Постанова від 19.03.2025 по справі 520/7034/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

справа № 520/7034/19

касаційне провадження № К/9901/12888/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 (суддя Мар`єнко Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді - Старосуд М.І., Мінаєва О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТЬ" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2019 №00003171402, №00003181402, №00003201402, №00003191402.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з: ТОВ "Колорі Трейд", ТОВ "Аріан Інвест Компані", ТОВ "Транстехнологія-Плюс", ТОВ "Систем Інжинірінг", ТОВ "Смерека-2017", ТОВ "Скуп", ТОВ "Мегаопт", ТОВ "Своєчасність", ТОВ Каргоприлад", ТОВ "Альянс Профіт Груп", ТОВ "Діалс", ТОВ "Кальма", ТОВ "Нота Пром", ТОВ "Тріада Капітал". Зауважує, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. Також, Товариство вказало, податкове повідомлення-рішення № 0000061403 від 04.01.2018, яким позивачу були визначені грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумах 14591,00 грн. та 6563,00 грн., за несвоєчасну сплату яких до Товариства був застосований штраф згідно податкових повідомлень-рішень від 04.07.2019 № 0003201402 і № 0003191402, було оскаржене позивачем і скасоване у судовому порядку (справа № 820/362/18), що свідчить про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2019 № 0003201402 і № 0003191402.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.10.2019, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020, позов задовольнив повністю: скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 04.07.2019 №00003171402, №00003181402, №00003201402, №00003191402.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак, зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. В межах кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача не було встановлено причетності цих чи інших осіб до вчинення дій, які б можна було кваліфікувати за статтями 205, 205-1 Кримінального кодексу України, як фіктивне підприємництво, з урахуванням того, що доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо неправомірної поведінки та злагодженості дій між ними контролюючим органом в процесі розгляду справи надано не було. Також, суди виходили з того, що оскільки підставою для нарахування штрафних санкцій стала несплата позивачем узгодженого (на думку відповідача) грошових зобов`язань за податковим повідомленням - рішенням від 04.01.2018 № 0000061403, яким донараховано грошові зобов`язання, відповідно до іншого акту перевірки від 20.05.2019 №1711/20-40-14-02-07/38159487, яке було оскаржене позивачем у судовому порядку в установлений законодавством строк та скасоване судом, то наявні правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2019 №00003191402 та №00003201402.

Відповідач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав наявності недоліків у первинних документах, негативної інформації відносно контрагентів позивача, наявності кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти позивача як такі, що мають ознаки фіктивних, відсутності у контрагентів Товариства необхідної кількості трудових та матеріальних ресурсів, основних засобів, матеріальних активів тощо. Також, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій був проігнорований факт порушення кримінального провадження № 42019220000000439 від 09.07.2019 стосовно посадових осіб Товариства за частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, у межах якого встановлено, що автомобіль марки «Рено» (днз НОМЕР_1 ) та напівпричіп (днз НОМЕР_2 ) було знято з обліку Сервісного центру МВС України та присвоєно новий номерний знак НОМЕР_3 .

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.07.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.03.2025 визнав за можливе розгляд справи в попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.03.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, результати якої оформлені актом від 20.05.2019 №1711/20-40-14-02-07/38159487 (далі - акт перевірки), за висновками якого Товариством були порушені вимоги:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 ПК України, пунктів 3, 5 П(С)БО 15 "Доходи", пунктів 5, 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 9865591,00 грн (у тому числі: за 2017 рік - 3208636,00 грн., за 1 квартал 2018 року - 1350391,00 грн., за 2 квартал 2018 року - 2985838,00 грн., за 3 квартал 2018 року - 2320726,00 грн.);

підпункту "а" пункту 198.1, абзаців 1, 2 підпункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті занижено податок на додану вартість на загальну суму 10872323,00 грн. за період з травня 2017 року по вересень 2018 року включно;

пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, що мало вираз у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 № 0000061403, а саме - 26.01.2018 - у сумі 14591,00 грн., 23.02.2018 - у сумі 6563,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2019:

№00003171402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 9865591,00 грн - за податковими зобов`язаннями та на 2466397,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№00003181402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 10872323,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 2718080,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№00003201402, яким зобов`язано платника сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 1312,60 грн;

№00003191402, яким зобов`язано платника сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 1459,10 грн.

