Рішення від 05.03.2025 по справі 520/27716/24

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2025 року справа №520/27716/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Ніколаєвої Ольги Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання - Полянчикової Ольги Михайлівни,

представника позивача - Компанця Максима Борисовича,

представника позивача - ліквідатора Андрійчук Наталії Володимирівни,

представника відповідача - Садієва Ніджата Алі Гусєйн Огли,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження

адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальтея Італійський ресторан» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальтея Італійський ресторан» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Амальтея Італійській ресторан») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.07.2024 №00371670706.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої оформленні актом від 24.05.2024 №23155/20-40-07-06-05/38280547. Відповідно до висновків вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України при донарахуванні податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за 2023 рік. На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення від 03.07.2024 №00371670706, яким позивачу нараховано суму податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 37 749 050,00 грн та штрафні (фінансові) санкції 9 437 262,50 грн. На переконання позивача, висновки контролюючого органу викладені у акті перевірки щодо заниження суми податку на прибуток до сплати на суму 37 749 050,00 грн шляхом списання безнадійної дебіторської заборгованості на 2023 рік у сумі 209 616 217,55 грн є передчасними та необґрунтованими. Вказує, що списання у 2023 році дебіторської заборгованості за договорами позики, яка виникла по договорам залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення з ТОВ «Європейське ощадне товариство», договорам наданої фінансової допомоги з ТОВ «Бренд Мастер», ТОВ «Віракс», ТОВ «Газ Ком Трейд», ТОВ «Дарбіт», ТОВ «Лантанта Нью», ТОВ «Мічіган Фінанс», ТОВ «надра 2020», ТОВ «Пальміра Волі», ТОВ «пром Ресурс», ТОВ «Рейнхорн», ТОВ «Синбер», ТОВ «Фінансова компанія «Женева», ТОВ «Перший альтернативний музичний телеканал А1», ТОВ «Ф», ТОВ «УДК» у розмірі 209 616 217,55 грн не мало наслідком заниження показника у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування». На думку позивача, відповідач не мав належних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Призначено розгляд справи по суті.

Відповідач 04.11.2024 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у ході проведення перевірки встановлено, що дебіторська заборгованість, яка виникла у позивача станом на 01.01.2023 та яка у подальшому віднесена до складу інших операційних витрат , не відповідає, на думку контролюючого органу, визначенню безнадійної, оскільки не відповідає жодному критерію п.п 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ст. 256 ЦК України, П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість». Вказує, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень позивач не звертався до судових органів щодо стягнення заборгованості з боржників юридичної особи, а також не звертався до суду з заявою до ТОВ «Європейське ощадне товариство» у зв`язку із наявною та погашеною заборгованістю у розмірі 209 616 287,00 грн. Водночас вказує, що у ході проведення перевірки позивачем не надано наказів інвентаризації дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання, актів списання дебіторської заборгованості та актів звірки заборгованостей, крім ТОВ «Європейське ощадне товариство», відповідно яких можна було б визначити заборгованість, по якій минув строк позовної давності, а також проведення претензійної роботи щодо стягнення заборгованості, у тому числі звернення до суду у відповідності до вимог статті 111 ЦК України. Вказує, що за даними загальної оборотно-сальдової відомості на підприємстві у періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023 по рахункам бухгалтерського обліку не формувався резерв сумнівних боргів, додаток РІ (податкові різниці) до декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 підприємством не надавався. Зазначає, що з 31.07.2023 перебуває у стані ліквідації, 04.12.2023 підприємством подано ліквідаційну звітність, відповідно якої станом на 31.12.2023 будь-яка заборгованість відсутня. На переконання контролюючого органу, позивачем безпідставно списано дебіторську заборгованість, яка не відповідає визначенню безнадійна, відтак, на думку контролюючого органу, позивачем завищено суму інших витрат у сумі 209 616 217, 55 грн за 2023 рік.

Позивач 19.11.2024 засобами електронного зв`язку на адресу суду надіслав відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що контролюючий орган під час проведення перевірки первинних документів у позивача не запитував, аналізу господарських операцій не проводив, укладені позивачем фінансові договори не вивчав. Як наслідок, на переконання позивача, висновки перевірки про списання позивачем дебіторської заборгованості, за якою не сплив строк позовної давності, та яка була віднесена до складу інших операційних витрат позивача у 2023 році, є такими, що не відповідають п.5 розділу ІІ та п.4 розділу ІІІ Порядку №727. Вказує, що у силу імперативних вимог п. 83.1 ст. 83 ПК України доказами наявності складу податкового правопорушення є виключно дані первинних документів, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за відсутності достатніх правових підстав для цього. Водночас зазначає, стосовно доводів відзиву про те, що кредиторська заборгованість виникла у позивача за договорами із зовсім іншими контрагентами, а тому питання списання дебіторської та кредиторської заборгованості не є пов`язаними, такі аргументи не мають юридичного значення для вирішення спору. Відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік базується на повному висвітленні у фінансовій звітності господарських операцій, ведеться суцільно і безперервно, тому відображенню у фінансовій звітності підлягають всі без виключення проведені платником податків господарські операції, незалежно від особи та назви контрагента. На думку позивача, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд повністю задовольнити, з посиланням на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить повної та неупередженої інформації про фінансовий стан і економічні результати діяльності позивача. При визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, податковим органом не враховані всі обставини, що мали вплив на його формування, зокрема, у частині достовірності визначення суми задекларованого позивачем доходу за 2023 рік. Без визначення достовірної суми доходів позивача, неможливо порівняти їх із сумою витрат звітного періоду, що унеможливлює визначення контролюючим органом фінансового результату звітного періоду у відповідності до положень статтей 134 та 137 ПК України, статтей 3 та 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку позивача, допущені відповідачем порушення закономірності є підставою для скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, посилаючись на те, що позивачем не спростовані аргументи податкового органу щодо завищення суми інших витрат у сумі 209 616 217,55 грн за 2023 рік, а тому висновки акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства України є обґрунтованими.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач має статус юридичної особи, первинно зареєстровано Департаментом реєстрації Харківської міської ради 29.08.2012, номер запису №14801020000053632, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру.

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Київській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Харківській області.

Фахівцями ГУ ДПС у Харківській області на підставі наказу від 15.04.2024 №1613-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 03.05.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 03.05.2024 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2024 №23155/20-40-07-06-05/38280547.

Відповідно до акта перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з урахуванням змін та доповнень, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено суму податку на прибуток до сплати на суму 38 853 944 грн за 2023 рік.

Позивач не погодився із висновками акта перевірки, та в порядку передбаченому приписами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із запереченнями на акт перевірки.

Рішенням ГУ ДПС у Харківській області, оформленим листом вих.№2242/ж12/20-40-07-06-11 від 02.07.2024, заперечення позивача задоволено частково, а саме у частині збільшення доходів від ненарахованих відсотків по договорам про залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного його повернення у сумі 6 239 028,00 грн за 2023 рік. У іншій частині, заперечення позивача на акт перевірки - залишено без задоволення.

Керуючись висновками акта перевірки та на його підставі, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 №00371670706 форми «ПС», яким позивачу нараховано суму податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 37 749 050,00 грн (тридцять сім мільйонів сімсот сорок дев`ять тисяч п`ятдесят гривень) та штрафні (фінансові) санкції 9 437 262,50 грн (дев`ять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч двісті шістдесят дві гривні 50 копійок).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач у адміністративному порядку звернувся до податкової центрального рівня - ДПС України, зі скаргою щодо податкового повідомлення-рішення від 03.07.2024 №00371670706.

ДПС України за результатами розгляду скарги прийнято рішення, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковим-повідомленням рішенням від 03.07.2024 №00371670706 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту ПК України), який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 ПК України).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно пункту 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положеь (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Недоведеність наявності детальності господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод.

Виключно фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Водночас, відсутність ділової мети є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Із визначеного ПК України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Наведене дає підстави для висновку, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає сукупний аналіз умов та обставин її здійснення. Водночас, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Судовим розглядом установлено, що позивачем під час перевірки податковому органу надано бухгалтерський облік, у т. ч. оборотно-сальдову відомість загальну, оборотно-сальдову відомість по рахунку №3771, №373 за 2023 рік, відповідно яких на початок періоду наявна дебіторська заборгованість у сумі 209 616 287 грн, станом на 31.12.2023 року -заборгованість відсутня.

Відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку №944 «витрати від списання безнадійної дебіторської заборгованості» за 2023 рік визначено витрати у сумі 209 616 217,55грн.

Відповідно даних бухгалтерського рахунку №3771 та наданих первинних документів дебіторська заборгованість виникла по договорам залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення з ТОВ «Європейське ощадне товариство» (код ЄДРПОУ 42667545), договорам наданої фінансової допомоги з ТОВ «Бренд Мастер» (код ЄДРПОУ 38160026), ТОВ «Віракс» (код ЄДРПОУ 37633907), ТОВ «Газ Ком Трейд» (код ЄДРПОУ 41931047), ТОВ «Дарбіт» (код ЄДРПОУ 42821478), ТОВ «Мічіган Фінанс» (код ЄДРПОУ 43415473), ТОВ «Надра - 2020» (код ЄДРПОУ 41042974), ТОВ «Пальміра Волт» (код ЄДРПОУ 42606409), ТОВ «Пром Ресурс» (код ЄДРПОУ 41999299), ТОВ «Рейнхорн» (код ЄДРПОУ 42510570), ТОВ «Синбер» (код ЄДРПОУ 42851649), ТОВ «Фінансова компанія «Женева» (код ЄДРПОУ 40888017), ТОВ «Перший альтернативний музичний телеканал А1» (код ЄДРПОУ 35195242), ТОВ «Ф» (код ЄДРПОУ 42244269), ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549).

Відповідно даних бухгалтерського рахунку №373 та наданих первинних документів дебіторська заборгованість виникла з ТОВ «Європейське ощадне товариство» (код ЄДРПОУ 42667545) - надалі фінансова установа за залучення фінансових активів і зобов`язанням щодо наступного їх повернення.

Згідно з п.п. 14.1.11 п.14.1. ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

- заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

- прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

- актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

- сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

- прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено строк позовної давності - 1095 днів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОУГО-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно частини 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з п. 4 П(С)БО 10, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 №725/4018 зі змінами та доповненнями (далі -П(С)БО 10) поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Безнадійна дебіторська заборгованість визначається тоді, якщо існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності

Під час дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що дебіторська заборгованість, яка виникла у позивача станом на 01.01.2023, та яка у подальшому була віднесена до складу інших операційних витрат, не відповідає визначенню безнадійної, оскільки не відповідає жодному критерію п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, ст. 256 ЦК України, П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Згідно з п.1. ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень позивач не звертався до суду щодо стягнення заборгованості з боржників юридичної особи, а також не звертався до суду з заявою до ТОВ «Європейське ощадне товариство» (01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 11, оф. 1/7; код ЄДРПОУ 42667545), у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю у розмірі 209 616 287 грн. Зазначене було підтверджено представниками позивача під час судового розгляду даної справи, а саме, що позивач не проводив судово-претензійної роботи з метою повернення власних коштів.

Також в ході судових засідань встановлено, що під час перевірки позивачем не надано наказів інвентаризації дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання, актів списання дебіторської заборгованості та актів звірки заборгованостей, крім ТОВ «Європейське ощадне товариство», відповідно яких можна було б визначити заборгованість, по якій минув строк позовної давності, а також проведення претензійної роботи щодо стягнення заборгованості, у т.ч. звернення до суду у відповідності до вимог cm. 111 ЦК України.

За даними загальної оборотно-сальдової відомості на підприємстві у періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023 по рахунках бухгалтерського обліку не формувався резерв сумнівних боргів, додаток РІ (податкові різниці) до декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 підприємством не надавався.

Отже, спірні господарські операції за вказаними договорами не містять у собі наявності розумних економічних причин (позбавлені ділової мети). Фінансовий результат цих господарських операцій є збитковим.

На підставі зазначеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що позивачем безпідставно списано дебіторську заборгованість, яка не відповідає визначенню безнадійної. Відтак позивачем завищено суму інших витрат у сумі 209 616 217,55 грн за 2023 рік.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що спірні операції були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліках виключно з метою отримання податкових вигод.

Суд відхиляє посилання позивача на висновки експертизи, які наявні у матеріалах справи, оскільки питання, поставленні позивачем на вирішення експертизи, їх вирішення не потребувало спеціальних знань, такі відносяться до компетенції суду, а не судової експертизи. Крім того, врахування висновку експертизи є правом суду, а не його обов`язком.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акта перевірки від 24.05.2024 №23155/20-40-07-06-05/38280547 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.07.2024 №00371670706.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальтея Італійський ресторан» (проспект Героїв Харкова, будинок 181, місто Харків, Харківська область, 61068, код ЄДРПОУ: 38280547) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Григорія Сковороди, будинок 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2025.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА