Рішення

від 19.03.2025 по справі 240/10704/24

НЕ ВКАЗАНО

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/10704/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042729 від 26.03.2024 у розмірі 17 000 грн.

Аргументуючи позовні вимоги до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (далі - відповідач) зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки порядок облаштування транспортного засобу тахографом передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів. У той час пояснює, що транспортний засіб не було обладнано тахографом, а перевезення вантажу товариство здійснювало для власних потреб на підставі індивідуальної контрольної книжки водія. Вважає, що накладення на підприємство штрафу, передбаченого ст.48 та абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" безпідставне.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику ) учасників справи.

20.06.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Вказує, що у результаті проведення перевірки встановлено, що транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом та виявлено відсутність щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку (тахокарт) водія ОСОБА_1 за 20.02.2024 та попередніх 28 днів, передбаченого статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", при перевезенні вантажу згідно з товарно-транспортною накладною №026 від 20.02.2024, що не заперечується ні водієм, ні позивачем по справі. Пояснює, що під час перевірки виявлено відсутність у водія ОСОБА_1 , протоколу перевірки та адаптації аналогового тахографа, яким був обладнаний транспортний засіб, а водій надавав контрольну книжку водія. Зазначена контрольна книжка водія надавалася також на розгляд справи.

03.07.2024 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів представник товариства наполягає на відсутності порушень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки внутрішні перевезення вантажу водієм здійснювалось для власних потреб власними засобами із забезпеченням ведення індивідуальної контрольної книжки водія. Звертає увагу суду, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

10.07.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

20.02.2024 посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведена рейдова перевірка транспортного засобу МАN, державний номер НОМЕР_1 проводилась рейдова перевірка вантажних перевезень на 347км.+527 м. автомобільної дороги М-30 "Стрий-Ізваріне" Вінницької області. Водієм транспортного засобу був ОСОБА_1 . Власником транспортного засобу, який підлягав перевірці є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант".

За результатами рейдової перевірки складено акт №001086 від 20.02.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - акт), в якому вказано про відсутність тахокарт до аналового тахографа за 20.02.2024 та за попередні 28 днів. Вказаний акт отримав водій 20.02.2024, про що свідчить його підпис.

На підставі вищезазначеного акта, посадовою особою відповідача запропоновано позивачу взяти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що надіслано на адресу товариства лист №17066/24/24-24 від 28.02.2024.

Позивач не приймав участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

26.03.2024 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042729, внаслідок допущених підприємством порушень вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", в результаті чого відповідачем накладено на позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. Прийняту постанову надіслано товариству, про що свідчить супровідний лист №26552/24/24-24 від 27.03.2024.

З винесеною відповідачем постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №042729, позивач не погоджується, вважає таку протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, якою передбачено, що до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39, 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У контексті викладеного слід зазначити, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-ІІІ, є саме автомобільний перевізник.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані : організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено перелік обов`язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є : посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567). Пунктами 20, 21 Порядок №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п. 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За матеріалами справи відслідковується, що товариству було повідомлено про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яка була призначена на 26.03.2024, про що свідчить лист відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області №17066/24/24-24 від 28.02.2024 надісланий на його адресу, що підтверджується роздруківкою за трек-номером №0600094118090 з офіційного веб-сайту Укрпошти.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому слід відмітити, що будь-яких інших обов`язків з цього приводу Порядок №1567 на відповідача не покладає, оскільки в межах спірних правовідносин законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що доводи представника товариства про неотримання запрошення на розгляд справи про порушенняабз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ спростовані матеріалами справи, оскільки направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №200/4035/23 від 27.02.2025.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), відповідно до п.1.4 якої, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктом 3.3 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.2.5 Інструкції №385, повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність. Пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно п.2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктами 3.5, 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Разом з тим, відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 (далі - Положення) передбачено, що водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Проаналізувавши викладене слідує висновок, що суб`єктом відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону №2344-ІІІ є автомобільний перевізник та відповідно до зазначених норм Інструкції №385, законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Відсутність у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа, передбачає застосування до автомобільного перевізника відповідальності передбаченої Законом №2344.

Як свідчать матеріали справи, у ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом посадовими особами відповідача встановлено порушення допущені підприємством абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, зокрема під час внутрішніх перевезень вантажів (жита) перевізник не забезпечив водія оформленими тахокартами до аналогового тахографа за 20.02.2024 та за попередні 28 днів.

Заперечення позивача щодо обладнання транспортного засобу працюючим та повіреним цифровим тахографом матеріали справи не містять, а тому водій повинен був мати при собі документи, які передбачені чинним законодавством.

Позивач не заперечує тієї обставини, що водій вказаного транспортного засобу в момент перевірки виконував внутрішні вантажні перевезення відповідно до ТТН від 22.02.2024. При цьому, представник позивача вважає, що оскільки транспортний засіб не обладнаний тахографом, то облік робочого часу водія можливий шляхом ведення індивідуальної контрольної книжки, яка була наявна у водія під час проведення перевірки.

Втім, суд зауважує, що законодавством встановлений обов`язок обладнання автомобіля діючими та повіреними тахографами, якщо такий використовується для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни.

У той час, слід звернути увагу на те, що протокол перевірки та адаптації тахографа є документом, який відповідно до ст. 48 Закону №2344-ІІІ повинен знаходитись у водія під час здійснення перевезення. Ці вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) на договірних умовах із замовником послуги за плату незалежно від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.

Отже, оскільки водій автомобільного перевізника під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів (жита) не мав при собі документів передбачених Інструкцією №385, тому суд дійшов висновку, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону №2344-ІІІ за що встановлена відповідальність передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, за встановлених обставин, оскаржувана постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є такою, що прийнята обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та в спосіб, передбачені чинним законодавством, а наведені представником товариства аргументи є безпідставними та спростованими матеріалами справи.

Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 сформовано правовий висновок про те, що положення Інструкції №385 поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3. Інструкції), без поділу на міжнародні та внутрішні перевезення.

Як вбачається із позовної заяви, основним аргументом позивача, є те, що товариство не є суб`єктом підприємницької діяльності, тому не є суб`єктом відповідальності відповідно до вимог Закону №2344-ІІІ.

Однак, враховуючи викладене, такі доводи представника позивача є помилковими.

Відповідно до наведеного у ст. 1 Закону №2344-ІІІ визначення, наведеного по тексту вище, автомобільними перевізниками є, зокрема фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що товариство, навіть за відсутності статусу суб`єкта господарювання на момент перевірки, в розумінні статті 1 Закону №2344-ІІІ є автомобільним перевізником, тому на нього поширюються вимоги цього Закону щодо наявності законодавчо визначених при здійсненні вантажних перевезень документів і щодо притягнення до відповідальності у разі порушення таких вимог.

Отже, відсутність у позивача статусу суб`єкта господарювання не звільняє від відповідальності, передбаченої Законом №2344-III.

З урахуванням встановлених обставин справи суд зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не спростував встановленого в ході перевірки порушення, а тому відповідачем правомірно застосовано до нього штраф згідно з оскаржуваною постановою.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" (вул. Сосновського, буд.43К, м. Коростень, Житомирська область, 11501.РНОКПП: 22050168) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С.П.Корольова, 12, м. Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 19 березня 2025 р.

19.03.25