Фактичною підставою для збільшення Товариству грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат за 2017 рік, 1-3 квартали 2018 року та податкового кредиту за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2018 року стали доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "КОЛОРІ ТРЕЙД", ТОВ "АРІАН ІНВЕСТ КОМПАНІ", ТОВ "ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС", ТОВ "СИСТЕМ ІНЖИНІРІНГ", ТОВ "СМЕРЕКА -2017", ТОВ "СКУП", ТОВ "Мегаопт", ТОВ "СВОЄЧАСНІСТЬ", ТОВ КАРГОПРИЛАД", ТОВ "АЛЬЯНС ПРОФІТ ГРУП", ТОВ "ДІАЛС", ТОВ "КАЛЬМА", ТОВ "Нота Пром", ТОВ "Тріада Капітал" належно оформленими первинними документами, а тому, на думку відповідача, між позивачем та зазначеними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин, про наявність податкової інформації інших податкових органів, яка свідчить про нереальність спірних господарських операцій, а також наявність кримінальних проваджень щодо деяких контрагентів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Управління касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час встановлення правомірності прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 04.07.2019 №00003171402 та №00003181402, оскільки доводів та підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій в частині податкових повідомлень-рішень від 04.07.2019 №00003201402 та №00003191402 касаційна скарга Управління не містить.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України ля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з постачальниками, виконавцями робіт, послуг: ТОВ "Нота Пром" за договором купівлі-продажу від 01.06.2017 №01/06-1, предметом якого є придбання товарно-матеріальних цінностей (розчину для торкретування, розчину для ремонту бетону); ТОВ "Тріада Капітал" за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів від 25.04.2018 №2504-1, предметом якого є придбання будівельних матеріалів, за договором субпідряду від 03.05.2018 №3/1, предметом якого є виконання ремонту покрівлі будівлі теплового депо (інвентарний №11339) на території ПрАТ "Євроцемент - України"; ТОВ "Діалс" за договором про виготовлення комплексів від 15.08.2017 №15/1, предметом якого є виготовлення спортивно-гімнастичних комплексів "СТРИТВОРКАУТ" в кількості 10 штук; ТОВ "Транстехнологія-Плюс" за договором купівлі-продажу від 30.01.2018 №3001, предметом якого є придбання будівельних матеріалів; ТОВ "Каргоприлад" за договором купівлі-продажу від 20.10.2018 №20/1, предметом якого є придбання будівельних матеріалів; ТОВ "Сістем Інжинірінг" за договором про надання послуг від 01.06.2018 №106/5, предметом якого є надання послуг з виконання робіт спеціальною будівельною технікою, за договором оренди від 01.06.2018 №106/4, предметом якого є оренда транспортних засобів та механізмів марки: компресор пересувний з двигуном внутрішнього згоряння, тиск до 686 кПА, подача 5м3/хв; насос для будівельних розчинів 4м3в/год, за договором підряду від 23.05.2018 №235/1, предметом якого є реконструкція будівлі по майдану Павлівському, 4, за договором підряду від 01.06.2018 №106/1, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщенні на об`єкті, розташованому у м. Харкові, вул. Героїв Праці, 7, за договором підряду від 14.08.2018 №1408-1, предметом якого є будівництво сховища жому за адресою: адміністративні мережі Селищанської сільської ради Корсунь - Шевченківського району Черкаської області, за договором підряду від 10.08.2018 №1008-1, предметом якого є виконання капітального ремонту будівлі казарма №2 військового містечка 216 за адресою: м. Харків, Помірки, 4, за договором підряду від 01.06.2018 №106/3, предметом якого є реконструкція будівлі адміністративно-будівельного корпусу промислового майданчика №1 за адресою: Харківська область, Балаклійський район, Андріївська сільська рада", за договором підряду від 10.08.2018 №1008-2, предметом якого є виконання поточного ремонту будівлі за адресою: с. Кременеве, Могилів-Подільський район, Вінницька область будівля за адресою с. Кременеве, Могилів-Подільський район, Вінницька область"; ТОВ "Кальма" за договором про виготовлення комплексів від 20.07.2017 №01/20, предметом якого є виконання спортивно-гімнастичних комплексів "СТРІТВОРКАУТ" в кількості 50 штук; ТОВ "СКУП" за договором купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (смартфонів, телевізорів, пилососа, холодильника); ТОВ "МЕГАОПТ" за усним договором купівлі-продажу, предметом якого є придбання товарно-матеріальних цінностей (апарату плазмового різання, компресор); ТОВ "СМЕРЕКА-2017" за договором надання рекламних послуг від 02.04.2018 №0204/18, предметом якого є розробка та виготовлення рекламно-інформаційної продукції, розповсюдження і розміщенню рекламно-інформаційної продукції в транспорті, офісах, торгівельних точках, поштового розсилання, прямі e-mail, СМС розповсюдження, реклама в Інтернеті на сайтах; ТОВ "Колорі Трейд" за договорами від 20.07.2018 №2007-3, №2007-2, від 03.09.2018 №0309-1, предметом якого є виготовлення комплексу гімнастичного, спортивного та спортивного - ігрового для заняття спортом та іграми - 1 комплекс, за договором купівлі-продажу від 25.07.2018 №2507-1, предметом якого є придбання будівельних матеріалів; ТОВ "Аріант Інвест Компані" за договором від 01.06.2018 №0106-2, предметом якого є виготовлення спортивно-гімнастичного комплексу "СТРИТВОРКАУТ" в кількості 47 штук, за договором підряду від 20.07.2018 №20/07-1, предметом якого є виконання робіт по розчищенню будівельного майданчика за адресою: Черкаська область, Корсунь- Шевченківський район, с. Гута-Селецька, вул. Шевченко, б.1 Б, В, Д, за договором купівлі-продажу від 30.05.2018 №3005-1, предметом якого є придбання будівельних матеріалів; ТОВ "Альянс Профіт Груп" за договором підряду від 05.10.2017 №0510-1, від 01.08.2017 №0108-1, предметом яких є реконструкція діючих спортивних майданчиків, які знаходяться у м. Харкові, за договором підряду від 18.09.2017 №18/1, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі, фасаду будівлі №1 складу і механічного цеху на території маслозаводу ТОВ "Агросінергія", розташованого за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26 в, від 19.09.2017 №01/19, від 03.10.2017 №01/03, предметом яких є виготовлення спортивно-гімнастичного комплексу "СТРІТВОРКАУТ" в кількості 20 штук, 17 штук, відповідно.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду платіжні доручення, виписки по рахунку, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договірну ціну, локальні кошториси на будівельні роботи, рахунки, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, приймально-здавальні акти тощо.

Також між ТОВ "Нота Пром" (первісний кредитор) та ТОВ "КАРГОПРИЛАД" (новий кредитор), укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №28/1 від 28.02.2018, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимагати до ТОВ "РАТЬ" (боржник), що належне первісному кредиторові за договором №01/06-1 від 01.06.2017 у сумі 761091,92 грн у тому числі ПДВ 20% 126848,65 грн, а саме - право вимагати від боржника - ТОВ "РАТЬ" виконання усіх грошових зобов`язань, передбачених основним зобов`язанням щодо оплати боржником вартості поставлених товарів за вказаним договором, в тому числі і тих, право на які виникне в майбутньому в результаті виконання основного зобов`язання.

На підтвердження зазначених взаємовідносин позивачем надано до суду письмове повідомлення про відступлення права вимоги, акт звірки взаємних розрахунків про відсутність заборгованості станом на час розгляду справи.

Між ТОВ "ТРІАДА КАПІТАЛ" (первісний кредитор) та ТОВ "СТАРКОМ 12" (новий кредитор), укладено договір відступлення права вимагати (цесії) №2008/1 від 20.08.2018 (т.4 а.с.87-89), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимагати до ТОВ "РАТЬ" (боржник), що належне первісному кредиторові, зокрема, за договором №3/1 від 03.05.2018 у сумі 106745,84 грн у тому числі ПДВ 20% 17790,98 грн, а саме - право вимагати від боржника - ТОВ "РАТЬ" виконання усіх грошових зобов`язань, передбачених основним зобов`язанням щодо оплати боржником вартості поставлених товарів за вказаним договором, в тому числі і тих, право на які виникне в майбутньому в результаті виконання основного зобов`язання.

Позивачем до матеріалів справи надано письмове повідомлення про відступлення права вимоги.

На підтвердження оплати суми боргу ТОВ "СТАРКОМ 12" позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків про відсутність заборгованості станом на час розгляду справи.

Між ТОВ "РАТЬ" (замовник) та ТОВ "ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ -ПЛЮС" (виконавець), укладено договір з надання автотранспортних послуг спеціалізованої техніки від 02.02.2018 №1203-2, предметом якого є надання послуг з виконання робіт спеціальною будівельною технікою, на умовах узгоджених сторонами даним договором (роботи автонавантажувача, роботи крана вежного грузо під`ємного, робота крана переносного грузопід`ємного).

На підтвердження цих взаємовідносин позивачем надано до суду протокол погодження цін, акти здачі-приймання робіт.

Між ТОВ "ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС" (первісний кредитор) та ТОВ "СПАРПРОДАКШН" (новий кредитор), укладено договір відступлення права вимагати (цесії) №04/05-1 від 04.05.2018, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимагати до ТОВ "РАТЬ" (боржник), що належне первісному кредиторові, за договорами №3001 від 30.01.2018 у сумі 8247462,97 грн, №1203-1 від 12-032018 у сумі 318057,79 грн, №1203-2 від 12.03.2018 у сумі 22076,04 грн , а саме - право вимагати від боржника - ТОВ "РАТЬ" виконання усіх грошових зобов`язань, передбачених основним зобов`язанням щодо оплати боржником вартості поставлених товарів за вказаним договором, в тому числі і тих, право на які виникне в майбутньому в результаті виконання основного зобов`язання.

Позивачем до матеріалів справи надано письмове повідомлення про відступлення права вимоги.

На підставі видаткових накладних позивач придбав у ТОВ "СВОЄЧАСНІСТЬ" ноутбуки, монітори, тощо та сплатило за них, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: видатковими накладними, платіжними дорученнями, що підтверджується наявними у матеріалах справи бухгалтерськими довідками, відповідно до яких якої придбані у ТОВ «Своєчасність» основні засоби: ноутбук, монітори, системний блок позивачем були введені в експлуатацію.

Між ТОВ "АРІАНТ ІНВЕСТ КОМПАНІ" (первісний кредитор) та ТОВ "СТАРКОМ 12" (новий кредитор), укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №2008/2 від 20.08.2018, предметом якого є в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимагати до ТОВ "РАТЬ" (боржник), що належне первісному кредиторові, зокрема, за договором 20/07-1 від 20.07.2018 у сумі 97645,85 у тому числі ПДВ 20% - 162749,31 грн, а саме - право вимагати від боржника - ТОВ "РАТЬ" виконання усіх грошових зобов`язань, передбачених основним зобов`язанням щодо оплати боржником вартості поставлених товарів за вказаним договором, в тому числі і тих, право на які виникне в майбутньому в результаті виконання основного зобов`язання.

Позивачем до матеріалів справи надано письмове повідомлення про відступлення права вимоги, платіжне доручення, акт звірки взаємних розрахунків про відсутність заборгованості станом на час розгляду справи.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що надані Товариством первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а придбані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія судів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Управління не довело належними та допустимими доказами, що договори між Товариством та ТОВ "КОЛОРІ ТРЕЙД", ТОВ "АРІАН ІНВЕСТ КОМПАНІ", ТОВ "ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС", ТОВ "СИСТЕМ ІНЖИНІРІНГ", ТОВ "СМЕРЕКА -2017", ТОВ "СКУП", ТОВ "Мегаопт", ТОВ "СВОЄЧАСНІСТЬ", ТОВ КАРГОПРИЛАД", ТОВ "АЛЬЯНС ПРОФІТ ГРУП", ТОВ "ДІАЛС", ТОВ "КАЛЬМА", ТОВ "Нота Пром", ТОВ "Тріада Капітал" були укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а господарські операції за цими договорами не мали реального змісту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата Верховного Суду тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини "Інтерсплав проти України", у якому позиція щодо "залученості" платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас, у касаційній скарзі Управління не наводить доводів, що Товариство самостійно внесло до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбання товарів (робіт, послуг) та\або щодо його постачальників. Так само контролюючий орган не зазначає та не надає доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про постачальників товарів (робіт, послуг) в первинних документах, на підставі яких задекларувало витрати та податковий кредит. У справі відсутні докази, що у Товариства були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо його контрагентів. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що платник діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, Управління у касаційній скарзі не наводить.

Також, слід звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду формулювання "статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю" не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення статусу фіктивного підприємства. Суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, що суперечить висновку у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що "господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку".

Застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Не суперечать висновки судів попередніх інстанцій і правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилається Управління у касаційній скарзі.

Верховний Суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника про те, що в рамках кримінального провадження № 42019220000000439 від 09.07.2019 стосовно посадових осіб Товариства за частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України було встановлено, що державний номерний знак НОМЕР_1 автомобіля марки Рено» був знятий з обліку Сервісного центру МВС України 30.12.2016 та присвоєно новий номерний знак НОМЕР_3 , з огляду на що зазначення державного номерного знаку НОМЕР_1 у товарно-транспортних накладних після вказаної дати свідчить про те, що господарські операції не відбулися, оскільки як зазначалося вище неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк