Постанова від 20.03.2025 по справі 420/7595/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7595/24

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

повний текст судового рішення

складено 11.10.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Федусика А.Г., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №420/7595/24 за позовом ОСОБА_1 до Білозерської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

08.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправними дії Білозерської селищної ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 19.02.2024;

- зобов`язати Білозерську селищну раду надати повну інформацію, що запитувалася згідно до інформаційного запиту.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує про протиправність відмови органу місцевого самоврядування у наданні запитуваної інформації.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами Білозерською селищною радою до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що запитувану інформацію ОСОБА_1 може отримати виключно в порядку приписів Кримінального процесуального кодексу України, адже вона містить відомості досудового розслідування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №420/7595/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Білозерської селищної ради щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 19.02.2024.

Зобов`язано Білозерську селищну раду повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.02.2024 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав про протиправність відмови органу місцевого самоврядування у наданні запитуваної позивачем інформації. Натомість, обираючи спосіб захисту порушеного права окружний адміністративний суд зобов`язав відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 , адже на думку суду першої інстанції, він є достатнім для забезпечення захисту прав позивача в межах існуючих спірних правовідносин.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині обраного способу захисту порушеного права ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із зміною його резолютивної частини.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд наділений повноваженнями вийти за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. Натомість, обраний судом першої інстанції спосіб відновлення порушеного права не є ефективним, адже створює умови невизначеності щодо змісту відповіді на інформаційний запит, яку буде надано відповідачем на виконання рішення суду.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 на адресу Білозерської селищної ради скеровано запит на отримання публічної інформації, а саме: листа-звернення про правову оцінку до Херсонської обласної прокуратури; листа-відповіді Херсонської обласної прокуратури; листа-звернення про надання роз`яснень до КП «Агрофірма радгосп «Білозерський»; листа-відповіді КП «Агрофірма радгосп «Білозерський».

За результатом розгляду такого звернення Білозерською селищною військовою адміністрацією на ім`я ОСОБА_3 скеровано розпорядження від 22.02.2024 №460 стосовно відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації, зареєстрованого Білозерською селищною військовою адміністрацією 19.02.2024 за №655/01-20.

Не погодившись із такою відмовою позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за загальним правилом, суд не може виходити за межі позовних вимог (не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві).

Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає недостатність обраного позивачем способу захисту його прав.

Колегія суддів зазначає, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у інший спосіб, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У юридичній науці способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 245 (у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд).

Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.10.2018 у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23.11.2018 у справі №826/8844/16 та від 20.12.2018 у справі №524/3878/16-а.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02, п. 77), з посиланням на статтю 13 Конвенції, зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Salah v. The Netherlands" (заява № 196/02, п. 50), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 Верховний Суд вказав, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, де зазначено, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Як установлено судом апеляційної інстанції, в позовній заяві ОСОБА_1 способом захисту порушеного права обрано саме зобов`язання Білозерської селищної ради надати повну інформацію, що запитувалася згідно до інформаційного запиту.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд першої інстанції вказав, що зобов`язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 є достатнім для забезпечення захисту прав позивача в межах існуючих спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що обраний окружним адміністративним судом спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 не є ефективним, адже не забезпечить реальне відновлення порушеного права та остаточне вирішення спірних правовідносин.

На підтвердження такого висновку свідчать положення п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» за якими право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію.

Крім того, суд апеляційної інстанції уважає за доцільне відмітити, що в досліджуваній ситуації позивачем дотримано усіх визначених законом умов з метою отримання запитуваної інформації.

До того ж, в спірних правовідносинах в органу місцевого самоврядування немає дискреційних повноважень, оскільки у нього немає вибору між можливими варіантами поведінки кожна із яких буде правомірною.

У даному випадку, у Білозерської селищної ради є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, зокрема, надання повної інформацію, що запитувалась ОСОБА_1 .

Вищенаведене у повному обсязі спростовує викладені в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції висновки.

Між тим, апеляційний адміністративний відхиляє наведені Білозерською сільською радою у відзиві на апеляційну доводи, а також викладене прохання скасувати рішення окружного адміністративного суду, адже перегляд справ в апеляційному порядку здійснюється за апеляційними скаргами учасників справи та/або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Перелік реквізитів, які має містити відзив на апеляційну скаргу наведено в ч.2 ст.304 КАС України, серед яких:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;

4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;

5) перелік матеріалів, що додаються.

Отже, положеннями чинного процесуального законодавства не передбачено можливості у відзиві на апеляційну скаргу викладати прохання скасувати рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, оскільки Білозерська сільська рада не оскаржувала в передбаченому законодавчими приписами порядку рішення окружного адміністративного суду, колегія суддів вказує про безпідставність наведених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу тверджень та прохання.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в оскаржуваній частині рішення від 11.10.2024 у справі №420/7595/24 висновки не відповідають обставинам справи, а тому така частина судового акту підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №420/7595/24 змінити в частині способу захисту прав ОСОБА_1 .

Викласти мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №420/7595/24 стосовно способу захисту прав ОСОБА_1 в редакції даного судового рішення.

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №420/7595/24 в наступній редакції:

Зобов`язати Білозерську селищну раду надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно до інформаційного запиту від 19.02.2024.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №420/7595/24 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білозерської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1453(одна тисяча чотириста п`ятдесят три)грн. 44коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді А.Г. Федусик Ю.В. Осіпов