Рішення

від 13.03.2025 по справі 260/6553/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/6553/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Ковач Н.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - не з`явився

відповідача: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник Токар М.В.

відповідача: ГУ ДФС у Закарпатській області - представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Закарпатській області, ГУ ДФС в Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, яким просить:

1. Стягнути з Держави України в особі Головного управління державної податкової служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі ( із урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати) у розмірі встановленого законом /судом заподіяних внаслідок кримінального провадження (злочину), з яких сплатити внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ( єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) .

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн. заподіяної внаслідок кримінального провадження (злочину) .

3. Звільнити позивача від сплати судового збору відповідно до пунктів 6та 9 частини 1 статті 5 ЗУ про судовий збір" .

4. Розглянути позовну заяву без участі позивача .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013070050001212 від 05.09.2013 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.172, ч.1 ст.175, ч.1 ст. 358, ч.2 ст.357, ч.2 ст. 366 та ч.2 ст. 384 КК України встановлено, що наказами №34 від 09.04.1997 р. та №2 від 04.01.1997 р. відповідач встановив позивачу дві 50 відсоткові надбавки до посадового окладу та рангу державного службовця згідно пп.2 п.4та пп.1"д" п.5 Постанови КМУ №1592 від 31.12.1996.

Зазначає, що наказ №34 від 09.04.1997 р. відсутній в матеріалах кримінального провадження , про що за ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 23.09.2020 №309/2825/19 Хустським районним управлінням поліції ГУНП в Закарпатській області внесені відомості про кримінальне правопорушення передбаченого ч.2 ст.357 КК України до ЄРДР №12020070050000756. Однак зазначений наказ встановлений у рішенні Хустського районного суду Закарпатської області від 09.10.2003 у справі№2-1485/2003 та ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 20.01.2004 у справі "22-2056.

Зазначає, що Відповідач видав завідомо неправдиві накази №40 від 05.05.1997 , про що ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 13.11.2020 у справі№309/2825/19 Хустським районним управлінням поліції ГУНП в Закарпатській області внесені відомості про кримінальне правопорушення передбаченого ч.2 ст. 366 та ч. 2 ст. 384 КК України до ЄРДР за №12020070050000811, №12020070050000812. Вказаним наказом №40 від 05.05.1997 відповідач порушив законодавство про оплату праці передбаченого ч.4 ст. 97 КЗпП України в односторонньому порядку в той час коли позивач перебував на лікарняному, чим позбавив позивача двох 50 відсоткових надбавок до посадового окладу та рангу державного службовця, які встановлені позивачу наказами №34 від 09.04.1997 р. та №2 від 04.01.1997 р.

Як наслідок позивачу згідно пп.2 п.4 Постанови КМУ №592 від 31.12.1996 р. за період з 01.04.1997 р. по 04.09.1997 р. невиплачено належної заробітної плати в сумі 414,56 грн., що разом з індексацією та компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати складає 16416,40 грн.; згідно пп. 1 "д" п. 5 постанови КМУ №592 від 31.12.1996 за період 01.01.1997 по 04.09.1997 р. ,внаслідок чого за 8 місяців і 4 дні йому не виплачено належної заробітної плати в сумі 650,64 грн., що разом з індексацією та компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати складає 26010,40 грн. із розрахунку на сьогоднішній день 6096,00 грн. Разом сума заробітної плати з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 42426,80 грн.

Крім того зазначає, що кримінальним провадженням відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях.

19 листопада 2024 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацій. Суд ухвалив також::

- Залучити до участі у справі в якості співвідповідача :Головне управління ДФС у Закарпатській області (88000, Україна, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Волошина, будинок, 52, Код ЄДРПОУ 39393632)

- Зобов`язати ОСОБА_1 надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали:

- заяву від 29.07.2024 №б/н (вх.18765/6/05 від 07.08.2024), на підставі якої позивачу надана відповідь від 16.08.2024 р.

- вирок ( кінцеве рішення) у кримінальному провадженні, на яке позивач посилається у позовній заяві.

- Запропонувати відповідачам надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

04 грудня 2024 року від ГУ ДПС в Закарпатській області надійшов Відзив , в якому викладено заперечення проти позову і зазначено, що оскільки позивач перебував у трудових відносинах з ГУ ДФС в Закарпатській області, то саме ГУ ДФС і повинно відповідати за позовними вимогами, а для встановлення всіх обставин та дослідження доказів є необхідним провести судовий розгляд в порядку загального провадження.

10 грудня 2024 року від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що на виконання ухвали суду від 19 листопада 2024 року, позивач надає суду :

заяву (вимогу) від 29.07.2024, на яку відповідач ГУ ДПС в Закарпатській області надав лист №11 985/6/07-16-05-01 від 16.08.2024;

клопотання позивача від 03.12.2024 р., яке адресоване прокурору Хустської окружної прокуратури про закриття кримінального провадження №12313070050001212 від 05.09.2013 на підставі п.3-1 ч.1 ст.284КПК України.

Разом з тим позивачем не надано суду - вирок ( кінцеве рішення) у кримінальному провадженні, на яке позивач посилається у позовній заяві.

Обставини встановлені судом

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І А групи , що стверджується копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 виданого 06.02.2019.

Згідно Наказом Державної податкової адміністрації у Хустському районі №34 від 04.09.1997, ОСОБА_1 , державного податкового інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб , звільнено 04.09.1997 року в звязку з виходом на пенсію по інвалідності за станом здоров`я , ст.40 п.2 КЗпП України.

29 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із Вимогою до ГУ ДПС в Закарпатській області, якою просив :

- відшкодувати ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі ( із урахуванням індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати) у розмірі 42426,80 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку про звільненні (із урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати ) у розмірі встановленого законом.

- відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн. заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Листом ГУ ДПС в Закарпатській області від 16.08.2024 року №11985/6/07-16-05-01, надано позивачу відповідь, відповідно до якої зазначено, що оскільки позивач у трудових відносинах з Головним управлінням ДПС у Закарпатській області не перебував, відсутні підстави для задоволення вимог, зазначених у вищевказаній заяві.

03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до прокурора Хустської окружної прокуратури , в якому просив кримінальне провадження № 12013070050001212 від 05.09.2013 року - закрити у звязку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення через закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

в якому ,

Мотиви та норми права застосовані судом

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З метою правильного встановлення фактичних обставин справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін у справі в частині доказування обставин, шляхом витребовування необхідних доказів у разі потреби.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладено обов`язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, водночас обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 6 ст. 78 КАСУ Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, як свідчать матеріали цієї справи, позивачем не надано суду основного доказу у справі - вироку ( кінцевого рішення) у кримінальному провадженні, яким би було встановлено , що відповідач видав завідомо неправдиві накази №40 від 05.05.1997, на що позивач посилається у позовній заяві, не надано інших доказів на підствердження обставини зазначених позивачем , що позбавило можливості встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та наявність вини відповідача, які би спрчинили порушення прав позивача.

16 серпня 2023 року Верховний Суд у справі № 440/3862/18 адміністративне провадження № К/9901/19901/19 зробив наступний висновок:

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:ь 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: зокрема змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України чим не порушив прав позивача, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позов ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Закарпатській області , ГУ ДФС в Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 березня 2025 року