Ухвала

від 19.03.2025 по справі 280/10837/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10837/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №280/10837/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №280/10837/24 позов задоволено.

24.02.2025 Державною міграційною службою України за допомогою засобів поштового зв`язку подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 27.02.2025.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Вищезазначену ухвалу скаржник отримав 04.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд».

14.03.2025 Державною міграційною службою України на виконання вимог вищевказаної ухвали, направлено заяву про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яка вмотивована відсутністю коштів та фінансування витрат на оплату судового збору за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі».

Перевіривши доводи вищевказаної заяви, встановлено, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу суб`єкта владних повноважень, що є неприпустимим.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Судом встановлено, що в заяві про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник звертає увагу, і просить суд врахувати те, що наразі за кодом економічної класифікації видатків 2800 в ДМС відсутні відкриті бюджетні асигнування для сплати судового збору. Оскільки судовий збір підлягає оплаті за поданням ДМС безпосередньо до органу Державної казначейської служби України, наголошує, що усунення виявлених судом недоліків потребуватиме часу для проведення відповідної фінансової операції, термін виконання якої не залежить від ДМС.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених доводів скаржника, оскільки обов`язковість та можливість сплати судового збору у нього, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Довідки ДМС від 06.03.2025 на які зокрема посилається скаржник не можуть вважатися належною підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги у даній справі, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право своєчасно в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зауважує, що Державна міграційна служба України, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність або недостатність коштів на рахунках останнього, так як і довготривала процедура виділення коштів розпорядникам нижчого рівня, не повинні впливати на можливість неухильного виконання заявником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги. Зазначене пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відтак, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень своєчасних заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися належною підставою для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у даній справі.

При цьому, вирішення заяви про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у цій справі під час вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги не впливає на його вирішення, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду поданої заяви зроблено висновок про відсутність підстав для продовження скаржнику строку для усунення недоліку апеляційної скарги, як наслідок розгляд такої заяви окремою ухвалою суду та направлення її скаржнику у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України без подальшого продовження строку не несе для скаржника ніяких правових наслідків, оскільки визначений законодавством та встановлений судом десятиденний строк для сплати судового збору для нього не змінився.

Розгляд поданої скаржником заяви про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги до вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги і направлення скаржнику ухвали суду про відмову у задоволенні заяви у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України, без продовження йому цього строку буде впливати виключно на дотримання формального характеру розгляду цього клопотання окремою ухвалою суду, безпідставного подовження строків розгляду цього питання судом та в свою чергу збільшить витрати бюджетних коштів на поштове пересилання скаржнику копії такої ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника не дають підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для продовження процесуального строку.

Станом на 19.03.2025 недоліки апеляційної скарги усунуто не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути заявнику.

Керуючись ст. 169, ч. 2, 6, 7 ст. 298, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державної міграційної служби України про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №280/10837/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (19.03.2025) відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник