Рішення

від 19.03.2025 по справі 440/5095/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/5095/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Карлівської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Карлівської міської ради (надалі також відповідач, Виконком Карлівської міської ради), у якому просила:

визнати протиправною та такою, що містить ознаки дискримінації відмову Виконкому Карлівської міської ради від 15.01.2024 №122-14/166 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.03.2023 про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань;

зобов`язати Виконком Карлівської міської ради виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати 19663,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, оскільки загалом така допомога протягом 2023 року виплачена 53 працівникам Виконкому Карлівської міської ради, а передбачені у місцевому бюджеті кошти на зазначені цілі були достатніми для нарахування та виплати спірної допомоги позивачу.

2. Позиція відповідача.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у цій справі отримав 01.05.2024, однак правом на подання відзиву на позов не скористався.

За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2023 позивач звернулась до т.в.о. міського голови, секретаря Карлівської міської ради Полтавської області з заявою про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до розпорядження Виконавчого комітету Карлівської міської ради від 07.04.2023 №163-к ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу обліку та звітності Виконавчого комітету Карлівської міської ради за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання 07.04.2023.

07.04.2023 отримала розрахунковий лист №05-22/10 від 07.04.2023 за підписом головного спеціаліста відділу обліку та звітності О.М.Орлової. Відповідно до вказаного розрахункового листа позивачу нараховано такі види оплати: посадовий оклад, компенсація відпустки, доплата до мінімальної, за ранг.

21.07.2023 позивач звернулась до Виконавчого комітету Карлівської міської ради із запитом на публічну інформацію, у якому просила надати відомості про: кількість випадків виплати Виконавчим комітетом Карлівської міської ради матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Виконавчого комітету Карлівської міської ради; кількість випадків виплати Виконавчим комітетом Карлівської міської ради матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Виконавчого комітету Карлівської міської ради у розмірі середньомісячної заробітної плати; кількість випадків виплати Виконавчим комітетом Карлівської міської ради матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Виконавчого комітету Карлівської міської ради у розмірі посадового окладу; кількість заяв працівників Виконавчого комітету Карлівської міської ради, що надійшли до ВК Карлівської міської ради, про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за якими прийняте рішення про відмову у виплаті такої допомоги; кількість заяв працівників Виконавчого комітету Карлівської міської ради, що надійшли до ВК Карлівської міської ради, про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за якими рішення про виплату чи відмову у виплаті такої допомоги не прийняте. Указану інформацію проcила надати окремо за періоди з 01.01.2023 по 07.04.2023 та з 08.04.2023 по дату звернення.

Крім того, позивач просила надати відомості: про суму бюджетних асигнувань, що були затвердженні на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у кошторисі Виконавчого комітету Карлівської міської ради на 2023 рік; про суму коштів, витрачених Виконавчим комітетом Карлівської міської ради на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Виконавчого комітету Карлівської міської ради станом на 07.04.2023; про суму коштів, витрачених Виконавчим комітетом Карлівської міської ради на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Виконавчого комітету Карлівської міської ради станом на дату звернення.

У листі від 25.07.2023 №122-14/2386 Виконавчим комітетом Карлівської міської ради зазначено, що кількість виплат матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань працівників складає з 01.01.23-07.04.23 - 13 чоловік, з 08.04.23-21.07.23 - 26 чоловік; кількість виплат на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати становить з 01.01.23-07.04.23 - 13 чоловік, з 08.04.23-21.07.23 - 26 чоловік; кількість виплат на вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу з 01.01.23-07.04.23 - відсутня, з 08.04.23-21.07.23 - відсутня; кількість заяв працівників Виконавчого комітету Карлівської міської ради про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, за якими прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги з 01.01.23-07.04.23 та з 08.04.23-21.07.23, - рішення про відмову не приймалися; сума бюджетних асигнувань, затверджених на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у кошторисі Виконавчого комітету Карлівської міської ради становить 906584,00 грн; сума коштів, витрачених Виконавчим комітетом Карлівської міської ради на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам станом на 07.04.2023, становить 230468,70 грн; сума коштів, витрачених Виконавчим комітетом Карлівської міської ради на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам станом на 21.07.2023, становить 632956,86 грн.

02.08.2023 позивач звернулась до Виконавчого комітету Карлівської міської ради із запитом на публічну інформацію, у якому просила повторно надати відомості про кількість заяв працівників Виконавчого комітету Карлівської міської ради, що станом на 21.07.2023 надійшли до ВК Карлівської міської ради про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за якими рішення про виплату чи відмову у виплаті такої допомоги не прийняте.

У листі від 07.08.2023 №122-14/2507 Виконавчим комітетом Карлівської міської ради зазначено, що за період з 01.01.2023 - 21.07.2023 від працівників Виконавчого комітету Карлівської міської ради надійшло дві заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, проте, рішення про її виплачу чи відмову у виплаті такої допомоги не прийняті.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №440/12175/23, що набрало законної сили 02.01.2024, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Карлівської міської ради Полтавської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 20.01.2023 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, зобов`язано Виконавчий комітет Карлівської міської ради Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2023 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та прийняти рішення за результатами такого розгляду.

Відповідач у листі від 15.01.2024 вих.№12.2-14/166 повідомив ОСОБА_1 про відмову у задоволенні її заяви від 20.01.2023 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки нею у заяві від 20.01.2023 не зазначено обставин, на підтвердження підстав для виплати допомоги /а.с. 14/.

Не погодившись з наведеною відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Частинами другою - четвертою статті 21 Закону України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон №2493-III, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Постанова №268, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

У силу пункту 8 Постанови №268 видатки, пов`язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Переданим на розгляд суду у цій справі питанням є наявність чи відсутність підстав для нарахування та виплати позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у листі від 15.01.2024 вих.№12.2-14/166 посилався на те, що позивачка у заяві від 20.01.2023 не зазначила обставин, що мали б підстави для виплати допомоги /а.с. 14/.

Однак, суд визнає такі доводи безпідставними, оскільки Постанова №268 не вимагає від працівника зазначати у заяві підстави для надання матеріальної допомоги; форма заяви чинним законодавством не передбачена.

До того ж, залучені до матеріалів справи копії заяв інших працівників Виконкому Карлівської міської ради не містять посилань на конкретну підставу виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /а.с. 24-51/.

Суд погоджується з доводами представника позивачки, що лист Мінсоцполітики від 16.10.2009 №620/13/84-09, на який посилається відповідач у листі-відмові від 15.01.2024, не може ні розширювати, ні змінювати норм, визначених законодавством у спірних відносинах, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом та не містить обов`язкових приписів.

Виходячи з положень пункту 8 Постанови №268 єдиною умовою для надання працівнику матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань законодавець визначив наявність асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.

Суд враховує, що у листі від 12.03.2024 вих.№12.2-14/791 Виконком Карлівської міської ради у 2023 році виплатив матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати 53 працівникам, а за період з 1 по 15 січня 2024 року - трьом працівникам; випадків виплати зазначеної матеріальної допомоги в розмірі посадового окладу не було; рішення про відмову у виплаті допомоги у 2023 році не приймались /а.с. 18/. Кошторисом Виконкому Карлівської міської ради на 2023 рік було затверджено бюджетні асигнування на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 906224,00 грн; фактично витрачено - 827489,27 грн. Тимчасовим кошторисом Виконкому на І квартал 2024 року затверджено бюджетні асигнування на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 360239,00 грн, за період з 1 по 15 січня 2024 року виплачено 52475,63 грн.

Отож бюджетні асигнування, передбачені місцевим бюджетом на виплату працівником Виконкому Карлівської міськради матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році, дозволяли виплатити ОСОБА_1 таку допомогу.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж відповідним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Суд також враховує, що суб`єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За обставин справи, що розглядається, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність відмови у наданні позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Водночас встановлені під час розгляду фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , як працівник Виконкому Карлівської міської ради, мала право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, а передбачені місцевим бюджетом асигнування на зазначені цілі дозволяли надати таку допомогу позивачці.

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

У матеріалах справи наявна довідка Виконкому Карлівської міської ради від 12.04.2023, зі змісту якої суд встановив, що заробітна плата ОСОБА_1 за лютий 2023 року становила 26863,10 грн, а за березень 2023 року - 12463,38 грн /а.с. 53/.

Розпорядженням Виконкому Карлівської міської ради від 07.04.2023 №163-к позивачу звільнено з посади провідного спеціаліста відділу обліку та звітності виконавчого комітету міської ради за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання /а.с. 8/.

На дату звільнення з роботи позивачці матеріальна допомога не була виплачена.

Середня заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення з роботи склала 19663,24 грн (26863,10 грн + 12463,38 грн = 39326,48 грн : 2 = 19663,24 грн).

Обираючи найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки суд вважає на необхідне визнати протиправними дії Виконкому Карлівської міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, та стягнути з Виконкому Карлівської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 19663,24 грн.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 59, 60/.

З огляду на приписи підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становив 3028 гривень.

Водночас, як визначено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання цього позову позивачка мала сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028,00 грн х 0,4 х 0,8).

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 матеріальної допомоги без наявних на те законних підстав, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивачки у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому Карлівської міської ради.

Своєю чергою, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, надмірно сплачений за подання позовної заяви у цій справі судовий збір у розмірі 242,24 грн належить повернути позивачці з Державного бюджету України.

Крім того, представник позивачки у позовній заяві просила стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6750,00 грн, на підтвердження понесення яких надала суду копії: договору від 16.08.2023 №41 про надання правничої допомоги, акта від 26.04.2024 наданих послуг (виконаних робіт), квитанції від 26.04.2024 про оплату /а.с. 55-57/.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що визначена адвокатом та клієнтом сума гонорару у розмірі 6750,00 грн є співмірною зі складністю справи, понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належним чином оформленими письмовими доказами.

Відповідач заперечень щодо відшкодування витрат на позивачки на професійну правничу допомогу, із заявами/клопотаннями про зменшення їх розміру до суду не звертався.

За таких обставин, зважаючи на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому Карлівської міської ради на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3375,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Карлівської міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Стягнути з Виконавчого комітету Карлівської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 19663,24 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят три гривні двадцять чотири копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Карлівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3375,00 грн (три тисячі триста сімдесят п`ять гривень).

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 242,24 грн (двісті сорок дві гривні двадцять чотири копійки) на підставі квитанції про сплату від 26.04.2024 №930К-РЕ2М-У82С-ТР63.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Карлівської міської ради (вул. Полтавський шлях, 85, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39500; унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 04057356).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяОлександр КУКОБА