9722 (а.с. 60) та інш.

Житомирською митницею 06.08.2024 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000266/2 (а.с. 105), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено: На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Згідно із CMR № 6560 від 19.07.2024 транспортування товару здійснювало Приватне підприємство «ПАСТОРАЛЬ». До митного оформлення не надано документи, які вказували б на юридичний зв`язок між імпортером та особою, що надала відомості про витрати на транспортування від 19.07.2024 № SSHA71366560 та склала рахунок-фактуру № UA00091339 від 19.07.2024 з приводу перевезення саме оцінюваної партії товару.

Договір транспортного експедирування № Е-04/2019 від 15.05.2019 складений щодо необмеженої кількості комплексів послуг з організації та забезпечення перевезення вантажів замовника. Згідно із п. 1.3 Договір транспортного експедирування № Є-04/2019 від 15.05.2019 асортименти, кількість, обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання тощо визначаються сторонами в письмових заявках замовника або в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами договору.

Додатково надана заявка № SSHA7138655800 від 11.05.2024 свідчить про те, що сторони (імпортер та ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА») домовилися про організацію перевезення сталевої труби, тоді як згідно із даними товаросупровідних документів, графи 31 МД № 24UA101020027893U4, до митного оформлення пред`явлено товар з наступним описом: «труба металева оцинкована діам.10*1,2*426 (+-0,5мм) марка сталі Q235B, товщина покриття- 9мк (нижня вісь оцинкована)-45500шт.»

Пункт 2 заявки передбачає наведення у ньому опису та коду товару. Крім того, всупереч вимог п. 1.3 Договору транспортного експедирування № Е- 04/2019 від 15.05.2019 заявка не містить даних про асортимент, кількість вантажу способи транспортування та види транспорту. З огляду на вищевикладене, додатково надана заявка SSHA7138655800 від 11.05.2024 не може однозначно засвідчувати вартість транспортування саме оцінюваної партії товару, оскільки за даною заявкою могло бути організовано необмежена кількість перевезень сталевої труби за вказаним маршрутом.

Згідно із Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» умови поставки EXW передбачають, що продавець виконав свої зобов`язання по поставці товару коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві та не несе обов`язок по навантаженню товару на транспортний засіб покупця. Згідно із положеннями ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України витрати на навантаження товару є складовими митної вартості товару, митна вартість якого визначена за резервним методом. Документи, що долучені до митної декларації не містять даних про такі витрати; такі витрати не задекларовані як складові митної вартості.

Митний орган не бере до уваги лист від 05.08.2024 № SEIV0012088, як доказ включення до локальних витрат на території Китаю вартості навантажувальних робіт в місці завантаження Wuxi. Відповідно до п. 2.4 Договору транспортного експедирування № Е-04/2019 від 15.05.2019 до початку процесу відвантаження/відправлення партії вантажу Замовник узгоджує з Експедитором усі питання та видає Експедитору вказівки на відвантаження (в письмовій заявці), що містить усі умови транспортування, перевалки, зберігання вантажу, порядок відвантаження вантажу з пункту перевалки. Документ, який відповідає вищевказаним умовам митниці не надано. Отже, згідно із умовами Договору транспортного експедирування № Е-04/2019 від 15,05.2019 питання навантажувальних робіт, є визначальним (важливим) для сторін, що потребує окремого узгодження, як це здійснено сторонами для навантажувальних робіт, що замовлялися у експедитора на митній території Польщі.

Крім того, із поданих товарно-супровідних документів не вбачається яким транспортом здійснювалось переміщення товару з пункту Wuxi до порту Шанхай. Крім подані документи, в т, ч. лист від 05.08.2024 № SEIV0012088 не містить даних про вартість вивантаження товару в порту з транспортного засобу та навантаження його на водний вид транспорту.

Додатково наданий під час проведення консультації лист від 06.08.2024 № SSHA7136656 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9722 від 22.07.2024 не усувають виявлені невідповідності, не містять даних про вартість навантажувальних робіт на борт судна та не розкривають значення абревіатури ППР.

Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базується на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, навантаження, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Відповідно до п. 2.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.

У зв`язку із недотриманням вищевказаних вимог нормативного документа, додатково надана копія митної декларації країни відправлення № 2231202400001772168 від 16.05.2024 у перекладі на українську мову не може бути використаний митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості.

Додатково надана переписка засобами електронного зв`язку (електронна пошта) не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості у зв`язку із тим, що неможливо ідентифікувати осіб, між якими ведеться листування, як уповноважених представників покупця та продавця. Відповідно до ч.З ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (в т. ч. для підтвердження витрат на навантаження товару на транспортний засіб покупця в місці отримання товару);

2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: від 27/06/2024 № 24UA209170052898U7-«Tpy6n зварні, з нелегованої сталі, круглого поперечного перерізу, оцинковані, без теплової ізоляції: -поперечним перерізом 25x1 мм. довжиною 6000 мм. кількість - 1971 шт (7 т).- поперечним перерізом 32x1 довжиною 6000 мм, кількість - 3050 шт (14,0 т)» -1,64 доларів США за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2024/007264 (а.с. 64), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Причина: Митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару UA101000/2024/000266/2від 06.08.2024 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МКУ і ст. 57 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Як зазначає ІП "Євроголд Індестріз ЛТД", одночасно із митною декларацією позивач надав відповідачу всі необхідні та передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №804/16553/14 (провадження № К/9901/5149/18) визначено, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, оскільки позивачем подано при первинній подачі декларації повний перелік документів, визначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що не містять жодних неврегульованих розбіжностей/не пояснених фактів/ недостовірних даних, відповідач міг безперешкодно самостійно визначити/ перевірити митну вартість за основним методом, без порівняння чи витребування інших документів.

Крім того, акцентування відповідачем уваги на платіжних дорученнях про оплату товарів не має під собою правового підґрунтя, адже згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, документи про оплату подаються за наявності, бо вживається формулювання «якщо рахунок сплачено», тобто навіть за умови відсутності таких платіжних документів (чи доказів отримання контрагентом коштів) є можливість обрахунку митної вартості за першим методом, тобто такі документи в цілому не мають визначального характеру, а є факультативними.

Відповідачем не наведено належних у рішенні та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

Проаналізувавши документи в матеріалах справи, суд дійшов висновку що аргументи відповідача не відповідають обставинам справи.

Суд підтримує доводи позивача, що митним органом безпідставно відмовлено ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки встановлені розбіжності стосувалися документів, що не містять числових значень для обчислення митної вартості.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб тощо, суд дійшов висновку про безпідставність рішень митного органу про коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.

Суд зауважує, що доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак відповідачем таких доказів суду не надано.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати, а позов ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" - задовольнити.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

А тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так само належить визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземним мовою (письмових доказів у справі), суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертів казів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та годиною, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на бік, який заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Враховуючи вищевикладене, позивачу підлягає відшкодуванню сума сплаченого судового збору в розмірі 4844,80 грн (а.с.15) та витрати на послуги письменного перекладу документів на суму 2450 грн (а.с.75-77).

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, 10025, код 32265502) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007264 від 06.08.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000266/2 від 06.08.2024 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" понесені судові витрати в сумі 7294,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк