Ухвала

від 13.03.2025 по справі 757/54838/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/54838/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/927/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна.

Накладено арешт на корпоративні права ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487, Україна, 11601, Житомирська обл., Коростенський р-н., м. Малин, вул. Степана Бандери, буд. 118) в розмірі 100% у вигляді статутного капіталу в розмірі 20 000 000,00 грн., шляхом заборони відчужувати вищевказані корпоративні права.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: Міністерству юстиції України, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487, Україна, 11601, Житомирська обл., Коростенський р-н., м. Малин, вул. Степана Бандери, буд. 118) щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників/учасників товариства, про зміну кінцевого бенефіціарного власника (кінцевих бенефіціарних власників), зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що не встановлення слідчим суддею факту належності корпоративних прав певній особі є свідченням незаконності прийнятого рішення та підставою для його скасування.

Апелянтом зазначено, що ОСОБА_7 не був повідомлений про дату та час проведення судового засідання, тому не був присутнім під час розгляду питання про арешт майна і не мав можливості подати власні докази на підтвердження своєї позиції щодо поданого клопотання.

Апелянт наголошує на тому, що самі по собі корпоративні права не містять ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, щодо обставин, які розслідуються у даному кримінальному провадженні.

Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_7 не має статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, а ухвала про арешт майна не містить належного обґрунтування його причетності до вчинення будь-якого кримінального правопорушення та об`єктивної необхідності арешту належного йому майна.

Представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 в судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки клопотання розглянуто слідчим суддею без виклику власника майна, а апеляційну скаргу подано до суду 17.12.2024, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи групи компаній корпорації «ЮНІГРАН», та інші окремі проросійсько налаштовані громадяни, здійснюють фінансування дії, з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що власник корпорації «ЮНІГРАН» ОСОБА_13 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , має подвійне громадянство України та російської федерації (паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_2 виданий 18.03.2014) створив на території України протиправний механізм по виведенню грошових коштів отриманих шляхом ухилення від сплати податків за кордон з подальшим їх використанням для фінансування країни агресора.

Так, група компаній корпорації «ЮНІГРАН», до якої входять: ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» (ЄДРПОУ 32658487), ПАТ «Малинський каменедробильний завод» (ЄДРПОУ 04011905), ПрАТ «Пинязевицький кар`єр» (ЄДРПОУ 01374553), ТОВ «ЮНІГРАН» (ЄДРПОУ 24584514), ТОВ «ДБК Модуль» (ЄДРПОУ 44467810), ТОВ «Альянс-Союз» (ЄДРПОУ 30440191), ТОВ «Бріззо» (ЄДРПОУ 41853802), АТ «Коростенський кар`єр» (ЄДРПОУ 00292422), МРГО «СМТ Барвінківське» (ЄДРПОУ 36105665), ТОВ «Юнігран-Сервіс» (ЄДРПОУ 34082463) кінцевим беніфіціарним власником яких був ОСОБА_13 , спеціалізуються на видобутку корисних копалин (щебню) на родовищах Малинського, Коростенського та Пинязевицького гранітних кар`єрів Житомирської області та річкового піску.

14.11.2024 постановою слідчого корпоративні права ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» (32658487) в розмірі 100% (сто відсотків) у вигляді статутного капіталу в розмірі 20 000 000,00 грн визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022.

06.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487, Україна, 11601, Житомирська обл., Коростенський р-н., м. Малин, вул. Степана Бандери, буд. 118) в розмірі 100% у вигляді статутного капіталу в розмірі 20 000 000,00 грн, шляхом заборони відчуження вищевказаних корпоративних прав.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: Міністерству юстиції України, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487, Україна, 11601, Житомирська обл., Коростенський р-н., м. Малин, вул. Степана Бандери, буд. 118) щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників/учасників товариства, про зміну кінцевого бенефіціарного власника (кінцевих бенефіціарних власників), зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 32658487, Україна, 11601, Житомирська обл., Коростенський р-н., м. Малин, вул. Степана Бандери, буд. 118) в розмірі 100% у вигляді статутного капіталу в розмірі 20 000 000,00 грн, з тих підстав, що вказані корпоративні права у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Сукупність долучених до клопотання матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.

У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Та обставина, що згідно доводів апелянта, ОСОБА_7 є кінцевим бенефіціаром та власником 90% корпоративних прав ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» у вигляді статутного капіталу в розмірі 18 000 000,00 грн, а слідчий суддя в описовій частині ухвали зазначив про те, що ОСОБА_7 володіє корпоративними правами ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» номінальною вартістю статутного капіталу 20 000 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу підприємства, може свідчити про допущену слідчим суддею описку, проте не є самостійною безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 не був повідомлений про дату та час проведення судового засідання, тому не був присутнім під час розгляду питання про арешт майна і не мав можливості подати власні докази на підтвердження своєї позиції щодо поданого клопотання також не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, позаяк вказані порушення усунені шляхом розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року в оскаржуваній частині - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_14

Судді:

ОСОБА_3

---

ОСОБА_2

---