Постанова

від 19.03.2025 по справі 620/3145/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

справа №620/3145/19

касаційне провадження № К/9901/28457/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 (суддя Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі за позовом Селянського фермерського господарства "Колос" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство "Колос" (далі - позивач, платник, Фермерське господарство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 09.10.2019: №00000340500 в частині нарахованого збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 423299,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 338639,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84660,00 грн; №00000350500 про застосування штрафу у розмірі 50% в сумі 169319,50 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, оскільки у нього не виникало обов`язку відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, з тих підстав, що положення пункту 189.9 статті 189 ПК України не поширюються на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Позивач вважає, що знищення належних йому свиней здійснено не з ініціативи платника, а на підставі рішення, прийнятого відповідним органом державної влади. Вилучення і знищення свиней здійснено працівниками державних установ і вказані дії ніяким чином не залежали від волі посадових осіб Фермерського господарства, оскільки епідемія африканської чуми прямо вказує на обставину непереборної сили, що ніяким чином не могла бути зпрогнозована та відвернена керівництвом позивача. Також зазначає, що контролюючим органом безпідставно не враховано той факт, що середній цикл відгодівлі свиней до забійної ваги становить від чотирьох до шести місяців, то для розрахунку фактичної собівартості потрібно враховувати витрати, які понесені на утримання та відгодівлю реалізованої партії на протязі від чотирьох до шести місяців, а не за один місяць (жовтень 2017 року). Тобто протягом 2017 року Фермерським господарством для забезпечення своєї профільної діяльності понесені наступні витрати: закупівля кормів для худоби, ветеринарних медпрепаратів, паливно-мастильних матеріалів; виплачувало заробітну плату працівникам ферми; сплачувало рахунки за електроенергію; проведення ремонту свинокомплексів та інше, що не було враховано контролюючим органом під час проведення перевірки. Позивач зазначає про хибність висновків контролюючого органу про те, що списані свині, які обліковувались на рах.21 «Поточні біологічні активи», використані поза межами господарської діяльності.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2020 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 09.10.2019: №00000340500 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 12548,40 грн та за штрафними санкціями у розмірі 3137,35 грн; №00000350500 в частині визначення суми штрафу у розмірі 6274,20 грн. В решті позову відмовив.

Задовольняючи позов у визначеній судом частині, суд першої інстанції виходив з того, що Фермерським господарством в порушення вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України не нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість при використанні поточних біологічних активів поза межами господарської діяльності. Для нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України та пункту 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1307) складається зведена податкова накладна, яку слід виписати не пізніше останнього дня податкового періоду, у якому підприємство списує тварин та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені для цього строки. Зведена податкова накладна заповнюється згідно з пунктами 8, 11 Порядку №1307. При цьому, податкові зобов`язання з податку на додану вартість нараховуються виключно на придбані товари/послугу та які використані для виробництва поточних біологічних активів (в даному випадку вирощування свиней), що ліквідуються. Вартість товарів і послуг, які були придбані з урахуванням податку на додану вартість та продовжують використовуватися, не можуть бути взяті до уваги при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2020 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 09.10.2019: форми «Н» №00000350500; форми «Р» №00000340500 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 423299,00 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 338639,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84660,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов повністю, дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено обов`язок платника щодо нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на знищені біологічні активи, витрати на їх утримання та товари, що продовжують використовуватись у його господарській діяльності (запчастини, матеріали), з огляду на що контролюючим органом не доведено обов`язку позивача на складення та реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної.

Не погоджуючись з рішенням суду першої в частині задоволених позовних вимог та рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою, що поточні біологічні активи та товари не відносяться до основних засобів, і при здійсненні операцій з їх ліквідації, у тому числі у зв`язку з форс-мажорними обставинами, такий платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, скласти і зареєструвати в ЄРПН в установлені ПК України терміни зведену податкову накладну за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, виходячи з бази оподаткування податком на додану вартість, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, оскільки такі біологічні активи та товари не будуть в подальшому використовуватись в оподатковуваних податком на додану вартість операціях. При здійсненні операцій з ліквідації поточних біологічних активів та інших товарів, задіяних у виробництві (вирощуванні) таких біологічних активів, податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України визначаються виходячи з вартості товарів/послуг, які були придбані з урахуванням податку на додану вартість та використані для виробництва (вирощування) таких поточних біологічних активів, що ліквідуються, та вартості інших товарів, що підлягають ліквідації, які були придбані з урахуванням податку на додану вартість, і жодних виключень ПК України не містить. В той же час, обставини, на які посилається позивач в позові, мають значення тільки при ліквідації довгострокових біологічних активів, як основних засобів платника, у випадку ж, що встановлений при перевірці платника, відбувалося знищення саме поточних біологічних активів, що обліковувалися на рахунку 21 «Поточні біологічні активи».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.12.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.03.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 19.03.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку фермерського господарства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої оформлені актом від 09.09.2019 №674/14/14246880 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги:

пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 382694,00 грн;

пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого платником не були зареєстровані податкові накладні.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.10.2019:

форми «Р» №00000340500, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 446702,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 357361,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 89341,00 грн;

форми «Н» №00000350500, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% у сумі 169319,50 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про вказані вище порушення слугували висновки контролюючого органу про ненарахування платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість, не складення і не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в установлені ПК України терміни зведеної податкової накладної за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, виходячи з бази оподаткування податком на додану вартість, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, на знищені біологічні активи (худобу) з тих підстав, що ці товарно-матеріальні цінності (знищена худоба) не будуть в подальшому використовуватись в оподатковуваних податком на додану вартість операціях.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до пункту 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 №790 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - П(С)БО 30), норми Положення (стандарту) 30 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) щодо сільськогосподарської діяльності.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 30 довгострокові біологічні активи - це усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами; поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 30 оцінка довгострокових біологічних активів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», оцінка поточних біологічних активів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - П(С)БО 7, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 5 П(С)БО 7передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема, тварини (підпункт 5.1.7).

