Рішення

від 03.02.2025 по справі 204/8918/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8918/24

Провадження № 2/204/424/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 лютого 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства міста Вугледара» та Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради», третя особа - ОСОБА_2 , про виключення відомостей із свідоцтва про право власності на квартиру, -

У С Т А Н О В И В:

12 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до КП «Управління житлово-комунального господарства міста Вугледара» та КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради», визначивши третьою особою ОСОБА_2 , із вимогами про виключення відомостей із свідоцтва про право власності на квартиру.

В обґрунтуванняпозову зазначила,що 12січня 2000року буловидано свідоцтво про правовласності на квартиру(будинок) № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На праві спільної власності співвласниками вищевказаної квартири були: ОСОБА_3 , мати позивачки - ОСОБА_2 та сестра позивачки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стверджує,що через військові події в Україні, внаслідок обстрілу, її квартиру зруйновано. Вказує,що вона звернулася до ЦНАП із заявою на грошову компенсацію за зруйноване житло. Однак, працівники ЦНАПу в усному порядку повідомили їй, що не можуть прийняти її заяву,оскільки у вищевказаному свідоцтві містяться дані про співвласника, який помер та,рекомендували їй звернутися до суду з позовною заявою щодо виключення відомостей із свідоцтва про право власності на квартиру (будинок)даних про померлу сестру.Стверджує,що оскількисестра ОСОБА_4 померла,але значиться як співвласникквартири,то унеї немає іншоговиходу щобзахистити своїправа,як звернутисядо судуіз заявоюпро виключення відомостей про померлу сестру.Тому,прохає судувключити із свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_1 від 12 січня 2000 року, відомості про належність на праві спільної власності квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 21).

Ухвалою суду від 27 вересня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи на боці позивачки, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 (а. с. 27).

Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін (а. с. 34).

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 51), причини неявки суду не відомі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином ( а. с. 50, 52), причини неявки суду не відомі.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 49), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_1 від 12 січня 2000 року, що видане Управлінням житлово-комунального господарства, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 10).

Державна реєстрація права власності на вищевказану квартиру зареєстрована 19 січня 2021 року, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію права № 28717284 від 19 січня 2011 року (а. с. 11).

ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22 листопада 2011 року (а. с. 12).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ст.328ЦК Українивизначено,що правовласності набуваєтьсяна підставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з вимогами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст.321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, нормами ч. 2 ст. 328 ЦК України визначено, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.386ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з приписами ст. ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Приписами ст.1216ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1217ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З аналізу вищевказаних правових норм можна зробити висновок, що право власності на майно не припиняється автоматично у разі смерті власника. Однак, після смерті власника настає певна юридична процедура, пов`язана з переходом права власності до спадкоємців.

Таким чином, право власності не припиняється через смерть власника, але змінюється власник через процедуру спадкування.

З оглядуна викладене,враховуючи те,що правовласності неприпиняється черезсмерть власника,а переходитьдо йогоспадкоємців черезпроцедуру спадкування,зважаючи нате,що вилучитивідомості проспіввласницю ОСОБА_4 зі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_1 від 12 січня 2000 року можна лише через процес спадкування та зміни власника у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що оформляється нотаріусом, суд доходить переконливого висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства міста Вугледара» (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Трифонова, 38; ЄДРПОУ 22027241) та Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, буд. 13; ЄДРПОУ 33491364),третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), провиключення відомостейіз свідоцтвапро правовласності наквартиру залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна