Ухвала

від 19.03.2025 по справі 750/17735/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/134/25 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна, адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 січня 2025 року,

У С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Чернігівської обласної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024270000000040 від 16.07.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 201-1 КК України, та накладено арешт на видаткові накладні ФОП ОСОБА_10 , видані на поставку пиломатеріалів на адресу інших суб`єктів господарювання в кількості 371 шт., що являються тимчасово вилученим майном, вилучені 24.01.2025 під час огляду приміщення пилорами за адресою: АДРЕСА_1 , на якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_10 , вантажний автомобіль «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , причеп (тягач), д.н.з. НОМЕР_2 , із пиломатеріалами у вигляді обрізної сосни в кількості 1524 (одна тисяча п`ятсот двадцять чотири) одиниці, що являється тимчасово вилученим майном, вилучені 24.01.2025 під час огляду місця події зони митного контролю за адресою: Чернігівська обл., с. Рівнопілля, Гомельське шосе, 6, із забороною відчуження, розпоряджання та користування вказаним майном.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене в ході проведення обшуку майно визнане у даному кримінальному провадженні речовим доказом, оскільки відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, так як зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, тому накладення арешту з правообмеженнями у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися вказаним майном забезпечить збереження речового доказу, усуне можливість його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а відтак і слідів, і доказів кримінального правопорушення, а також застосування спеціальної конфіскації.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на вантажний автомобіль «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , причеп (тягач), д.н.з. НОМЕР_2 , із пиломатеріалами у вигляді обрізної сосни в кількості 1524 одиниці. Вказує, що слідчий суддя не звернув увагу на те, що пиломатеріали у вигляді обрізної сосни не є предметом злочину за ст. 201-1 КК України, оскільки ця стаття передбачає кримінальну відповідальність за переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України. Звертає увагу, що порода деревини сосна не відноситься до цінних та рідкісних порід дерев, а тому вантажний автомобіль та причеп (тягач) із пиломатеріалами не є засобами вчинення кримінального правопорушення за ст. 201-1 КК України. Зауважує, що ОСОБА_9 не є суб`єктом злочину за ст. 191 КК України, оскільки він не є службовою особою. Зазначає, що ні ст. 191, ні ст. 201-1 КК України не передбачають можливості застосування спеціальної конфіскації, а тому накладення арешту на майно ОСОБА_9 саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації є необґрунтованим. Вказує на відсутність у матеріалах справи прямих доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги з викладених у ній підстав, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи твердження апелянта по суті заходу забезпечення кримінального провадження в частині накладення арешту на вантажний автомобіль «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , причеп (тягач), д.н.з. НОМЕР_2 , із пиломатеріалами у вигляді обрізної сосни в кількості 1524 одиниці, апеляційний суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, що у провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024270000000040 від 16.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 201-1 КК України.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області від 24.01.2025, вище перераховані речі, предмети та документи, в т.ч. тимчасово вилучені товарно-матеріальні цінності визнано речовими доказами.

Зі змісту клопотання прокурора установлено, що майно, яке вилучене в ході обшуку є речовим доказом, є матеріальними об`єктами, які зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, були набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.п. 1,2,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною третьою статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 2 п. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання слідчого правильно установлено те, що стороною обвинувачення доведено існування підстав та розумних підозр вважати, що вилучені під час обшуків 24.01.2025 товарно-матеріальні цінності можуть бути пристосовані чи використані як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, оскільки невжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту зазначеного майна може призвести до негативних наслідків, та не буде відповідати завданням кримінального провадження. Більше того, ці речі визнані речовими доказами постановою слідчого і відповідають їм, згідно положень ст. 98 КПК України.

При цьому колегія суддів наголошує, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті. Тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді винесена без достатніх на те підстав та з суттєвими порушенням норм КПК України, оскільки вилучене в ході проведення обшуку майно визнане у даному кримінальному провадженні речовим доказом та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, так як зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, тому накладення арешту з правообмеженнями у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися вказаним майном забезпечить збереження речового доказу, усуне можливість його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а відтак і слідів і доказів кримінального правопорушення, а також застосування спеціальної конфіскації.

Твердження захисту про те, що ні ст. 191, ні ст. 201-1 КК України не передбачають можливості застосування спеціальної конфіскації, а тому накладення арешту на майно ОСОБА_9 саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації є необґрунтованим не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку накладено арешт не лише з метою застосування спеціальної конфіскації, а й з метою збереження речового доказу.

Відтак, майно, зазначене у клопотанні слідчого, є матеріальними об`єктами, які являються предметами злочину, можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому відповідають критеріям, встановленим у ст.98 КПК України, у зв`язку з чим, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя, при вирішенні питання про арешт даного майна, прийняв рішення у відповідності до вимог ст.173 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання прокурора подане з метою збереження речових доказів та відповідає вимогам закону, а слідчий суддя обґрунтовано його задовольнив з огляду на подальше встановлення органом розслідування обставин кримінального провадження.

З таким рішенням слідчого судді погоджується і колегія суддів та вважає, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, хоча застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце. Апеляційний суд зауважує, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України має тимчасовий характер і негайно припиняється, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом злочину.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду переконана, що накладаючи арешт на майно, зазначене в клопотанні прокурора, слідчий суддя діяв у спосіб та у межах кримінального процесуального законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, оскільки застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у цьому кримінальному провадженні, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали є непереконливими, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення стороною захисту не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить обґрунтованого переконання про те, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити в законній силі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою безумовне скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не установлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_9 , а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 січня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Чернігівської обласної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024270000000040 від 16.07.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 201-1 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4