Ухвала

від 20.03.2025 по справі 635/10855/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/10855/24

Провадження № 1-в/635/241/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 засуджений за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року за ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій проти задоволення клопотання не заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Представник державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Суд, розглянувши заяви прокурора, представника державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» та засудженого, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Лозова Харківської області, громадянин України, який має середню освіту, не працевлаштований, раніше засуджений за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 листопада 2008 року за ч. 1 ст. 122 КК України до 3 років позбавлення волі; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2013 року за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 15 червня 2017 року за відбуттям покарання; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 03 листопада 2020 року за відбуттям строку покарання; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року за ст. 126-1 КК України до 1 року позбавлення волі, вироком Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року за ч. 1 ст. 125, ст. 71 КК України до 1 року 25 днів позбавлення волі; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року за ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

Так 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.

Згідно вказаного Закону стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 14 грудня 2021 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 126-1 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 років позбавлення волі; відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2270,00 гривня.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2021 рік становить 2270,00 гривень.

Відповідно до вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року ОСОБА_3 вчинив, зокрема 15 травня 2021 року кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 380,00 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.

Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 15 травня 2021 року становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно кримінальне правопорушення, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час.

Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року за яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 відбуває покарання за вчинені діяння, кримінальна караність яких частково усунена законом, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим останній на підставі ч. 2 ст. 74 КК України підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України.

Водночас, за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 357 КК України, які є кримінально-караними діяннями, та вироком вироком Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України, яке є кримінально-караним діянням.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_3 слід вважати засудженим вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року за ст. 126-1 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначеним покаранням шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначеним ОСОБА_3 покарання у виді 2 років позбавлення волі; відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень частково приєднаним не відбутої частини покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначеним ОСОБА_3 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 377, 534, 537, 539 КПК України, ст. 74 КК України, Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання ОСОБА_3 задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року за ст. 126-1, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя ОСОБА_1