За приписами пункту 2 підпункту 1.1 розділу ІІ Методичних рекомендацій бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 11 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема, тварини. У цій групі з виділенням на окремі підгрупи обліковуються, зокрема, продуктивна та племінна худоба - корови, бики-плідники, бугаї, буйволи та яки (крім робочих), жеребці-плідники та племінні кобили (неробочі), кобили, переведені на табунне утримання, кнурі та свиноматки, вівцематки, кози, барани тощо.

Відповідно визначень термінів, наведених в Інструкції з бонітування свиней, Інструкції з ведення племінного обліку у свинарстві та зразків форм племінного обліку у свинарстві, затверджених наказом Міністерства аграрної політики від 17.12.2002 № 396 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), основні кнури і свиноматки - це дорослі тварини племінного стада, яких використовують з метою одержання племінного молодняку та поголів`я для відгодівлі; кнури, що перевіряються, - це кнури від першого парування до закінчення їх оцінки за масою потомства при відлученні, після чого переводять в основні або вибраковують; свиноматки, що перевіряються, - свиноматки від установлення першої поросності до відлучення приплоду, після чого переводять в основні або вибраковують; племінний молодняк - чистопородні або помісні свинки і кнурці від народження до першого парування (осіменіння), що походять від племінних тварин з відомим походженням і призначені для відтворення стада; ремонтні кнурці - кнурці від добору (або придбання) на вирощування до першого парування, призначені для заміни вибракуваних кнурів, а також розширення основного стада; ремонтні свинки - свинки від добору (або придбання) на вирощування до встановлення першої поросності, призначені для заміни вибракуваних свиноматок, а також для розширення основного стада.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином, щоб тварини, які віднесені до основного стада свиней, були визнані основними засобами, вони мають відповідати вимогам підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а в інакшому випадку такі тварини з точки зору оподаткування визнаються товарами (запасами).

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є фермерським господарством, видами діяльності якого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення коней та інших тварин роду конячих; розведення овець і кіз; розведення свиней; виробництво м`яса; виробництво м`ясних продуктів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

При проведенні молекулярно-генетичних випробувань виявлено, що свині які перебували у позивача, інфіковані ДНК вірусу Африканської чуми свиней, що підтверджується звітом Випробувального центру державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від 02.10.2017 №007990 п.м./17.

02.10.2017 на засіданні надзвичайної протиепізоотичної комісії при Куликівській районній державній адміністрації було прийнято рішення оголосити ферму, яка належить позивачу, вогнищем спалаху африканської чуми свиней (неблагополучним пунктом), та встановити карантин. Крім того, вирішено вилучити усіх свиней в позивача та піддати їх безкровному умертвінню в найкоротший термін відповідно до діючої Інструкції щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней.

В період з 02.10.2017 по 21.10.2017 зі свинокомплексів позивача спеціальною комісією в складі представників: ветеринарної медицини, протиепізоотичного відділу Куликівської державної лікарні ветмедицини, Куликівського районного сектору ДСНС України, Куликіввської РДА проведено вилучення належних Позивачу свиней та подальше їх умертвіння, про що складено акти від 02.10.2017 та від 18-21.10.2017, які за змістом відповідають вимогам акту на вибуття поточних біологічних активів тваринництва (забій, прирізка та падіж) та обліковому листу забою та падежу худоби, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики від 21.02.2008 № 72.

Тварини, які були знищені, обліковувались на рахунку підприємства № 21 та субрахунку № 107 (рахунка 10), а саме: ремонтні свині, кнурі (в тому числі: племенні хряки, ремонтні кнури, кнури моно трен, пьєтрен) племінні свинки, тобто відносились до основних засобів.

Як зазначено в акті перевірки, в жовтні 2017 року в обліку позивача відображено списання свиней. За результатами перевірки встановлено формування податкового кредиту з ПДВ за списаними біологічними активами у загальній сумі 338639,00 грн., проте податкові зобов`язання позивачем не нараховувались.

Як вбачається акта перевірки, розрахунок Відповідачем проведено на основі Листа Позивача від 27.08.2019 №1802. Проте, в зазначеному листі позивача від 27.08.2019 №1802 не визначено, чи формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено за списаними поточними біологічними активами, чи за його основними засобами (довгостроковими біологічними активами).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що контролюючим органом не доведено обов`язку позивача щодо нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на знищені біологічні активи, витрати на їх утримання та товари, що продовжують використовуватись у його господарській діяльності (запчастини, матеріали), та, відповідно, обов`язку позивача щодо складення та реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2019 №00000340500 в частині збільшення на 423299,00 грн. суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі: на 338639,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 84660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 №00000350500, до позивача було застосовано 169319,50 грн. суми штрафу у розмірі 50% від суми 338639,00 грн. податкових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №00000340500 в зазначеній частині, то висновок суду про те, що податкове повідомлення-рішення №00000350500 також підлягає скасуванню є обгрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова